Ухвала

від 15.10.2024 по справі 686/22965/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/22965/24

Провадження № 1-кс/686/8676/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 12024240000001288,

встановив:

14.10.2024 р. старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, посилаючись на те, що строк перебування підозрюваного під вартою закінчується 22.10.2024 року, однак, завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим. При цьому, визначені ст.177 КПК України, ризики: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий, окрім іншого, також зазначив, що «досудовим розслідуванням встановлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 21 серпня 2024 року, близько 19 год. 00 хв., у світлу пору доби, без опадів, водій ОСОБА_6 , проявляючи самовпевненість, порушуючи вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі по тексту Правил), а саме: перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухався за кермом автомобіля «Hyundai I30», р.н. НОМЕР_1 , (далі по тексту - «Hyundai I30») правою смугою руху, сухої проїзної частини АДРЕСА_2 , зі сторони смт.Чемерівці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області в напрямку до м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області. Продовжуючи свій рух за кермом автомобіля «Hyundai I30» у вищевказаному напрямку водій ОСОБА_6 , діючи легковажно та самовпевнено, не дотримуючись вимог п. 2.3 (б) Правил, проявив неуважність, яка виразилась у несвоєчасному виявленні на прямі ділянці горизонтального профілю своєї смуги вул. Козацький шлях автомобіля «PEUGEOT 408», р.н. НОМЕР_2 , (далі по тексту «PEUGEOT 408») під керуванням водія ОСОБА_7 , який повільно рухався у попутному напрямку, грубо порушуючи вимоги п.п. 12.3, 13.1 Правил, не обрав безпечної дистанції до автомобіля «PEUGEOT 408», безпечної швидкості свого руху, не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу безпечно керувати ним, при цьому маючи об`єктивну можливість виявити вищевказану перешкоду для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, та, як наслідок, навпроти господарства АДРЕСА_2 , допустив зіткнення передньою частиною автомобіля «Hyundai I30» із задньою частиною автомобіля «PEUGEOT 408». Внаслідок вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , водій автомобіля «PEUGEOT 408», отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пасажир автомобіля «PEUGEOT 408», отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому тазу, госпіталізований до КНП «Кам`янець-Подільська міська лікарня» КП МР. Своїми діями ОСОБА_9 порушив п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких полягає в наступному: п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.9. водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди; п. 13.1 водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки розмітки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу, повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Порушення водієм ОСОБА_9 пунктів 2.3 (б), 12.3 та 13.1 Правил перебуває у прямому-причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, а саме: спричиненням смерті водію автомобіля «PEUGEOT 408» ОСОБА_7 , а також заподіянням тілесних ушкоджень пасажиру автомобіля «PEUGEOT 408» ОСОБА_8 .

22.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

23.08.2024, слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 18 жовтня 2024 року включно.

Тривале розслідування вказаного кримінального провадження обумовлено значною кількістю необхідних слідчих (розшукових) дій, експертиз, які проводилися, які тривають на даний час та які необхідно буде провести в подальшому, а також складністю кримінального провадження. У кримінальному провадженні необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, що необхідні для всебічного, повного та неупередженого встановлення усіх обставин вчинення даного кримінального правопорушення, а саме: долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження»; здійснити тимчасовий доступ до медичної документації ОСОБА_8 ; призначити судово-медичну експертизу відносно ОСОБА_8 ; долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_8 ; відповідно до здобутих вихідних даних, призначити судову інженерно-транспортну експертизу за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження механізму і обставин ДТП»; долучити до матеріалів кримінального провадження висновок судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження механізму і обставин ДТП»; з урахуванням отриманих нових фактичних обставин із висновків вищевказаних експертиз, проведених слідчих дій при наявності достатніх підстав, повідомити про нову або змінити раніше повідомлену підозру ОСОБА_6 ; провести інші слідчі (розшукові) дії, в яких виникне необхідність під час досудового розслідування; виконати вимоги ст.ст.290, 291 КПК України.

Враховуючи, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, з метою забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, слідчий у клопотанні просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та буде не достатньою для запобігання вказаним ризикам.»

Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, які клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні, підозрюваного та його захисника, які заперечили з приводу задоволення клопотання слідчого, просили застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або ж визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12024240000001288 від 21.08.2024 р., за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

22.08.2024 р. ОСОБА_6 був затриманий, в порядку ст. 208 КПК України, фактичний час затримання - 00 год. 40 хв. 22.08.2024 р.

22.08.2024 р. ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 10 років, тобто, згідно зі ст.12 КК України, даний злочин класифікується як тяжкий.

Дана підозра є обґрунтованою, адже на її підтвердження представлено: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 21.08.2024 р.; акт про застосування службового собаки від 21.08.2024 р.; протокол обшуку від 21.08.2024 р.; лікарське свідоцтво про смерть № 1840 від 22.08.2024 р.; висновки експертів №СЕ-19/123-24/10959-ІТ від 26.09.2024 р., №СЕ-19/123-24/10962-ІТ від 25.09.2024 р., №181 від 19.09.2024 р.; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 21.08.2024 р.; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 від 09.10.2024 р.; висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_6 №21/36 від 22.08.2024 р.; протокол затримання ОСОБА_6 від 22.08.2024 р.

Таким чином, станом на момент розгляду клопотання беззаперечних доказів того, що ОСОБА_6 не причетний до вчинення правопорушення, не встановлено.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.08.2024 р. відносно ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 18.10.2024 року.

15.10.2024 р., ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, було продовжено до чотирьох місяців строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024240000001288.

На даний час продовжують існувати визначені ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні.

Так, з досліджених у судовому засіданні матеріалів встановлено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому, зважаючи на покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим, співставляючи можливі негативні для нього наслідки у вигляді засудження до покарання у виді позбавлення волі, слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду й надалі існує, оскільки, опинившись на волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. При цьому, слідчим суддею також враховується той факт, що ОСОБА_6 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що також свідчить про його реальні наміри здійснювати переховування від органів досудового розслідування та суду.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні не закінчено, на даний час потерпілі, свідки судом не допитані, не проведені в ході досудового розслідування й всі експертні дослідження, а тому продовжує існувати ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні. При оцінці наявності зазначеного ризику слідчим суддею врахована встановлена КПК України процедура отримання свідчень від осіб, які є свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту осіб слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1 та ч.2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань від вказаних осіб судом.

Тобто ризики, які враховувались під час застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у даному кримінальному провадженні, на даний час не зменшились, а й продовжують існувати, що й доведено в судовому засіданні стороною обвинувачення.

Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.

Аналізуючи особу підозрюваного, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, родину, на утриманні троє малолітніх дітей. Проте, вказані обставини не спростовують доведених стороною обвинувачення ризиків та не є такими, що давали б можливість слідчому судді застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Окрім того, вказані обставини не були стримуючими від вчинення дій, що стали підставою для підозри ОСОБА_6 у вчиненні тяжкого злочину, під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що становить підвищену суспільну небезпечність.

Стороною обвинувачення доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти відповідним ризикам, та не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки не встановлено тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, впливу на потерпілих, свідків та експертів у даному кримінальному провадженні. Відсутні й відомості щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України. Більш того, стороною захисту не доведено, як змінилися обставини, які були взяті до уваги при застосуванні запобіжного заходу, які нові обставини виникли після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу.

Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_6 під вартою, на даний час, не встановлено.

Таким чином, зважаючи на те, що заявлені ризики, які були враховані при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів у цьому кримінальному провадженні, продовжують існувати та вони виправдовують тримання підозрюваного під вартою, враховуючи усі визначенні ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, зокрема й майновий та сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у нього родини, в тому числі й батьків, які працевлаштовані, репутацію ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вік та стан його здоров`я, приходжу до висновку, що слід продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , адже лише такий найсуворіший запобіжний захід, на даний час, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, доведеним слідчим та прокурором.

Слідчий суддя вважає обґрунтованою і доведеною ту обставину, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі й особисте зобов`язання, особиста порука та домашній арешт, навіть із покладенням додаткового обов`язку у вигляді носіння електронного засобу контролю, на даному етапі досудового розслідування, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Так, особисте зобов`язання не підлягає до застосування з огляду на тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, та наявність реальних сумнівів того, що ОСОБА_6 виконуватиме покладені на нього обов`язки. Особиста порука не підлягає застосуванню, оскільки будь-яких клопотань від осіб, яких би слідчий суддя міг вважати такими, що заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, до слідчого судді не надходило. Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, навіть з покладенням обов`язку носіння електронного засобу контролю, на даному етапі досудового розслідування, не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під цілодобовим наглядом правоохоронних органів і зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів, зокрема, й за допомогою засобів телефонного зв`язку або за допомогою третіх осіб, які матимуть можливість відвідувати підозрюваного.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України не може бути визначений розмір застави, про що також клопотала сторона захисту в судовому засіданні, адже ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, який спричинив загибель людини.

Завдання кримінального провадження виправдовують вжиття таких обмежувальних заходів та такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, з метою уникнення вищевказаних ризиків. При цьому, слідчим суддею також враховується суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному судовому розгляді цього кримінального провадження, що також можливе за умови нівелювання зазначених ризиків.

Саме застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на думку слідчого судді, забезпечує виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

За наведених обставин, слідчим суддею відхиляються, зазначені стороною захисту аргументи щодо можливості застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою, зокрема й у вигляді домашнього арешту або ж застави.

Враховуючи характер та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , суворість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, слідчий суддя дійшов до висновку про існування обґрунтованих підстав вважати, що існують не абстрактні, а конкретні ризики, про які зазначено вище та які передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а тому, застосувати менш суворий запобіжний захід неможливо.

Даних, які б перешкоджали триманню ОСОБА_6 під вартою, не встановлено.

Враховуючи викладене, строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 слід продовжити в межах строку досудового розслідування та в межах строку, визначеного ст.197 КПК України, а саме до 13.12.2024 року включно.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Строк тримання під вартою підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 13 грудня 2024 року включно.

Ухвала діє до 13 грудня 2024 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя