Ухвала

від 01.11.2024 по справі 922/1391/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 922/1391/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А.А. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"

на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024

у справі №922/1391/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків"

про стягнення 1 352 025,72 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 352 025,72 грн, з яких: 79 879,38 грн - пеня та 1 272.146 34 грн - штраф. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №538/21 від 28.08.2021 в частині своєчасної поставки товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" 79 879,38 грн пені, 636 073,17 грн штрафу та судовий збір у сумі 20 280,39 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі № 922/1391/24 залишено без змін.

25.10.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 (повний текст постанови складено 14.10.2024) у справі № 922/1391/24. Водночас касаційна скарга містить клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень. Вказана скарга була подана 24.10.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

28.10.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду подано клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 922/1391/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у справі № 922/1391/24 є стягнення заборгованості у розмірі 1 352 025,72 грн, а, отже, ціна позову у цій справі безумовно не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік - 1 514 000, 00 грн).

Верховний Суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності таких випадків, покладається на скаржника.

Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені в пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення процесуальних норм у вигляді не надання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що в свою чергу потягнуло за собою невірне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд зазначає, що такі посилання скаржника не є доводами, які у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтверджують наявність випадку (випадків), який (які) дає (дають) право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не зазначив обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають випадки як виключення із загального правила, з огляду на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" не дотрималося умови допуску справи до касаційного оскарження, в якій предметом позову є стягнення заборгованості, розмір якої не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховним Судом під час вирішення питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у цій справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів, що вказана справа не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування наявності / відсутності випадків у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був прередбачувальним, скаржник у касаційній скарзі не навів наявності виключних випадків, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

У постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Отже випадків, з яких би вбачалось необхідність перегляду даної справи у касаційній скарзі з огляду на вищенаведені мотиви не наведені.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1391/24, Суд не розглядає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про зупинення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у цій справі.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/1391/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя А. Ємець

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова