Постанова

від 15.10.2024 по справі 34/148

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 34/148

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024

у справі №34/148 (суддя Сташків Р.Б.)

за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника без вилучення паспортного документа у межах справи №34/148

стягувач Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст»

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави подання

10.06.2024 до Господарського суду міста Києва від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича (далі - приватний виконавець) надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» - ОСОБА_1.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст», заявник зазначає, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу №34/148, виданого Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 у справі №34/148, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010. Стягувачем у цьому виконавчому провадженні є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», а боржником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст».

Заявник вказує на те, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» ОСОБА_1 не вжив жодних заходів щодо самостійного виконання виконавчого документу та не виконав законних вимог виконавця, станом на час звернення до суду з даним поданням вчиняє дії, що ускладнюють виконання рішення, не подав виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, своєчасно не з`являється на вимогу виконавця (з моменту відкриття виконавчого провадження боржник жодного разу не з`явився на прийом на вимогу приватного виконавця), неодноразово полишав територію України. Усе перелічене свідчить про ухилення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» ОСОБА_1 від виконання судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 відмовлено у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст».

Приймаючи вказану ухвалу, суд зазначив, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Однак, державним виконавцем не доведено, що керівник боржника-юридичної особи ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Матеріали подання приватного виконавця про тимчасове обмеження керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України не містять відомостей про реальні дії керівника боржника, які зумовлені на виїзд його закордон. Письмові пояснення приватного виконавця стосовно тверджень, що ОСОБА_1 неодноразово полишав територію України, не підтверджується жодними доказами.

Разом із тим, суд зазначив, що стаття 337 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тільки для фізичної особи, яка є боржником, і відповідно не передбачає можливості застосування господарським судом такого тимчасового обмеження для керівника боржника - юридичної особи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, 24.06.2024 (про що свідчить поштовий штрих-код Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього згідно наказу №34/147, виданого 24.02.2011 Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованості за Кредитним договором №54/VIP від 28.12.2007 у сумі 184 422 189,95 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 155 000 000,00 грн, заборгованості по відсотках за кредитом в сумі 27 687 671,24 грн, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 1 734 518,71 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги стягувача зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин та доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції не були належним чином проаналізовані та досліджені ті обставини, що в самостійному порядку вимоги виконавчого документа керівником боржника не виконані, керівником боржника постійно вчиняються дії, що ускладнюють виконання рішення, а саме не подано виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, керівник своєчасно не з`являється на вимогу виконавця (з моменту відкриття виконавчого провадження боржник жодного разу не з`явився на прийом на вимогу приватного виконавця), неодноразово полишав територію України. Усе перелічене свідчить про ухилення керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Неможливо виконати вимоги виконавчого документа без застосування обмеження до боржника у праві виїзду за кордон його керівника, а тому таке обмеження буде пропорційним меті його застосування.

При цьому, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи проти апеляційної скарги

Представники боржника та приватного виконавця письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №34/148; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

29.07.2024 матеріали справи №34/148 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У період з 29.07.2024 по 30.08.2024 головуючий суддя Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебували у відпустці.

У період з 08.08.2024 по 30.08.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148, впеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 призначено до розгляду на 01.10.2024. Клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не розглядалось, оскільки апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» подана 24.06.2024, тобто протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваної ухвали, враховуючи, що 22.06.2024 субота - вихідний день.

У судове засідання, призначене на 01.10.2024, з`явився представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».

Представники Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 01.10.2024 колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» відповідно до поштового повернення не отримав ухвалу суду від 02.09.2024 у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи зазначене, суд вважав за необхідне повторно повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» про дату, час і місце розгляду справи засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення оголошення на сайті Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 розгляд справи №34/148 було відкладено на 15.10.2024.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка учасників судового процесу

У судове засідання 15.10.2024 з`явився представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк».

Представники Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Судом апеляційної інстанції було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з копією ухвали суду від 02.09.2024 приватному виконавцю, поштовим відправленням на адресу ТОВ «Фінкомтраст», яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», витягами із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень з ухвалою суду від 01.10.2024 на адресу приватного виконавця та боржника, а отже останні вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників приватного виконавця та боржника, які про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись судом належним чином та неявка яких не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представник стягувача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду від 12.06.2024 скасувати та прийняти нове рішення, яким подання приватного виконавця задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2010 у справі №34/148, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за Кредитним договором №54/VIP від 28.12.2007 у сумі 184 422 189 грн 95 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 155 000 000 грн, заборгованості по відсотках за кредитом в сумі 27 687 671 грн 24 коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 1 734 518 грн 71 коп.

24.02.2011 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ (том 1, а.с. 188).

Стягувачем за вказаним наказом є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», а боржником Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст».

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича від 12.06.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 №34/148, пунктом 2 даної постанови зобов`язано боржника протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації чи внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Як зазначає приватний виконавець, дана постанова була направлена боржнику рекомендованим листом (номер відправлення 0504578349616), про що до матеріалів справи долучено список згрупованих поштових відправлень від 13.06.2023 та фіскальний чек «Укрпошти» від 13.06.2023.

12.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притулякою Валерієм Миколайовичем також винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника у ВП НОМЕР_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, а також постанову про арешт коштів боржника у ВП НОМЕР_2.

Приватний виконавець у поданні вказує, що ним вчинялись дії на розшук майна боржника, однак відповідно до отриманих виконавцем відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна за ТОВ «Фінкомтраст» зареєстровано земельні ділянки, які перебувають в іпотеці ПАТ АБ «Укргазбанк» та відповідно на них не може бути звернуто стягнення.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України на електронний запит від 13.03.2024 за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

Також приватний виконавець вказує, що ним було здійснено вихід за вказаною у виконавчому документі та заяві стягувача адресою юридичної особи - боржника: м. Одеса, вул. Канатна, 4 та встановлено, що за вказаною адресою боржник не знаходиться (копія акту долучена до подання).

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ТОВ «Фінкомтраст» є ОСОБА_1 , засновником - ТОВ «Салеус» (частка 100%).

Згідно відповіді Державної міграційної служби України від 05.04.2024 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 13.09.2019 органом видачі 8036.

Оскільки виконавчий документ у самостійному порядку боржником не виконано, а керівником боржника ОСОБА_1 не вжито жодних заходів щодо його виконання, проігноровано вимоги приватного виконавця, здійснено неодноразові виїзди закордон, приватний виконавець 10.06.2023 звернувся до Господарського суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» - ОСОБА_1 на підставі пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Згідно з частиною 1 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти). Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Отже, відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Зі змісту подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича та з апеляційної скарги стягувача вбачається, що вимога про тимчасове обмеження права виїзду за межі країни мотивована, зокрема, непогашенням боржником у добровільному порядку стягнутої судовим рішенням суми заборгованості, неподанням боржником своєчасно декларації про доходи та майно боржника, неприбуттям керівника боржника на прийом на вимогу приватного виконавця, що виходячи зі змісту наведених вище правових норм та їх системного тлумачення не може слугувати підставами задоволення такого подання у цьому випадку.

Так, неподання боржником декларації про доходи і майновий стан не є ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог приватного виконавця, у зв`язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правовпорушення, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження керівника боржника (юридичної особи) у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що керівник боржника викликався на прийом до приватного виконавця. Поруч із цим, навіть у разі, якщо посадова особа боржника без поважних причин не з`явилася за викликом виконавця, останній має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Водночас, доказів звернення виконавця до суду щодо застосування до керівника боржника за наказом у справі №34/148 приводу, матеріали подання не містять.

У поданні приватний виконавець також стверджує, що керівник боржника неодноразово полишав територію України. Однак, до матеріалів подання не додано жодних доказів на підтвердження цієї обставини, як і не наведено відомостей про реальні дії керівника боржника, які зумовлені на виїзд його закордон.

Крім цього, державний виконавець не обґрунтував і не подав доказів, із яких суд може встановити, що саме по собі обмеження керівника боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі.

При цьому, виходячи з положень статті 96 Цивільного кодексу України, статей 3, 11 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Товариство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно зі статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті 313 Цивільного кодексу України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Отже, виходячи з викладеного, задоволення у даному випадку подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України, така вимога є невиправданою та непропорційною заявленій приватним виконавцем у поданні меті.

Суд звертає увагу приватного виконавця та скаржника (стягувача), що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершальної стадії правозахисної функції держави.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляки Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінкомтраст» - ОСОБА_1.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні подання, в оскаржуваній ухвалі також вказав на те, що стаття 337 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тільки для фізичної особи, яка є боржником, і відповідно не передбачає можливості застосування господарським судом такого тимчасового обмеження для керівника боржника - юридичної особи. Суд наголосив, що у даному випадку приватний виконавець просив суд обмежити у праві на виїзд за межі України керівника боржника - ОСОБА_1 , який не є фізичною особою - боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 24.02.2011 у справі №34/148, що також є підставою для відмови у задоволенні подання.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями суду першої інстанції з огляду на те, що Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

Якщо спеціальною нормою права (у даному випадку пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №910/8130/17.

Отже, помилковими є висновки суду першої інстанції про неможливість для господарського суду встановити тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказане не призвело до прийняття судом першої інстанції незаконного рішення, оскільки судом були вірно встановлені інші обставини, які є окремими підставами для відмови у задоволенні подання.

З огляду на встановлені обставини, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги стягувача, оскільки доводи його апеляційної скарги фактично дублюють доводи подання приватного виконавця та спростовуються вищенаведеними обставинами справи та правовими нормами.

Ухвала суду від 12.06.2024 у даній справі є обґрунтованою та підлягає залишенню без змін.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається скаржника.

Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 у справі №34/148 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк».

Матеріали справи №34/148 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2024.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова