Ухвала

від 04.10.2024 по справі 761/382/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 761/382/21

провадження № 61-8312св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Дундар І. О., Крата В. І., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_3 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2 , яка подана представником ОСОБА_4 , на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду позовом до ТОВ «ФК «Локо», ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р. Т., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І. О., ТОВ «ФК «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А., про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів.

Позов мотивований тим, що 08 червня 2007 року між її чоловіком ? ОСОБА_5 та АКБ «Форум» було укладено договір іпотеки, згідно з умовами якого її чоловік передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , що належала йому на праві власності, виступаючи майновим поручителем за належне виконання ОСОБА_6 зобов`язань, що виникли з укладеного з АКБ «Форум» кредитного договору № 0013/07/00-N від 08 червня 2007 року, згідно з якого ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 130 000,00 дол. США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті вона отримала у спадщину - квартиру АДРЕСА_1 та отримала свідоцтво про право на спадщину.

У грудні 2020 року їй стало відомо, що успадкована нею квартира вже їй не належить, не зважаючи на те, що вона нею фактично користується, а право власності перейшло до інших осіб без будь-якого повідомлення її про це. Так, після переходу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами до ТОВ «ФК «Локо», останнє у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Гречаною Р. Т. прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на квартиру. Підставою виникнення права власності ТОВ «ФК «Локо» на спірну квартиру є договір іпотеки від 08 червня 2007 року.

Надалі спірна квартира була відчужена ТОВ «ФК «Локо» на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19 листопада 2020 року, а також передана в іпотеку ТОВ «ФК «Процент» на підставі укладеного іпотечного договору від 01 грудня 2020 року.

Приватним нотаріусом Гречаною Р. Т. безпідставно зареєстровано за ТОВ «ФК «Локо» право власності на квартиру, оскільки у порушення вимог статті 1281 ЦК України ТОВ «ФК «Локо» не направляло будь-якої вимоги до спадкоємців після смерті іпотекодавця. Крім того, частина друга статті 1282 ЦК України передбачає можливість кредитора задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на успадковане майно, а не шляхом застосування процедури, передбаченої статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Тому спірна квартира вибула з володіння власника не з її волі, а статті 37 Закону України «Про іпотеку» взагалі не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

ОСОБА_1 просила суд:

визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на її користь квартиру АДРЕСА_1 ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51685470 від 18 березня 2020 року, приватний нотаріус Гречана Р. Т., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 552355556 від 19 листопада 2020 року, приватний нотаріус Біловар І. О., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

визнати недійсним договір іпотеки від 01 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Процент», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А.;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55443737 від 01 грудня 2020 року, приватний нотаріус Косенко Л. А., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ;

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55445357, прийняте 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. (номер запису про обтяження 39467319).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як правонаступника ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 51685470, прийняте 18 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. (номер запису про право власності 36000406).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 552355556, прийняте 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. (номер запису про право власності/довірчої власності 39272814).

Визнано недійсним договір іпотеки (без видачі заставної), укладений 01 грудня 2020 року між ОСОБА_7 та ТОВ «ФК «Процент», посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Косенко Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1126.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55443737, прийняте 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. (номер запису про іпотеку 39466746).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55445357, прийняте 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. (номер запису про обтяження 39467319).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи міститься копія вимоги № 1168/13.3.2 від 17 березня 2008 року про дострокове погашення заборгованості з доказами її отримання ОСОБА_5 , відтак на момент смерті спадкодавця (05 жовтня 2017 року) строк вимоги настав. Таким чином, кредитор спадкодавця мав право пред`явити свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 протягом одного року від настання строку вимоги, тобто до 05 жовтня 2018 року. У цьому випадку, з огляду на конструкцію частини третьої статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 ), обізнаність кредитора спадкодавця про відкриття спадщини не має правового значення, дослідженню підлягає лише те, коли саме кредитор спадкодавця пред`явив свою вимогу до спадкоємця, і така вимога має бути пред`явлена протягом року від настання строку вимоги за зобов`язанням. Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , у період з 05 жовтня 2017 року до 26 вересня 2018 року, мав право пред`явити свої вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 кредитор спадкодавця ? АКБ «Форум», а у період з 26 вересня 2018 року по 05 жовтня 2018 року, після отримання права вимоги, правонаступник кредитора спадкодавця - ТОВ «ФК «Локо».

Відповідач ТОВ «ФК «Локо» першу вимогу № 271 до спадкоємця ОСОБА_1 пред`явило лише 12 вересня 2019 року, тобто із суттєвим пропуском строку, передбаченого для такої вимоги частиною другою статті 1281 ЦК України.

За таких обставин преклюзивні строки, передбачені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, сплинули, що має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України та з урахуванням висновків у постанові Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17.

У цьому випадку правовий механізм, передбачений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», не підлягав застосуванню, оскільки законодавець у частині другій статті 1282 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті спадкодавця ОСОБА_5 ) передбачив інший спосіб задоволення вимог кредитора спадкоємцями, шляхом одноразового платежу, а у разі відмови від одноразового платежу, мала бути застосована судова процедура за позовом кредитора щодо звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Крім того, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Гречаної Р. Т. щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «ФК «Локо» прийнято з суттєвим порушенням чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а тому позов у даній частині вимог підлягає задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача квартири, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 55235556, прийнятого 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. (номер запису про право власності/довірчої власності 39272814).

Також є похідними і підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки (без видачі заставної), укладеного 01 грудня 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Процент», скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих 01 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А., оскільки судом було встановлено незаконність набуття у власність ОСОБА_3 предмета іпотеки, а тому він не мав права на розпорядження цим майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з обставин справи вбачається, що за договором іпотеки від 08 червня 2007 року ОСОБА_5 передав АКБ «Форум» в іпотеку спірну квартиру для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором. Доказів виконання основного зобов`язання за кредитним договором матеріали справи не містять, так само як і інших доказів припинення основного зобов`язання.

Дійсно 17 березня 2008 року АКБ «Форум» звернулось до ОСОБА_5 з вимогою, у якій вказувалось, що вони вимагають від ОСОБА_6 дострокового виконання зобов`язань і мають намір реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак укладені 17 квітня 2008 року та 06 травня 2011 року додаткові угоди до кредитного договору свідчать про продовження дії основного договору.

Відомостей про те, що спадкоємець повідомила банк про смерть ОСОБА_5 матеріали справи не містять. Таким чином, стверджувати про те, що банк чи ТОВ «ФК «Локо» могло дізнатись раніше про прийняття спадщини ОСОБА_1 не вбачається можливим.

12 вересня 2019 року, 26 листопада 2019 року та 20 січня 2020 року ТОВ «ФК «Локо» зверталось до ОСОБА_1 , як спадкоємця, з повідомленням-вимогою. У пункті 7.6 договору іпотеки вказано, що усі повідомлення сторін щодо цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом, тоді як положення статті 1281 ЦК України не визначають обов`язку звернення до нотаріуса в межах спадкової справи. Тому таке звернення слід вважати належним.

Враховуючи умови договору іпотеки та положення статті 37 Закону України «Про іпотеку», незаконності здійснення такої державної реєстрації права власності не вбачається.

Інші позовні вимоги мають похідний характер від визнання недійсною первісної реєстрації права власності на предмет іпотеки за відповідачем ТОВ «ФК «Локо», за відсутності доведення якої, вони не підлягають до задоволення.

Аргументи учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не отримувала письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог. ТОВ «ФК «Локо» набуло право власності на предмет іпотеки за вартістю визначеною не на момент набуття права власності (18 березня 2020 року), а станом на 25 листопада 2019 року, що підтверджується висновком експерта ТОВ «НІК-ЕКСПЕРТ» від 25 листопада 2019 року про вартість оцінюваного майна. Крім того, оцінка предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності проводилась без ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до такого об`єкту нерухомого майна.

ТОВ «ФК «Локо» набуло у власність предмет іпотеки - спірну квартиру, застосувавши правовий механізм, передбачений статтею 37 Закону України «Про іпотеку», відносно успадкованого предмета іпотеки, незважаючи на конструкцію частини другої статті 1282 ЦК України, згідно з якою вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, і яка не передбачає передачу успадкованого нерухомого майна у власність іпотекодержателю у позасудовому порядку. Сторонами не було надано доказів про те, що між спадкоємцем ОСОБА_1 та кредиторами існувала інша домовленість, ніж одноразовий платіж.

Судом було досліджено лише питання дотримання преклюзивних строків, передбачених статтею 1281 ЦК України.

Правова позиція відповідача в апеляційній скарзі зводилась до того, що спадкоємець ОСОБА_1 не є боржником, а є майновим поручителем. Іншими словами відповідач вважав, що «боржник» та «майновий поручитель» це різне. Разом з тим наведене протирічить термінам, які вжито у Законі України «Про іпотеку», зокрема статтею 1 цього Закону передбачено, що боржник ? це іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання. Також за загальним правилом боржник ?це особа, що є стороною правовідносин і взяла на себе зобов`язання вчинити певну дію на користь іншої сторони, або ж навпаки утриматись від вчинення певної дії, що також повністю узгоджується із правовідносинами, які регулюють приписи статей 1281, 1282 ЦК України.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких з інших підстав, передбачених законом. Частинами другою, третьою статті 1281 ЦК України власне і встановлені інші підстави, передбачені іншим законом.

У серпні 2023 року ТОВ «ФК «Локо» та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що неправильними є посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, оскільки правовідносини у вказаній справі та справі, що переглядається, є різними. У вказаній справі стороною у справі не є спадкоємець іпотекодавця, відмінного від боржника, а мова йшла про те, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання боржником та іпотекодавцем письмової вимоги від іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.

Кредитор виконав всі вимоги, встановлені статтею 1281 ЦК України, зокрема вчасно пред`явив вимоги спадкоємиці. Норми статті 1282 ЦК України не є взаємовиключними з приписами статті 37 Закону України «Про іпотеку». Водночас норми статті 1282 ЦК України застосовуються і у випадках, коли зобов`язання з повернення боргу не забезпечене іпотекою, а також, коли особа боржника співпадає з особою іпотекодавця, або не співпадає. В даному випадку, оскільки ані сам боржник, ані спадкоємиця іпотекодавця, який є відмінним від боржника, не погасили заборгованість, а підстав для припинення іпотеки не було, позивач набула обов`язків іпотекодавця щодо майна, на яке відповідно до статті 37 Закону України могло бути звернуто стягнення в позасудовому порядку.

З системного аналізу норм частин першої-другої статті 598, частини першої статті 1282 ЦК України та статей 1, 17, 23 Закону України «Про іпотеку» ніяких інших підстав для припинення відносин іпотеки, ніж наведені у статті 23 Закону України «Про іпотеку» для припинення відносин іпотеки, законодавством не передбачено, оскільки у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця.

Водночас, є неправильним посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, оскільки в зазначеній справі розглядались правовідносини, в яких позивач є спадкоємицею безпосередньо боржника ? особи, яка взяла кредит. У цій справі позивач є спадкоємицею іпотекодавця, який відмінний від особи боржника.

Звіт про незалежну оцінку вартості спірної квартири був складений 25 листопада 2019 року (оцінка якої встановлена у розмірі 768 300,00 грн), тобто за 108 днів для дня проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру за іпотекодержателем. Тобто, вказаний звіт був чинним, адже строк його дії не перевищував 6 місяців станом на 13 березня 2020 року. При цьому, іпотекодержателем та державним реєстратором було виконано вимоги підпункту 3 пункту 3 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо того, що вартість предмета іпотеки має бути визначена суб`єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. Стан об`єкта оцінки проводилась, шляхом, зокрема, візуального огляду, замірів, спостережень. Оцінка проводилась за порівняльним методом. У ході оцінки була вивчена відповідна технічна документація, зібрані дані про знос елементів та конструкцій, проаналізовані дані про оцінку аналогічних об`єктів та рівень цін на ринку м. Києва. Протягом всього розгляду справи позивач жодного разу не заперечила проти правильності оцінки спірної квартири, не надала звіту про незалежну оцінку, виготовленого за її замовленням, а також рецензію на зазначений звіт, виготовлений за замовленням ТОВ «ФК «Локо».

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права -пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17).

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року клопотання ТОВ «ФК «Локо» та ОСОБА_3 про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено ТОВ «ФК «Локо» та ОСОБА_3 строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 25 квітня 2023 року

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судивстановили, що 15 листопада 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.

08 червня 2007 року між ОСОБА_6 та АКБ «Форум», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Локо», укладено кредитний договір № 0013/07/00-N, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_6 кредит для купівлі нерухомості на вторинному ринку в сумі 130 000,00 дол. США з кінцевим терміном повернення 07 червня 2027 року та зі сплатою процентів в розмірі 12 % річних.

08 червня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за вказаним кредитним договором, між ОСОБА_5 та АКБ «Форум» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С .А. та зареєстрований в реєстрі за № 3767, згідно з умов якого ОСОБА_5 передав банку в іпотеку нерухоме майно, а саме ? квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 вересня 2006 року.

У пункті 1.1. договору іпотеки вказано, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 07 червня 2027 року.

Згідно з пунктом 6 договору іпотеки передбачено, що сторони дійшли згоди, що задоволення вимог іпотекодержателя може здійснюватись, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». У випадку прийняття рішення іпотекодержателем про задоволення своїх вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, застереження в цьому договорі є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

У пункті 7.6 договору іпотеки вказано, що усі повідомлення сторін щодо цього договору здійснюються в письмовій формі шляхом направлення листів, телеграм чи факс-повідомлень з подальшим направленням оригіналів таких повідомлень рекомендованим листом

17 березня 2008 року АКБ «Форум» звернулось з вимогою № 1168/13.3.2, у якій вимагало від ОСОБА_6 у 30-ти денний строк виконати свої зобов`язання щодо дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, зокрема достроково повернути 131 436,41 дол. США, посилаючись на порушення позичальником пунктів 3.2.2, 3.3.8 кредитного договору № 0013/07/00-№ від 08 червня 2007 року. Також зазначено, що у разі невиконання вказаної вимоги АКБ «Форум» буде вимушений звернути стягнення на заставлене майно, яке належить ОСОБА_5 , згідно з договором іпотеки. Вказана вимога не була вручена ОСОБА_5 , повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

20 серпня 2007 року, 17 квітня 2008 року та 06 травня 2011 року були укладені додаткові угоди до кредитного договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_5 , отримала у спадщину квартиру АДРЕСА_1 , про що видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

26 вересня 2018 року між АКБ «Форум» та ТОВ «ФК «Локо» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № UA-EA-2018-08-09-000032-b від 30 серпня 2018 року, укладено договір відступлення прав вимоги, за яким банк передав ТОВ «ФК «Локо» права вимоги за кредитним договором 0013/07/00-N від 08 червня 2007 року. В цей же день АКБ «Форум» та ТОВ «ФК «Локо» укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

12 вересня 2019 року ТОВ «ФК «Локо» звернулось до ОСОБА_1 , як спадкоємця, та ОСОБА_6 з повідомленням-вимогою № 271 від 12 вересня 2019 року, у якій вимагало від ОСОБА_6 у термін не пізніше 21 жовтня 2019 року погасити заборгованість за кредитним договором в сумі 3 115 999,10 грн. Також повідомлялось, що у випадку ненадходження до 21 жовтня 2019 року включно коштів іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вказана вимога не була вручена ОСОБА_1 та повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання»

26 листопада 2019 року ТОВ «ФК «Локо» звернулось до ОСОБА_1 , як спадкоємця, та ОСОБА_6 з повідомленням-вимогою № 299 від 26 листопада 2019 року, у якій вимагало від ОСОБА_1 у термін не пізніше 30 грудня 2019 року погасити частково заборгованість за кредитним договором в сумі 768 300,00 грн та повідомлялось, що у випадку не надходження до 30 грудня 2019 року включно коштів іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

20 січня 2020 року ТОВ «ФК «Локо» знову звернулось до ОСОБА_1 , як спадкоємця, та ОСОБА_6 з повідомленням-вимогою № 371 від 20 січня 2020 року, у якій вимагало від ОСОБА_1 у термін не пізніше 25 лютого 2020 року погасити частково заборгованість за кредитним договором в розмірі 768 300,00 грн. Також повідомлялось, що у випадку не надходження до 25 лютого 2020 року включно коштів іпотекодержатель має намір після цієї дати набути право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вказана вимога не була вручена адресату, повернута поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

18 березня 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гречаною Р. Т. було прийнято рішення з індексним номером 51685470 про державну реєстрацію за ТОВ «ФК «Локо» права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 36000406.

19 листопада 2020 року ОСОБА_3 придбала у ТОВ «ФК «Локо» квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 1751.

19 листопада 2020 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І. О. було прийнято рішення з індексним номером 55235556 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру, номер запису про право власності 39272814.

01 грудня 2020 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Процент» було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № К-09, відповідно до умов якого фінансова компанія надала ОСОБА_3 кредит на особисті потреби у сумі 300 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2021 року та зі сплатою процентів в розмірі 9 % річних.

01 грудня 2020 року з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за вказаним договором, між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Процент» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1126, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передала фінансовій установі в іпотеку нерухоме майно - вказану квартиру.

07 грудня 2021 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «Процент» укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 01 грудня 2020 року, у зв`язку з укладенням 25 листопада 2021 року додаткової угоди № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № К-09, відповідно до якої ОСОБА_3 надано кредит на особисті потреби у сумі 800 000,00 грн з кінцевим терміном повернення 30 листопада 2022 року та зі сплатою процентів в розмірі 6 % річних.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких мотивів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) іпотекодавцем може бути боржник або інша особа - майновий поручитель.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (стаття 1218 ЦК України).

У статті 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (стаття 1282ЦК України).

Ключовим питанням, яке постало в цій справі є те, чи підлягають застосуванню положення статей 1281, 1282 ЦК України у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не є боржником за основним зобов`язанням, чи залежить їх застосування від настання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, а також, незалежно від застосування статті 1281 ЦК України, чи підлягає врахуванню порядок виконання такого обов`язку спадкоємцями, передбачений у статті 1282 ЦК України, з метою визначення належних способів захисту прав кредитора.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року у справі № 338/1769/15-ц (провадження № 61-26128св18) зазначено, що «правила статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов`язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого iпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України). При цьому сплив строку позовної давності по основному зобов`язанню не є підставою для припинення основного зобов`язання, а отже і іпотеки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 334/9638/18 (провадження № 61-15763св20) зазначено, що:

«позивач посилався на те, що банк з вимогою про виконання умов кредитного договору, укладеного 26 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , а також договору іпотеки, укладеного 26 жовтня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та померлим ОСОБА_3, звернувся до нього, як до спадкоємця іпотекодавця, лише 02 жовтня 2017 року, тобто з пропуском строків, встановлених статями 1281, 1282 ЦК України, наслідком чого є позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями у зв`язку із припиненням таких зобов`язань.

Приписи статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця; спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця. Відтак, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється. Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців боржника має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

При вирішенні спору суди попередніх інстанцій врахували, що ОСОБА_1 є спадкоємцем майнового поручителя ОСОБА_3 , отже положення статей 1281, 1282 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін. Смерть майнового поручителя не впливає на обсяг та порядок виконання боржником основного зобов`язання».

У постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 283/1988/16-ц (провадження № 61-1189св20) вказано, що «ОСОБА_1 - власник майна на підставі заповіту ОСОБА_3 (іпотекодавця за іпотечним договором) не є боржником в розумінні статті 1281 ЦК України. Оскільки наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи врегульовані статтею 23 Закону України «Про іпотеку», то підстави для незастосування цієї норми відсутні. Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зробив помилковий висновок, що положення статті 1281 ЦК України стосуються як до пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців безпосередньо боржника, так і до спадкоємців іпотекодавця, а тому банк повинен був пред`явити вимогу до спадкоємців іпотекодавця не пізніше, ніж протягом року з дня відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2022 року у справі № 457/623/19 (провадження № 61-12404св21) зазначено, що «ОСОБА_5 як власник іпотечного майна на підставі спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 (іпотекодавця за іпотечним договором) не є боржником у розумінні статті 1281 ЦК України, у зв`язку з чим наведена норма права не поширюється на спірні правовідносин, а застосуванню підлягає стаття 23 Закону України «Про іпотеку», яка визначає дійсність іпотеки (збереження права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна) в разі переходу права власності на предмет іпотеки до набувача нерухомого майна, в тому числі і в порядку спадкування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що положення статті 1281 ЦК України застосовуються як до пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців безпосередньо боржника, так і до спадкоємців іпотекодавця, а тому банк повинен був пред`явити вимогу до спадкоємців іпотекодавця не пізніше, ніж протягом року з дня відкриття спадщини. Встановивши, що банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки ще у 2017 році, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у справі № 457/225/13, а ОСОБА_1 є спадкоємцем майнового поручителя ОСОБА_4, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки норми статей 1281, 1282 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами».

Таким чином, у практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформовано підхід, згідно з яким у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не був боржником за основним зобов`язанням, положення статі 1281 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин його спадкоємців з кредитором незалежно від настання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, оскільки такі спадкоємці не є боржниками в розумінні статті 1281 ЦК України. У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця, смерть майнового поручителя не впливає на порядок виконання основного зобов`язання, забезпеченою іпотекою, тому у таких правовідносинах не підлягають врахуванню і положення статті 1282 ЦК України.

У справі, що переглядається, суди вважали застосовними до спірних правовідносин приписи статті 1281 ЦК України, аналізували настання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, проте зробили протилежні висновки щодо дотримання відповідних строків кредитором, а також щодо порядку звернення стягнення на іпотечне майно, передбаченого статтею 37 Закону України «Про іпотеку» або статтею 1282 ЦК України.

Суди послались на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, Верховний Суд у справі № 334/9638/18 від 30 листопада 2020 року про те, що стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення кредиторських вимог до спадкоємців, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Однак суди не врахували, що у всіх наведених справах такий висновок зроблений Верховним Судом у зв`язку зі смертю боржника за основним зобов`язанням (позичальника).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 за позовом кредитора до спадкоємців іпотекодавця (майнового поручителя), який не був боржником за основним зобов`язанням, про звернення стягнення на предмет іпотеки, касаційний суд, за обставиннастання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, кваліфікував такого спадкоємця як боржника з метою застосування по спірних правовідносин норм статей 1281, 1282 ЦК України та зробив висновок про відмову у задоволенні позову кредитора, який пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України.

Схожий висновок щодо застосування статей 1281, 1282 ЦК України у подібних правовідносинах зроблений і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 серпня 2020 року у справі № 905/1959/19 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Касаційний суд в наведеній справі відхилив доводи касаційної скарги кредитора про те, що стаття 1281 ЦК України до спірних правовідносин спадкоємців іпотекодавця (майнового поручителя) та кредитора не застосовується, а смерть іпотекодавця не тягне за собою припинення кредитних зобов`язань, та залишив без змін оскаржені судові рішення у зв`язку з недотримання кредитором зазначених преклюзивних строків. При цьому Верховний Суд не пов`язував можливість застосування статті 1281 ЦК України з настанням строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини.

Тому без відступу від висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 серпня 2020 року у справі № 905/1959/19, колегія суддів позбавлена можливості ухвалити рішення у цій справі, оскільки такий відступ згідно з вимогами статті 403 ЦПК України є виключно повноваженням Великої Палати Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 1281, 1282 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 серпня 2020 року у справі № 905/1959/19, та зробити висновок, що:

«у разі смерті іпотекодавця (майнового поручителя), який не був боржником за основним зобов`язанням, положення статі 1281 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин його спадкоємців з кредитором незалежно від настання строку вимоги за основним зобов`язанням на момент відкриття спадщини, оскільки такі спадкоємці не є боржниками в розумінні статті 1281 ЦК України.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця, який як спадкоємець набуває статусу іпотекодавця, смерть майнового поручителя не впливає на порядок виконання основного зобов`язання, забезпеченою іпотекою, тому у таких правовідносинах не підлягають врахуванню і положення статті 1282 ЦК України».

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати справу № 761/382/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. І. Крат

П. І. Пархоменко