Ухвала

від 02.10.2024 по справі 947/16980/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1189/24

Справа № 947/16980/24 1-кс/947/8091/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №72023161000000040, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,-

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року задоволено клопотання заступника керівника відділу детективів Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_9 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладений арешт на аркуші формату А4 з чорновими записами щодо підприємств, які здійснюють перевалку зернових культур; ноутбук Apple Macbook Pro serial №CO2AY34WMD6Q, сірого кольору з чохлом накладкою рожевого кольору 1 шт.; мобільний телефон Apple Iphone 15 ProMax сірого кольору, serial № НОМЕР_1 , IMEI|MEID НОМЕР_2 1 шт.

Рішення слідчого судді мотивоване, що вилучені речі визнані речовими доказами та накладення арешту необхідне для проведення огляду електронних носіїв інформації з метою встановлення наявності вищезазначених електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник власника майна ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що вилучені речі не отримані в результаті вчинення злочину.

Процесуальний статус у ОСОБА_8 у кримінальному провадженні відсутній.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати частково та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про накладання арешту на мобільний телефон Apple Iphone 15 ProMax сірого кольору, serial № НОМЕР_1 , IMEI|MEID НОМЕР_2 .

Одночасно в поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки судове рішення ухвалено без виклику власника майна, копію ухвали від 24.06.2024 року представник отримав лише 23.07.2024 року.

Згідно ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена 24.06.2024 року без виклику власника майна.

В матеріалах провадження міститься розписка адвоката ОСОБА_7 про отримання копії ухвали 23.07.2024 (а.с. 66).

Апеляційна скарга була подана до Одеського апеляційного суду 26.07.2024 року.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 3 ст. 395 КПК України, апелянт дотримався 5-ти денного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, а тому такий строк поновлення не потребує.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів справи вбачається, що на теперішній час підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023161000000040 від 19.12.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службовими особами ТОВ «Дунайська Логістична Група» (код ЄДРПОУ 44727731) у період грудня 2023 року під час здійснення експортних операцій, шляхом невідображення безкоштовно одержаної сільськогосподарської продукції в бухгалтерській звітності підприємства ухились від сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 7258112,13 грн.

Окрім того, відповідно до висновку аналітичного дослідження УІАУР ТУ БЕБ в Одеській області №18/0/23.13-02-29-24 від 21.03.2024 встановлено, що службові особи ТОВ «ДУНАЙСЬКА ЛОГІСТИЧНА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 44727731) у період 2023 року шляхом невідображення в податковій звітності підприємства безоплатно отриманої сільськогосподарської продукції ухилились від сплати податків на загальну суму 19631339 грн.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Дунайська Логістична Група» у 2023 році мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Сангрейс» (код ЄДРПОУ 42454066) які полягали у реалізації сільськогосподарської продукції «пшениця» урожаю 2021 року у кількості 7498,22 тони.

Допитано у якості свідка директора ТОВ «Сангрейс» ОСОБА_10 , який в ході допиту повідомив, що згідно договору №01/11-23ПП від 02.11.2023 було реалізовано в адресу ТОВ «Дунайська Логістична Група» сільськогосподарську продукцію «пшениця» врожаю 2021 року у кількості 7498,22 тони, зберігання сільгосппродукції здійснювалось у складських приміщеннях на території Чернігівської та Житомирської областей у тому числі у фізичної особи ОСОБА_11 . Перевезення сільськогосподарської продукції «пшениця» врожаю 2021 року в адресу ТОВ «Дунайська Логістична Група» здійснювалось підприємством ТОВ «Так Бізтех» (код ЄДРПОУ 44362564) згідно договору від 02.10.2023 №51.

Так, в ході досудового розслідування допитано у якості свідка ОСОБА_11 , який в ході допиту повідомив, що ніяких послуг зі зберігання сільськогосподарської продукції для ТОВ «Сангрейс» не здійснював, та ніяких договорів не укладав.

Окрім того, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що директора ТОВ «Так Бізтех» ОСОБА_12 згідно вироку від 11.03.2024 справа №757/8939/24-к визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Також в ході досудового розслідування директору ТОВ «Сангрейс» вручено вимогу щодо надання копій документів по взаємовідносинам з ТОВ «Дунайська Логістична Група», на виконання запиту посадовими особами підприємства надано копії документів щодо зберігання, транспортування, протокол контрольних випробувань ДП «Чернігівстандартметрологія» №1325 та ін. документи.

В ході проведення аналізу наданих ТОВ «Сангрейс» документів встановлено, що протокол контрольних випробувань №1325 не видавався ТОВ «Сангрейс» а було надано іншій юридичній особі, згідно відповіді ДП «Чернігівстандартметрологія» від 27.03.2024 №449/14-07.

Окрім того, згідно наданих ТОВ «Сангрейс» товарно-транспортних накладних, на підставі яких здійснювалось перевезення сільськогосподарської продукції зі складського приміщення, розташованого у м. Кропивницький до місця розвантаження розташованого у м. Одеса, та зі співставленням з інформацією яка міститься в інформаційній підсистемі «Геопортал-Гарпун» встановлено, що автотранспортні засоби, якими перевозились ТМЦ перебували в інших регіонах України, а не в тих місцях, які зазначені в ТТН.

В ході досудового розслідування встановлено, що засновник ТОВ «Дунайська Логістична Група» (код ЄДРПОУ 44727731) ОСОБА_13 і.п.н. НОМЕР_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.05.2024, 13.06.2024, за вказаною адресою проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено:

1.Аркуші формату А4 з чорновими записами щодо підприємств, які здійснюють перевалку зернових культур;

2.Ноутбук Apple Macbook Pro serial № CO2AY34WMD6Q, сірого кольору з чохлом накладкою рожевого кольору 1 шт.;

3.Мобільний телефон Apple Iphone 15 ProMax сірого кольору, serial № НОМЕР_1 , IMEI|MEID 358066146016166 1 шт.

Постановою від 14.06.2024, вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами.

Слідчий суддя погодився з такими доводами детектива та задовольнив клопотання про арешт майна.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що арештовані речі, відповідають критеріям майна, визначеним статтею 98 КПК України, на яке відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений арешт, оскільки вони можуть містити електронні докази.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Щодо накладання арешту на мобільний телефон Apple Iphone 15 ProMax сірого кольору, serial № НОМЕР_1 , IMEI|MEID НОМЕР_2 , то слід зазначити, що відповідно до долученої у судовому засіданні прокурором копії постанови від 30.07.2024 призначена комп`ютерно-технічна експертиза зазначеного мобільного телефону, яка наразі проводиться в експертами Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів.

Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь-яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №72023161000000040 від 19.12.2023 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4