Ухвала

від 07.10.2024 по справі 953/13781/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/13781/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1927/24 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.5 ст.27, ч.3 ст.358, ч.1 ст.222,

ч.4 ст.358 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

представника цивільного позивача - ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, не одружений, не працевлаштований, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, -

визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 222, ч.4 ст. 358 КК України та йому призначено покарання:

- за ч.5 ст.27, ч.3 ст. 358 КК України у виді 2 років позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 222 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права займатись адміністративно- господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 роки;

- за ч.4 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.

В силу вимог ч.ч.1-3 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_8 покарання у виді 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 роки.

На підставівимог ч.4ст.70КК України,з врахуваннямтого,що ОСОБА_8 засуджується завчинення кримінальнихправопорушень,вчинених нимдо винесеннявироку 15травня 2023року Жовтневимрайонним судомм.Харкова увиді 7років позбавленняволі,засукупністюзлочинів,шляхомчасткового складанняпризначених покарань,призначив остаточнепокарання ОСОБА_8 у виді7років 3місяців позбавленняволі,з позбавленнямправа займатисьадміністративно-господарськоюта фінансовоюдіяльністюна строк2роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахується з дня ухвалення вироку 19 червня 2024 року.

Відповідно до вимог ст. 72 КК України зараховано до строку покарання ОСОБА_8 строкйого попереднього ув`язнення (тримання під вартою) завироком Жовтневогорайонного судум.Харкова від 15 травня 2023року з 21 червня 2022 року по 14 травня 2023 року включно та з 15 травня 2023 року по 18 червня 2024 року включно (відбування покарання за вироком у вигляді позбавлення волі), із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Як встановив суд, влітку 2019 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на підроблення документа. З метою реалізації вказаного умислу останній вступив у змову із невстановленою в ході досудового розслідування особою, розподіливши при цьому між собою злочинні ролі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , за попередньою змовою із невстановленою в ході досудового розслідування особою, виконуючи пособницькі дії до підробленні офіційних документів, які видаються та посвідчується підприємством та установами, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених обставин, з метою одержання у подальшому кредиту, надала невстановленій досудовим розслідуванням особі своє фото з метою його використання в подальшому цією особою для підробки офіційних документів.

Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, з невстановлених мотивів, в невстановленому місці та в невстановлений час, діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, виготовила завідомо неправдивий офіційний документ, а саме ідентифікаційний код та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Харкова, РНОКПП Г219900191, виданий 15.11.2018 органом, що видав №6311, а також довідку, про доходи з місця роботи, а саме ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203), в якій містилась інформація про працевлаштування останнього на вказаному підприємстві та отримання стабільного заробітку, до якої внесла завідомо неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_8 є нібито ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_1 , в період часу з 16.08.2018 року, нібито працює в ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203) на посаді менеджера, та за період з січня 2018 по червень 2018, йому нараховано та сплачено заробітну плату в сумі 105009,03 грн., що не відповідає дійсності.

В подальшому, 09 липня 2019 року, у відділенні № НОМЕР_2 АТ «МЕГАБАНК», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40, в невстановлений час, ОСОБА_8 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи підроблені документи, а саме ідентифікаційний код та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , виданий 15.11.2018 органом, що видав №6311, а також довідку, про доходи з місця роботи, а саме ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203), в якій містилась інформація про працевлаштування останнього на вказаному підприємстві та отримання стабільного заробітку.

ОСОБА_8 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч.5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, тобто пособництво у підробленні документу, за попередньою змовою групою осіб.

Також, влітку 2019 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту. З метою реалізації вказаного умислу останній вступив у змову із невстановленою в ході досудового розслідування особою, розподіливши при цьому між собою злочинні ролі.

З метою реалізації вказаного умислу ОСОБА_8 взяв завідомо підроблені документи, а саме ідентифікаційний код та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , виданий 15.11.2018 органом, що видав №6311, довідку, про його начебто працевлаштування.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_8 09 липня 2019 року в денний час прибув до відділення № НОМЕР_2 АТ «МЕГАБАНК», розташоване за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40.

При цьому ОСОБА_8 , перебуваючи у вищезазначеному відділенні АТ «МЕГАБАНКУ» для отримання грошового кредиту надав представнику кредитної установи нібито власні, а насправді завідомо підроблені документи, а саме паспорт та ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 а також довідку, про доходи з місця роботи, а саме ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203), в якій містилась інформація про працевлаштування останнього на вказаному підприємстві та отримання стабільного заробітку.

В зв`язку з наданням ОСОБА_8 завідомо неправдивої інформації працівнику АТ «МЕГАБАНК» про те, що нібито він є ОСОБА_11 , офіційно працевлаштований і отримує стабільний заробіток, між неіснуючою особою на ім`я І ОСОБА_11 , від імені якого діяв ОСОБА_8 , та АТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір № 291-170-852-2-19-Г від 09 липня 2019 на отримання грошового кредиту в розмірі 236000,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч.1 ст.222 КК України, а саме надання завідомо неправдивої інформації банку з метою отримання кредиту.

Також встановлено, що влітку 2019 року у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу. З метою реалізації вказаного ОСОБА_8 у невстановлений в ході досудового розслідування час та при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах взяв завідомо підроблені документи, а саме ідентифікаційний код та паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Харкова, РНОКПП НОМЕР_1 , виданий 15.11.2018 органом, що видав №6311, а також довідку, про доходи з місця роботи, а саме ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203), з якій містилась інформація про працевлаштування останнього на вказаному підприємстві та отримання стабільного заробітку.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, ОСОБА_8 09 липня 2019 в денний час прибув до відділення № НОМЕР_2 АТ «МЕГАБАНК», розташоване за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 40.

При цьому ОСОБА_8 , перебуваючи у вищезазначеному відділенні АТ «МЕГАБАНКУ» з метою отримання грошового кредиту та не маючи наміру в подальшому повертати отримані у кредит грошові кошти надав представнику кредитної установи нібито власні, а насправді завідомо підроблені документи, а саме паспорт та ідентифікаційний код на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також довідку, про доходи з місця роботи, а саме ТОВ «БІОТЕРН» (код ЄДРПОУ 41846203), в якій містилась інформація про працевлаштування останнього на вказаному підприємстві та отримання стабільного заробітку.

На підставі документів, які ОСОБА_8 надав працівнику АТ «МЕГАБАНК», таким чином ввівши в оману працівника кредитної установи відділення банку № НОМЕР_2 АТ «МЕГАБАНК», що нібито він є ОСОБА_11 , офіційно працевлаштований та отримує стабільний заробіток, між неіснуючою особою на ім`я ОСОБА_11 , від імені кого діяв ОСОБА_8 , та АТ «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір № 291-170-852-2-19-Г від 09 липня 2019 року на отримання грошового кредиту в розмірі 236000,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачений ч.4 ст.358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_10 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Просить призначити ОСОБА_8 покарання: за ч.5 ст.27 ч.3 ст.358 КК України у виді 3 років позбавлення волі, за ч.1 ст.222 КК України у виді штрафу 1000 нмдг (17000 гривень) з позбавленням права займатися адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 роки, за ч.4 ст.358 КК України у виді 1 року обмеження волі.

В силу вимог ч.ч.1-3 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 роки.

На підставі вимог ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням того, що ОСОБА_8 засуджується за вчинення кримінальних правопорушень, вчинених ним до винесення вироку 15.05.2023 Жовтневим районним судом м. Харкова у виді 7 років позбавлення волі, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити остаточне покарання у виді 7 років 3 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 роки.

Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор зазначає, що санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до 2 років. Відповідно до мотивувальної частини вироку, суд дійшов висновку, що у обвинуваченого ОСОБА_8 є обставина, що пом`якшує покарання, у виді щирого каяття. Збитків кримінальним правопорушенням не завдано, шкода відсутня. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні остаточного рішення по справі помилково не були застосовані положення ст.69-1 КК України, у зв`язку з чим неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення частково, вважав, що прокурор помилково зазначив покарання за ч.5 ст.27 ч.3 ст.358 КК України у виді 3 років позбавлення волі, а також думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечували проти задоволення апеляційної скарги в частині застосування ст.69-1 КК України, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що подана апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Із матеріалів кримінального провадження, вбачається, що воно розглянуте судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, висновки суду про фактичні обставини справи та винуватість ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27-ч.3 ст.358, ч.1 ст.222, ч.4 ст.358 КК України, ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому апеляційним судом, відповідно до ч.2 ст.394 та ст.404 КПК України, не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю апеляційних доводів прокурора щодо порушення судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, з огляду на наступне.

Серед завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК (з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, колй такі збитки або шкоду не заподіяно.

Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання, зокрема, у виді обмеження волі на строк до двох років.

Таким чином, з урахуванням наявності обставин, передбачених ст. 69-1 КК України, максимальне покарання за ч. 4 ст. 358 КК України не може перевищувати 1 року 4 місяців обмеження волі.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції визнав обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Разом із цим, суд першої інстанції всупереч вищезазначеним вимогам закону призначив ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, що перевищує 2/3 максимального строку та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.1 ч.1 ст.413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Отже,колегія суддівприходить довисновку,що вданому конкретномувипадку судпершої інстанціїнеправильно застосувавзакон Українипро кримінальнувідповідальність,а саме не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню -ст. 69-1 КК України, а тому вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання підлягає зміні, що узгоджується з нормами чинного кримінального процесуального законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що наявні підстави, передбачені п.2 ч. 1 ст. 407 КПК України, а тому згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання за ч.4 ст.358 КК України, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст. 69-1 КК України.

Поряд із цим, прокурор ОСОБА_6 , який приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 про призначення ОСОБА_12 покарання за ч.5 ст.27 ч.3 ст.358 КК України у виді 3 років позбавлення волі, є явною опискою, оскільки прокурор у своїх апеляційних доводах зазначає лише про необхідність застосування положень ст.69-1 КК України, та не ставить під сумнів м`якість призначення покарання за ч.5 ст.27-ч.3 ст.358 КК України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що у резолютивній частині апеляційної скарги прокурор просить лише змінити вирок суду першої інстанції, але при цьому висуває вимогу про призначення більш суворого покарання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказівки прокурора про призначення більш суворого покарання за ч.5 ст.27- ч.3 ст.358 КК України є опискою, у зв`язку з чим апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково.

У решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 слід залишити без змін.

Оскільки в решті вирок суду першої інстанції залишається без змін, у тому числі в частині призначення покарання ОСОБА_8 за ч.5 ст.27-ч.3 ст.358, ч.1 ст.222 КК України, покарання ОСОБА_8 слід визначити за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч.ч.1-3 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Більш того, у зв`язку з тим, що ОСОБА_8 вчинив вказані кримінальні правопорушення до ухвалення вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2023 року, то остаточне покарання належить призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

Саме таке покарання, на думку колегії, буде відповідати меті, визначеній у ст. 50 КК України, та, у відповідності до ст. 65 КК України, достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Поряд із цим, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначеного покарання змінити.

Вважати ОСОБА_8 засудженим:

- за ч.5 ст. 27 - ч.3 ст. 358 КК України до покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.222 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 (два) роки.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.358 КК України, із застосуванням ст.69-1 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року та вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 травня 2023 року, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 3 (три) місяці з позбавленням права займатись адміністративно-господарською та фінансовою діяльністю на строк 2 (два) роки.

В решті вирок Київського районного суду м. Харкова від 19 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий

Судді: