Постанова

від 10.10.2024 по справі 924/1080/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/1080/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

третьої особи - Ярош В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 924/1080/21

за позовом ОСОБА_2

до 1)Приватного акціонерного товариства "Холод", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля"

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, щодо предмета спору - ОСОБА_1

про визнання недійсними договорів купівлі - продажу від 29 січня 2021 року і 20 травня 2021 року, та застосування наслідків недійсності правочинів

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з відрядженням судді Кібенко О. Р. та відпусткою судді Мамалуя О. О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024.

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 (позивач) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Холод" (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" (відповідач 2) про визнання недійсними укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2 договорів купівлі-продажу від 29.01.2021 та від 20.05.2021 за якими було відчужено: комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом), загальною площею 2 883,9 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 34755968101; будівлю комплексу холодильного 1500т (з компресорним цехом) літ. "Б-2" загальною площею 2 223,1 кв. м; реєстраційний номер об`єкт нерухомого майна - 2278506968101, застосувавши наслідки недійсності правочинів.

2. Разом з цим, ОСОБА_1 (третя особа) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у якому останній просив визнати недійсними оспорювані договори, застосувавши наслідки недійсності правочинів - повернути один одному все одержане за цими договорами

Хід розгляду справи

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2023 позови задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29.01.2021, за яким відчужено комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2 883,9 кв. м. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20.05.2021, за яким відчужено будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2 223,1 кв. м. Застосовано наслідки недійсності правочину до договорів купівлі-продажу від 29.01.2021 та від 20.05.2021, що укладені між відповідачем 1 та відповідачем 2. Зобов`язано відповідача 2 повернути відповідачу 1 комплекс холодильний 1500 т. (з адмінкорпусом) загальною площею 2 883,9 кв. м та будівлю комплексу холодильного 1500 т. (з компресорним цехом) літ. "Б-2", загальною площею 2 223,1 кв. м. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" 351 785,12 грн отриманих коштів за договорами купівлі-продажу від 29.01.2021 та від 20.05.2021.

4. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2023 стягнуто з відповідача 1 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом позивача до місцевого господарського суду у справі № 924/1080/21 у розмірі 164 190,85 грн. Стягнуто з відповідача 2 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом позивача до суду першої інстанції у справі № 924/1080/21 у розмірі 164 190,85 грн. Стягнуто з відповідача 1 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом третьої особи до Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/1080/21 у розмірі 164 190,85 грн. Стягнуто з відповідача 2 в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом третьої особи до місцевого господарського суду у справі № 924/1080/21 в розмірі 164 190,85 грн. Стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 4 530,48 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. Стягнуто з відповідача 2 на користь позивача 4 530,48 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2023 скасовано. Прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Здійснено перерозподіл судових витрат.

6. Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 924/1080/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2024 у справі № 924/1080/21 скасовано. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.09.2023 і додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2023 у справі № 924/1080/21 залишено в силі. Стягнуто з ПрАТ "Холод" на користь ОСОБА_1 270 558,78 грн судового збору за подання касаційної скарги. Стягнуто з ТОВ "Нерухомість Поділля" на користь ОСОБА_1 270 558,78 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи

7. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1080/21 у якій просить стягнути з ПрАТ "Холод" та ТОВ "Нерухомість Поділля" на користь заявника 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Заперечень щодо поданої ОСОБА_1 заяви до Верховного Суду не надходило.

Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення

9. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

10. Відповідно до частин першої, третьої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

11. Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, за змістом якої учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

12. Згідно з положеннями статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах; адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

13. Відповідно до визначення, наведеного у статті 30 зазначеного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

14. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

15. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

16. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме, пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

17. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

19. У частині восьмій статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

20. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 221 ГПК України).

21. Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, що містить докази понесення витрат на професійну правничу допомогу подано заявником 16.09.2024, тобто в межах встановлених процесуальним законом строків.

22. Так, з матеріалів справи вбачається, що 07.12.2021 між ОСОБА_1 та адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем укладено Договір про надання професійної правничої допомоги.

23. Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору на адвоката покладається обов`язок надавати необхідну правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта, як акціонера ПрАТ "Холод". Правова допомога згідно цього договору передбачає, зокрема, підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у судах.

24. Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору сторони дійшли згоди з приводу порядку, умов розрахунку розміру гонорару, що з метою конфіденційності, вирішили вказати в додатку до цього договору. Правнича допомога розглядається сторонами належною та якісною не залежно від того позитивного результату, якого вдалося досягти у суді, представництво у якому здійснювалося адвокатом.

25. За умовами п.7.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

26. Цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи клієнта, діє доки не будуть вичерпані всі засоби захисту, передбачені національним законодавством, а у розпочатих справах щодо повернення активів не буде прийнято остаточне рішення касаційною інстанцією.

27. Додатком від 17.07.2023 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 07.12.2021 сторони погодили, що розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у судах, які будуть розглядати визнання недійсними договорів у справі 924/1080/21, що включає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у судових засіданнях складатиме 50 000 грн (п.1 Додатку).

28. Відповідно до п.2 Додатку гонорар є фіксованим і не залежить від кількості судових засідань та підготовлених адвокатом документів, а професійна правнича допомога вважається наданою, і договір про її надання є виконаний адвокатом у разі задоволення позову і набрання чинності відповідним рішенням, а у випадку його оскарження, - залишення його в силі за наслідками розгляду справи у справі 924/1080/21 апеляційним чи касаційним судом.

29. Факт надання допомоги оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (п.3 Додатку).

30. Згідно з п.4 Додатку клієнт зобов`язаний виплатити зазначений гонорар адвокату не пізніше тридцяти днів з моменту надання допомоги.

31. 14.09.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Ярошем Василем Юрійовичем складено Акт в якому сторони визначили, що адвокат надав клієнту правничу допомогу в суді у справі № 924/1080/21, яка включає підготовку необхідних процесуальних документів, а також представництво адвокатом інтересів клієнта у засіданнях в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а клієнт отримав такі надані послуги, а саме: попереднє опрацювання матеріалів справи; підготовка скарги та пояснень і застережень; участь у судових засіданнях. Загальна вартість: 50 000 грн.

32. Вказаний Акт підписаний сторонами без зауважень.

33. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

34. Водночас у пунктах 127- 134, 141- 144, 146, 168, 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у подібних правовідносинах:

"Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

35. Дослідивши надані ОСОБА_1 докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу, Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

36. Водночас колегія суддів зауважує, що відповідачі клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 126 ГПК України не заявляли.

37. Оскільки клопотань від відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до касаційного суду не надходило, за наявності вищевказаних доказів та підтвердженої вартості послуг, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь з Приватного акціонерного товариства "Холод" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/1080/21 задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холод" (29026, м. Хмельницький, вул. Тупикова, буд. 1; ідентифікаційний код 01553830) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч грн) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Поділля" (02041, м. Київ, вул. Григоренка Петра, буд. 39-Б; ідентифікаційний код 43846362) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч грн) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати накази на виконання цієї додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова