Ухвала

від 15.10.2024 по справі 469/1201/24

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15.10.24 Справа № 469/1201/24

2/469/620/24

У Х В А Л А

15 жовтня 2024 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рогозевич С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» адвоката Величка Михайла Михайловича про відвід судді у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провизнання іпотекиприпиненою,а праваіпотеки відсутнім,

в с т а н о в и в:

19 серпня 2024 року до Березанського районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім, у якому просив визнати іпотеку за іпотечним договором, укладеним 07 травня 2010 року між ОСОБА_1 як іпотекодержателем, від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , та ТОВ «Агентство «Медиус-Плюс» як іпотекодавцем, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1651, припиненою та відповідно відсутнім у ОСОБА_1 права іпотеки за зазначеним іпотечним договором.

23 серпня 2024 року ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області вказану позовну прийнято дорозгляду тавідкрито провадженняу справіза правиламизагального позовногопровадження звикликом сторін.

14 жовтня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» адвокат Величко Михайло Михайлович звернувся до суду з заявою про відвід судді від участі у даній цивільній справі у якій посилався на те, що предметом спору у даній цивільній справі є вимоги про визнання припиненим права іпотеки, яка свого часу виникла на підставі договору іпотеки договору від 07.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим № 1651, в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, який укладено 07.05.2010 між ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 та посвідчено 07.05.2010 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К.Т. за реєстровим №1650.

Водночас, як йому стало відомо, саме у провадженні того ж судді Березанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 перебувала цивільна справа № 469/1011/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права вимоги та іпотекодержателя за договором іпотеки від 07.05.2010 року, який одночасно є предметом спору і в даній справі.

Таким чином, в провадженнях судів на сьогоднішній день перебувають дві паралельні судові справи (справа №469/1011/20 та справа №469/1201/24), які стосуються одного й того ж самого предмету спору - договору іпотеки від 07.05.2010 року, предметом якого є туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса».

За таких обставинах, зважаючи на те, що справа №469/1011/20 перебуває на стадії апеляційного провадження, а справа №469/1201/24 - на стадії підготовчого провадження, то фактичне виконання рішення суду у першій справі №469/1011/20 призведе до того, що судовий розгляд справи в суді першої інстанції, втратить правовий сенс та призведе до порушення не тільки принципу правової визначеності, а і права приватної власності на нерухоме майно.

На думку заявника, є цілком очевидно те, що паралельний судовий спір щодо одного і того ж самого предмету спору, у разі задоволення в майбутньому позову у даній справі, унеможливить захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, оскільки розгляд даної справи по суті ще не розпочався, а розгляд справи № 469/1011/20 судом першої інстанції вже завершено.

З урахуванням викладеного, вважає, що суддя Березанського районного суду Миколаївської області Тавлуй В.В. не може об`єктивно та неупереджено розглянути зазначену справу, а тому підлягає відводу, так як є очевидним той факт, що зазначений суддя розглядаючи цивільну справу за участю тих самих осіб, та осіб, які не були залучені до участі у справі, але інтереси яких були порушені, з предметом позову, який стосується одного і того ж нерухомого майна та спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не тільки досліджував зазначені правовідносини, а і докази на підтвердження їх виконання, а також давав їм правову оцінку та приходив до певного правового висновку.

У зв`язку з цим суддя не зможе відступити від вже наданої ним правової оцінки та сформованої ним правової позиції, що вже на стадії підготовчого судового засідання дає підстави стверджувати про майбутнє, передбачуване судове рішення, яке буде ухвалено суддею Тавлуєм В. В. не на користь Позивача у даній справі.

Посилаючись на рішення ЄСПЛ від 25.11.2021 року у справі «Муча проти Словаччини» (скарга № 63703/19), в якому ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення ч.1 ст.6 Конвенції у вигляді порушення права на справедливий суд, так як на думку ЄСПЛ, суду (суддям) важко відмежуватися від тих висновків, які ними були зроблені в суміжних провадженнях, суддя Тавлуй В. В. розглядаючи данусправу,не зможе відмежуватисявід власнихвисновків,зроблених нимив іншійсудовій справі стосовноцивільно -правових відносин,що виниклиміж тимиж сторонамита щодо одного і того ж нерухомого майна.

Зазначив також, що аналогічна правова позиція свого часу була висловлена і Верховним Судом в постанові від 04.12.2018 у справі № 165/108/16-к, розглядаючи яку Верховний Суд зазначив, що:- суддя, який в іншому провадженні вже висловив свою думку щодо доказів, які підлягають дослідженню в даному провадженні, мав би заявити самовідвід, оскільки зазначена обставина викликає сумнів у його неупередженості.

Посилаючись на наведені обставини, з метою унеможливлення, щоб у стороннього спостерігача склалося враження, що суддя не здатен винести неупереджене рішення, просить задовольнити заяву.

Ознайомившись зі змістом заяви представника позивача суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

За змістом ч.5 ст.40 ЦПК України якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

З урахуванням того, що у Березанському районному суді Миколаївської області заповнено дві штатні одиниці суддів з чотирьох наявних, питання про відвід вирішується суддею, який розглядає справу.

Вирішуючи питання по суті заяви, суд виходить з такого.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України, гарантує кожному право на справедливий судовий розгляд при вирішенні питання щодо цивільних прав та обов`язків.

Визначення в Конвенції цього принципу правосуддя ґрунтується на двох аспектах:

1) чи є суд безстороннім у суб`єктивному плані, тобто чи відсутня особиста упередженість суддів;

2) чи наявні в об`єктивному плані достатні зовнішні ознаки безсторонності, які виключали б будь-які обґрунтовані сумніви з цього питання.

Під час провадження у справі та її вирішення ні у кого не повинно бути сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді. Якщо є обґрунтовані підстави вважати, що суддя не буде безстороннім, цей суддя має бути усунутий від розгляду справи.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Усталена практика Європейського Суду з прав людини вказує на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності та щодо його неупередженості. Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною (рішення у справах «Паунович проти Сербії», «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України»).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії).

Частиною першоюстатті 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до частини першої-другоїстатті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основіКонституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункти 1, 2 частини сьомоїстатті 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що підставою для відводу є те, що в провадженнях судів на день подання заяви перебувають дві паралельні судові справи (справа №469/1011/20 та справа №469/1201/24), які стосуються одного й того ж самого предмету спору - договору іпотеки від 07.05.2010 року, предметом якого є туристично-котеджний комплекс бази відпочинку «Алые паруса».

Головуючим суддею у справі №469/1011/20, яка на даний час перебуває на стадії апеляційного провадження, та головуючим суддею у справі №469/1201/24 є один і той же суддя - Тавлуй В. В.

Оскільки за твердженням заявника суддя Тавлуй В. В. вже вирішував цивільний позов у справі №469/1011/20, який стосується одного і того ж нерухомого майна та спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній цивільній справі, яка ще не розглянута, він не тільки встановлював зміст спірних правовідносин, а й досліджував докази на їх підтвердження та давав їм відповідну правову оцінку.

У зв`язку з цим заявник вважає, що суддя не зможе відступити від вже наданої ним правової оцінки та сформованої ним правової позиції, що вже на стадії підготовчого судового засідання дає підстави стверджувати про майбутнє, передбачуване судове рішення, яке буде ухвалено суддею Тавлуєм В. В. не на користь позивача у даній справі.

Суд вважає, що твердження представника позивача щодо упередженості головуючого судді у даній справі, є його суб`єктивними судженнями, і не відповідають дійсності.

При цьому, суд звертає увагу представника позивача на те, що обидві цивільні справи були розподілені на суддю ОСОБА_4 шляхом автоматизованого розподілу Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному ЦПК України (автоматизований розподіл справ), а їх розгляд і вирішення є функціональним обов`язком судді.

Разом з тим, суд враховує, що обидві вказані цивільні справи, дійсно пов`язані одним і тим же предметом спором, і у цивільній справі справі №469/1011/20 суддею Тавлуй В. В. ухвалено рішення по сутті позовних вимог.

Вказані обставини, з урахуванням категоричної позиції представника позивача в контексті даної справи, на думку суду, дають підстави припускати існування сукупних ознак, які можуть в подальшому бути розцінені заінтересованими особами як такі, що вказують на обмеження принципу безсторонності суду, що є неприпустимим з огляду на правила частини першоїстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки у сторін та у стороннього спостерігача можуть виникнути обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, і у разі відмови у задоволенні відводу, може скластися стійке враження про зацікавленість суду у розгляді цієї справи та його упередженості, то будь-яке прийняте рішення буде сприйматись, як упереджене та незаконне.

Таким чином, для виключення будь-яких сумнівів щодо об`єктивності розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід.

При цьому, такий відвід є єдиною можливою в даному випадку формою імплементації та забезпечення принципів і засад кримінального судочинства, визначенихКонституцією, процесуальним законом, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-154, 258-261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» адвоката Величка Михайла Михайловича про відвід судді у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім, - задовольнити.

Цивільну справу №469/1201/24 (провадження №2/469/620/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Медиус-Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання іпотеки припиненою, а права іпотеки відсутнім, передати до канцелярії Березанського районного суду Миколаївської області для визначення іншого судді згідно з положеннями статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: