Постанова

від 15.10.2024 по справі 487/9019/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

15.10.24

22-ц/812/1486/24

Провадження №22ц/812/1486/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: ОСОБА_1 ,

за участю представників сторін: позивача адвоката Бердникової К.О., відповідачки адвоката Оксененка Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №487/9019/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка підписана його представником адвокатом Бердниковою Катериною Олександрівною, на рішення, яке постановив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Лагоди Анатолія Анатолійовича у приміщенні цього суду 24 липня 2024 року, дата складання повного тексту не зазначена, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

у с т а н о в и в :

У грудні2023року ОСОБА_2 звернувся досуду ізпозовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позовна заява мотивована тим, що з 27червня 2018року по12травня 2021року позивачперебував ушлюбі звідповідачем.Від шлюбусторони маютьдитину дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Після розірванняшлюбу дитиназалишилась проживатиз відповідачкою.Між сторонамиіснують непорозуміннящодо прийняттяучасті батькау вихованнідитини,порядку зустрічей,відповідачка штучностворює перешкодидля нормальногоспілкування позивачаз донькою.Врегулювати данийспір мирнимшляхом невиходить,відповідачка налаштовуєдоньку протибатька,переговори звідповідачем булимарні,а томубув вимушенийзвернутися досуду длязахисту своїхправ.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_5 не перешкоджати йому у вільному спілкуванні зі своєю донькою ОСОБА_4 ; визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 , встановивши графік побачень малолітньої дитини з батьком без участі матері кожної суботи тижня з можливістю ночівлі у батька, всі свята з можливістю ночівлі у батька, зимові та літні канікули.

У відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_5 - адвокат КвятківськийО.В.зазначив,що позивачемзаявлено вимогипро визначенняспособів участіу вихованніта спілкуванніз донькоюбез урахуванняїї інтересів.Центр життєвихінтересів неповнолітньої ОСОБА_4 знаходиться ум.Києві таКиївській областіза місцемпроживання,навчання такола спілкуваннядитини.Фактичним місцемпроживання позивачає м.Одеса,що ускладнюєучасть батькау вихованніта спілкуванніз донькою.Донька перебуваєна повномуутриманні відповідачки.Позивач всуперечзакону невиконує свогообов`язку поутриманню дитини.Після зустрічейз батькомдитина перебуваєу пригніченомупсихоемоційному стані.Позивач намагаєтьсястворити негативнийморальний образматері вочах доньки,тому відповідачказаперечує щодоїх спілкуваннябез їїучасті.Беручи доуваги ставленняпозивача довиконання своїхобов`язків,відповідачка вважає,що найкращимінтересам дитинибудуть відповідатиперіодичні побаченнядоньки збатьком замісцем проживаннядитини (м.Київ таКиївська область),не порушуючизвичайні длядитини умовижиття татижневий розпорядок.Відповідачка просилавстановити наступнийграфік побаченьбатька здитиною:у кожнідругі тачетверті вихіднімісяця суботу абонеділю з11до 18год.з попередженнямматері дитиниза 2дні,з урахуваннямрежиму днята стануздоров`я дитини,у присутностіматері замісцем проживаннядитини.

Ухвалою суду від 22 березня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Обухівську районну державну адміністрацію Київської області як орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 22 квітня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області замість Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні донькою ОСОБА_4 :

- перебувати ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 без присутності матері ОСОБА_3 з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з 07:00 год. кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 16:00 год. кожної першої та третьої неділі поточного місяця;

- надано ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) годин протягом дня в день народження дитини, ОСОБА_4 з урахуванням занять/навчання дитини, без присутності матері, за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території;

- надано ОСОБА_2 можливість щорічно зустрічатися та спілкуватися з донькою не менше 3 (трьох) годин протягом дня у день народження позивача, у дні релігійних та офіційних свят (Новий рік, Різдво, Великдень, Трійця, День незалежності України) за місцем проживання дитини, за місцем дитячих розваг та відпочинку або на іншій узгодженій сторонами території, без присутності матері;

- спільний відпочинок ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_4 щорічно 20 (двадцять днів) поспіль в період з 15 червня та/або з 01 серпня без присутності матері, з попереднім наданням відомостей матері ОСОБА_3 про місце перебування батьком;

- вільне спілкування батька з донькою за допомогою телефонного або іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;

- деталі зустрічей попередньо узгоджувати з врахуванням стану здоров`я дитини та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди зустрічам.

У задоволеннірешти позовнихвимог відмовлено.

При ухваленнірішення судврахував право та бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою донькою, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, а також те, що донька може перебувати певні періоди часу без матері, обстановка проживання з батьком для неї не є чужою, а також зважив на розпорядок дня та необхідність забезпечення дитині права на відпочинок.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Бердникова К.О. вказує, що рішення суду першої інстанції в частині визначення зустрічей позивача з донькою без присутності відповідачки з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з 07 год. кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 16 год. кожної першої та третьої неділі поточного місяця прийняте без врахування принципу рівності ролей батька та матері у вихованні дитини та не узгоджується з фактичними обставинами справи, а тому просить його скасувати та змінити в цій частині, зазначивши про можливість відвідування дитиною місця проживання батька у вихідні дні (у суботу та неділю) кожного тижня місяця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не врахував, що сторони проживають на великій відстані один від одного, тому більшість часу, відведеного судом для відвідування дитиною місця проживання батька, буде витрачатися на дорогу з м. Києва до м. Одеси та з м. Одеси до м. Києва, та з урахуванням віку дитини (5 років) раннє пробудження кожної першої та третьої суботи буде сприйматися дитиною, на думку позивача, як тортури, що спричинить негативне відношення дитини до відвідувань місце проживання батька. Крім того, обраний судом порядок зустрічей може стати підґрунтям для зловживань з боку матері, яка може продовжувати перешкоджати батькові в налагодженні близьких відносин з дитиною, що може призвести до того, що стійкий психологічний зв`язок дівчинки з батьком так і не буде відновлений і дитина не зможе сприймати позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з матір`ю. Оскільки дитина проживає з відповідачкою на постійній основі з урахуванням принципу рівності обох батьків, позивач вважає необхідним для забезпечення гармонійного розвитку дитини та налагодження довірчих відносин з батьком, щоб дитина проводила усі вихідні дні з батьком без встановлення часових обмежень.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

З огляду на зміст вимог апеляційної скарги рішення суду переглядається лише в частині визначення зустрічей позивача з донькою без присутності відповідачки з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з 07 год. кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 16 год. кожної першої та третьої неділі поточного місяця.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частині 1 статті 2 ЦПК України).

Вимоги до судового рішення викладені у статтях 263, 264 ЦПК України.

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частиною 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається і таке встановив суд першої інстанції, що сторони 27 червня 2018 року зареєстрували шлюб, про що Миколаївським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області було зроблено відповідний актовий запис №351.

У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 04.01.2019 року (том 1, а.с. 11).

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 травня 2021 року (справа № 487/2746/21) шлюб між сторонами розірвано (том 1, а.с. 13-14).

Після припинення сімейних відносин сторонами донька проживає разом із матір`ю.

На день розгляду справи судом позивач ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачка ОСОБА_3 мешкає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_2 .

Між сторонами існує спір щодо участі батька позивача у справі у вихованні доньки та визначення порядку спілкування позивача та дитини.

Згідно з частиною другою статті 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, яка ратифікована Законом України від 03 серпня 2006 року № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

За статтею 157 вказаного Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року № 31111/04 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Згідно актів обстеження умов проживання за місцем проживання сторін від 13 травня 2024 року (за адресою проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 ) та від 17 травня 2024 року (за адресою проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 ) умови проживання батьків є гарними (хорошими) та для виховання та розвитку дитини створені належні умови (том 1, а.с. 205, 206).

У висновку начальника служби у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області №23 від 24 червня 2024 року про визначення (встановлення) способу участі батька у вихованні малолітньої дитини зазначено, що малолітня ОСОБА_6 мешкає з матір`ю, яка піклується про неї. Умови проживання добрі, наявне все необхідне для розвитку дитини, яка має завжди охайний вигляд, забезпечене її навчанням, відпочинок, медичний супровід. ОСОБА_3 запропонувала побачення батька з донькою за наступним графіком: кожні другі та четверті вихідні місяця суботу та неділю з 11.00 до 18:00 за попередженням матері дитини за два дні з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини, у присутності матері за місцем проживання дитини. Позивач також забезпечений житлом, що відповідає інтересам дитини, та заперечує проти запропонованого відповідачем графіку, наголошує, що більше дев`яти місяців не бачив доньки, мати заблокувала його у всіх месенджерах, перешкоджає йому спілкуватись з донькою. Позивач хоче забирати доньку на вихідні дні та на період літніх канікул, бажає приймати участь у вихованні дитини та допомагати матеріально (том 1, а.с. 207-208).

У висновку також рекомендовано наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 : за попередньою домовленістю з матір`ю дитини ОСОБА_3 , визначитися між собою, у який спосіб будуть відбуватися зустрічі з дитиною. Рекомендовано матері дитини ОСОБА_3 поважати батьківські права ОСОБА_2 , сприяти покращенню мікроклімату і соціальній адаптації у спілкуванні дитини з батьком, разом з батьком виховувати дитину в любові та взаєморозумінні, не чинити перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Зустрічі дитини з батьком мають відбуватися за таким графіком: щомісяця у другу суботу та неділю місяця та у четверту суботу та неділю місяця з 11:00 до 18:00 за попередженням матері дитини за два дні, з урахуванням режиму дня та стану здоров`я дитини, у присутності матері за місцем проживання матері.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, правильно встановив обставини справи, вірно визначився з характером спірних правовідносин, та врахувавши недосягнення сторонами згоди щодо участі батька у вихованні спільної доньки сторін, фактичні обставини справи щодо місця та умов проживання сторін, розпорядок дня дитини та необхідність забезпечення їй права на відпочинок, дійшов законного та обґрунтованого висновку про необхідність визначення порядку спілкування дитини з батьком, зокрема, визначив про зустрічі позивача з донькою без присутності відповідачки з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька з 07 год. кожної першої та третьої суботи поточного місяця до 16 год. кожної першої та третьої неділі поточного місяця.

Позивач,не погодившисьз такимграфіком зустрічейз донькою,посилається напорушення судомпринципу рівностіролей батьківу вихованнідитини,неврахування судомтого,що черезпроживання сторінна великійвідстані більшість часу, відведеного судом для відвідування дитиною місця проживання батька, буде витрачатися на дорогу, а також на можливість зловживання відповідачкою своїм впливом на дитину.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни визначеного судом способу та порядку участі батька у вихованні малолітньої доньки в оскаржуваній позивачем частині та не приймає доводи апеляційної скарги з таких міркувань.

Посилання заявника щодо недостатнього часу спілкування батька з донькою, який визначений судом першої інстанції, безпідставні, так як суд визначив порядок щомісячного спілкування батька з донькою, виходячи з фактичних обставин справи та інтересів дитини. Зокрема, визначення порядку участі батька у вихованні дитини у спосіб, про який просить позивач, тобто всі вихідні дні, є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від роботи останньої та занять дитини у навчальних закладах час. До того ж колегія суддів вважає, що саме проживання сторін у різних населених пунктах, на значній відстані - позивач проживає в м. Одеса, відповідачка разом із донькою - в Обухівському районі Київської області, з урахуванням віку дитини унеможливлює відвідування нею батька за місцем його проживання кожний тиждень.

За такого суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального права та процесуального закону і колегія суддів відповідно до статті 375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої залишено без змін, відсутні підстави для проведення розподілу судових витрат апеляційним судом.

Керуючись статтями 367-369, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана його представником адвокатом Бердниковою Катериною Олександрівною, залишити без задоволення, рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 24 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складений 16 жовтня 2024 року