Постанова

від 16.10.2024 по справі 903/290/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 903/290/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства №2 на рішення Господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24 (суддя Шум М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Волиньліфт", м.Луцьк

до Житлово-комунального підприємства №2, м.Луцьк

про стягнення 39707 грн 72 коп.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Волиньліфт" до Житлово-комунального підприємства №2. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 39707,72 грн та 2422,40 грн витрат на оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Житлово-комунальне підприємство №2 звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апелянт у скарзі стверджує, що позивачем до позовної заяви не подано усі документи, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами.

Звертає увагу, що згідно договору №29-2 про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і обладнання систем диспетчеризація від 01.07.2009, підрядчик зобов`язаний, зокрема забезпечити надійну та безпечну роботу ліфтів у відповідності з положенням «Про технічне обслуговування і ремонт ліфтів» та інше.

Відповідно до додаткової Угоди до договору про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і обладнання систем диспетчеризація від 01.07.2009 №29-2, 02.02.2013, сторони за взаємною угодою домовилися доповнити розділ 3 пунктом 3.3. у наступній редакції: «Виконавець оплачує замовнику через ТОВ «Місцевий обчислювальний центр» витрати у розмірі 2,7% за виконання умов договору укладеного між Житлово-комунальним підприємством №2 та ТОВ «Місцевий обчислювальний центр» від 01.01.2006 №101 в межах коштів, сплачених споживачами за послуги технічного обслуговування та ремонту ліфтів, що отримує Замовник. Оплата витрат проводиться Виконавцем відповідно до підготовленого Замовником акту виконаних робіт».

Апелянт зазначає, що Договір підряду від 02.01.2023 №2/02-14-23 також фактично укладений на підставі основного Договору №29-2 про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і обладнання систем диспетчеризація від 01.07.2009, тому є його невід`ємною частиною.

Позивач не вказав, про наявність Додаткової угоди укладеної 02.01.2013, згідно якої позивач за період з 31.01.2023 по 31.01.2024 заборгував відповідачу 42936 грн 12 коп.

Вказане підтверджується вищевказаними договорами та додатковими угодами, а також підсумовано Актом звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2023 року - січень 2024 року, укладеного між сторонами за договорами від 01.07.2009 №29-2.

Апелянт звертає увагу: позивач стверджує, що у відповідача перед ним виникла заборгованість за Договором підряду від 02.01.2023 в розмірі 39707 грн 72 коп., але не вказує в позовній заяві, що в нього паралельно виникла заборгованість перед відповідачем за Основним договором від 01.07.2009 №29-2 та Додатковою угодою від 02.01.2013 в розмірі 42936 грн 12 коп.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Волиньліфт» до Житлово-комунального підприємства №2 відмовити в повному обсязі.

Апелянт в додатках до апеляційної скарги, зокрема, зазначає: копію основного договору №29-2 про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і обладнання систем диспетчеризація від 01.07.2009, укладеного між позивачем та відповідачем; копію Додаткової угоди до договору про виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ліфтів і обладнання систем диспетчеризація від 01.07.2009 №29-2, укладеної між позивачем та відповідачем 02.01.2013; копію Акту звірки з доказами відправки та отримання; копії актів надання послуг.

Однак, згідно акту Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, під час розкриття конверта (пакета), який надійшов від директора ЖКП №2 Романюка М.П. від 18.06.24 не виявилося вказаних у додатку документів, до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Волинської області від 28 травня 2024 року у справі №903/290/24 відсутній, а саме: Додаток 1. Копія конверту з рішенням суду у даній справі; Додаток 4. Копія акту звірки з доказами відправки та отримання; Додаток 5. Копія актів надання послуг.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 поновлено Житлово-комунальному підприємству №2 строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24, відкрити апеляційне провадження; зупинено дію рішення господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу у строк до 09.09.2024 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

09.09.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Волиньліфт" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

За доводами позивача, вимоги ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» стосувалися стягнення з Житлово-комунального підприємства №2 заборгованості з оплати виконаних робіт за підрядним договором на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем №2/02-14-23 від 02.01.2023, умови якого не передбачають сплати Житлово-комунальному підприємству №2 жодних витрат, компенсацій тощо.

З 01.01.2004 по 31.12.2022 ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» виконувало роботи з технічного обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем для Житлово-комунального підприємства №2 на підставі підрядного договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем №29 від 01.01.2004, що підтверджується, зокрема, рішенням Господарського суду Волинської області від 04.04.2022 у справі №903/100/22 за позовом ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» до Житлово-комунального підприємства №2 про стягнення 669999,99грн.

Позивач зазначає, що 02.02.2023 між ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» та Житлово-комунальним підприємством №2 був укладений підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем №2/02-14-23, відповідно до пункту 10.2. якого всі попередні переговори, листування, попередні договори, додаткові договори та додатки до них, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

Зазначає, що апелянт не надав жодного доказу наявності заборгованості ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» перед Житлово-комунальним підприємством №2.

Також, Житлово-комунальне підприємство №2 не надало жодних доказів об`єктивної неможливості подання до суду першої інстанції доказів, які були ним додано до апеляційної скарги.

На підставі викладеного позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області, а апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства №2 - без задоволення.

Щодо долучених апелянтом документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (постанова Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №918/237/20).

Разом із тим надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції (додані до апеляційної скарги) без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог статей 80 та 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібні висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 01.07.2021 у справі №46/603 (на які послався скаржник у касаційній скарзі).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №873/228/23, від 05.07.2023 у справі №910/19369/15, від 18.07.2023 у справі №914/3143/21, від 11.05.2023 у справі №910/17285/21.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/18264/20).

Отже, оскільки скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які відповідач хоче долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції не приймає до розгляду долучені апелянтом до скарги документи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Житлово-комунальне підприємство №2, належним чином та завчасно повідомлене про час та місце розгляду справи Господарським судом Волинської області. Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана сторонам поштовим зв`язком 29.03.2024, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та отримано Житлово-комунальним підприємством №2, м.Луцьк (а.с.28).

Отже, маючи таку можливість та будучи обізнаним про розгляд даної справи судом першої інстанції відповідач не скористався правом надати зазначені вище документи вчасно.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

02.01.2023 між ТОВ Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління Волиньліфт (позивач, замовник) та Житлово-комунальним підприємством №2 (відповідач, підрядником) укладено Договір підряду на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем за №2/02-14-23.

Відповідно до п.п.1.1 Договору сторонами визначено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання по організації і виконанню робіт по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об`єктах замовника відповідно з додатком 1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно п.п.3.1 Договору погоджено, що вартість послуг за місяць з урахуванням ПДВ складає 132807,06 грн.

Пунктом 4.1.2. Договору сторони визначили, що розрахунки за надані послуги здійснюються протягом 20 днів з часу підписання акту приймання і здачі наданих послуг з технічного обслуговування і ремонту ліфтів.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Актами надання послуг підтверджується виконання передбачених договором робіт за період з липня 2023 по грудень 2023 на суму 761634,40 грн. Акти підписані позивачем та відповідачем.

З платіжних доручень №732 від 31.08.2023, №822 від 29.09.2023, №897 від 30.10.2023, №989 від 30.11.2023, №1060 від 28.12.2023 та №91 від 31.01.2024 вбачається, що відповідач оплатив борг в сумі 721926,68 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин (в даному випадку спір виник через невиконання основного договору, що є господарським), регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між сторонами виникли зобов`язання з договору підряду на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем за №2/02-14-23.

Як встановлено положеннями ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження виконання передбачених договором робіт за період з липня 2023 по грудень 2023 на суму 761634,40 грн до матеріалів справи долучено підписані позивачем та відповідачем акти надання послуг.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач оплатив борг в сумі 721926,68 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №732 від 31.08.2023, №822 від 29.09.2023, №897 від 30.10.2023, №989 від 30.11.2023, №1060 від 28.12.2023 та №91 від 31.01.2024.

Отже, заборгованість відповідача за виконані роботи згідно зазначених вище доказів складала 39707,72 грн (761634,40 грн - 721926,68 грн).

Відповідно до ст.853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В силу ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Про відступлення позивачем від умов договору або інших недоліків в частині виконаних робіт, що підтверджені актами, як це передбачено ст.853 ЦК України, відповідач не заявив.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача за договором технічного обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем становить в сумі 39707,72 грн.

Як слушно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, позовні вимоги у даній справі стосувалися стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за Договором на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем №2/02-14-23 від 02.01.2023, між ТОВ «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Волиньліфт» та Житлово-комунальним підприємством №2, умови якого не передбачають сплати Житлово-комунальному підприємству №2 жодних витрат чи компенсацій.

Також, відповідно до пункту 10.2. Договору №2/02-14-23 від 02.01.2023 всі попередні переговори, листування, попередні договори, додаткові договори та додатки до них, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу.

А тому посилання апелянта на інші договори підряду та додаткові угоди до них є безпідставними, оскільки останні не є предметом рогляду у даній справі та не спростовують заборгованості за Договором №2/02-14-23 від 02.01.2023.

Отже, заборгованість відповідача за Договором технічного обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 02.02.2023 №2/02-14-23 підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення, оскільки в силу ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Волиньліфт" до Житлово-комунального підприємства №2 про стягнення 39707 грн 72 коп.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства №2 на рішення Господарського суду Волинської області від 28.05.2024 у справі №903/290/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 16.10.2024

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.