Постанова

від 14.10.2024 по справі 918/1332/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року Справа № 918/1332/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Полісся" про ухвалення додаткового рішення

за апеляційними скаргами Фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі № 918/1332/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Полісся"

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області; 2) Фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне підприємство - фірму "АБРИС"

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - 1 - не з`явився;

відповідача - 2 - Курганська О.В.;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лада - Полісся" (далі - позивач, ТОВ "Лада - Полісся") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ Держгеокадастру) та Фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича (далі - відповідач-2, ФОП Троянчук О.П.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство - фірма "Абрис" (далі - третя особа, ПП - фірма Абрис"), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу № 7 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру Луханіної Ю.М., оформлене протоколом № 8476269 від 13.07.2023 "Про виправлення помилки";

- скасувати у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7808 га кадастровий номер № 5624683300:07:027:0339, що знаходиться по вул. барона Штейнгеля, 1-к, с. Городок, Рівненського району Рівненської області та належить на праві власності Троянчуку О.П., шляхом закриття Поземельної книги із припиненням усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень на цю земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора відділу №7 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Луханіної Ю.М., оформлене протоколом № 8476269 від 13.07.2023 "Про виправлення помилки".

Скасовано у Державному земельному кадастрі України державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,7808 га кадастровий номер №5624683300:07:027:0339, що знаходиться по вул. барона Штейнгеля, 1-к, с. Городок, Рівненського району Рівненської області та належить на праві власності Троянчуку О.П., шляхом закриття Поземельної книги із припиненням усіх зареєстрованих речових прав та обтяжень на цю земельну ділянку.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 заяву представника ТОВ "Лада - Полісся" про розподіл судових витрат задоволено. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Харківській області на користь ТОВ "Лада-Полісся" 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ФОП Троянчука О.П. на користь ТОВ "Лада-Полісся" 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 апеляційні скарги ФОП Троянчука О.П. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі №918/1332/23 - залишено без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Лада-Полісся" про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій позивач просить ухвалити судове рішення в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн. В заяві позивач просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 розгляд заяви призначено на 14.10.2024 о 15:15 год.

ГУ Держгеокадастру в Харківській області надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

ФОП Троянчук О.П. надіслав до суду заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких просить в задоволенні заяви відмовити. Відповідач-2 зазначає наступне:

- у відзиві на апеляційні скарги позивач не ставив вимогу про стягнення судових витрат на його користь за результатом розгляду апеляційних скарг. Також, заявник не обґрунтував поважність причин неподання доказів судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів;

- до закінчення судових дебатів у даній справі, які відбулися 25.09.2024 представник позивача зробив усну заяву про подання доказів понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак, на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до заяви про постановлення додаткового рішення надав документи, які вже існували до судових дебатів, тобто до 25.09.2024. Відтак заявник не подав доказів понесення судових витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів без поважних причин;

- враховуючи спірні правовідносини, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 14.10.2024 заперечив доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, просить відмовити в її задоволенні.

Інші учасники справи не забезпечили явку повноважних представників в судове засідання, про день, час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Відповідно до ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду заяви, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву у даному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У справі, що переглядається, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 апеляційні скарги ФОП Троянчука О.П. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.04.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.04.2024 у справі № 918/1332/23 - залишено без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Лада-Полісся" у відзиві на апеляційні скарги зазначало, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із веденням справи в суді апеляційної інстанції становить 12 000 грн.

Окрім того, до закінчення судових дебатів у даній справі, які відбулися 25.09.2024 представник позивача зробив усну заяву про подання доказів понесених ним судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

В той же час, представник ТОВ "Лада-Полісся" 26.09.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив ухвалити судове рішення в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: договір про надання правової допомоги від 05.12.2023, укладений між АО "Юридичний дім "Захист" та ТОВ "Лада-Полісся" та акт здачі-приймання виконаних послуг від 25.09.2024 на суму 10 000 грн.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про ухвалення додаткового рішення у справі із відповідними доказами подана представником ТОВ "Лада-Полісся" у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України. Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви (клопотання). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

З огляду на те, що представник ТОВ "Лада-Полісся" у відзиві на апеляційні скарги вказував попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а також те, що заява про ухвалення додаткового рішення із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому суд не приймає до уваги доводи ФОП Троянчука О.П. про те, що у відзиві на апеляційні скарги позивач не ставив вимогу про стягнення судових витрат на його користь за результатом розгляду апеляційних скарг.

Як встановлено апеляційним судом, із договору про надання правової допомоги від 05.12.2023, між позивачем та адвокатом Мельничуком С.В. узгоджено фіксований розмір гонорару, що становить 10 000 грн (п. 4.1. договору).

Тобто, в даному випадку, адвокат та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою фіксований розмір гонорару в сумі 10 000 грн.

На виконанням умов даного договору від 05.12.2023, між адвокатом Мельничук С.В. та ТОВ "Лада-Полісся" складено та підписано акт надання послуг від 25.09.2024, в якому зазначено вид послуг та загальну вартість правничої допомоги, яка становить 10 000 грн. До виду послуг віднесено: попередня консультація із клієнтом (замовником) щодо змісту апеляційної скарги (3 год.); пошук, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи (4 год.); підготовка відзиву на апеляційну скаргу (3 год.); участь уповноваженого представника в судових засіданнях - 12.06.2024, 31.07.2024, 25.09.2024 (сукупно понад 3 год.); підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (2 год.).

Аналізуючи надані у акті приймання - передачі виконаної роботи від 25.09.2024 послуги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судові витрати позивача на правничу допомогу в частині попередня консультація із клієнтом (замовником) щодо змісту апеляційної скарги (3 год.) та пошук, вивчення та правовий аналіз доказів для матеріалів справи (4 год.) (п. 3.1, 3.2 акту) не підлягають відшкодуванню, так як сама підготовка відзиву на апеляційну скаргу (п. 3.3. акту) включає в себе вказані елементи правничої роботи адвоката.

В той же час, суд вказує, що відповідно до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Тобто, це витрати, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги і не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи.

З огляду на те, що заява позивача про ухвалення додаткового рішення фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, подання заяви про ухвалення додаткового рішення не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору, а тому відсутні підстави для стягнення витрат за підготовку заяви про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (2 год.) (п. 3.5. акту).

Беручи до уваги викладене, а також враховуючи заперечення відповідача-2 щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 8 000 грн за рахунок відповідача-2.

На думку суду для належного представлення інтересів позивача під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції витрати в сумі 8 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем-2. Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Судом не встановлено обставин того, що дана сума витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та розумності або ж вказані витрати завищені.

З огляду на викладене, дослідивши подану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про її часткове задоволення в сумі 8 000 грн; в решті вимог заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Полісся" про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Троянчука Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Полісся" (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Городок, вул. Штейнгеля Барона, 1, код ЄДРПОУ 22556519) 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 15 жовтня 2024

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.