Ухвала

від 27.09.2024 по справі 216/3464/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3464/24

провадження 2-др/216/16/24

УХВАЛА

іменем України

27 вересня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Шакули Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 приміщення суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Мельниченко Вікторії Валеріївни, про ухвалення додаткового рішення у цивільній у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року, ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 23478,10 грн (двадцять три тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 10 копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

24.09.20.24 представник позивача, адвоката Мельниченко В.В., звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки під час складання повного тексту рішення судом в резолютивній частині рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, за виключенням судового збору за подання позовної заяви. Крім того, позивач зазначає, що її представником було надано попередній розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та таку заяву зроблено в позовній заяві. Також, позивач просила суд визнати поважними причини пропуску строку для подачі заяви про ухвалення додаткового рішення та поновити його.

26.09.2024 представник відповідача, адвокат Рисін О.О., за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив прийняти ухвалу, якою відмовити представнику позивача - адвокату Мельниченко В.В. в ухваленні додаткового рішення в повному обсязі, оскільки дані вимоги позивача були вирішені під час ухвалення рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.09.2024 р. по справі №216/3464/24.

Відповідно до положень частини 4 статті 270 ЦПК України суд не вбачає необхідності викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача, адвоката Мельниченко В.В., про ухвалення додаткового рішення слід відмовити, з наступних підстав та мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, судом задоволено позовні вимоги позивача, а також з відповідача на користь держави стягнуто судові витрати у вигляді судового збору.

Приймаючи до уваги, що під час ухвалення судового рішення судом розглянуті всі вимоги позивача, зазначені в позовній заяві, дана оцінка всім доводам та доказам, які надали сторони, відповідність цих вимог до норм закону та встановлених обставин у справі і на підставі цього ухвалено рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи представник позивача, хоча й надала до суду такі докази: Ордер серія ВІ №1158873 від 03.08.2023, виданий адвокату Білоус Тетяні Анатоліївні Адвокатським об`єднанням «ЮРЛЕКС» на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 20.07.2023; Договір про надання правничої допомоги б/н від 20.07.2023 р., укладений між адвокатом Мельниченко В.В. та ОСОБА_1 ; Акт №3 приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2024 до договору про надання правової допомоги від 20.07.2023 на суму 8500 грн. Проте, як видно з матеріалів справи, адвокат Білоус Т.А. не приймала участі у даній справі, і не надавала послуги з правової допомоги позивачу, а тому ордер серія ВІ №1158873 від 03.08.2023, виданий адвокату Білоус Т.А. адвокатським об`єднанням «ЮРЛЕКС», не може бути належним доказом, що підтверджує понесення позивачем судових витрат з надання правової допомоги по даній справі. Що стосується Акта №3 від 20.09.2024, то хоча він і підписаний адвокатом Мельниченко В.В. та ОСОБА_1 , проте, в ньому відсутній розрахунок вартості послуг, які нібито були надані адвокатом Мельниченко В.В. ОСОБА_1 , а саме, скільки годин було витрачено адвокатом Мельниченко В.В. на складання позовної заяви, яку вона оцінила в сумі 5000 грн. та відповідь на відзив, яку вона оцінила в сумі 3500 грн.

Таким чином, адвокатом Мельниченко В.В. до її заяви про ухвалення додаткового рішення від 24.09.2024 не додані належні докази, що підтверджують розрахунок наданих нею послуг з правової допомоги, їх співмірність з фактично наданими послугами з урахуванням того, що справа слухалася без виклику сторін, та не є складною, а самі витрати фактично не були понесені позивачкою, оскільки відсутні платіжні документи, що підтверджують їх оплату з боку позивача саме адвокату Мельниченко В.В.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, має відповідати критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, так виснував касаційний суд.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи викладене, оскільки не вбачається підстав, встановлених законом за наявності яких суд має ухвалити додаткове рішення, суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки суд при ухваленні рішення вирішив всі заявлені позивачем вимоги та вирішено питання щодо всіх судових витрат, в тому числі і витрат по відшкодуванню витрат на правничу допомогу, які надавалися адвокатом Мельниченко В.В.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 137, 141, 247, 260, 264, 270 ЦПК України суд,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити представнику позивача ОСОБА_1 , адвокату Мельниченко Вікторії Валеріївни, у прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ