Рішення

від 02.10.2024 по справі 522/8519/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/685/24

Справа № 522/8519/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, про визнання договорів недійсними, скасування рішення державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

Обслуговуючий кооператив «Екодом-1» 12.07.2022 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 28.09.2022 та клопотання від 10.01.2023 про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, та просить:

- визнати недійсним договір №25б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 06 березня 2019 року підписаний між ОК «Екодом-1» від імені голови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;

- договір купівлі-продажу від 14 серпня 2019 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С., зареєстрований в реєстрі за №2864, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 визнати недійсним;

- стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати у розмірі 7443 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу стало відомо що нібито 06.03.2019 невстановленими особами від імені голови ОК «Екодом-1» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підписаний договір про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» №25б, згідно умов якого ОК зобов`язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасників та інших асоційованих членів ОК, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об`єкті будівництва, обумовлену цим договором та всі необхідні документи необхідні учаснику для реєстрації права власності, а учасник зобов`язується сплатити до ОК внески в розмірах та в порядку, встановленому договором та має право отримати об`єкти нерухомості лише за повної сплати внеску, встановленого договором. Об`єктом нерухомості є трикімнатна квартира на 8 поверсі, загальною площею 172,7 кв.м., номер 25б. Також невстановленими особами видано ОСОБА_4 довідку про сплату внеску від 06.04.2019 та акт прийому-передачі від 06.04.2019. З приводу факту підробки документів було відкрите кримінальне провадження. Свідок у кримінальному провадженні ОСОБА_5 вказала, що з ОСОБА_4 вона знайома та перебувала у ділових відносинах, договір підписано за допомогою факсиміле, вказаний договір вона особисто не підписувала. Так само невідомо хто підписав за допомогою факсиміле довідку та акт прийому-передачі. У договорі сторони не домовлялися про підпис за допомогою факсиміле та не укладали окремої угоди, тому договір не відповідає положенням ч.3 ст. 207 ЦК України. Таким чином, позивачем оспорюваний договір не укладався, волевиявлення позивача на укладення договору не було, жодні реальні наслідки сторонами не узгоджувалися, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, кошти від ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок ОК «Екодом-1» не надходили. Державна реєстрація права власності підлягає скасуванню, оскільки державним реєстратор не враховано, що остаточна довідка про сплату пайового внеску буде видана ОК після повного розрахунку між сторонами у відповідності до замірів технічної інвентаризації. Тобто, довідка на час державної реєстрації не надавалася. Також державному реєстратору не було надано документів щодо присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна. Після незаконної реєстрації права власності за ОСОБА_4 , останній уклав 14.08.2019 договір купівлі-продажу з ОСОБА_7 , який став власником квартири. Такий договір також підлягає визнанню недійсним, оскільки продавець не законно набув право власності на квартиру. У теперішній час право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ТОВ «Ханбер». Наявність двох договорів щодо однієї квартири може потягти за собою матеріальні претензії від ТОВ «Ханбер», що спричинить майнову шкоду позивачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.07.2022 було відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 13.09.2022.

Ухвалою від 12.09.2022 залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 13.09.2022 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_9 було відкладено розгляд справи до 29.11.2022.

Ухвалою від 14.09.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

До суду 29.11.2022 надійшов відзив представника ОСОБА_4 ОСОБА_8 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що позивач звернувся до суду через 3 роки і 4 місяці після укладення оспорюваного договору. ОК знав та не міг не знати про існування такого договору. Крім того, судом розглянута справа №522/6745/21 за позовом ТОВ «Ханбер» щодо оскарження того ж договору, тому подання цього позову є зловживанням правами. Вказує, що відповідачем здійснена оплата і квитанція до прибуткового касового ордера є належним тому доказом. Оскаржуваний договір не можу порушувати права позивача, адже право власності зареєстровано за ТОВ «Ханбер» і не доказано, що квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 зазначення про можливі майнові претензії ТОВ «Ханбер» є вимогою на майбутнє, яка не підлягає судовому захисту. Також вказує на неефективність способу захисту, оскільки невідомо яким чином заявлені позовні вимоги будуть поновлювати права позивача. З позовної заяви не вбачається наявності у позивача законного інтересу та звернення до суду з вимогою про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Протокол допиту свідку в кримінальному провадженні не може бути використаний як доказ в даному цивільному провадженні.

У зв`язку з відключенням електроенергії в приміщенні суду, підготовче засідання призначене на 29.11.2022 було відкладено до 07.02.2023.

До суду 04.01.2023 надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_9 у якій зазначає, що реєстрація права власності на квартиру за відповідачем відбулася 31.07.2019 і до цього позивач жодним чином не міг знати про існування оспорюваного договору, довідки та акту прийому-передачі, які не укладалися та не видавалися позивачем. Позивач про порушення своїх прав дізнався у жовтні 2019 року, тому строк позовної давності ним не пропущений. Позов у справі №522/6745/21 мотивований іншими обставинами, а зустрічні вимоги до ТОВ «Ханбер» у позивача відсутні, тому пред`явити зустрічний позов позивач не міг. Позивач не подавав тотожних позовів, тому доводи відповідача про зловживання правом є безпідставними. Права позивача порушені, адже відповідач без волі позивача розпорядився його майном, яке було отримано під час здійснення підприємницької діяльності. ОСОБА_4 не додано жодної квитанції, яка б підтверджувала сплату коштів по договору. Те що квартира АДРЕСА_2 та АДРЕСА_2 є однією і тією ж підтверджує висновок експерта наявний у матеріалах справи. Жодних вимог на майбутнє позивачем не заявлено.

До суду 10.01.2023 надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_9 про залишення без розгляду позовної вимоги про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державного реєстратора Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука Володимира Олександровича від 31.07.2019 (індексний номер: 48039081) про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ОСОБА_6 визнати незаконним та скасувати з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно, адже рішення було скасовано в результаті подання скарги до Міністерства Юстиції України.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 07.02.2023 було відкладено до 09.03.2024, у зв`язку з відключенням електроенергії в приміщенні суду.

У зв`язку з перебуванням судді Бондаря В.Я. у відпустці, розгляд справи у підготовчому засіданні 09.03.2023 було відкладено до 31.03.2023.

У підготовчому засіданні 31.03.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_9 було залишено без розгляду клопотання про призначення економічної експертизи, про виклик свідка та заяву про витребування доказів, у зв`язку з заявленням представником позивача вимог про залишення таких клопотань без розгляду. Було поновлено представнику позивача строк та долучено докази а.с.107-110, також прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову. Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_10 про забезпечення судових витрат та прийнято до провадження відзив та відповідь на відзив. Вирішено питання про долучення до матеріалів справи висновок експерта а.с.206-215 та а.с.20-29 та долучення доказів а.с.228. Задоволено клопотання від 10.01.2023 та залишено без розгляду позовної вимогу про скасування рішення державного реєстратора.

Протокольною ухвалою від 31.03.2023 було витребувано від Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради копію реєстраційної справи.

З метою отримання витребуваних доказів, розгляд справи у підготовчому засіданні 31.03.2023 було відкладено до 01.05.2023.

Ухвалою суду від 01.05.2023 було задоволено клопотання представників ОК «Екодом-1» та ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі, провадження у справі зупинено до залучення у справі правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою від 14.05.2024 поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12.06.2024. Витребувано від Київської державної нотаріальної контори міста Одеси копію спадкової справи.

У підготовчому засіданні 12.06.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_9 та представника ОСОБА_3 ОСОБА_11 було змінено померлого відповідача ОСОБА_4 на його правонаступників ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 . З метою надання часу залученим відповідачам для ознайомлення зі справою, розгляд справи було відкладено до 26.06.2024.

У підготовчому засіданні 26.06.2024 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_9 , представника ОСОБА_3 ОСОБА_11 та представника ОСОБА_1 ОСОБА_8 , який брав участь у засіданні в режимі відеоконференції, було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 08.08.2024.

У судовому засіданні 08.08.2024 було долучено до матеріалів справи копію спадкової справи, представник позивача ОСОБА_9 , представник ОСОБА_3 ОСОБА_11 та представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 надали вступне слово. У судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5 . Розгляд справи відкладено до 02.10.2024.

У судовому засіданні 02.10.2024 представник позивача ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги та просив задовольнити. Представник ОСОБА_3 ОСОБА_11 та представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 заперечували проти позову.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06 березня 2019 року між обслуговуючим кооперативом «ЕКОДОМ-1» в особі голови ОСОБА_5 та ОСОБА_12 було укладено договір №25б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1», відповідно до п. 1.1., якого ОК зобов`язалося організувати будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ЖБК, здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру (трикімнатна квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 1727 кв.м.) в об`єкті будівництва та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов`язався сплатити до ЖБК внески, та має право отримати об`єкт нерухомого майна лише за умови повної сплати внеску (т.1 а.с.24-28).

Голова ОК «Екодом-1» ОСОБА_5 видала ОСОБА_12 довідку про те, що він зробив внесок в повному обсязі на виконання договору №25б від 06.03.2019 у розмірі 320 000 доларів США (т.1 а.с.29).

06.04.2019 ОК «Екодом-1» в особі голови ОСОБА_5 та ОСОБА_12 було підписано акт прийому-передачі до Договору №25б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 06.03.2019, відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с.30).

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що 31.07.2019 року державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком Володимиром Олександровичем було зареєстровано за ОСОБА_12 право власності на квартиру АДРЕСА_6 (т.1 а.с.62-65).

Відтак, 14 серпня 2019 року ОСОБА_12 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Писаренко Є.С. за №2864 (т.1 а.с.66).

14.08.2019 право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №2864 від 14.08.2019 (т.1 а.с.62-65).

09 серпня 2020 року ОСОБА_12 уклав шлюб з ОСОБА_1 , в результаті чого змінив прізвище як ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.110).

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_13 №25/22 від 12.09.2022, об`єкт нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1884524751101 на який виготовлено технічний паспорт від 19.07.2019, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ОСОБА_14 відповідає об`єкту нерухомості у вигляді квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №1944515451101 на який виготовлено технічний паспорт від 15.10.2019 виданий товариством з обмеженою відповідальністю «Архекспертбуд» товариству з обмеженою відповідальністю «Ханбер» (т.1 а.с.206-214).

В результаті розгляду Міністерством юстиції України скарги ТОВ «ХАНБЕР» та ОК «ЕКОДОМ-1», наказом №3085/5 від 08.09.2020 скасована вищевказана державна реєстрація права власності за ОСОБА_12 (т.1 а.с.240).

Голова ОК «Екодом-1» ОСОБА_15 звернувся до відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області з заявою про внесення відомостей до ЄРДР та розпочати кримінальне провадження за фактом скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_5 в діях якої наявні ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (т.1 а.с.31-39).

За фактом звернення позивача було зареєстроване 09.02.2022 кримінальне провадження: 42022163030000010 (т.1 а.с.53).

Одеська окружна прокуратура листом надала згоду на використання представником ОК «Екдом-1» ОСОБА_9 матеріалів кримінального провадження в цивільному, адміністративному та господарському судочинстві (т.1 а.с.40).

Протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 03.06.2022 не приймається судом до уваги, оскільки ОСОБА_5 надавала показання як свідок при розгляді даної справи.

Згідно звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1», виконаного 21.12.2021 ТОВ «Арте Аудит», облікові записи в регістрах бухгалтерського обліку не відображають повністю і достовірно усю інформацію проведених з учасниками кооперативу розрахунків по оплаті пайових внесків та передачі об`єктів нерухомості, зокрема, учасником ОСОБА_12 (т.1 а.с.54-61).

Судовий експерт ОСОБА_16 27.02.2023 склала висновок експерта №22.12/02 судово-економічної експертизи за заявою адвоката Адвокатського об`єднання «Правовий гарант» Згода О.О., згідно якого проведеними дослідженнями документів, висновки Звіту про фактичні результати виконаних погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21.12.2021 підготовленого ТОВ «Арте Аудит» в частині не відображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_17 за Договором №25б про сплату пайових внесків у ОК «ЕКОДОМ-1» від 06.03.2019 та не проведення вищезазначених розрахунків, підтверджується (т.2 а.с.20-27).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що вбачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (т.2 а.с.163).

З копії спадкової справи відкритої до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що свідоцтва про право на спадщину за законом отримали дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтво про право власності дружина ОСОБА_1 (т.3 а.с.197, 198, 199, 201, 202, 204, 205).

Відтак, свідок ОСОБА_5 , яка була головою ОК «Екодом-1» на момент підписання оспорюваного договору, в судовому засіданні пояснила, що пройшло багато часу і вона не пам`ятає чи підписувала договір, а з наданої копії не можливо цього встановити. Каси у кооперативу не існувало, адже 90% оплат проходили готівкою. На запитання представника відповідача зазначила, що у ОК існувала практика видачі договорів за підписом факсиміле і клієнта кооперативу ОСОБА_12 свідок пам`ятає.

За положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа.

За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, правочин може бути визнано недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання договору недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі N 233/3516/18-ц (провадження N 61-4805св20) Верховний Суд вказав, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому, обов`язком позивача є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення та (або) оспорювання його прав та інтересів.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції України, законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004.

Оскаржуючи договір про пайову участь, позивач вказує на можливі матеріальні претензії ТОВ «Ханбер» до кооперативу, однак позивач не вказує, яким чином його права будуть захищені при визнанні договору недійсним.

Наслідками недійсності договору є реституція, тобто повернення сторін до попереднього стану, однак право власності на предмет оскаржуваного договору належить третій особі, тобто визнання недійсним договору укладеного між позивачем та відповідачем не матиме наслідком повернення майна у власність позивача.

Крім того, слід звернути увагу на те, що застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

Отже, не вбачається порушення суб`єктивного цивільного права (інтересу) позивача та не визнання чи оспорення його, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Визнання оскаржуваного договору недійсним не призведе до повернення сторін до попереднього стану, а підстав для захисту позивача від можливих претензій третьої особи не встановлено.

Велика Палата Верховного суду при розгляді справи № 918/1043/21 у постанові від 18 вересня 2024 року зазначила наступне: «за змістом статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми.

Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Водночас за результатами розгляду справи № 923/196/20 Велика Палата Верховного Суду ухвалила нове рішення, яким частково задовольнила позов Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Табіті» про визнання недійсним укладеного сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки та про застосування наслідків недійсності цього правочину, а саме зобов`язала ТОВ «Табіті» повернути Лазурненській селищній раді земельні ділянки, сформовані з тієї, що була одержана за недійсним правочином, та відмовила в іншій частині позову, яка стосувалась визнання недійсним вказаного правочину, оскільки вважала, що суди попередніх інстанцій помилково визнали недійсним нікчемний договір.

Таким чином, замість передбаченої статтею 216 ЦК України двосторонньої реституції, тобто приведення обох сторін у попередній стан, Велика Палата Верховного Суду зобов`язала лише відповідача повернути спірні земельні ділянки до комунальної власності, обґрунтувавши своє рішення тим, що про це просив позивач, а вимогу про повернення коштів, сплачених за спірним договором купівлі-продажу позивачеві, відповідач не заявив. При цьому Велика Палата Верховного Суду вказала, що приписи статей 216 і 228 ЦК України забезпечують справедливий баланс між інтересами позивача та відповідача, який вимогу про повернення сплачених коштів не заявив (див. пункт 72 та останнє речення пункту 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

З таким підходом не погодилась колегія суддів КГС ВС, яка передала цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступлення від її висновків, викладених у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, оскільки вважала, що таке застосування статті 216 ЦК України нівелює інститут двосторонньої реституції, є несправедливим стосовно обох сторін недійсного правочину, а також не відповідає принципу процесуальної економії (див. підпункти 6.12-6.19 цієї постанови).

За загальним підходом Велика Палата Верховного Суду може відступати від попередніх висновків задля гарантування юридичної визначеності. Вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 05.12.2018 у справі № 757/1660/17-ц, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 21.08.2019 у справі № 2-836/11, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 30.06.2020 у справах № 264/5957/17, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 09.11.2021 у справі № 214/5505/16, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 210/2257/19).

Велика Палата Верховного Суду підтверджує правильність своїх висновків, викладених у пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, зокрема, про те, що за недійсності правочинувзаємне поверненнясторонами одержаногоза ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину, однак вважає, що підхід до застосування наслідків недійсності правочину (стаття 216 ЦК України), сформульований у пунктах 72 та 81.2 згаданої постанови, потребує узгодження з наведеним вище висновком про двосторонню реституцію як юридичний обов`язок сторін недійсного правочину, виходячи з такого.

Позовні вимоги, з якими звертався позивач у справі № 923/196/20, були спрямовані на визнання недійсним спірного правочину та застосування наслідків недійсності.

У такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

Також підхід, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в пунктах 72 та 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, створює низку серйозних процесуальних проблем, оскільки відповідач у такій категорії справ, щоб домогтися двосторонньої реституції, має заявляти зустрічний позов або звертатись з окремим позовом.

Однак такий «зустрічний» позов у цьому випадку суперечитиме суті категорії зустрічного позову, який за змістом частини другої статті 180 ГПК України приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Натомість у цьому разі «зустрічним» буде позов, спрямований не на противагу основному, а навпаки - його задоволення буде можливим тільки у випадку задоволення первісного. Якщо ж відповідач має заявити окремий позов, без відповіді залишається питання, чому цей позов не може бути заявлений у цій же справі, адже він однозначно пов`язаний з її розглядом. Це повертатиме суди до необхідності розгляду вказаного позову як зустрічного, яким він не є.

Розгляд вимоги відповідача в наступному окремому позові також невиправдано поставить його у становище, коли він вже зобов`язаний за судовим рішенням повернути майно, однак позивач у первинній справі, хоч і має в силу закону обов`язок так само здійснити повернення одержаного ним за правочином, однак такий обов`язок не забезпечений примусом держави і може бути не виконаний без окремого судового рішення.

Окрім того, цей підхід не враховує принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, вже встановлених у розглянутій справі.

Для узгодження викладених раніше висновків з механізмом двосторонньої реституції в цілому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від своїх висновків, викладених у пунктах 72 та 81.2 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, та виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості».

ОК «Екодом-1» не доказав своїх доводів про те, що оплата за оспорюваним договором від ОСОБА_4 не надходила, адже висновок експертного дослідження лише підтверджує правильність звіту за яким облікові записи в регістрах не повністю і достовірно всю інформацію. В той час, як свідок підтвердила, що клієнта кооперативу ОСОБА_18 вона пам`ятає, і 90% оплат по договорам відбувалися готівкою, незважаючи на відсутність офіційно каси у кооперативу.

Тому, у випадку визнання недійсним договором, за яким право власності померлого ОСОБА_4 не зареєстровано, матиме наслідком для позивача повернення коштів, що суперечить інтересу позивача.

Крім того, за життя ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_3 , за яким наразі зареєстровано право власності.

Двостороння реституція за договором купівлі-продажу є неефективним способом захисту, адже ОСОБА_4 помер.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.

Як вказує Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18) сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, строки позовної давності не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Обслуговуючого кооперативу «ЕКОДОМ-1» (код ЄДРПОУ 39538271, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд.5, оф. 1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_7 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_8 ), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (код ЄДРПОУ 33311711, м.Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, оф.1), державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович ( АДРЕСА_9 ), про визнання договорів недійсними, скасування рішення державного реєстратора залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 жовтня 2024 року.

Суддя: В.Я. Бондар