Постанова

від 15.10.2024 по справі 932/1510/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9041/24 Справа № 932/1510/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів:Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.

за участюсекретаря ЛопаковоїА.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства«ТАСКОМБАНК» наухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАДІЛАНА» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. У липні 2024 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «ТАСКОМБАНК», ДП «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі, шляхом проведення аукціону (відкритих торгів) з подальшим укладенням договорів купівлі-продажу стосовно нерухомого майна:

- житлового будинку загальною площею 686,8 кв.м., реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 151896112101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:275:0026 площею 0,102 га, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 152049612101, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:275:0027 площею 0,0526 га, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 152003312101, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Також просив заборонити приватним та державним нотаріусам - суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, що пов`язані із державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно зазначеного житлового будинку та земельних ділянок до набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування заяви посилався на те, що АТ «ТАСКОМБАНК» на сайті https://setam.net.ua/auction/551147 виставлено на аукціон житловий будинок, загальною площею 686,8 кв.м., та дві земельні ділянки, кадастрові номери 1210100000:02:275:0026 площею 0,102 га та 1210100000:02:275:0027 площею 0,0526 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Номер лоту 554816. Дата проведення аукціону: 26 липня 2024 о 09:00, про що надано як докази відповідні роздруківки з інтернет-мережі.

Крім того, зазначав, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2018 року у справі №200/7656/18 в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 05.09.2017 року в розмірі 1000000 гривень звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.09.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «МАДІЛАНА» і посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тарасюк Оленою Олегівною, за реєстровим №1109, шляхом набуття ОСОБА_1 права власності на вищевказане спірне нерухоме майно, що вбачається з наданої копії рішення.

З огляду на характер спірних правовідносин, а також те, що АТ «ТАСКОМБАНК» вчиняє дії щодо відчуження зазначеного нерухомого майна на користь третіх осіб, застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованим, оскільки їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ОСОБА_1 , як власника спірного майна.

Ухвалою Бабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська від25липня 2024року заяву про забезпеченняпозову задоволено частково.

Заборонено приватним та державним нотаріусам - суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, що пов`язані із державною реєстрацією речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно нерухомого майна:

- житлового будинку загальною площею 686,8 кв.м., реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 151896112101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:275:0026 площею 0,102 га, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 152049612101, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 ; земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:02:275:0027 площею 0,0526 га, реєстраційний номер об"єкта нерухомого майна 152003312101, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Вищезазначені заходизабезпечення позовувжито до набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник АТ «ТАСКОМБАНК» просив скасувати ухвалу від 25.07.2024 року та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову, а також вирішити питання про стягнення витрат, понесених апелянтом за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування посилається на те, що суд безпідставно обмежив право банку на мирне володіння та розпорядження спірним майном, без надання правової оцінки предмету спору, оскільки ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою та просить суд лише: визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Римської А.В. про державну реєстрацію та припинити право власності на нерухоме майно, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 151896112101; земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:275:0027 площею 0.0526 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:02:275:0026, площею 0,102 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , без заявлення вимоги віндікаційного характеру. При цьому також звертає увагу, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали існують преюдиційні факти про застосування наслідків нікчемного правочину, на який посилається позивач як на наявність законних, на його думку, підстав для звернення з позовом до апелянта.

Про часта місцерозгляду справисторони повідомленіналежним чином,про щосвідчить довідкапро отриманнядокументів велектронному суді.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову та забороняючи лише реєстраційні дії щодо спірного майна, суд першої інстанції виходив із того, що доводи представника позивача та долучені докази дають підстави вважати про наявність між сторонами спору та наявність загрози у майбутньому не виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, а зазначений спосіб забезпечення не буде порушувати майнових прав та інтересів позивача та інших заінтересованих осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також інших підстав визначених законом.

Пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.10 ст. 150 ЦПК України)

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тлумачення статей 152, 153 ЦПК України свідчить, що при вирішенні питанняпро забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 та у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17

Сукупний аналіз даних положень законодавства дає підстави вважати, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову, суд повинен, крім іншого, з`ясувати відомості про особу відповідача та про належність йому майна, про накладення арешту на яке просить інша сторона або щодо якого інша особа просить не вчиняти певні дії.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції предметом позову ОСОБА_1 у даній справі є визнанняпротиправним таскасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на спірні земельні ділянки та житловий будинок за ТОВ «ТАСКОМБАНК».

Звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_1 наголошував на тому, що позивач є іпотекодержателем спірного житлового будинку та земельних ділянок, яке АТ «ТАСКОМБАНК», як незаконно зареєстрований власник виставив на аукціон.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не установлює прав та обов`язків сторін, а лише на підставі викладених обставин і наявних доказів, переконавшись, що поза розумним сумнівом дійсно є підстави уважати про наявність спору, застосовує заходи забезпечення позову.

Судом першої інстанції під час розгляду заяви були дотримані зазначені вимоги.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Як вбачаєтьсяз вимогзаяви прозабезпечення позовупозивач просивзабезпечити позовшляхом заборониАТ «Таскомбанк»та ДП«Сетам» вчинятибудь-якідії щодовідчуження,у томучислі шляхомпроведення аукціону спірногожитлового будинкута земельнихділянок,а такожзаборонити приватнимі державним нотаріусам і реєстраторам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує спір щодо реєстрації прав власності на спірне майно : будинок АДРЕСА_4 та земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:02:275:0026 та 1210100000:02:275:0027

Крім того слід звернути увагу, що матеріали справи містять зустрічну позовну заяву АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , ТОВ «МАДІЛАНА» про визнання недійсним іпотечного договору, позивач просить визнати недійсним іпотечний договір, серія та номер: 1109 від 05.09.2017 року, укладений між ТОВ «МАДІЛАНА» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого останній виступає іпотекодержатилем спірного житлового будинку та земельних ділянок.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, розмір позовних вимог, а також те, що об`єкти нерухомого майна, на які накладено заборону щодо вчинення реєстраційних дій є безпосереднім предметом спору, суд першої інстанції правомірно забезпечив позов шляхом заборони вчинення відповідних дій, що є більш відповідним, а ніж заявлені представником ОСОБА_1 способи забезпечення позову, які можуть невиправдано обмежити права відповідача щодо спірного майна.

Зазначений спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами щодо необхідності застосування заходів забезпечення, які випливають з фактичних обставин справи та свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються питань, які підлягають вирішенню під час розгляду спору по суті позовних вимог та зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями через тлумачення процесуального законодавства на свою користь, а також не спростовують правильних по суті спору висновків суду першої інстанції.

За наведених обставин судом першої інстанції на законних підставах частково задоволено заяву про забезпечення позову та враховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет позову, заборонено вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову є лишетимчасовим обмеженням і його застосування з огляду на застосований вид не буде порушувати майнові права відповідача.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: