Ухвала

від 09.10.2024 по справі 2-2387/11

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

09 жовтня 2024 року

м. Київ

Справа № 2-2387/11

Провадження № 14-117цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаВоробйової І. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М.,

Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,

перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса), заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк»,

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каліча Євгена Анатолійовича на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 травня 2023 року,

УСТАНОВИЛА:

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Одеса) (далі - Інгульський ВДВС), заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»).

2. Скаргу мотивовано тим, що на виконанні в Інгульському ВДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2387, виданого Ленінським районним судом

м. Миколаєва 24 жовтня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 29 008,22 грн.

06 грудня 2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа, а 16 грудня 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

16 червня 2014 року державний виконавець Інгульського ВДВС у межах вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV) виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Матеріали виконавчого провадження знищено відповідно до пункту 9 розділу 9 Порядку роботи з документами

в органах державної виконавчої служби.

Вказувала, що Інгульський ВДВС протиправно відмовив їй у задоволенні заяви про зняття арешту з нерухомого майна із посиланням на те, що їй необхідно сплатити виконавчий збір і витрати виконавчого провадження.

3. Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати посадових осіб Інгульського ВДВС зняти арешт з усього належного їй нерухомого майна, накладений постановою від 16 грудня 2011 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

4. 28 березня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду

м. Миколаєва скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано державного виконавця Інгульського ВДВС вжити заходів щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна такого запису: «Тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 5756243, зареєстровано: 16 грудня 2011 року 14:51:02, реєстратор: Ясляр Ганна Вікторівна, Миколаївське міське управління юстиції. Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 16 грудня 2011 року, видавник: державний виконавець Ленінського ВДВС

ММУЮ Левицький О. О. Об`єкт обтяження: все нерухоме майно. Власник: ОСОБА_1 ».

5. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим,що державний виконавець, прийнявши постанову про повернення стягувачу виконавчого листа, повинен був винести постанову про припинення чинності арешту майна боржника. Враховуючи, що відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 немає і матеріали справи не містять доказів щодо наявності виконавчих проваджень про стягнення з боржника виконавчого збору та виконавчих витрат, суд вважав, що наявні підстави для зняття арешту з нерухомого майна заявниці.

6. 15 травня 2023 року постановою Миколаївського апеляційного суду апеляційну скаргу Інгульського ВДВС задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення - про відмову в задоволенні скарги.

7. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, щооскільки державний виконавець на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувачу, то виконавче провадження є незавершеним, тому підстав для зняття арешту, передбачених на час винесення у 2014 році державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 50 Закону № 606-XIV немає.

8. 12 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Каліч Є. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду

від 15 травня 2023 року та залишити в силі ухвалу Ленінського районного суду

м. Миколаєва від 28 березня 2023 року.

9. Касаційну скаргу мотивовано тим, що наявність протягом тривалого часу (11 років) нескасованого арешту на майно боржника, відсутність (знищення матеріалів) виконавчого провадження, сплив строку для повторного пред?явлення виконавчого документа до виконання, відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника

є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володіння своїм майном. Заявник також вказує, що доказів винесення постанов державного виконавця про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору і витрат виконавчого провадження Інгульський ВДВС не надав.

Заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі

№ 2-5422/11 (провадження № 61-1437св22).

10. 20 вересня 2023 року Інгульський ВДВС подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на те, що рішення суду, згідно з яким з ОСОБА_1 стягнено заборгованість, є невиконаним. Закон України від 02 червня

2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон

№ 1404-VIII) передбачає право стягувача у разі повернення йому виконавчого документа повторно пред?явити виконавчий документ до виконання.

11. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Миколаєва.

12. 28 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

14. Ухвалою від 21 серпня 2024 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України.

15. Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформульованого у постанові від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08, щодо можливості зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки касаційні суди

у складі Верховного Суду неоднаково застосовують одні і ті самі положення законів № 606-XIV та № 1404-VIII у подібних правовідносинах.

16. Колегія суддів зазначала, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно зі статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону (частина перша статті 30 Закону № 606-XIV).

17. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

18. Виконавче провадження підлягає закінченню в разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог

у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених

у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша та друга статті 49 Закону № 606-XIV).

19. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

20. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (частини перша та друга статті 50 Закону № 606-XIV).

21. У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

22. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частини перша та друга статті 40 Закону № 1404-VIII).

23. У цій справі суд апеляційної інстанції відмовив заявниці у задоволенні її скарги на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів зі зняття арешту на її майно, посилаючись на те, що державний виконавець на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV повернув виконавчий документ стягувачу, тому виконавче провадження є незавершеним, а отже, підстав для зняття арешту, передбачених на час винесення у 2014 році державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 50 Закону № 606-XIV, немає.

24. Верховий Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримав висновок суду апеляційної інстанції у цій справі (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

від 29 березня 2023 року у справі № 202/1182/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 202/1183/22, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 521/14329/20, в ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 754/19209/21, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

у постановах від 17 січня 2018 року у справі № 910/8019/15-г, від 16 травня 2018 року у справі № 10/56-08).

25. При цьому зазначив, що у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі

№ 522/8685/13 (провадження № 61-3441св22) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав у законі визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким жодні інші дії державного виконавця не проводяться.

26. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08 вказано, що: «застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано державним виконавцем, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Суд також зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом».

27. Ураховуючи зазначене, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне передати цю справу для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17, та висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформулюваного у постанові від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08, щодо можливості зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Такий відступ має полягати у висновку, який неодноразово викладав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, відмовляючи заявнику в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів зі зняття арешту на невизначене майно. Якщо виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження є незавершеним, і немає підстав для зняття арешту з майна боржника. Якщо боржник вважає, що для продовження виконання виконавчого документа немає підстав, він може ініціювати вирішення питання про визнання цього документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України), і зняття арешту з майна з цієї підстави.

28. Оцінюючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду враховує, що відповідно до частини третьої

статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

29. Отже, умовою прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, є встановлення подібності правовідносин, щодо яких сформульовано висновок про застосування норми права, від якого колегія суддів (палата, об`єднана палата) іншого касаційного суду пропонує відступити.

30. Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин Велика Палата Верхового Суду вже сформулювала відповідні критерії, вказавши на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис потрібно визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України); пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України), таку подібність потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

31. За обставинами справи № 2-2387/11 06 грудня 2011 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 29 008,22 грн, а 16 грудня 2011 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження.

32. 16 червня 2014 року державний виконавець Інгульського ВДВС в межах вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

33. Також суди не встановили, що судове рішення виконано, оскільки заявниця у своїй скарзі на бездіяльність державного виконавця не посилалася на те, що заборгованість перед банком погашена, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження таких обставин.

34. Водночас у справі № 817/928/17, від висновку у якій пропонує відступити Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, встановлено, що на час розгляду справи борг за виконавчим документом, за яким було відкрито виконавче провадження, у позивача відсутній, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

35. Таким чином, в адміністративній справі № 817/928/17, від висновків у якій пропонується відступити, на відміну від цивільної справи № 2-2387/11, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, встановлено, що у боржника у виконавчому проваджені відсутня заборгованість за виконавчим документом.

36. Наведена обставина є істотною, оскільки у разі існування у боржника заборгованості за виконавчим документом стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, у тому числі звертатися до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та вчиняти інші дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення.

37. Наявність / відсутність боргу за виконавчим документом є істотною фактичною обставиною, яка враховується судом під час вирішення питання про зняття в судовому порядку арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження.

38. При передачі цивільної справи № 2-2387/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не врахувала, що правовідносини в адміністративній справі № 817/928/17 хоча і виникли на стадії виконання судового рішення після повернення виконавчого документа стягувачу, проте фактичні обставини не є подібними, оскільки у справі № 817/928/17, від висновків у якій пропонується відступити, встановлено відсутність заборгованості у боржника перед стягувачем на час вирішення судом питання про зняття арешту з майна боржника, натомість у розглядуваній справі встановлено існування заборгованості у заявниці перед стягувачем, що і стало підставою для відмови у задоволенні скарги.

39. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 листопада 2021 року у справі № 21/170-08, від висновку у якій колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду пропонує відступити, встановлено, що спір у цій справі виник у зв`язку з оскарженням бездіяльності державного виконавця, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні щодо незняття арешту з майна боржника на стадії завершення виконавчого провадження під час повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження». Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду посилався на те, що поза увагою апеляційного суду залишились наявні у вільному доступі офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що стягувач є припиненим

з 08 серпня 2013 року. Будь-яка можливість відновити виконавче провадження відсутня, адже стягувач припинений, правонаступників у нього немає, строк на пред`явлення наказу сплинув і відсутні особи, які мають право на поновлення такого строку.

40. Отже, у господарській справі № 21/170-08, від висновків у якій пропонується відступити, встановлено неможливість відновити виконавче провадження, адже стягувач був припинений без правонаступництва, строк на пред`явлення наказу сплинув, а особи, які мають право на поновлення такого строку, відсутні.

41. У цій постанові Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду застосовуючи чинну на дату винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу редакцію Закону № 606-ХІV (частини четверту, п`яту статті 59), яка передбачала зняття арешту з майна боржника, виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до вимог Закону № 606-ХІV не встановлювало державному виконавцю прямого обов`язку знімати арешт з майна боржника (пункти 26, 27 постанови).

42. У наведеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа відсутні. Проте за установлених у справі обставин, зокрема у правовій ситуації, яка виникла, виходив з того, що відмова у задоволенні скарги в частині зняття арешту, накладеного на все майно боржника у виконавчому провадженні з формальних підстав, а саме у зв`язку з відсутністю в діях державного виконавця протиправної бездіяльності, унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав боржника в частині зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку, якщо кредитор - юридична особа припинений і не має правонаступників.

43. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду визнав, що при вирішенні питання про зняття арешту апеляційний суд допустив надмірний формалізм, оскільки, перевіряючи доводи заявника щодо порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не врахував недоцільності на час вирішення цього питання існування чинного арешту майна, не звернув уваги на наявність порушення майнових прав заявника накладеним арештом та можливості його зняття за рішенням суду відповідно до вимог статті 59 Закону № 606-ХІV.

44. У зазначеній постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від висновків у якій пропонується відступити, колегія суддів не вирішувала питання про те, чи вважається виконавче провадження завершеним / незавершеним при поверненні виконавчого документа стягувачу та виходячи з цього чи наявні /відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

45. Правовідносини у господарській справі № 21/170-08 та у справі

№ 2-2387/11, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, не подібні. У них відмінні підстави пред`явлених скарг на бездіяльність державного виконавця та встановлені судами різні фактичні обставини справи, які є істотними при вирішенні питання про зняття в судовому порядку арешту з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження. Правовідносини хоч і виникли на стадії виконання судового рішення після повернення виконавчого документа стягувачу, проте у справі, яка переглядається, не встановлено обставин припинення юридичної особи - стягувача без правонаступництва, натомість установлено існування заборгованості в заявниці перед стягувачем, а також зі сплати виконавчого збору, що і стало підставою для відмови в задоволенні скарги.

46. Щодо посилання в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на те, що аналогічні висновки до тих, які викладені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17 та Касаційного господарського суду від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08, сформував також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі

№ 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

від 08 червня 2022 року у справі № 522/8685/13 (провадження

№ 61-3441св22), то Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

47. Частина друга статті 403 ЦПК України передбачає, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

48. За таких обставин справа відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України може бути передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

49. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми підстави, передбачені частиною третьою статті 403 ЦПК України, для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

50. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

51. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої

статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

Ю. Л. Власов О. В. Ступак

Ж. М. Єленіна І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Н. В. Шевцова

О. В. Кривенда

М. В. Мазур