Рішення

від 11.10.2024 по справі 200/6673/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 року Справа№200/6673/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа Акціонерне товариство комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі відповідач, Приморський ВДВС), третя особа Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі третя особа, АТКБ «Приватбанк»), відповідно до якої просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про скасування процесуального документа від 16.09.2024 у ВП № 51269019 та скасувати її;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.09.2024 у ВП № 51269019 та скасувати її;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про скасування процесуального документа від 16.09.2024 у ВП № 51269110 та скасувати її;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.09.2024 у ВП № 51269110 та скасувати її;

визнати протиправними дії відповідача щодо не зняття арешту та зобов`язати зняти арешт з майна ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця від 19.07.2016 у рамках виконавчого провадження № 51269019 (номер запису обтяження: 15463687 (спеціальний розділ).

Крім того, позивачем викладено клопотання про винесення окремої ухвали у відношенні начальника Приморського ВДВС ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 30.09.2024 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не зняття арешту та зобов`язання зняти арешт з майна ОСОБА_2 , накладений постановою державного виконавця від 19.07.2016 у рамках виконавчого провадження № 51269019 (номер запису обтяження: 15463687 (спеціальний розділ) закрито.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа Акціонерне товариство комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування процесуального документа від 16.09.2024 у ВП № 51269019.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.09.2024 у ВП №51269019.

Визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування процесуального документа від 16.09.2024 у ВП № 51269110.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.09.2024 у ВП №51269110.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3875 (три тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 84 копійки

02.10.2024 через підсистему Електронний суд представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу.

У вказаній заяві позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 гривень.

У встановлений судом строк відповідачем надані, заперечення на заяву представника позивача щодо ухвалення додаткового судового рішення стосовно розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, де зазначено наступне.

Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вважає необґрунтованими та неспівмірними такі витрати.

Так, у вказаній заяві позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 гривень.

Отже, Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, користуючись своїм правом, визначеним ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України просить суд перевірити обґрунтованість та співмірність розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами з огляду на наведене нижче, а саме:

Виокремлення адвокатом «аналізу матеріалів судової справи» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з «підготовки до судового засідання» у адміністративному суді, а тому визначення оплати на суму 20 000,00 гривень є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих відповідачу послуг правничої допомоги.

Зазначення адвокатом, як окремо наданої адвокатської послуги (здійснення консультації, сбір та правовий аналіз документів, відправка претензії/запиту тощо), не відповідає критерію співмірності витрат, зважаючи на сукупно витрачений адвокатом час на підготовку позовної заяви. Представник позивача повинен надати суду максимально можливий обсяг доказів, що реально підтверджує заявлений розмір витрат на адвоката.

На думку відповідача у тексті договору № 9/24/2 від 23.09.2024 про надання правової допомоги відсутній порядок обчислення та форми, наданих послуг адвокатом.

Отже, при оцінці наданого представником позивача розміру гонорару, суд повинен застосувати ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Так, до розрахунку витрат, включено розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом. Враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у письмовому провадженні), ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Позивачем у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано такі докази:

ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 адвокатом Балашовим Ю.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 23.09.2024 №09/24/2;

договір про надання правової (юридичної) допомоги від 23.09.2024 № 09/24/2, де у пункті 5.1 визначено «Розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, а саме за: претензійну, позовну роботу та представлення Клієнта у адміністративному суді першої інстанції становить 20 000,00 гривень».

розрахунок суми судових витрат які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи №200/6673/24 станом на 02.10.2024, де зазначено що судові витрати складаються: судовий збір - 4844,80 грн., витрати на професійну правову допомогу 20000,00грн. При цьому у розрахунку представник позивача наголосив, що згідно умов договору гонорар є фіксованим та визначений згідно умов оплати у Договорі № 09/24/2.

Факт оплати за договором від 23.09.2024 № 09/24/2 на суму 20 000,00 грн. підтверджується заключною банківською випискою за період з 02.10.2024 по 02.10.2024.

Правова позиція суду.

КАС України

Стаття 252

1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

2. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

3. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

4. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

5. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Стаття 132 КАС України.

1. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

Частиною 7 ст 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідна заява, викладена за текстом позову.

Стаття 134 КАС України.

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Висновки суду.

Належним чином підтверджені витрати позивача підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За наявності обґрунтованих заперечень відповідача суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішення питання про розподіл судових витрат, що викладена у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги та первинні документи, які підтверджують надання нею послуг правової допомоги позивачу. Однак, суду наданий доказ фактичної сплати позивачем коштів за надані послуги правової допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Верховним Судом у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 наголошено, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду викладеній у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний підхід щодо застосування положення частини 7 статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18, від 02.10.2019 року у справі № 815/1479/18, від 29.10.2020 року у справі №686/5064/20, в ухвалі від 18.08.2021 року у справі №300/3178/20.

У свою чергу, у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI, як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18…».

Також, згідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Як зазначено судом раніше, позивач та адвокат погодили те, що розмір витрат на правову допомогу становить 20 000,00 грн.

Суду надані докази фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу, тобто безпосередньої сплати позивачем адвокату погодженого між ними гонорару у сумі 20 000,00 грн.

Надавши оцінку співмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача.

Отже, понесені позивачем судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа Акціонерне товариство комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (87517, Україна, Донецька обл., місто Маріуполь, провулок Дніпропетровський, будинок, 15 ЄДРПОУ 34908792) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Додаткове рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Повний текст складено 11.10.2024.

Суддя І.В. Буряк