Ухвала

від 14.11.2024 по справі 922/1391/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

14 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/1391/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" (17000, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Лихолітки, вул. Центральна, 60) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10) про стягнення 1'352'025,72 грн

за участю представників:

стягувача не з`явився;

боржника (заявника) Тітова І.Б.,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Харківської області 18.07.2024 у справі №922/1391/24 ухвалено судове рішення, яким позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" 79'879,38 грн пеню, 636'073,17 грн штрафу та судовий збір у сумі 20'280,39 грн.

07.11.2024 до суду від боржника надійшла заява (вх. 28006), в якій він просить суд розстрочити виконання вказаного рішення Господарського суду Харківської області на 12 місяців.

Ухвалою від 07.11.2024 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1391/24 призначено на 14 листопала 2024 року о 14:45.

Представник боржника (відповідача) в судовому засіданні 14.11.2024 підтримав свою заяву, просив розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Представник стягувача (позивача) в судове засідання 14.11.2024 не з`явився, про час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали заяви боржника (вх. 28006), суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення у справі №922/1391/24, з огляду на таке.

Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.

Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація „потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Суд установив, що боржник є суб`єктом господарювання, який з початку створення був зареєстрований та веде свою господарську діяльність в м. Харкові. З початку повномасштабного вторгнення боржник, як і інші суб`єкти господарювання в м. Харкові та Харківській області, несе значні збитки завдані воєнними діям, які ведуться в нашій країні та безпосередньо в Харківській області, і вимушений справлятись зі зниженням показників господарської діяльності через зменшення кількості клієнтів, постійним ростом курсу продажу іноземної валюти, котрий прямо впливає на формування ціни на товар, мобілізацією працівників, збільшенням тарифів на оплату комунальних послуг, а також знищенням майна внаслідок військових дій, і необхідністю пошуку грошових коштів на відновлення пошкодженого майна, а також придбання нового на заміну знищеному.

Як результат, боржник перебуває в скрутному матеріальному становищі, не отримує прибутку, що підтверджується податковою звітністю за останній звітній період, а також вимушений звертатись до фінансових установ для отримання кредитних коштів, котрі дозволять частково покривати понесені збитки, поповнювати обігові кошти з метою підтримання рівня господарських операцій для тримання доходу. Так, у боржника наявні кредитні зобов`язання перед фінансовими установами на суму 48'756'072,26 грн (сорок вісім мільйонів сімсот п`ятдесят шість тисяч сімдесят дві гривні двадцять шість копійок), котрі він має виконати до кінця цього календарного року. Разом з тим, суд враховує, що укладення таких кредитних договорів покладає на боржника обов`язок повернення отриманих коштів, а також сплату відсотків за користування такими коштами. Тобто, у боржника поряд з можливістю отримати прибуток збільшується розмір щомісячних платежів, котрі він має здійснити.

В свою чергу стягнення з боржника додатково грошових коштів на суму більше 700 тис. грн за зобов`язаннями, котрі останній виконав, буде мати своїм наслідком настання додаткових надзвичайно негативних наслідків та може, в кінцевому результаті, слугувати причиною для ініціювання відносно боржника процедури банкрутства.

З матеріалів справи вбачається, що на сьогоднішній день на рахунках боржника недостатньо коштів для добровільного виконання судового рішення одним платежем. В свою чергу відкриття стягувачем виконавчого провадження заблокує господарську діяльність підприємства боржника та призведе до арешту рахунків боржника. При цьому, оскільки на рахунках боржника відсутні кошти, орган примусового виконання судових рішень не зможе забезпечити стягнення суми боргу. Разом з тим накладені арешти призведуть до того, що боржник не матиме можливості отримувати замовлення на товар та отримувати прибуток, або ж поповнювати свої обігові кошти для виконання рішення суду.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв`язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви боржника та розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі № 922/1391/24 на 1 рік терміном до 19.07.2025 шляхом здійснення платежів на розрахунковий рахунок стягувача у сумі 736'232,94 грн за наступним графіком:

- до 19.08.2024 61352,75 грн;

- до 19.09.2024 - 61352,75 грн;

- до 19.10.2024 - 61352,75 грн;

- до 19.11.2024- 61352,75 грн;

- до 19.12.2024- 61352,75 грн;

- до 19.01.2025- 61352,75 грн;

- до 19.02.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.03.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.04.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.05.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.06.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.07.2025 - 61352,69 грн.

Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов`язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Також суд зазначає, що за практикою Європейського Суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст. 6 Конвенції (див. Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року).

Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" про розстрочення виконання рішення задовольнити.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 у справі № 922/1391/24 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" заборгованості у загальному розмірі 736'232,94 грн до 19.07.2025 включно з щомісячними платежами рівними частинами, а саме :

- до 19.08.2024 61352,75 грн;

- до 19.09.2024 - 61352,75 грн;

- до 19.10.2024 - 61352,75 грн;

- до 19.11.2024- 61352,75 грн;

- до 19.12.2024- 61352,75 грн;

- до 19.01.2025- 61352,75 грн;

- до 19.02.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.03.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.04.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.05.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.06.2025 - 61352,75 грн;

- до 19.07.2025 - 61352,69 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.11.2024.

СуддяІ.В. Трофімов

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.