Постанова

від 02.10.2024 по справі 912/209/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2024 рокум. ДніпроСправа № 912/209/21 (912/483/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2024 (суддя Тимошевська В.В.; повне рішення складено 06.05.2024) у справі № 912/483/24

за позовом Приватного підприємства «Вісмут», м. Кропивницький, Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг», м. Запоріжжя

про визнання недійсними угод,

розглянутої в межах справи № 912/209/21

про банкрутство Приватного підприємства «Вісмут», м. Кропивницький, Кіровоградської області,-

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Приватне підприємство «Вісмут» звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання недійсними укладених 01.02.2020 і 05.02.2020 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» угод, за якими позивач, лізингоодержувач за договором фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018, визнав себе боржником перед відповідачем, який є лізингодавцем за вказаним договором лізингу, через протиправну поведінку лізингоодержувача, наслідком якої стало знецінення предмету лізингу, і здійснив взаємозалік визнаної ним заборгованості із заборгованістю лізингодавця щодо повернення частини лізингових платежів. Також позивач просив визнати недійсною бухгалтерську довідку проведення акту взаємозаліку зазначеної заборгованості у розмірі 1542407,17 грн.

Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 01.05.2024 частково задовольнив позов у справі № 912/209/21 (912/483/24) визнавши недійними укладені 01.02.2020 і 05.02.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісмут» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» договори. У визнанні недійсною бухгалтерської довідки проведення акту взаємозаліку заборгованості у розмірі 1542407,17 грн відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку що спірні правочини містять ознаки фраудаторності, оскільки зводяться до зловживання правом та вчинені на шкоду іншим кредиторам, тому що внаслідок їх укладення боржник у справі № 912/209/21 (912/483/24) взяв на себе нові зобов`язання зі сплати збитків за договором фінансового лізингу, не зважаючи на відсутність підстав для цього.

Відмова місцевого господарського суду у визнанні недійсною бухгалтерської довідки мотивована тим, що вказаний документ є внутрішнім документом товариства, не є правочином у розумінні положень статті 202 Цивільного кодексу України, тому не може бути визнана недійсною.

2.Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2024 у справі № 912/209/21 (912/483/24) скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник зазначає, що порушення позивачем умов договору лізингу стали підставою для односторонньої відмови лізингодавця від нього. Водночас після отримання лізингодавцем предмету лізингу, встановлено його знецінення на 1561185,85 грн, що є збитками останнього. Своєю чергою, після розірвання договору фінансового лізингу, скаржник мав зобов`язання з повернення позивачу 1542407,17 грн, сплачених останнім у якості відшкодування вартості предмету лізингу, право власності на який до нього не перейшло.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що визнання лізингоодержувачем зобов`язання з погашення цієї суми збитків і укладення правочину щодо взаємозаліку зустрічних однорідних зобов`язань, не суперечить встановленим цивільним законодавством принципам добросовісності та розумності.

3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне підприємство «Вісмут» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін.

Позивач зазначає, що предмет договору лізингу він повернув лізингодавцю з урахуванням нормального зносу, тому доводи відповідача щодо збитків, завданих йому внаслідок знецінення предмету лізингу є необґрунтованими.

Позивач вважає, що спірні правочини суперечать його інтересам, укладені з порушенням принципів розумності та добросовісності за відсутності дотримання меж нормального господарського ризику, оскільки внаслідок їх укладення останній взяв на себе зобов`язання, виконання якого спричинило шкоду іншим кредиторам позивача, строк виконання яких настав, що свідчить про фраудаторність цих угод.

4.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2024 у справі № 912/209/21 (912/483/24).

У судовому засіданні 02.10.2024 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

5.Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» (лізингодавець) 05.09.2018 уклало з Приватним підприємством «Вісмут» (лізингоодержувач) договір фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018, відповідно до умов пункту 1.1 якого лізингодавець зобов`язався передати лізингоодержувачу у платне користування на визначений договором строк предмет лізингу за сплату згідно з графіками лізингових платежів.

Сторони договору підписали специфікації № 1-3, у яких зазначено відповідні дані щодо предмета лізингу, а саме: трактор NEW HOLLAND модель Т7060 за ціною 2955567,45 грн, що є еквівалентом 89500,00 Євро разом із ПДВ; трактор NEW HOLLAND модель Т6050 за ціною 1783247,40 грн, що є еквівалентом 54000,00 Євро разом із ПДВ; плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 за ціною 990693,00 грн, що є еквівалентно 30000,00 Євро разом із ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» на підставі письмового повідомлення від 30.01.2020, в односторонньому порядку відмовився від договору лізингу через неналежне виконання лізингоодержувачем умов договору

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» підписало 30.01.2020 з Приватним підприємством «Вісмут» акт приймання-передачі (вилучення) предмету лізингу за договором фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018, згідно з яким лізингоодержувач передав, а лізингодавець отримав такі предмети лізингу: трактор NEWHOLLAND модель Т7060; плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100; трактор NEWHOLLAND модель Т6050.

В акті міститься вказівка на технічний стан предмету лізингу, а саме:

-плуг навісний оборотний КVЕRNЕLAND LD 100 КК053090R деталь відсутня, КК013228R деталь відсутня, КК053090R зношення 20%, плуг потребує очистки та підфарбування;

-трактор NEWHOLLAND модель Т7060 відсутня технічна література.

На підставі договору на оцінку № 30/01/2020-001 від 30.01.2020 Фізична особа-підприємець Савенкова Юлія Трохимівна склала звіт, відповідно до якого ринкова вартість предметів договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 станом на 30.01.2020 складала 4168322,00 грн разом із ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» 01.02.2020 уклало з Приватним підприємством «Вісмут» угоду, згідно з якою лізингоодержувач за договором лізингу № 027-ФЛ/2018 визнає заборгованість перед лізингодавцем у розмірі 1561185,85 грн, яка є сумою знецінення вартості предмета лізингу різниця між його вартістю на момент укладення договору, яка становила 5729507,85 грн, з сумою його вартості, визначеної згідно зі звітом про оцінку, яка становила 4168322,00 грн. Приватне підприємство «Вісмут» зобов`язалося виконати зобов`язання зі сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» 1561185,85 грн у строк до 03.02.2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендізинг» уклало 05.02.2020 з Приватним підприємством «Вісмут» угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони на підставі статті 601 Цивільного кодексу України дійшли згоди про припинення взаємних грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 1542407,17 грн, а саме. Сторони визначили, що зобов`язання Приватного підприємства «Вісмут» щодо погашення суми збитків у розмірі 1561185,85 грн, частково припиняються внаслідок зарахування 1542407,17 грн заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» щодо повернення отриманої від лізингоодержувача оплати вартості предмета лізингу за договором № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 (еквівалент 56029,67 Євро).

Приватне підприємство «Вісмут» сформовано бухгалтерську довідку про проведення акта взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вісмут» за угодою від 05.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2021 відкрито провадження у справі № 912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства «Вісмут», крім іншого, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2022 Приватне підприємство «Вісмут» визнане банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура строком на 12 місяців до 07.06.2023, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Різника О.Ю.

6.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання правочинів боржника у справі про банкрутство недійсними.

Підставою позову є фраудаторність правочину, який вчинено без дотримання встановлених положеннями статті 3 Цивільного кодексу України загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний господарський суд зауважує, що позов пред`явлено в межах справи про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів. Подібний за змістом висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/1405/14, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011 (№ 913/45/20).

Водночас не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України), про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто, цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2022, прийнятій за результатами розгляду справи № 914/2252/20 (914/2523/21), зазначив, що формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторними правочинами у цивілістичній доктрині останніх років в українській судовій практиці називають правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів добросовісності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критерію розумності, який передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 та від 12.01.2022 у справі № 910/429/20.

Таким чином, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин які підтвердять або спростують твердження позивача стосовно вчинення спірних правочинів з порушенням принципу добросовісності, справедливості і недопустимості зловживання правами, що спричинило шкоду позивачу, який є боржником у справі про банкрутство, тобто суду необхідно встановити чи спростувати наявність у зазначених правочинах ознак фраудаторності.

Матеріалами справи підтверджується укладення боржником у справі договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Вісмут» отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроленділизн» дві одиниці сільськогосподарської техніки (два трактори NEW HOLLAND моделі Т7060 і Т6050) і одну одиницю сільськогосподарського обладнання (плуг навісний оборотний) загальною вартістю 173500,00 Євро, що на момент укладення договору еквівалентно 5729507,85 грн.

Частиною першою статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до частин другої та третьої статі 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Матеріалами справи підтверджується, що лізингодавець передав лізингоодержувачу предмет договору лізингу. Водночас, внаслідок невиконання договору лізингу, лізингодавець в односторонньому порядку відмовився від договору, що підтверджується повідомленням від 30.01.2020 і не заперечується сторонами у справі, у зв`язку з чим лізингоодержувач передав предмет лізингу лізингодавцю, що також підтверджується сторонами.

Лізигодавець здійснив оцінку предмету лізингу, відповідно до якої його ринкова вартість на момент вчинення правочину з односторонньої відмови від договору зменшилася на 1561185,85 грн від ціни, визначеної сторонами у договорі лізингу.

Приватне підприємство «Вісмут» відповідно до умов укладеного 01.02.2020 правочину визнало заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» у розмірі 1561185,85 грн, пов`язану зі знеціненням вартості предмета лізингу, яку сторони спірного правочину визначили як «розмір відшкодування збитків лізингодавця».

Угодою від 05.02.2020 сторони договору лізингу здійснили взаємозалік зустрічних однорідних вимог, відповідно до яких Приватне підприємство «Вісмут» частково погасило 1561185,85 грн завданих лізингодавцю збитків, внаслідок зарахування 1542407,17 грн заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» щодо повернення отриманої від лізингоодержувача оплати вартості предмета лізингу за договором № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 (еквівалент 56029,67 Євро).

Зазначені правочини від 01.02.2020 і від 05.02.2020 і стали предметом спору, оскільки ліквідатор боржника вважає їх фраудаторними, які вчинені на шкоду кредиторам, внаслідок чого зменшена сума активів боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічні вимоги стосовно обов`язку лізингоодержувача повернути предмет договору лізингу лізингодавцю у стані, в якому предмет було отримано, з урахуванням нормального зносу, місять положення частини першої статті 18 Закону України «Про фінансовий лізинг», чинному на момент відмови лізингодавця від договору.

Своєю чергою, абзац другий частини першої статті 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що у тому разі, якщо об`єкт фінансового лізингу повертається лізингодавцю в неналежному стані, лізингоодержувач зобов`язаний на вимогу лізингодавця в повному обсязі оплатити ремонт об`єкта фінансового лізингу або відшкодувати лізингодавцю витрати на ремонт.

Умовами пункту 9.3 договору лізингу № 027-ФЛ/2018 від 05.09.2018 визначено, що лізингодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю предметлізингу в технічно справному комплектному стані, який обумовлений актом, з урахуванням нормального ступеня спрацювання.

З огляду на вищенаведені норми права та умови договору, у разі розірвання договору фінансового лізингу № 027-ФЛ/2018, зокрема внаслідок односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг», на Приватне підприємство «Вісмут» покладений обов`язок повернути предмет договору лізингу у тому стані, у якому він його отримав, але з урахуванням нормального зносу.

Як встановлено господарським судом, звіт про оцінку предмету лізингу визначає його ринкову вартість на 30.01.2020, водночас передача предмета договору фінансового лізингу від 05.09.2018 року відбулася майже за півтора роки до проведення згаданої оцінки, тобто предмет договору лізингу тривалий час знаходився в експлуатації, що безумовно спричинило його знецінення внаслідок зносу (спрацювання). Своєю чергою на лізингоодержувача покладений обов`язок оплатити ремонт предмета фінансового лізингу, за умови його передачі у несправному чи некомплектному стані.

Апеляційний господарський суд зазначає, що звіт про оцінку майна не містить зазначень щодо виявлення пошкоджень, несправностей чи некомплектності предмету договору лізингу, які потребують ремонту або заміни. Зазначений звіт містить лише визначення ринкової вартості предмету лізингу. При цьому у звіті експертом не визначено, що зменшення вартості предмету лізингу виходить за межі нормального зносу, що допускається умовами договору та діючого законодавства.

Тобто, за відсутності доказів порушення умов договору лізингу чи-то вимог законодавства, за відсутності доказів завдання лізингодавцю збитків внаслідок передачі саме пошкодженого, некомплектного або несправного предмету лізингу, Приватне підприємство «Вісмут» добровільно визнало свою вину у завданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» збитків на суму 1561185,85 грн, про що зазначено в угоді від 01.02.2020. Водночас відшкодування збитків в обсязі, який не враховує зносу майна, суперечить як положенням цивільного законодавства, так і умовам договору, про що зазначено вище.

Внаслідок укладення угоди від 05.02.2020 Приватне підприємство «Вісмут» здійснило взаємозалік раніше визнаних грошових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» у розмірі 1561185,85 грн, із заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» перед Приватним підприємством «Вісмут» за договором фінансового лізингу у розмірі 1542407,17 грн.

Таким чином, кредиторські вимоги Приватного підприємства «Вісмут» зменшилися на 1542407,17 грн, внаслідок їх зарахування з безпідставно визнаними зобов`язаннями з відшкодування шкоди перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначила, що укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

Зазначені дії Приватного підприємства «Вісмут», вчинені за відсутності розумної на то мети, фактично призвели до зменшення активів боржника на 1542407,17 грн, тобто вчинені на шкоду іншим кредиторам в ініційованій в подальшому справі про банкрутство, в інтересах окремого кредитора.

Таким чином, оскаржувані правочини суперечать пункту 6 частини першої статті 3, частинам третій, шостій статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вчинені внаслідок зловживання правом, всупереч принципам справедливості, добросовісності і розумності, що є підставою для визнання їх недійсними на загальних підставах.

7.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг» на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2024 у справі № 912/209/21 (912/483/24) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.05.2024 у справі № 912/209/21 (912/483/24) залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролендлізинг».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 15.10.2024

Головуючий суддяЮ ПАРУСНІКОВ

СуддяО. ІВАНОВ

СуддяВ. МОРОЗ