Рішення

від 04.10.2024 по справі 2-202/11

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-202/11

Провадження № 2/496/284/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Дранікова С.М.

за участю секретаря Мірошнікової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства«Райффайзен Банк» про визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним кредитний договір № 010/2-0-1/08-089 від 07.03.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»; визнати недійсним договір іпотеки від 19.03.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»; зобов`язати державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки укладеним між позивачем та відповідачем від 07 березня 2008р., а саме нерухоме майно: комплекс будівель під № 2 - А (два, літера «А»), що знаходяться в АДРЕСА_1 та складається з нежитлової кам`яної будівлі, зазначеної на плані «А» - будівля офісу, нежитловою площею 987,40 кв. метрів, нежитлової будівлі з залізобетонних блоків, зазначеної на плані «Б» - будівля виставочного салону, нежитловою площею 128,20 кв. метрів, нежитлової кам`яної будівлі, зазначеної на плані «В» - будівля побутових приміщень, нежитловою площею 23,90 кв. метрів, загальною нежитловою площею 1139,50 кв. метрів, заставна вартість якого визначена в сумі 4258559,00 (чотири мільйона двісті п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок, розташованих на земельній ділянці площею 0,237 гектарів, що надана в строкове платне користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі з Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області від 14.02.2007 року; зобов`язати відповідача представити банківські розрахунки сплачених коштів та відсотків за кредитом, банківські розрахунки заборгованості та відсотків за кредитом, всі сплачені платежі за кредитом та отримані комісії та зобов`язати відповідача прийняти від позивача грошову суму боргу за кредитним договором в розмірі 249 990, 68 доларів США, з розстрочкою платежів протягом 96 місяців рівними частинами. Крім того, позивач, також, просила в порядку забезпечення позовних вимог на період розгляду справи заборонити відповідачу здійснювати нарахування будь-яких платежів та санкції по спірному кредитному договору.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Кредитний Договір № 010/2-0-1/08-089 від 07 березня 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» визнано недійсним. Договір іпотеки від 19.03.2010 р., укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», посвідчений 19 березня 2008 року, ОСОБА_2 , державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, та зареєстрованим в реєстрі за № 2-1368 « 19» березня 2008 року визнано недійсним. Застосовано правила реституції та зобов`язано сторони повернути в натурі все, що вони одержали на виконання кредитного договору № 010/2-0-1/08-089 від 07 березня 2008р, а саме: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» повертає ОСОБА_1 суму сплачених коштів у розмірі 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) доларів США; ОСОБА_1 повертає Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» залишок боргу, згідно кредитного договору, у розмірі еквівалентному 249 990, 68 доларів США, що складає 1 267 452 грн. 75 коп. ( один мільйон двісті шістдесят сім тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні сімдесят п`ять копійок ) станом на 07 березня 2008 року, за курсом 5,07 грн., за 1 долар США. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави 3654 грн. судових витрат.В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26.02.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2015 року справу №2-202/11 розподілено на суддю Дранікова С.М.

19.08.2015 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з уточненим позовом, в якому просить суд кредитний договір №010/2-0-1/08-089 від 07 березня 2008 року, укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» визнати недійсним; договір іпотеки від 19.03.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» і посвідчений 19.03.2008 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області та зареєстрований в реєстрі за №2-1368 19.03.2008 року визнати недійсним; зобов`язати державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку за Договором іпотеки укладеним між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» 07.03.2008 року, а саме нерухоме майно: комплекс будівель під №2 А (два, літера «А»), що знаходяться в АДРЕСА_1 та складається з нежитлової кам`яної будівлі, зазначеної на плані «А» - будівля офісу, не житловою площею 987,40 кв. метрів, нежитлової будівлі з залізобетонних блоків, зазначеної на плані «Б» - будівля виставочного салону, нежитловою площею 128,20 кв. метрів, нежитловою площею 128,20 кв. метрів, нежитлової камяної будівлі, зазначеної на плані «В» - будівля побутових приміщень, нежитловою площею 23,90 кв.м., загальною площею 1139,50 кв. метрів, заставна вартість якого визначена в сумі 4258559,00 гривень, розташованих на земельній ділянці площею 0,237 гектарів, що надана в строкове платне користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі з Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області від 14.02.2007 року; зобов`язати відповідача повернути позивачу суму сплачених коштів в розмірі 162000 доларів США; зобов`язати відповідача прийняти від позивача грошову суму боргу за кредитним договором в розмірі еквівалентному 249990,68 доларів США, що складає 1374948 грн. 74 коп. з розстрочкою платежу рівними частинами; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 100000 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 07.03.2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Біляївського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Миргородської Антоніни Петрівни, що діяла на підставі довіреності від 25.12.2006 p. №9012, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровим Ю.М., та в особі заступника начальника Біляївського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Жовнір Марини Вікторівни, що діяла на підставі довіреності від 16.01.2007 року № 138 був укладений Кредитний Договір № 010/2-0-1/08-089 від 07.03.2008 р. Відповідно до укладеного кредитного договору відповідач надав позивачеві кредит у розмірі 249990,68 дол. США (двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто доларів шістдесят вісім центів США) під 13,25 % річних, а позивач зобов`язався повернути суму кредиту та процентів за його користування шляхом сплати ануїтетних платежів згідно з графіком погашення. Підстави для визнання кредитного договору недійсним позивач вбачає в порушеннях вимог законодавства, допущених відповідачем під час укладення кредитного договору та під час його виконання. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ввів ОСОБА_1 в оману своїми незаконними діями, що на стадії укладення Договору виразилися у неповідомленні умов кредитування до укладення договору, в тому числі щодо можливості укладення договору у національній валюті, а також переліку банківських послуг, якими супроводжується кредитування, й більш того у незаконному впливі на волевиявлення щодо укладення договорів страхування шляхом обмеження вільного вибору страховика. Жодної письмової інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту чи інші відомості, передбачені ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та розділом 2 Правил надання банками інформації, в Анкеті-заяві не міститься. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем правил ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, посилаючись на те, що під час виконання кредитного договору відповідач в односторонньому порядку, без належного повідомлення та без отримання відповідної згоди позичальника, виходячи за межі прав та обов`язків, передбачених чинним законодавством, безпідставно збільшив відсоткову ставку на 2 %, починаючи з серпня 2010 року і почав вимагати сплати платежів в порядку і розмірах, що суперечать кредитному договору, а саме погодженому обома сторонами графіку платежів як невід`ємній частині Договору, а також нараховувати штрафні санкції за несплату платежів в новому розмірі, що є підставами визнання такого договору нікчемним й відповідно до положень ч.2 ст.215 ЦК України встановлює його недійсність. До того ж, позивач вважає, що визнанню недійсним підлягає й договір іпотеки, як прямо пов`язаний виключно з кредитним договором, вчинений внаслідок укладення вказаного кредитного договору та на забезпечення його виконання, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В свою чергу, 03.09.2015 року представник АТ «Райффайзен Банк» звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить суд в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/08-089 від 07.03.2008 р. станом на 27.08.2015 р. у розмірі: 353421.39 доларів США та 2142759.35 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення комплекс будівель під № 2-А, який складається з будівлі офісу (літ. «А»), будівлі виставочного салону (літ. «Б»), будівлі побутових приміщень (літ. «В»), загальною площею 1139,50 кв. м., що знаходяться в с. Котовка Біляївського району Одеської області та належить ОСОБА_1 на праві власності. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження.Початкову ціну продажу предмету іпотеки встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом. Свої вимоги мотивує тим, що 07.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 010/2-0-1/08-089, за яким банк зобов`язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 249 990,68 доларів США зі строком користування до 07.03.2018 р., а позичальник взяла на себе обов`язок повернення кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі 13,25% річних. З метою забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Договір іпотеки б/н від 19.03.2008 року. Відповідно до цього Договору Банку передається нерухоме майно комплекс будівель під № НОМЕР_1 , що знаходяться в с. Котовка Біляївського району Одеської області. Банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі. В той же час, позичальником порушено умови кредитного договору, щомісячні платежі сплачуються із порушенням встановленого графіку. Натомість, боржником порушено умови п.п. 1.5.1., 1.5.1.1 частини № 2 Кредитного договору, а саме не проводиться погашення кредиту та сплата процентів, згідно встановленого графіку. За період з 2010 р. по 2015 р. у відповідача утворилася прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 213292,78 дол.США; відсотками за користування кредитом у розмірі 135870,06 дол.США. Крім того, позичальнику за період з 27.08.2014 р. по 26.08.2015 р. нарахована пеня за несвоєчасну оплату платежів по тілу кредиту 44459,99 дол. США, що у гривневому еквівалентів станом на 27.08.2015 року складає 952777,59 грн.; за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом 55528,78 дол. США, що у гривневому еквівалентів станом на 27.08.2015 року складає 1189981,76 грн. Так, станом на 27 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем АТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 353421,39 доларів США та 2142759,35 гривень. Таким чином, невиконання ОСОБА_1 договірних зобов`язань за договором у вигляді несплати кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, порушує права та інтереси банку та завдає майнову шкоду у вигляді ненадходження грошових коштів, наданих у кредит на умовах строковості та повернення, а також доходу від користування кредитом. Враховуючи викладене, представник АТ «Райффайзен Банк» звернувся до суду з зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Долгов В.М. в судовому засіданні уточнений первісний позов підтримав та просив задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Євценко Р.І., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Хуторянець О.В., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позовів слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 07.03.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Біляївського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Миргородської А.П., що діяла на підставі довіреності від 25.12.2006 p. №9012, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровим Ю.М., та в особі заступника начальника Біляївського відділення Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Жовнір М.В., що діяла на підставі довіреності від 16.01.2007 року № 138, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровим Ю.М., був укладений Кредитний Договір № 010/2-0-1/08-089, за яким банк зобов`язався надати ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 249990,68 доларів США зі строком користування до 07.03.2018 р., а позичальник взяла на себе обов`язок повернення кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі 13,25% річних. Кредитні кошти надавалися позичальнику двома траншами: 1-ий транш у розмірі 149 990,68 дол. США (рефінансування заборгованості по кредиту в АКБ «Імексбанк») та 2-ий транш у розмірі 100000 дол. США (на ремонт нерухомості).

Відповідно до п. 1.5.1. Частини №2 Кредитного договору погашення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього Договору), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в Частині № 1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.1.1. Частини №2 Кредитного договору нараховані в порядку, передбаченому цим Договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк передбачений в Графіку повернення Кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 1.9.1 Частини №2 Кредитного договору незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов`язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.8-2.3.13, п.п. 1.4.1 та ст. 3 цього Договору) та/або Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки. При цьому, виконання боргових зобов`язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.

Відповідно до п.п. 4.1.1. Частини №2 Кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим Договором строки, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

Згідно з п.6.7 Частини №2 Кредитного договору позичальник перед укладенням цього договору в письмовій формі повідомлений про всі умови споживчого кредитування в «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну сукупну вартість кредиту (відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ №168 від 10.05.2007 року), що підтверджується повідомленням про Умови кредитування, які є невід`ємною частиною цього Договору, та не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Надана позичальнику інформація є повною, необхідною, доступною, достовірною та своєчасною.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено Договір іпотеки від 19.03.2008 року, посвідчений державним нотаріусом Біляївської держаної нотаріальної контори Одеської області Зезик В.А. та зареєстрований в реєстрі за №2-1368. Відповідно до вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс будівель під № 2-А (два, літера «А»), що знаходяться в АДРЕСА_1 та складається з нежитлової кам`яної будівлі, зазначеної на плані «А» - будівля офісу, нежитловою площею 987,40 кв. метрів, нежитлової будівлі з залізобетонних блоків, зазначеної на плані «Б» - будівля виставочного салону, нежитловою площею 128,20 кв. метрів, нежитлової кам`яної будівлі, зазначеної на плані «В» - будівля побутових приміщень, нежитловою площею 23,90 кв. метрів, загальною нежитловою площею 1139,50 кв. метрів, заставна вартість якого визначена в сумі 4258559, розташованих на земельній ділянці площею 0,237 гектарів, що надана в строкове платне користування ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі з Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області від 14.02.2007 року, та є власністю іпотекодавця на підставі рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06.06.2007 року.

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки у разі порушення основного зобов`язання та/або умов цього Договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення.

Відповідно до п. 4.4 Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, у тому числі за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір підписаний сторонами, містить детальний опис його предмету (умови, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору, врегулювання спорів та інше). В момент підписання кредитного договору позивачка отримала його примірник.

Підписання даного кредитного договору є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору.

Відповідно до ч. 1ст.11Закону України«Про захистправ споживачів» (у редакції Закону, чинній на час укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Також даною статтею визначені права та обов`язки сторін договору споживчого кредиту.

Статтею 18цього Закону щодо визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістомч.ч.1-3,5ст.203ЦК Українизміст правочинуне можесуперечити цьомуКодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Особа,яка вчиняєправочин,повинна матинеобхідний обсягцивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 230ЦК Українипередбачено,що якщоодна ізсторін правочинунавмисно ввеладругу сторонув оманущодо обставин,які маютьістотне значення(частинаперша статті229цього Кодексу),такий правочинвизнається судомнедійсним. Обманмає місце,якщо стороназаперечує наявністьобставин,які можутьперешкодити вчиненнюправочину,або якщовона замовчуєїх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Доводи ОСОБА_1 про неповідомлення банком умов кредитування до укладення договору, в тому числі щодо можливості укладення договору у національній валюті, переліку банківських послуг, якими супроводжується кредитування, суд не бере до уваги, оскільки вказане не може бути підставою для визнання укладеного договору недійсним, так як суду не надано доказів, що позивач зверталась до банку з вимогою надання роз`яснень та незрозумілості умов кредитного договору, і протягом тривалого часу виконувала умови договору, що свідчить про їх розуміння та погодження.

Твердження позивача ОСОБА_1 щодо обмеження її у вільному виборі страхових компаній також не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Безпідставним є і твердження позивача щодо неправомірно підвищеної відсоткової ставки та порушення відповідачем ч.3 ст. 1056-1 ЦК України, оскільки це прямо передбачено умовами укладеного кредитного договору. Чіткий порядок зміни процентної ставки за кредитним договором визначений та передбачений п.1.4.1.6.-1.4.1.8 Кредитного договору.

Відповідно дост.1056-1ЦК Українипроцентна ставказа кредитомможе бутифіксованою абозмінюваною.Тип процентноїставки визначаєтьсякредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно умов оскаржуваного Кредитного договору процентна ставка складає 13,25% та є фіксованою.

Відповідно до п. 1.4.1.6. Частини № 2 Кредитного договору сторони цим підтверджують, що у разі порушення Позичальником своїх зобов`язань, встановлених в пунктах 2.3.8-2.3.13. цього договору фіксована процентна ставка, підвищується на 2 % річних, з розрахунку Річної бази нарахування процентів. Підвищення процентної ставки не звільняє Позичальника від виконання вищенаведених пунктів цього Договору.

Згідно застереження №2 до цього пункту: сторони розуміють, що таке підвищення процентної ставки буде здійснено в силу настання вищевказаних умов та не потребує укладення будь-якої додаткової угоди до цього Договору чи/та Графіку повернення Кредиту та сплати процентів в новій редакції, та Сторони згодні з таким підвищенням по відношенню до всієї неповернутої суми Кредиту. На вимогу Позичальника Банк може укласти з Позичальником Графік повернення Кредиту та сплати процентів у новій редакції.

Тобто, сторони при укладенні спірного кредитного договору погодили умови, за яких встановлена фіксована процентна ставка підлягає зміні та визначили, що будь-якої додаткової письмової згоди у разі зміни розміру процентної ставки з боку позивача не потребується. Позивач надала свою згоду щодо підвищення процентної ставки підписанням вказаного кредитного договору.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що оспорюваний позивачем ОСОБА_1 кредитний договір № 010/2-0-1/08-089 від 07.03.2008 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення спірного договору позивач не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та у подальшому виконувала умови цього договору по жовтень 2010 року, здійснюючи платежі по кредиту та нарахованих відсотках, хоча і з порушенням строків їх оплати.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, вартості кредиту, процентної ставки.

Відповідно до умов кредитного договору валютою кредитування був долар США. На примірникуграфіка погашеннякредитної заборгованостіта платистрахових платежівпостановлено особистийпідпис позичальника ОСОБА_1 ,тобто останняпогодилась ізформуванням графікусаме утакому грошовомувиразі іформі.Підписуючи кредитний договір, графік погашення, ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень надала свою згоду на вираження еквіваленту свого грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), складання графіку погашення кредиту в іноземній валюті.

Крім того, з моменту укладення спірного договору із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору ОСОБА_1 до банку не зверталась, також вона не скористалась своїм правом на відкликання згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту відповідно до положення ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Також від позивача ОСОБА_1 на адресу Банку не надходило жодних зауважень чи заперечень щодо будь-яких погоджених умов цього Договору.

Отже, суд дійшов висновку, що зміст вищезазначеного кредитного договору не суперечитьЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а тому в силу ч. 1ст. 215 ЦК України, не підлягає визнанню недійсним.

Оскільки інші вимоги ОСОБА_1 є похідними від основної вимоги щодо визнання недійсним кредитного договору, то в їх задоволенні слід також відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню.

Зустрічний позов також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 629 ЦК Українивстановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Згідно з ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як роз`яснено в абз. 3 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, відмова в задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Судом встановлено, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору.

Зважаючи на порушення позичальником своїх зобов`язань, банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно донаданого судурозрахунку заборгованості,внаслідок неналежноговиконання позичальникомсвоїх зобов`язаньзаборгованість відповідачастаном на27серпня 2015року становить353421,39доларів СШАта 2142759,35гривень,з яких:заборгованість затілом кредиту 213292,78доларів США;заборгованість завідсотками 140128,61доларів США;пеня затілом кредиту 952777,59грн.;пеня завідсотками 1189981,76грн.

Представники відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвокати Долгов В.М. та Євценко Р.І. просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки АТ «Райффайзен Банк» звернулось до ОСОБА_1 з вимогою №5-3/15-4542 від 22.12.2010 року, яку остання отримала 04.01.2011 року, а із зустрічним позовом АТ «Райффайзен Банк» звернувся лише у 2015 році, що свідчить про пропущення позивачем строку позовної давності.

При цьому, АТ «Райффайзен Банк» не ставилось питання про поновлення строку позовної давності у зустрічному позові чи шляхом подання відповідного клопотання.Доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем за зустрічним позовом не надано. Клопотання про застосування строку позовної давності заявлене представником позивачки за первісним позовом в дебатах по справі, заяви від представника АТ «Райффайзен Банк» про повернення до з`ясування обставин в справі не надходило, представнику АТ «Райффайзен Банк» було надано право останньої репліки в судових дебатах.

Враховуючи викладене,суд дійшоввисновку провідмову узадоволенні зустрічногопозову у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13,81,89,258-259,263-265ЦПК України,ст.ст. 203, 215, 230, 256, 257, 261, 267, 1049, 1054, 1056-1, 1057-1 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Прострахування»,ЗУ «Проіпотеку», суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«РайффайзенБанк»про визнаннякредитного таіпотечного договорівнедійсними тастягнення моральноїшкоди відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства«Райффайзен Банк»до ОСОБА_1 про зверненнястягнення напредмет іпотеки відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 17.10.2024 року.

Суддя С.М. Драніков