Постанова

від 08.10.2024 по справі 922/1391/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1391/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Левченко С.Ю. (поза межами приміщення суду) - свідоцтво КВ№001061 від 02.11.2020, ордер АА №1494158 від 07.08.2024

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (вх.№1922Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1391/24 (суддя Трофімов І.В., повний текст складено та підписано 23.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець", Чернігівська область, Чернігівський район, с. Лихолітки

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", м.Харків

про стягнення 1.352.025,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1.352.025,72 грн, з яких: 79.879,38 грн - пеня та 1.272.146,34 грн - штраф. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №538/21 від 28.08.2021 в частині своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Агрозахист Харків" на користь ТОВ "АР Козелець" 79.879,38 грн пені, 636.073,17 грн штрафу та судовий збір у сумі 20.280,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ТОВ "Агрозахист Харків" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення суду прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправомірного задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не враховано, що оновлена редакція п.1 Специфікації №18, яка була викладена в Додатковій угоді №6 вже не містила строку поставки Товару. Тобто, нові зобов`язання Відповідача щодо поставки нового асортименту та кількості Товару не містили строків їх виконання;

- у спірних правовідносинах відсутні умови для стягнення з Відповідача штрафу та пені, у зв`язку з відсутністю порушення з боку продавця (постачальника) ТОВ «Агрозахист Харків» строків поставки товару, на яке посилається ТОВ «АР Козелець» в позовній заяві. Твердження Позивача про те, що Відповідач міг без будь-якого погодження з Позивачем, в будь-який момент здійснити поставку Товару на склад Позивача, не маючи до нього доступу, а також відомостей про особу, уповноважену на приймання Товару з боку Позивача, не відповідають дійсності;

- щодо розрахунку розміру штрафних санкцій, то подання позову жодним чином не обґрунтоване. Ані позов, ані додані до нього докази не містять свідчень або посилань на те, що позивач поніс збитки в зв`язку з виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки Товару і, що звернення позивача до суду з вказаним позовом викликано необхідністю компенсації та покриття цих збитків. Тобто, подання вказаного позову викликано допущеними Сторонами неточностями в формулюваннях при укладенні додаткової угоди до Договору поставки, а також наявністю формального права у Позивача для нарахування штрафних санкцій Відповідачеві в зв`язку з вказаними неточностями.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі. Витребувано матеріали справи №922/1391/24 з Господарського суду Харківської області.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрозахист Харків"; встановлено строк до 16.09.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 16.09.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 08.10.2024; витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1397/24. Явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою.

На виконання вимогу ухвали суду з Господарського суду Харківської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1397/24.

16.09.2024 через підсистему Електронний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «АР Козелець» надійшов відзив на апеляційну справу, в якому позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними, та в їх задоволенні має бути відмовлено у повному обсязі.

Аргументуючи свою позицію по справі позивач посилається на те, що:

- в матеріалах справи наявні видаткові накладні на поставку лише: 89,5 тон Сульфату амонію гранульваного (видаткові накладні №88, №121, №193);

- відповідач, ТОВ "Агрозахист Харків" стверджує, що при укладанні Додаткової угоди №6 про зміну кількості та виду товару, сторони виклали Специфікацію №18 в новій редакції та не передбачили строку поставки Товару, проте, це не відповідає дійсності. В п.1 Додаткової угоди №6 вказано що Сторони змінюють лише кількість та вид Товару, а в п.3. Додаткової угоди №6 вказано, що всі інші положення Договору та Специфікації залишаються не змінними, тобто поставити товар Відповідач мав в строк не пізніше 31.01.2024;

- відповідач ТОВ "Агрозахист Харків" стверджує, що не порушував строк виконання зобов`язань, оскільки у видаткових накладних в графі "Замовлення" вказано "Замовлення покупця №72 від 15.03.20242024", проте, не зміг долучити до матеріалів справи заявки на які посилається, крім цього умовами договору не передбачено надання позивачем заявок на поставку товару, відповідно до п.2.3. Договору на кожну окрему партію Товару Сторони складають окрему Специфікацію, а самі видаткові накладні формував відповідач згідно правил бухгалтерського обліку, який веде в розрізі рахунків та замовлень. А підписання видаткової накладної, відповідно до п.7.5.Договору підтверджує лише передачу товару та відсутність претензій відносно кількості та асортименту Товару. А узгодження даних для товаротранспортної накладної це не заявка на поставку товару.

- відповідач, ТОВ "Агрозахист Харків" стверджує, що Позивач не поніс жодних збитків, проте Поставка Сульфату амонія гранульованого за Специфікацією №18 була оплачена Позивачем на умовах 100% передоплати. Відповідач замовчує той факт, що передумовою підписання Додаткової угоди №6, про заміну кількості та асортименту Товару, стала саме не можливість Відповідача виконати свої зобов`язання, в той час, як позивач перерахував Відповідачу 3.780.000,00 грн в рахунок поставки Сульфату амонію.

07.10.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему Електронного Суду від представника відповідача ТОВ Агрозахист Харків надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший день. Обгрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначає, що Тітов І.Б. є єдиним представником відповідача, якому законом та самим відповідачем надано право представляти його інтереси в рамках справи №922/1391/24, проте він не має можливості з`явитись в судове засідання, призначене на 08.10.2024 в зв`язку з тим, що з 08.10.2024 по 11.10.2024 перебуватиме у відрядженні в м.Одесса. Свою участь в судовому розгляді у справі № 922/1391/24 вважає необхідною з огляду на стадію судового розгляду та необхідність надання пояснень в обґрунтування апеляційної скарги і дійсних обставин справи.

Також 07.10.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему Електронного Суду від директора відповідача ТОВ Агрозахист Харків - Божко Л.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи аналогічного змісту.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого повторного розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О., в зв`язку з відпусткою судді Стойка О.В.

08.10.2024 до апеляційного суду від ТОВ АР Козелець надійшло клопотання, в якому позивач ознайомившись із клопотаннями відповідача про відкладення розгляду справи, просить не відкладати розгляд справи 922/1391/24, переглянути справу за наявними у ній доказами в межах доводів апеляційної скарги, без участі представника відповідача.

Розглянувши надане стороною клопотання про відкладення розгляду справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження на надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі, сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

3) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Крім того заявником не доведено неможливості забезпечити належне представництво інтересів відповідача іншою особою. На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, не долучено жодних доказів.

Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

В судове засідання 08.10.2024 з`явився представник позивача Левченко С.Ю., яка підтримала доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача та представника позивача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

28.07.2021 між ТОВ "АР Козелець" (Покупець за договором, позивач по справі) та ТОВ "Агрозахист Харків" (Постачальник за договором, відповідач по справі) укладено договір поставки №538/21, відповідно до умов якого Відповідач, на умовах та в порядку визначеному Договором, зобов`язався передати у власність Позивача товар для використання його у господарській діяльності, а Позивач, у разі відсутності претензій щодо кількості та наявності видимих недоліків товару, зобов`язався в порядку та на умовах визначених Договором прийняти та оплатити товар. Товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (п.2.1., п.2.2. Договору).

22.12.2023 сторони підписали Специфікацію №18 до Договору, за умовами якої відповідач зобов`язався поставити позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 280 т. загальною вартістю 3.780.000,00 грн у строк не пізніше 31.01.2024.

26.12.2023 сторони уклали Додаткову угоду №6 до Договору, в пункті 1 якої домовились змінити кількість та вид товару, що мав бути поставлений за Специфікацією №18. Сторони погодили наступні позиції до відвантаження:

1) Сульфат амонію гранульований у кількості 134 т. загальною вартістю 1.507.500,00 грн (без ПДВ);

2) Тітул Дуо 40%, к.к.р. (4*5л) у кількості 1515 л загальною вартістю 1.641.244,90 грн (без ПДВ). Загальна вартість товару з ПДВ 3.778.493,94 грн.

Всі інші положення Договору та Специфікації залишаються незмінними (п.3 Додаткової угоди).

Відповідач поставку товару здійснював частинами:

- 02.02.2024 відповідно до видаткової накладної №88 - 22,5 тон Сульфату амонію гранульованого на суму 303.750,00 грн;

- 12.02.2024 відповідно до видаткової накладної №121 - 22 тони Сульфату амонію гранульованого на суму 297.000,00 грн;

- 13.02.2024 відповідно до видаткової накладної №193 - 45 тон Сульфату амонію гранульованого на суму 607.500,00 грн;

- 16.03.2024 відповідно до видаткової накладної №258 - 1515 літрів Тітул Дуо на суму 1.969.493,94 грн.

Пунктом 4 Специфікації сторони передбачили сплату Постачальником штрафу в разі прострочення поставки товару в розмірі 10% від суми за кожен протермінований тиждень поставки.

Також, пунктом 9.5 Договору сторони визначили, що Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару). Відповідно, за кожен день прострочення поставки, пеня в розмір подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару, за кожен день прострочення виконання, розраховується наступним чином.

У зв`язку з простроченням строку поставки товару, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 79.879,38 грн та штраф у сумі 1.272.146,34 грн, в зв`язку з чим звернувся із відповідним позовом до господарського суду для вирішення цього питання в судовому порядку.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 79.879,38 грн та штрафу в сумі 1.272.146,34 грн, оскільки вони є такими, що нараховані у відповідності до приписів законодавства і укладеного сторонами договору, а також арифметично вірними. Суд відхилив твердження відповідача про те, що поставка товару здійснюється лише на підставі заявок позивача, оскільки положеннями Договору не передбачено направлення позивачем відповідачу будь-яких заявок. Однак, суд першої інстанцій дійшов висновку наявність підстав для зменшення штрафу на 50% до 636.073,17 грн, з огляду на те, що в даному випадку розмір штрафу становить майже 35% від вартості товару, поставленого за Специфікацією, тобто наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Приписами частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 265 Господарського кодексу України, визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже було досліджено умови спірного Договору та Специфікації і додатковою угодою які є невід`ємними частинами Договору, сторони визначили, що товар поставлявся партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару визначаються сторонами в окремих специфікаціях (п.2.2. Договору) .

22.12.2023 сторони підписали Специфікацію, в якій визначились про асортимент, ціну та кількість окремої партії товару та узгодили строк її поставки, а саме: відповідач зобов`язався поставити позивачу Сульфат амонію гранульований у кількості 280 т. загальною вартістю 3.780.000 грн у строк - не пізніше 31.01.2024.

Підписанням додатоковї угоди від 26.12.2023 сторони змінили кількість та вид товару, що мав бути поставлений відповідно до Специфікації (п. 1), проте в пункті 3 зазначили, що всі інші положення Договору та Специфікації залишились незмінними.

Отже, укладаючи Додаткову угоду сторони вчинили правочин, спрямований на зміну умов раніше укладеного правочину (Специфікації), а саме зміну таких істотних умов поставки товару, як асортимент, кількість та ціна товару, який мав бути поставлений за Специфікацією. Проте, таку істотну умову як строк поставки товару, сторонами змінено не було.

Такиим чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товар за Специфікацією №18 в редакції Додаткової угоди №6 мав бути поставлений у строк, який сторони узгодили під час укладення вказаної специфікації, тобто не пізніше 31.01.2024.

Щодо тверджень апелянта, що оновлена редакція п.1 Специфікації №18, яка була викладена в Додатковій угоді №6, вже не містила строку поставки товару, то вони спростовуються матеріалами справи, а саме змістом самої Додаткової угоди №6, в пункті 3 якої сторони чітко визначились стосовно незмінності інших умов, в тому числі і строку поставки товару до 31.01.2024 включно.

Щодо тверджень апелянта про поставки товару, які нібито здійснюють лише на підставі заявок позивача, то колегія суддів зазначає, що положеннями Договору не передбачено направлення позивачем відповідачу будь-яких заявок. При цьому, відповідачем не було надано до матеріалів справи жодної заявки позивача на поставку відповідного товару ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції. Відповідно до п.2.3. Договору на кожну окрему партію Товару Сторони складають окрему Специфікацію, а самі видаткові накладні формував відповідач згідно правил бухгалтерського обліку, який веде в розрізі рахунків та замовлень. Підписання ж видаткової накладної, відповідно до п.7.5.Договору, підтверджує лише передачу товару та відсутність претензій відносно кількості та асортименту Товару.

Крім того, інформація про транспорт, яка надавалась позивачем після надходження від відповідача повідомлення про наявність можливості поставати товар, - не є замовленням. Позивачем надавалась ця інформація лише після повідомлення відповідача про можливість здійснити поставку товару.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що у відповідача виник обов`язок поставити товар за спірною Специфікацією до 31.01.2024 включно, але відповідач не виконав свої зобов`язання з поставки позивачу партії товару, яка мала бути поставлена відповідно до Специфікації, в обумовлений сторонами строк, а саме: - 02.02.2024 відповідач прострочив виконання зобов`язання на 1 день; 12.02.2024 - на 11 днів (з 01.02.2024 по 11.02.2024, 1 повний тиждень); 13.02.2024 - на 12 днів (з 01.02.2024 по 12.02.2024, 1 повний тиждень); 16.03.2024 - на 44 дня (з 01.02.2024 по 15.03.2024, 6 повних тижнів).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом ст. ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.9.5 Договору Постачальник, який прострочив виконання зобов`язання поставки згідно з Договором, повинен на вимогу Покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день несвоєчасної поставки товару). Відповідно, за кожен день прострочення поставки, пеня в розмір подвійної облікової ставки НБУ. що діяла в період невиконання зобов`язань, від вартості несвоєчасно поставленої партії Товару, за кожен день прострочення виконання, розраховується наступним чином.

Як вірно зазначив суд першої інстанції спираючись на наведені приписи законодавства та умови укладеного сторонами Договору, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з підприємства відповідача суму пені в розмірі 79.879,38 грн та суму штрафу в розмірі 1.272.146,34 грн.

Колегія суддів, здійснивши за допомогою системи "Ліга Закон" розрахунок пені та штрафу підтверджує, що розрахунки суду першої інстанції є арифметично вірними, правомірним та такими, що підлягають задоволенню у визначених розмірах.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зменшення суми штрафу на підставі ст. 233 ГК України, оскільки в даному випадку такий розмір штрафу дійсно становить майже 35% від вартості товару, поставленого за Специфікацією, отже є очевидно неспівмірним заявленим до стягнення сум санкцій.

З приводу доводів апеляційної скарги, що суд не прийняв до уваги, що відповідач є суб`єктом господарювання, який з початком повномасштабного вторгнення, несе значні збитки завдані воєнними діям, які ведуться безпосередньо в Харківській області, і вимушений справлятись зі зниженням показників господарської діяльності через зменшення кількості клієнтів, постійним ростом курсу продажу іноземної валюти, котрий прямо впливає на формування ціни на Товар, мобілізацією працівників, збільшенням тарифів на оплату комунальних послуг, а також знищенням майна внаслідок військових дій, і необхідністю віднайдення грошових коштів на відновлення пошкодженого майна, а також придбання нового на заміну знищеному, колегія суддів зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача із Сертифікатом Торгово-промислової палати щодо неможливості виконання договору внаслідок настання форс-мажорних обставин внаслідок воєнних дій або знищенням майна тощо, а господарська діяльність здійснюється на власний ризик. Початок повномасштабного вторгнення та воєнні дії мають негативний вплив на підприємницьку діяльність як відповідача, так і позивача.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі №922/1391/24 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова