Рішення

від 08.10.2024 по справі 462/4617/23

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/4617/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Дунько Д.Р..

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Блажевської П.І.

представника відповідача Красноперової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, скасування рішеня про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача

встановив:

Позовні вимоги.

У червні 2023 року ОСОБА_5 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна, з урахуванням уточнених позовних вимог (26.09.2023) просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайка Іриною Григорівною, зареєстрованого в реєстрі за №840, укладений 14.12.2021 року між АТ «Альфа банк» (КОД ЄДРПОУ: 23494714) та ТОВ «Зори Чернівці» (КОД ЄДРПОУ 38178871);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 62285921 від 14.12.2021 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Зоря Чернівці» (Код ЄДРПОУ 38178871) на квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайка Іриною Григорівною, номер запису про право власності 45660840;

- витребувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 від добросовісного набувача ТОВ «Зоря Чернівці» (Код ЄДРПОУ 38178871) на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Також, просить витребувати від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайки Ірини Григорівни (04071, м.Київ, вул. Хорива. 34, ка. 2, (067) 224-19-99) належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири, серія та номер: 840 від 14.12.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Чайка І.Г., укладеного між. АТ «Альфа банк» ТОВ «Зоря Чернівці» та копії документів, які стали підставою для укладення зазначеного договору; витребувати із Залізничного районного суду м.Львова з метою дослідження в судовому засіданні матеріали цивільної справи № 462/6524/19 та цивільної справи № 402/4050/19.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за наслідками розгляду спору у справах № 462/4050/19 і № 462/6524/19 звернувся до державного реєстратора про поновлення запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 , однак державний реєстратор відмовив у поновленні реєстрації з тих підстав, що банк продав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Зоря Чернівці» на підставі договору купівлі-продажу.

У цій квартирі позивач був прописаний та проживав. Крім того, ухвалою про забезпечення позову у справі № 462/4050/19 від 08.07.2019 року було накладено арешт цю квартиру. Ця ухвала діє та не була скасована.

Вважає, що дії відповідача недобросовісними, оскільки були спрямованими на те, щоб уникнути виконання рішення суду у справі 462/4050/19 та поновлення права власності за ОСОБА_7 .0.

Заява про збільшення позовних вимог мотивована тим, що належним способом захисту порушеного права власності позивачу цій ситуації є витребування майна від нинішнього володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована зокрема тим, що на момент оскарження договору спірна квартира вкотре може бути відчужена. Оскільки відповідно до підстави та предмету позову квартира під час розгляду справи № 462/4050/19 була відчужена і станом на сьогодні не можливо виконати рішення суду щодо поновлення права власності позивача.

Окрім цього, зазначає, що з метою забезпечення реального виконання рішення у цій справі та задля ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача необхідно накласти арешт на спірну квартиру.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» у відзиві на позовну заяву просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, не вправі оскаржувати правочин, адже не є стороною правочину. Зазначає, що ефективним способом захисту права власності є віндикаційний особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, проте позивач не заявив вимог про витребування спірної квартири.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» у письмових поясненнях зазначає, що не погоджується із доводами позовної заяви з огляду на висловлену позицію, викладену у постанові Львівського апеляційного суду від 27.04.2023 у справі №464/310/22 у аналогічному спорі. Додатково повідомляє, що банк змінило власника, та зараз 100% акцій товариства належить державі Україна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці» подало пояснення у справі. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивач не довів недотримання сторонами оспорюваного правочину під час його вчинення вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а отже, відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, та як наслідок її витребування від ТОВ «Зоря Чернівці».

Вказує, що поведінка позивача може бути розцінена як суперечлива, з огляду на те, що позивач, з одного боку, не спростовує факт наявності простроченої кредитної заборгованості перед банком, у забезпечення якого спірна квартира й була передана Позивачем в іпотеку добровільно. Крім того, позивач стверджує, що накладений арешт на спірну квартиру ухвалою від 08.07.2019 року Залізничного районного суду м. Львова по справі №462/4050/19 квартиру є чинним, а з іншого боку, позивач сам звертався із заявою про забезпечення позову (у вигляді повторного накладення арешту на спірну квартиру) в межах даної справи № 462/4617/23 .

У судових дебатах позивач заперечив проти застосування правової позиції, викладеної у постанові Львівського апеляційного суду від 27.04.2023 у справі №464/310/22, оскільки правовідносини у справах є не подібними та не тотожними. У цій постанові йдеться про правовідносини іпотеки, у тому числі припинення іпотеки встановлені рішеннями судів по інших справах. Тобто, дану постанову КЦС не можна застосовувати до даних правовідносин, оскільки такі правовідносини є не подібними та не тотожними.

Відповідач жодним чином не спростував недобросовісної поведінки, AT «Сенс банк» знав про те, що є спір щодо даного майна та про ухвалу про накладення арешту на спірну квартиру, яка є діюча та не скасована, про що свідчить апеляційна скарга на зазначену ухвалу Залізничного районного суду від 08.07.2019 року по справі №462/4050/19. Постановою Львівського апеляційного суду від 26.12.2019 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги АТ «Альфа Банк» та залишено в силі ухвалу Залізничного районного суду м.Львова.

АТ «Сенс банк» знав про обтяження нерухомого майна та попри забезпечення позову, вчинив недобросовісні дії щодо нерухомого майна.

Той факт, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачене Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про існування у відповідача права вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно йому було відомо.

Отже, правочин щодо відчуження майна, не перебуває під арештом, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на час його укладення, якщо про встановлену заборону сторонам правочину було відомо.

У підтвердження своїх доводів наводить правові висновки наведені у постановах Верховного Суду.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Кирилюка А. І.

Залізничний районний суд м.Львова ухвалами від:

- 19.06.2023 задовольнив заяву позивача про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна про визнання договору не дійсним та скасування рішень про реєстрацію права власності на єдине нерухоме майно; наклав арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 19.06.2023 прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна про визнання договору купівлі-продажу не дійсним та скасування рішень про реєстрацію права власності на єдине нерухоме майно; ухвалив розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження; призначив підготовче судове засідання; витребував від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайки Ірини Григорівни належним чином завірену копію договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 840 від 14.12.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Чайка І. Г., укладеного між АТ «Альфа банк» і ТОВ « Зоря Чернівці» та копії документів, які стали підставою для укладення зазначеного договору; витребував із Залізничного районного суду м. Львова матеріали цивільної справи № 462/6524/19 та цивільної справи № 462/4050/19;

- 17.11.23 витребував із Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради та із Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції інформацію, а саме: копію реєстраційної справи щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 23.02.2024 закрив підготовче провадження у справі; призначив справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

08.01.2024 Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради надіслали належним чином засвідчені копії документів електронної форми реєстраційної справи, сформовані шляхом друку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2 . Повідомили, що оригінали документів паперової форми на їх адресу не надходили.

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_5 та її уповноважений представник - адвокат Пащук А.І.,вимоги позовної заяви підтримали, просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Акціонерного товариства «Сенс Банк» - адвокат Блажевська П.І у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці» - адвокат Красноперова О.С. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог.

Третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлений про дату, час та місце проведення такого засідання, про причини неявки суд не повідомила.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка приймає участь у справі, ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи за позовом, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі: 1/5 ідеальна частина квартири на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виданого Виконкомом Львівської міської ради 15.09.1998 згідно з розпорядженням від 15.09.1998 № 507, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки та записано в реєстрову книгу за № 2273, Угоди, посвідченої Корпало Г.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 23.01.2001 за реєстровим № 331, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 15.02.2001 у кадастровій книзі № 32 за № 22734-3; 4/5 ідеальних частин квартири на підставі Договору дарування 4/5 частин квартири, посвідченого Корпало Г.В., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 23.01.2001 за реєстровим № 332, зареєстрованого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 16.02.2001 та записано у реєстрову книгу № 32 за реєстровим № 22734-3, реєстраційний номер 22670686.

11 квітня 2008 року АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_5 уклали кредитний договір № 800003624 за умовами якого, останній отримав кредит у розмірі 25 000 доларів США на власні потреби без будь-яких обмежень, на строк до 11 квітня 2023 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,8%.

На забезпечення виконання зобов`язань по зазначеному договору кредиту, 11 квітня 2008 року ОСОБА_5 та банком уклали договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спірна квартира (предмет іпотеки) є місцем постійного проживання ОСОБА_5 (іпотекодавця). Відомостей про наявність іншого житла, яке б належало позивачу на праві власності, відсутні.

У квітні 2019 року ОСОБА_5 отримав від банку повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 20 червня 2019 року за № 171153377, державний реєстратор Бойко Х. Р. провела 14 травня 2019 року реєстрацію об`єкта нерухомого майна, на який була накладена заборона на підставі іпотечного договору від 11 квітня 2008 року, - квартиру, загальною площею 44 кв. м, житловою 27,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на власника АТ «Альфа-Банк».

Підставою для виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення, серія та номер: 1402405387314, виданий 15 квітня 2019 року, видавник: УКРПОШТА; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, серія та номер: А/У/К/2019, виданий 05 квітня 2019 року, видавник: АТ «Альфа-Банк»; іпотечний договір, серія та номер: 800003624-И, виданий 11 квітня 2008 року, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М.

Підставою внесення запису зазначено: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року.

17.09.2019 ОСОБА_5 було скеровано вимогу АТ «Альфа-Банк» про добровільне виселення зі зняттям із реєстраційного обліку всіх мешканців житла.

25 червня 2019 року ОСОБА_5 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова з позовом до АТ «Альфа-Банк», третя особа - Національний банк України, в якому просив суд визнати незаконними дії державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. щодо реєстрації права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1830197246101, номер об`єкта в РВПН 22670686, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року, прийняте державним реєстратором Бойко Х. Р. Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу».

Залізничний районний суд м.Львова ухвалою від 08.07.2019 задоволив частково заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Залізничний районний суд м.Львова рішенням від 07.10.2020 у справі№ 462/4050/19-ц відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 .

Львівський апеляційний суд постановою від 07.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишив без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2020 - без змін.

05.11.2021 ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі колегії у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 26.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволив частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 07.10.2021 у частині позовних вимог ОСОБА_5 до АТ «Альфа-Банк», третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно скасував, справу у цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.10.2020 та постанову Львівського апеляційного суду від 07.10.2021 у частині позовних вимог ОСОБА_5 до державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно змінено, викладено їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови (провадження № 61-18177св21).

Львівський апеляційний суд постановою від 28.02.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволив. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_5 до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», третя особа - Національний банк України, про визнання дій протиправними та скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно скасував та ухвалив у цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_5 до АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволив. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 06.07.2023 у справі№ 462/4050/19-ц касаційну скаргу акціонерного товариства «Сенс Банк» залишив без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року - без змін.

АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування двокімнатною квартирою, загальною площею 44,0 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зняти його з реєстраційного обліку за вказаною адресою, зобов`язати звільнити вказану квартиру від особистих речей.

Залізничний районний суд м.Львова рішенням від 08.04.2021 у справі№ 462/6524/19 відмовив у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк».

Львівський апеляційний суд постановою від 09.08.2022 у справі № 462/6524/19 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишив без задоволення, рішення Залізничного районного суду м.Львова від 08.04.2021 - без змін.

14.12.2021 АТ «Альфа-Банк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чайка І.Г. на підставі набуття права власності на нерухоме майно за витягом, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.05.2019 державний реєстратор Бойко Х. Р., Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу», згідно з рішенням про державну реєстрацію та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16.05.2019, номер запису про право власності: 31564176, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1830197246101, просить зняти заборону відчуження та припинити відповідне обтяження, в тому числі іпотекою з квартири АДРЕСА_3 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі іпотекою на майно: квартиру АДРЕСА_3 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна на підставі ст. 74 Закону України "Про нотаріат" та Листа-повідомлення АТ «Альфа-Банк» зняла заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_3 , на підставі іпотечного договору №800003624-И, посвідченого 11.04.2008 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., за реєстраційним номером 2453. Зареєстровано в реєстрі за № 839 14.12.2021

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна прийняла рішення №62285655 від 14.12.2021 про проведення державної реєстрації обтяження, іпотека на квартиру з реєстраційним номером АДРЕСА_4 .

14.12.2021 AT «Альфа-Банк», що є правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «УКРСОЦБАНК» та ТзОВ«Зоря Чернівці» уклали договір купівлі-продажу, серії та номер: 840 від 14.12.2021, згідно п.1.1 якого Продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 , і сплачує за нього ціну, визначену цим договором. Опис майна: житлова квартира, загальна площа - 44 кв.м., житлова площа 27,3 кв.м.

1.2. Майно належить Продавцю на підставі іпотечного договору №800003624-И, посвідченого 11.04.2008, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н. М., за реєстраційним номером 2453.

Державну реєстрацію права власності на Майно за Продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 14.05.2019 року, державним реєстратором Бойко Х. Р., Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу», згідно з рішенням про державну реєстрацію та їх обтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16.05.2019, номер запису про право власності: 31564176, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1830197246101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, індексний номер:166767828, виданим14.05.2019 року державним реєстратором Бойко Х. Р., Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу», Львівс.обл.

1.3. Актуальність зазначеної вище інформації про Майно, інформації про державну реєстрацію права власності, відсутність відомостей, про реєстрацію речових прав, крім права власності на майно, підтверджується, підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 14.12.2021, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

1.4. Відсутність податкової застави щодо Сторін цього Договору підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданим 14.12.2021 року Чайкою 1.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

1.5. Продавець гарантує, що жодна особа не має прав користування чи оренди Майна та його частин.

1.6. Продавець гарантує, що незастережених недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання Майна за цільовим призначенням, немає, від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення для укладення Договору, що жодних самочинних перепланувань чи переобладнань на момент укладення цього договору в Майні без установленого дозволу або без належно затвердженого проекту Продавцем не проводилось, до моменту укладення цього Договору Майно нікому іншому не подароване, не продане, іншим способом не відчужене; Майно під забороною (арештом) чи у заставі не перебуває, в податковій заставі не перебуває, Майно як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передане; обмежень щодо використання Майна за призначенням (сервітути тощо), немає, обтяжень, в також будь-яких прав у третіх осіб щодо Майна, немає.

1.7. За домовленістю Сторін технічна інвентаризація Майна перед його відчуженням не проводилась. Майно було оглянуто Покупцем при денному освітленні до підписання даного Договору. Претензій щодо стану Майна зі сторони Покупця немає. Покупець переконався у тому, що технічні характеристики Майна фактично відповідають тим, які зазначені у правовстановлюючих документах, а також, що незастережених Продавцем недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням Майна та/або самовільних переобладнань, добудов, перебудов, реконструкцій щодо Майна не виявлено.

2. ЦІНА ДОГОВОРУ, СТРОК ТА ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ.

2.1.За домовленістю Сторін зазначене в п. 1.1 цього Договору Майно продається за ціною 699 000,00 грн., без ПДВ (згідно з п.п.197.1.14 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України), що сплачені Покупцем на рахунок Продавця IBAN: НОМЕР_2 в АТ «АЛЬФА- БАНК» в м. Києві, код банку 300346, код ЄДРПОУ 23494714, із зазначенням платежу «Оплата від ТОВ «Зоря Чернівці» за придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без ПДВ» в день підписання цього Договору.

Своїми підписами Сторони підтверджують проведення повного розрахунку. Зазначена ціна встановлена за згодою Сторін цього Договору, є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

4. ПЕРЕДАЧА МАЙНА

4.1. В день підписання цього Договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності Покупця на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Продавець передає Покупцю нерухоме майно за Актом приймання-передачі нерухомого майна, який є невід`ємною частиною цього Договору (далі - «Акт приймання-передачі»), який підписується в 3-х (трьох) оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін та для ОСОБА_8 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу.

4.2. З моменту підписання цього Договору та Акту приймання-передачі, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) Майна несе Покупець. З дня укладення цього Договору Покупець зобов`язується самостійно нести всі поточні витрати по утриманню Об`єкта нерухомого майна, включаючи витрати, пов`язані з його зберіганням, ремонтом, забезпеченням, збереження його властивостей, витрати на його утримання, оплаті комунальних та інших платежів.

5. ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

5.1. Право власності на Майно, а саме право користування, володіння та розпорядження, припиняється у Продавця та переходить до Покупця відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації права власності Покупця на Майно відповідно до закону.

Так, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна прийняла рішення №62285921 від 14.12.2021 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру з реєстраційним номером АДРЕСА_4 , за ТзОВ «Зоря Чернівці» (КОД ЄДРПОУ 38178871).

Надалі, ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора із пред`явленням до виконання постанови Львівського апеляційного суду від 28.02.2023 року по справі №№ 462/4050/19 з метою поновлення запису про реєстрацію права власності

Рішенням №67064114 від 04.04.2003р. державний реєстратор відмовив у поновленні реєстрації права власності за Заяць 1.0. з підстав того, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 продана на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер: 840 від 14.12.2021 року, укладеного між АТ «Альфа банк» та ТОВ «Зоря Чернівці».

Підставою для звернення позивача з позовом до суду стало те, що позивач дізнався про те, що квартира була продана банком, хоча позивач був прописаний та проживав у квартирі. Крім того, у суді перебував спір щодо права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Також, ухвала про забезпечення позову, а саме арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не була скасована та діяла.

Застосоване судом законодавство при розгляді справи.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19)).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).

У пунктах 5.57 - 5.62, 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).

Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 у справі № 201/5420/20 (провадження № 61-5662св23).

За усталеною позицією Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи видно, що суди за результатами розгляду справи № 462/4050/19-ц скасували рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46881999 від 16 травня 2019 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк» (06.07.2023 рішення набрало чинності).

Також, (09.08.2022) за результатами розгляду справи № 462/6524/19 набрало законної сили рішення про відмову у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та зобов`язання до вчинення дій.

Отже, 16.05.2019 внесено запис про іпотеку та про обтяження на іпотечне майно, тобто на спірну квартиру, іпотекодержателем якої є АТ «Альфа-Банк»

Натомість, станом на момент вчинення спірного правочину(14.12.2021), не було скасовано запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа-Банк».

Однак, станом на час вчинення правочину (14.12.21) щодо переходу права власності на іпотечне майно - квартиру відомості про іпотекодержателя АТ «Альфа-Банк» не були вилучені з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек. При цьому кінцевим набувачем спірного майна стало ТзОВ«Зоря Чернівці», що підтверджено договором купівлі-продажу.

У постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) зазначила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

Позивач вважає себе власником спірного нерухомого майна та вважає, що його право порушене.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справах «Rysovskyy v. Ukraine», заява № 29979/04; від 16 лютого 2017 року «Kryvenkyy v. Ukraine»,заява № 43768/07).

Положеннями частини другої статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, за якою право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом.

Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не передбачено законом, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності передбачає його законність і добросовісність.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19)).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19)).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що на момент укладення відповідачем ТОВ «Зоря Чернівці» (останнім набувачем) договору купівлі-продажу квартири від 14.12.21, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна на підставі листа-повідомлення АТ «Альфа-Банк» зняла заборону відчуження на цю квартиру, на підставі іпотечного договору.

Щодо твердження позивача про те, що ухвалою про забезпечення позову у справі № 462/4050/19 від 08.07.2019 року було накладено арешт цю квартиру. Ця ухвала діє та не була скасована.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, унормовано Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У матеріалах справи відсутні відомості про арешт на майно, накладені ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08.07.2019 у справі№ 462/4050/19-ц, також, відсутні відомості про те, що ця ухвала була пред`явлена до виконання стягувачем(позивачем), відсутні такі відомості і у державному реєстрі, що спростовує доводи позовної заяви про те, що спірна квартира арещтована, тому не могла бути відчужена.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут далі - у редакції чинній на час вчинення спірного правочину) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч.1, 2 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком (п. 40 Порядку №1127).

Отже, відсутність відомостей, про реєстрацію речових прав, крім права власності на майно, підтверджувалися Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 14.12.2021, Чайкою 1.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Також, були відсутність відомостей про податкову заставу щодо Сторін цього Договору підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданим 14.12.2021 року Чайкою 1.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. (п. 1.2-1.4 спірного договору).

Укладаючи договір купівлі-продажу спірної квартири, стосовно якої в Державному реєстрі були відсутні будь-які відомості про обтяження чи заборони щодо спірного майна, відсутні відомості про права інших осіб на це нерухоме майно (спірну квартиру) або їх обтяження, тому ТОВ «Зоря Чернівці» не мало обґрунтованих сумнівів щодо існування прав чи обтяжень на це майно, тому є правові підстави вважати, що ТОВ «Зоря Чернівці» набуло спірне нерухоме майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень і є його добросовісним набувачем.

Позивач не доводив недобросовісності набуття ТОВ «Зоря Чернівці» спірного майна, хоча, але виходячи з характеру цивільно-правового спору, саме позивач мав довести недобросовісність відповідача під час набуття у власність спірного майна як визначальну підставу для задоволення позовних вимог.

Отже, у цій справі презюмується, що відповідач ТОВ «Зоря Чернівці» є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює задоволення вимоги позивача. Протилежного позивач не доводив у позовній заяві.

Крім того, суд враховує положення статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3).

За текстом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1) Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

За змістом ст.215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З договору видно, що договір був оплатний, суду не надано доказів того, що вартість квартири не відповідала ринковій ціні, не подано доказів, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач не навів підстав недійсності правочину, оспорюваності чи нікчемності, не зазначив, які саме порушення мали місце в діях відповідачів, не спростував добросовісності набувача спірної квартири на момент вчинення правочину, тому нема підстав вважати недійсним спірний договір.

Як уже зазначалося, спірне нерухоме майно зареєстроване було за банком, що означає офіційне підтвердження державою наявності у них такого права. Ці відомості не були спростовані на момент вчинення правочину, отже набувач добросовісно покладався на ці відомості. У матеріалах справи відсутні відомості, про те, що ухвала про забезпечення позову була пред`явлена до виконання.

З огляду на наведене і відсутність підстав для задоволення основних вимог про відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу спірної квартири недійсним, і як наслідок витребування співної квартири від ТОВ «Зоря Чернівці», відсутні правові підстави для задоволення похідної вимоги про скасування державної реєстрації.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Основного Закону України.

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумки.

Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).

В іншому рішенні ЄСПЛ дійшов висновку, що втручання у майнові права заявника поклало на нього непропорційний тягар з огляду на визнання недійсним його права власності на майно за наведених обставин, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції (CASE BATKIVSKA TURBOTAFOUNDATION v. UKRAINE, №5876/15, § 61, 64) ЄСПЛ, від 09 жовтня 2018 року).

У постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц (провадження № 61-19921св18) та від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) вказано, що: «Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням. Отже, задоволення позовних вимог за первісним позовом про витребування спірної квартири у відповідача, який є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на нього буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Тому в задоволенні цих позовних вимог належить відмовити».

Такий підхід і надалі застосовується Верховним Судом під час розгляду справ про витребування майна з чужого незаконного володіння (постанови від: 27.01.2021 (справа № 200/14300/18), 01.03.2021 (справа № 753/10236/14-ц), 14.04.2021 (справа № 753/11965/19), 21.04.2021 (справа № 488/3092/18), 24.05.2021 (справа № 755/11741/18), що свідчить про його усталеність.

Доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу від 14.12.2021 року укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, матеріали справи не містять, позивачем такі не подано.

Таким чином задоволення позову призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки поклала на відповідачів індивідуальний та надмірний тягар, без будь-якої компенсації з боку держави.

Тобто, мета, яку переслідує позивач, та наслідки для відповідача, як добросовісного набувача, у вигляді безоплатного позбавлення його майна, є нелегітимною.

Така правова позиція, разом з вищевикладеними рішеннями Верховного суду притаманна і судам апеляційної інстанції (справа № 462/8538/21)

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про відмову у позові.

Судові витрати по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного, керуючись с т. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря Чернівці», третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чайка Ірина Григорівна про визнання договору купівлі-продажу не дійсним, скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна від добросовісного набувача відмовити.

Судові витрати понесені сторонами віднести на їх рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст судового рішення складено 16.10.2024 року.

Суддя (підпис).

З оригіналом згідно.

Суддя