Постанова

від 08.10.2024 по справі 906/825/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/825/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МиРославель-Агро»

на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МиРославель-Агро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Зем-Ресурс»

про зобов`язання вчинити дії.

У судове засіданні представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2023 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «МиРославель-Агро» (далі - СГ ТОВ «МиРославель-Агро» та/або позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Зем-Ресурс» (далі - ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» та/або відповідач) подати до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в електронній формі через засоби телекомунікаційного зв`язку заяву про внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру разом із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для приведення у відповідність інформації, зареєстрованої в національній кадастровій системі до проекту землеустрою щодо організації території 576 земельних часток (паїв) за межами с. Гриньки Житомирської області, визначену та виготовлену за умовами договору на виконання робіт із землеустрою від 07.11.2019 № 0025-2019.

1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 1, 26 Закону України «Про землеустрій» та статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції від 17.10.2019) аргументовано обов`язком відповідача як розробника документації із землеустрою подати документацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, згідно з частиною 17 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у редакції від 17.10.2019.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 07.11.2019 між СГ ТОВ «МиРославель-Агро» (замовник) та ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» (виконавець) укладено договір на виконання робіт із землеустрою № 0025-2019 (далі - договір № 0025-2019), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт із землеустрою, а замовник - прийняти виконані роботи в термін, передбачений пунктом 2.1 договору.

Перелік робіт та вартість їх виконання визначається згідно з додатком № 1 (пункт 1.2 договору № 0025-2019).

Загальна вартість виконання робіт за даним договором визначається у додатку № 1 до договору. Замовник у 5 денний строк починаючи з дня підписання договору зобов`язується сплатити виконавцеві 100 % кошторисної ціни. Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється за актом приймання-передачі робіт. Замовник зобов`язаний підписати акт протягом 5 робочих днів з дня одержання технічної документації.(пункти 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 договору № 0025-2019).

За умовами пункту 3.3 договору № 0025-2019, у разі відмови від підписання акта замовник складає протягом 5 днів з моменту отримання акта мотивований протокол розбіжностей.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 0025-2019, термін виконання робіт із землеустрою становить три місяці, без урахування термінів на отримання всіх відповідних довідок, витягів, висновків, інформації про суміжників, архівних матеріалів Держгеокадастру щодо виданих актів, зареєстрованих в національній кадастровій системі земельних ділянках та погоджень, які передбачені чинним законодавством України.

Договір № 0025-2019, згідно з пунктом 7.1 набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами передбачених ними зобов`язань.

Додатком № 1 до договору № 0025-2019 «Протокол погодження договірної ціни» сторони погодили величину договірної вартості роботи (вид робіт, характеристику об`єкту) - виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для приведення у відповідність інформації, зареєстрованої в національній кадастровій системі до проекту землеустрою щодо організації території 576 земельних часток (паїв) за межами с. Гриньки Баранівського району Житомирської області вартістю 200 грн кожна. Загальна вартість робіт 115 200,00 грн. Протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між замовником і виконавцем.

Матеріалами справи підтверджено, що договір № 0025-2019 та додатки до нього підписані та скріплені печатками обох сторін.

У матеріалах справи також міститься копія акта прийому-передачі виконаних робіт від 20.12.2019 (додаток № 2 до договору № 0025-2019), яким стверджується передача 20.12.20219 від виконавця до замовника робіт згідно з додатком № 1; зазначено, що вартість виконаних робіт становить 115 200,00 грн і те, що сторони підтверджують, що робота виконана в термін передбачений договором та відповідно до вимог чинного законодавства, результати сформовано у звіт, претензії щодо виконання робіт відсутні.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивачем відповідно до умов договору № 0025-2019 перераховано відповідачу 115 200,00 грн за надані послуги.

Разом з тим, пропозицію виконати умови договору № 0025-2019 та передати розроблену Технічну документацію або повернути сплачені за договором № 0025-2019 кошти, яка вбачається з претензії від 10.05.2023 № 38 - залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

Крім того, матеріали справи містять копію листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.05.2023 вих.№ 32-6-0.1044-1076/41-23, надісланого у відповідь на звернення СГ ТОВ «МиРославель-Агро» про те, що документація із землеустрою та оцінки земель від розробника - ТОВ ТОВ «Укр-Зем-Ресурс» до Державного фонду не надходила.

За таких обставин позивач із посиланням на положення статті 26 Закону України «Про землеустрій» та частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» (у редакції від 17.10.2019) звернувся до суду з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/825/23 (суддя Лозинська І. В.) у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення місцевого господарського суду арґументовано тим, що пред`являючи позов, позивач мав на увазі не виконання відповідачем робіт із землеустрою за договором № 0025-2019, тобто фактично мав на меті захистити своє право на отримання гарантій належного виконання умов договору, що не є предметом розгляду даної справи. З таких мотивів, місцевий господарський суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, з огляду на позиції сторін щодо суті спору, а також положення діючого станом на даний час Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Крім того, здійснивши аналіз умов договору № 0025-2019 та протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору № 0025-2019), місцевий суд дійшов висновку лише про наявність у відповідача обов`язку з виготовлення та передачі позивачеві технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та ствердження матеріалами справи факту передачі відповідачем такої погодженої технічної документації позивачу.

3.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 (Грязнов В. В. - головуючий, судді: Павлюк І. Ю., Розізнана І. В.) апеляційну скаргу СГ ТОВ «МиРославель-Агро» на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 у справі № 906/825/23 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

3.4. Постанова суду апеляційної інстанції арґументована тим, що оскільки сторони у договорі № 0025-2019 не встановили додаткових зобов`язань, зокрема, обов`язку виконавця подати документацію із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, на переконання суду апеляційної інстанції СГ ТОВ «МиРославель-Агро» не вправі вимагати вчинення таких дій від ТОВ «Укр-Зем-Ресурс».

При цьому, апеляційний господарський суд, проаналізувавши положення частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» у редакціях станом на 17.10.2019 та на 05.12.2019 зауважив, що з аналізу вказаної норми вбачається, що на дату укладання та виконання сторонами договору № 0025-2019, Закон України «Про державний земельний кадастр» передбачав подання розробником лише документації із землеустрою, а не заяви про внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру разом із технічною документацією із землеустрою, як того просить позивач у позовній заяві.

Враховуючи, що відповідача не було уповноважено на подання заяви про внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру разом із технічною документацією із землеустрою, ні умовами договору № 0025-2019 на виконання робіт із землеустрою, ні вимогами Закону України «Про державний земельний кадастр», що діяв на час укладення між сторонами договору № 0025-2019, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 906/825/23, СГ ТОВ «МиРославель-Агро» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.3. За доводами скаржника судами попередніх інстанцій застосовано положення статті 58 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» (у редакціях станом на 17.10.2019 та 05.12.2019) за відсутності висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах.

Скаржник зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, що відповідає приписам частини 3 статті 11 ЦК України.

Відтак, обов`язок вчинити певні дії можуть бути передбачені законом, а не лише договором.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини 17 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакціях від 17.10.2019 та 05.12.2019) та статті 58 Конституції України.

Так, апеляційний господарський суд акцентує увагу на тому, що на дату укладання та виконання сторонами договору № 0025-2019, Закон України «Про державний земельний кадастр» передбачав подання розробником лише документації із землеустрою, а не заяви про внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру разом із технічною документацією із землеустрою, як того просить позивач у позовній заяві.

Водночас, апеляційний суд не врахував того, що акт - приймання передачі технічної документації між сторонами договору № 0025-2019 було підписано 20.12.2019, після внесення відповідних змін до частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» (у редакції станом на 05.12.2019).

Згідно статті 58 Конституції України, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відтак, на момент підписання акта приймання-передачі робіт за договором № 0025-2019 відповідач був зобов`язаний подати технічну документації разом із відповідною заявою згідно з положеннями частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» (в редакції станом на 05.12.2019), оскільки іншого не було передбачено договором № 0025-2019.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 для розгляду скарги у справі № 906/825/23 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н .О. - головуючий (доповідач), Могил С. К., Случ О. В.

У зв`язку з відрядженням судді Случа О. В. здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 906/825/23 між суддями та відповідно до протоколу від 07.10.2024 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.3. Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо виконання цивільних обов`язків, межі виконання та підстави звільнення від таких обов`язків унормовані статтею 14 ЦК України.

Під цивільним обов`язком розуміється вимога від суб`єкта цивільного права певних дій (або невиконання дій), забезпечена можливістю правового спонукання до належної поведінки. Зміст цивільного обов`язку становлять такі вимоги: поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами норми права; поведінка зобов`язаної особи визначена вимогами уповноважених осіб; поведінка зобов`язаної особи у випадку невиконання цивільного обов`язку забезпечується вимогою (рішенням) суду виконати цей обов`язок.

За змістом частин 1, 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі врегульовано як загальними нормами ЦК України так і Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про державний земельний кадастр».

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

У статті 1 Закону України «Про землеустрій» закріплено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій забезпечує, зокрема, встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів (статті 2 Закону України «Про землеустрій»).

У статті 20 Закону України «Про землеустрій» визначено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

У статті 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Варто також звернути увагу на те, що Закон України «Про державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

У частині 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» (у редакції від 17.10.2019), визначено, що подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою.

Законом України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» у вказану норму Закону України «Про державний земельний кадастр», відповідно до яких розробник документації із землеустрою чи документації із оцінки земель, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою чи оцінки земель, подає заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із відповідною документацією Державному кадастровому реєстратору.

Отже, з аналізу положень статті 26 Закону України «Про землеустрій» та частини 17 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» слідує, що за наявності між сторонами договірних відносин щодо виконання комплексу робіт із землеустрою у силу вище вказаних норм законодавства, обов`язок подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин документації, а згодом заяви про внесення відомостей до Державного земельного кадастру разом із відповідною документацією від імені замовника покладено саме на її розробника, якщо інше не встановлено договором.

При цьому діюче законодавство пов`язує виникнення вказаного обов`язку з наявністю такого чинника, як договір, укладений між замовником і розробником.

Відповідно до статті 6 та частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, відповідно до статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Предметом даного спору є зобов`язання виконавця за договором вчинити дії.

При цьому, як убачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, правовідносини сторін цієї справи виникли на підставі договору № 0025-2019 на виконання робіт із землеустрою, який за своєю правовою природою є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до статті 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Статтями 849 та 852 ЦК України визначено, що якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та від-шкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника (стаття 853 ЦК України).

Матеріалами справи цієї справи підтверджено та не заперечувалося сторонами, що роботи за договором № 0025-2019 передбачали впорядкування території земельних часток (паїв) реформованого ПСП «Маяк» Кашперівської сільської ради Баранівського району Житомирської області для подальшого використання у виготовленні технічних документацій щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для приведення у відповідність інформації, зареєстрованої в національній кадастровій системі до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за межами с. Гриньки, Баранівського району Житомирської області.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 0025-2019, виконавець зобов`язується виконати комплекс робіт із землеустрою, а замовник - прийняти виконані роботи в термін, передбачений пунктом 2.1 договору.

Пунктами 3.2, 3.3 договору № 0025-2019 сторони погодили, що замовник зобов`язаний підписати акт протягом 5 робочих днів з дня одержання технічної документації; у разі відмови від підписання акта замовник складає протягом 5 днів з моменту отримання акта мотивований протокол розбіжностей.

Натомість, матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів повернення відповідачеві технічної документації разом з протоколом розбіжностей, що б дало підстави вважати, що роботи за договором № 0025-2019 виконані неналежним чином чи не у повному обсязі.

Поруч з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач виконав роботи з виготовлення технічної документації відповідно до умов договору № 0025-2019 та передав її позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 20.12.2019 (додаток № 2 до договору № 0025-2019). В акті також зазначено, що вартість виконаних робіт становить 115 200,00 грн, сторони підтверджують, що робота виконана в термін передбачений договором та відповідно до вимог чинного законодавства, результати сформовано у звіт, претензії щодо виконання робіт відсутні.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи свідчать, що відповідачем виконані, а позивачем прийняті передбачені договором № 0025-2019 роботи без зауважень та заперечень.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, Верховний Суд вважає, що у позивача відсутнє право для звернення з вимогою про зобов`язання відповідача подати до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в електронній формі через засоби телекомунікаційного зв`язку заяву про внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру разом із технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для приведення у відповідність інформації, зареєстрованої в національній кадастровій системі до проекту землеустрою щодо організації території 576 земельних часток (паїв) за межами с. Гриньки Житомирської області, визначену та виготовлену за умовами договору на виконання робіт із землеустрою від 07.11.2019 № 0025-2019, оскільки звертаючись з такою позовною вимогою, позивач фактично вимагає перегляду умов договору після його виконання, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Посилання скаржника на наявність у відповідача обов`язку, передбаченого частиною 17 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та помилковість висновків судів попередніх інстанцій з цього приводу хоча і підтверджується виходячи із змісту правовідносин, що склалися між сторонами цієї справи, проте у даному випадку не впливає на результат розгляду справи, оскільки як зазначено вище, правовідносини сторін є договірним. Позивач прийняв виконані за договором № 0025-2019 роботи без зауважень та заперечень, а відтак позбавлений права позбавлений права посилатися на їх недоліки.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову загалом є правильним, однак з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу, слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «МиРославель-Агро» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 24.01.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі №906/825/23 залишити без змін з урахуванням мотивів, наведених у цій постанові Верховного Суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил