Постанова

від 16.10.2024 по справі 156/410/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 156/410/24 Головуючий у 1 інстанції: Малюшевська І. Є. Провадження № 22-ц/802/973/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Білецьку І. М. звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що згідно з даними з погосподарської книги № 7 за 2020 рік житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , з присвоєним номером погосподарського обліку № 05-0074-1, первинно (на момент створення як нерухомого майна) належав ОСОБА_4 . Право власності на зазначений житловий будинок в установленому законом порядку нею зареєстровано не було. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. За життя вона залишила заповіт, яким заповіла усе належне їй майно, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну частку (пай) та майнову частку в рівних частинах своїм дочкам: ОСОБА_5 та відповідачу ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, часом відкриття якої є день її смерті. ОСОБА_5 прийняла спадщину за заповітом після смерті своєї матері на частину спадкового майна, оскільки на момент відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем. Прийнявши спадщину та не оформивши своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 на 1/2 частину заповіданого майна, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Позивач зазначала, що є рідною дочкою померлої ОСОБА_5 та прийняла спадщину після її смерті шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Проте, не мала можливості оформити право власності на спадкове майно через нотаріальну контору, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на згаданий житловий будинок.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12 червня 2020 року за нею визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку, а на іншу 1/2 частину вказаного будинку - за відповідачем ОСОБА_2 .

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 22 травня 2023 року їй виділено в натурі 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 04 липня 2023 року.

Рішенням Виконавчого комітету Поромівської сільської ради «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна в с. Будятичі» від 28 липня 2023 року № 64 самостійному об`єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами було присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , Зобов`язано старосту Старолішнянського старостинського округу внести відповідні зміни в погосподарський облік с. Будятичі. 01 серпня 2023 року вказане рішення було зареєстровано в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва. 10 серпня 2023 року виготовлений технічний паспорт на зазначений житловий будинок.

30 серпня 2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Єдинак О. О. проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Власником значиться вона позивач по справі ОСОБА_1 .

Вказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0679 га, кадастровий номер: 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що у 2023 році виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-56000663112023 від 10 жовтня 2023 року значиться земельна ділянка площею 0,0679 га, кадастровий номер 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Поромівської сільської ради «Про відміну у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передачу її у власність від 24 листопада 2023 року №29/18 їй було відмовлено у зв`язку з: порушенням вимог п. 5 ст. 116 ЗК України - земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Дана земельна ділянка вже передана у приватну власність громадянці ОСОБА_4 на підставі рішення Старолішнянської сільської ради від 21 жовтня 1993 року № 16/3 «Про приватизацію присадибних ділянок», видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ № 001079 від 25 березня 1997 року на загальну площу 0,1474 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлово-господарських будівель, але вказана земельна ділянка була не відображена на публічній кадастровій карті України. Також їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1474 га, що належала ОСОБА_4 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Вважає, що оскільки вона є єдиним власником будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належно прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , тому до неї перейшло право власності на земельну ділянку на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,0679 га, кадастровий номер: 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0679 га, кадастровий номер: 0721187702:02:001:0029, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові ОСОБА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просила вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

09 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_6 подала до Волинського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності.

09 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до Волинського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовувала тим, що не може взяти участь у розгляді справи 10 жовтня 2024 року, оскільки у цей день у неї призначено судове засідання в Іваничівському районному суді Волинської області. На підтвердження зазначеної обставини додала до клопотання скріншот із сайту судової влади Іваничівського районного суду Волинської області з призначеною датою судового засідання. Однак, подане клопотання до задоволення не підлягає, оскільки наведена причина щодо неможливості представника відповідача взяти участь у розгляді цієї справи у суді апеляційної інстанції є неповажною. Судове засідання у даній справі у суді апеляційної інстанції призначено на 10 год. 00 хв. 10 жовтня 2024 року, про що представник відповідача була повідомлена завчасно (23 вересня 2024 року), тоді як судове засідання в Іваничівському районному суді Волинської області цього ж дня призначено на 13 год. 00 хв., що підтверджується згаданим скріншотом сайту судової влади, що цілком давало можливість представнику відповідача взяти участь у розгляді справи в апеляційному суді з врахуванням відстані між населеними пунктами та часом доїзду до них. При цьому представник відповідача не була позбавлена можливості брати участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції, але таким правом не скористалася.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки неявка сторони позивача в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи, а повідомлена представником відповідача причина неявки в судове засідання визнана судом неповажною.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 16 жовтня 2024 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 12 червня 2020 року за позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності за кожною по 1/2 частині житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 07 серпня 2020 року (а.с.14, 15).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 221864688 від 28 серпня 2020 року позивач ОСОБА_1 на підставі зазначеного рішення суду 25 серпня 2020 року зареєструвала право спільної часткової приватної власності на 1/2 частину зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (а.с.16).

На підставі рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 22 травня 2023 року ОСОБА_1 виділено в натурі 1/2 частину згаданого житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою, яка складається з відокремленого житлового приміщення із самостійним виходом приміщення у житловому будинку літера А-1 (1-4) площею 12,0 кв. м, (1-5) площею 4,8 кв. м, (1-6) площею 11,8 кв. м, загальною площею - 28,6 кв. м, житловою площею - 12,0 кв. м, хлів літера Б1, в самостійний об`єкт нерухомого майна. Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння (житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення суду набрало законної сили 04 липня 2023 року (а.с.20, 21).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна в с. Будятичі» від 28 липня 2023 року № 64 самостійному об`єкту нерухомого майна - індивідуальному житловому будинку з господарськими будівлями і спорудами присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Зобов`язано старосту Старолішнянського старостинського округу внести відповідні зміни в погосподарський облік с. Будятичі (а.с.22). Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 01 серпня 2023 року рішення Виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимирського району Волинської області «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна в с. Будятичі» від 28 липня 2023 року № 64 зареєстроване під реєстраційним номером AR01:9788-1759-3357-3064 (а.с.23).

10 серпня 2023 року позивач ОСОБА_1 виготовила технічний паспорт на вказаний житловий будинок (а.с.24-26).

30 серпня 2023 року державним реєстратором Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Єдинак О. О. проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав № 344675613 від 30 серпня 2023 року (а.с.27).

Судом також встановлено, що згаданий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,0679 га, кадастровий номер: 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

В 2023 році позивач ОСОБА_1 виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру № НВ-56000663112023 від 10 жовтня 2023 рокузначиться земельна ділянка площею 0,0679 га, кадастровий номер 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 (а.с.28-45).

Рішенням Виконавчого комітету Поромівської сільської ради «Про відміну у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передачу її у власність» від 24 листопада 2023 року №29/18 позивачу відмовлено у затвердженні технічної документації щодо спірної земельної ділянки у зв`язку із порушенням вимог п. 5 ст. 116 ЗК України (земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом), оскільки дана земельна ділянка вже передана у приватну власність ОСОБА_4 , мешканці с. Будятичі на підставі рішення Старолішнянської сільської ради від 21 жовтня 1993 року № 16/3 «Про приватизацію присадибних ділянок» та їй видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ВЛ № 001079 від 25 березня 1997 року на загальну площу 0,1474 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлово-господарських будівель. Однак, вказана земельна ділянка не була відображена на Публічній кадастровій карті України (а.с.46).

Постановою Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області від 02 квітня 2024 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1474 га, що належала ОСОБА_4 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку (а.с.47).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що у зв`язку із набуттям права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до неї перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок з надвірними будівлями і спорудами та яка призначена для його обслуговування. Позивач позбавлена можливості в інший спосіб, окрім як в судовому порядку, оформити право власності на спірну земельну ділянку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Отже, судовому захисту підлягають лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, а також її законний інтерес.

Статтею 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст.120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2018 року у справі № 463/1696/15-ц.

Аналіз норм статей 120, 125 ЗК України та ст. 377 ЦК України також свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «збудоване на землі слідує за нею».

Вказані висновки викладено Верховним Судом у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 686/9580/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі №299/2490/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (п.8.17), від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (п. 61), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (п. 42)).

Вищенаведене свідчить, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, який розташоаний за адресою: АДРЕСА_1 , однак не є власником земельної ділянки на якій вказаний будинок розташований і яка призначена для його обслуговування. Власником усієї земельної ділянки загальною площею 0,1474 га, до складу якої на даний час входить частина земельної ділянки, яка призначена для обслуговування належного ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, залишається її баба ОСОБА_4 . Наведені обставини склалися через те, що відомості про передану на підставі рішення Старолішнянської сільської ради від 21 жовтня 1993 року № 16/3 у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,1474 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлово-господарських будівель, не внесені до Публічної кадастрової карти України, а тому вказана земельна ділянка не увійшла у спадкову масу після смерті ОСОБА_4 та не була оформлена за спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а після смерті ОСОБА_5 , належна їй частина земельної ділянки, у порядку спадкування не може бути оформленою за позивачкою ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Встановивши, що позивач набула право власності на частину вказаного житлового будинку, який розташований на спірній земельній ділянці, тому до неї, як до нової власниці цього нерухомого майна, в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України перейшло право власності на частину спірної земельної ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,0679 га, кадастровий номер: 0721187702:02:001:0029, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), місце розташування: АДРЕСА_1 .

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про те, що позивач незаконно успадкувала та набула право власності на житловий будинок, є безпідставними, оскільки не є предметом даного спору та не спростовують право власності позивача на згадане майно. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 12 червня 2020 року, яким за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, і спорудами, так і рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 22 травня 2023 року про виділ ОСОБА_1 в натурі 1/2 частини житлового будинку набрали законної сили та є чинними на даний час. Оскільки позивач набула право власності на частину житлового будинку, тому до неї в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, перейшло право власності на частину спірної земельної ділянки, яка є необхідною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Наведене узгоджується із сталою правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у вищезгаданих постановах.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо неправильного вирішення судом першої інстанції позову та інші доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді. На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі, належних та допустимих доказів стороною відповідача не надано, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано правильну оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішено спір по суті.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 23 липня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: