Рішення

від 10.10.2024 по справі 400/2540/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повне)

м. Миколаїв

10 жовтня 2024 р.справа № 400/2540/22

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Яременко В.Ю.,

представника позивачки: Порибкіна О.М.,

представника відповідача 1: Дрібко Г.В.,

представника відповідача 2: Малявіна Р.В.,

у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачіввідповідач 1: Миколаївський міський голова Сєнкевич Олександр Федорович, АДРЕСА_2 відповідач 2: Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, вул. Потьомкінська, 95А, м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 54009,

провизнання протиправними та скасування розпорядження від 14.02.22 р. № 45рк та наказу від 15.02.22 р. № 21к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Миколаївського міського голови ОСОБА_2 (далі - відповідач 1 або міський голова) та Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради (далі - відповідач 2 або Управління), в якому просила суд:

1) визнати протиправними та скасувати розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення та наказ від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення;

2) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління;

3) стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 799,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, затвердження штатної чисельності виконавчих органів, в тому числі і Управління, відноситься до виключної компетенції міської ради, тоді як повноваження міського голови обмежені лише внесенням пропозицій міській раді щодо структури виконавчих органів ради та їх штатної чисельності, у зв`язку з чим розпорядженню від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення повинен був передувати розгляд Миколаївською міською радою пропозиції міського голови щодо внесення змін в чисельність штату Управління через скорочення посади позивачки;

- розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення видане всупереч вимогам Інструкції з діловодства в електронній формі в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах та Інструкції з діловодства в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах, затверджених розпорядженням міського голови від 14 серпня 2019 р. № 249р.;

- відповідач 2 не мав права видавати наказ від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення, так як позивачка призначається та звільняється з посади виключно міським головою;

- відповідачами не дотримані вимоги ст. 43 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), а саме, у випадку позивачки, розірвання трудового договору мало бути проведено лише за попередньої згоди профспілкової організації;

- у відповідності до ст. 42 КЗпПУ відповідачі повинні були врахувати наявність у позивачки двох малолітніх дітей, що надає їй переважне право на залишення на роботі;

- розрахунок із позивачкою був проведений не в день звільнення - 15 лютого, а 18 лютого 2022 р.

Відповідач 1 позов не визнав та подав відзив, в якому навів такі аргументи:

- право міського голови призначати та звільняти з посади заступника начальника Управління передбачено ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, а п. 4.1. Положення про Управління визначено, що структуру Управління, його штатну чисельність та положення про структурні підрозділи затверджує саме міський голова. З наведеного слід зробити висновок, що міський голова наділений повноваженнями одноособово приймати рішення про вилучення штатної одиниці з Управління;

- під час розгляду адміністративної справи № 400/13364/21 суд зробив висновок про відсутність порушень з боку відповідача 1 в частині початку процедури звільнення позивачки, відмовивши у скасуванні розпорядження від 7 травня 2021 р. № 145рк, яким ОСОБА_1 була попереджена про подальше звільнення;

- позивачкою не конкретизовано, які саме вимоги Інструкції з діловодства в електронній формі в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах та Інструкції з діловодства в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах порушені відповідачем 1;

- ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації, а тому для її звільнення не потрібно отримувати згоди останньої;

- переважне право на залишення на роботі, гарантоване ст. 42 КЗпПУ, не може бути застосоване у випадку змін в організації праці та вилучення посади зі штату Управління, що має місце в даному спорі;

- несвоєчасний розрахунок при звільненні був обумовлений відсутністю коштів, але повний розрахунок проведений через 3 дні з виплатою компенсації за затримку.

Відповідач 2 також не визнав позов та подав відзив, повністю аналогічний за змістом відзиву відповідача 1.

Правом подати відповідь на відзив позивачка не скористалась.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 9 серпня 2023 р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 р., у задоволенні позову відмовлено.

13 червня 2024 р. постановою Верховного Суду частково задоволена касаційна скарга ОСОБА_1 , рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду скасовані, а справа направлена на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи попередні рішення, Верховний Суд зазначив, що судами не надано належної оцінки ключовій тезі позивачки про те, що рішення про зміни в штатній структурі Управління приймається виключно міською радою, а міський голова вправі тільки вносити пропозиції щодо таких змін. Посилання судів на рішення у справі № 400/13364/21, як на таке, що має преюдиціальне значення, помилкове, так як в ньому надана лише правова оцінка певним фактам.

При новому судовому розгляді справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 1 повторно подав відзив, зміст якого дублює відзив, поданий ним при первинному розгляді справи.

Інших заяв по суті справи при новому розгляді сторонами не подавалось.

В судовому засіданні представники підтримали свої вимоги і заперечення, викладені в заявах по суті справи.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Як слідує з записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , 21 лютого 2017 р. вона була призначена на посаду заступника начальника Управління переведенням.

7 травня 2021 р. відповідачем 1 видано розпорядження № 145рк Про попередження та подальше звільнення, яким ОСОБА_1 попереджена про звільнення через 2 місяці у зв`язку із скороченням штатної чисельності Управління і ліквідацією її посади.

Не погодившись з правомірністю цього розпорядження, позивачка оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 р. у справі № 400/13364/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

8 листопада 2021 р. Управління направило позивачці повідомлення про звільнення з посади на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпПУ, у зв`язку з її скороченням.

Листом від 31 січня 2022 р. Управління запропонувало ОСОБА_1 перелік вакантних посад у спортивних установах, підпорядкованих Управлінню та повідомило про можливість подати заяву про переведення до 13 лютого 2022 р. Позивачка заяву про бажання бути призначеною на будь-яку із запропонованих відповідачем 2 посад не подавала.

Розпорядженням міського голови від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління з 15 лютого 2022 р., відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1, ст. 44 КЗпПУ та ст. 42 ч. 4 п. 19, 20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

15 лютого 2022 р. Управління прийняло наказ № 21-к Про звільнення із посиланням на ті ж норми, що і в розпорядженні міського голови.

Як передбачено ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпПУ, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, суд повинен встановити наявність чи відсутність обставин, вказаних у наведеній нормі КЗпПУ.

Так, рішенням Миколаївської міської ради від 26 грудня 2016 р. № 13/1 затверджена структура виконавчих органів Миколаївської міської ради, відповідно до якого вона складається з департаментів, управлінь, відділів, адміністрацій, служб і секторів. Пунктом 2 цього рішення затверджена загальна штатна чисельність всіх виконавчих органів ради в кількості 1 050 штатних одиниць.

Рішенням Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017 р. № 16/32 затверджено положення про Управління.

Отже, шляхом ухвалення вищенаведених рішень, Миколаївська міська рада реалізувала свою виключну компетенцію, окреслену в ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

В свою чергу, реалізуючи повноваження передбачені ст. 42 ч. 4 п. 19 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міський голова видав розпорядження від 27 лютого 2017 р. № 45р, яким затвердив штат Управління в розмірі 8 штатних одиниць, в тому числі 1 штатна одиниця заступника начальника Управління.

19 квітня 2021 р. розпорядженням № 99р міський голова вилучив із штатної чисельності Управління 1 штатну одиницю заступника начальника Управління, тобто посаду, яку займала позивачка, та передав цю штатну одиницю до юридичного департаменту.

В реалізацію цього розпорядження, 27 квітня 2021 р. розпорядженням № 106р міський голова затвердив нову структуру Управління, яка не передбачала посади заступника начальника Управління.

Слід прийняти до уваги, що п. 4.1. положення про Управління закріплено право міського голови затверджувати структуру Управління, штатну чисельність та положення про структурні підрозділи Управління, а п. 5.2.2. передбачено, що заступник начальника Управління призначається на посаду та звільняється з неї міським головою, в порядку визначеному законодавством.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 р. у справі № 519/160/16-ц, від 6 лютого 2018 р. у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 р. у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 р. у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Таким чином, відбулось скорочення штату працівників Управління через вилучення штатної одиниці заступника начальника Управління, тобто настали обставини, з якими ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпПУ пов`язує право роботодавця на розірвання трудового договору.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Стаття 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, до виключної компетенції ради віднесено: 1) затвердження структури виконавчих органів ради; 2) затвердження загальної чисельності апарату ради; 3) затвердження загальної чисельності виконавчих органів ради в межах штатів встановлених Кабінетом Міністрів України; 4) затвердження витрат на утримання апарату ради та її виконавчих органів.

При цьому, під структурою виконавчих органів ради слід розуміти перелік таких органів та визначення їх компетенції (повноважень).

Затвердження загальної чисельності апарату ради та виконавчих органів ради - це визначення лише загальної максимально можливої цифри працівників апарату та виконавчих органів ради.

Затвердження витрат має на увазі визначення суми коштів, які апарат ради та її виконавчі органи вправі витратити за звітній період.

Цей перелік виключної компетенції ради є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Позивачка вважає, що до виключної компетенції ради відноситься також і затвердження штату її виконавчих органів, в тому числі Управління, так як ст. 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає внесення міським головою на розгляд ради, в тому числі, і пропозицій щодо штату виконавчих органів.

Суд виходить з того, що ст. 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає повноваження міського голови, серед яких дійсно є внесення на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, але ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, яка визначає виключну компетенцію ради, хоча і кореспондує ст. 26 в частині затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів і витрат на їх утримання, але не передбачає такої компетенції, як затвердження штату окремо визначеного виконавчого органу. При такій розбіжності, слід керуватись ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, як єдиною нормою, яка визначає виключну компетенцію ради.

Відповідно до ст. 42 ч. 4 п. 19 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

В контексті спірних правовідносин, до виключної компетенції Миколаївської міської ради відноситься тільки затвердження загальної чисельності штату виконавчих органів, але визначення штату Управління, введення та вилучення з нього штатних одиниць, є повноваженнями міського голови, який реалізує їх одноособово.

Позивачка була призначена на посаду заступника начальника Управління, яка (посада) була затверджена саме міським головою і в подальшому звільнена з цієї посади у зв`язку з вилученням міським головою цієї посади із штату Управління. За таких обставин, суд не знаходить порушень в діях відповідача 1 щодо звільнення позивачки через вилучення її посади із штату Управління.

Твердження позивачки про те, що спірне розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення суперечить вимогам Інструкції з діловодства в електронній формі в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах та Інструкції з діловодства в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах, затверджених розпорядженням міського голови від 14 серпня 2019 р. № 249р. не конкретизовані, так як позовна заява не містить будь-яких доводів з цього приводу. В судовому засіданні представником позивачки також не надано пояснень в чому саме розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення суперечить чи не відповідає вимогам цих інструкцій і які саме їх норми порушені відповідачем 1.

Дане розпорядження створено в паперовій формі, позивачка з ним ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис.

Стосовно видання відповідачем 2 наказу від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення, суд зазначає наступне.

Як вже наводилось судом вище, правом призначати і звільняти позивачку, в тому числі і через скорочення її посади, наділений виключно міський голова, а тому видання начальником Управління наказу від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення позивачки, носить протиправний характер, адже він видано посадовою особою із перевищенням власних повноважень.

В той же час, цей наказ не породжує для позивачки правових наслідків в силу того, що її звільнення відбулось попереднім розпорядженням від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення, виданим відповідачем 1.

Оскільки суд дійшов висновку про законність звільнення позивачки, що оформлено розпорядження міського голови від 14 лютого 2022 р. № 45рк, то формальне визнання протиправним та скасування наказу від 15 лютого 2022 р. № 21-к, не є способом захисту прав позивачки, адже завданням суду є захист порушених прав, а не контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 43 ч. 1, 2 КЗпПУ розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Таким чином, умовою застосування даної норми до процедури звільнення працівника, є його членство у профспілковій організації, що випливає із правової сутності профспілок, які створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 ч. 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності).

В матеріалах справи міститься протокол профспілкового комітету від 1 вересня 2021 р. № 24, яким згідно з ст. 32 Статуту професійної спілки працівників державних установ України ОСОБА_1 виключено з членів профспілкової організації виконавчих органів Миколаївської міської ради за несплату членських внесків без поважних причин.

Таким чином, оскільки на момент звільнення 15 лютого 2022 р. позивачка не була членом профспілкової організації виконавчих органів Миколаївської міської ради, на її звільнення не розповсюджуються гарантії, передбачені ст. 43 КЗпПУ.

Також як безпідставні суд оцінює і твердження позивачки про наявність у неї переважного права на залишення на роботі у зв`язку з наявністю двох малолітніх дітей.

У відповідності до ст. 42 ч. 1 п. 1 КЗпПУ при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців.

Застосування цієї норми можливе лише у випадку, коли здійснюється порівняння серед двох і більше працівників на відповідність критеріям перелічених в ст. 42 КЗпПУ, однак у випадку позивачки відбулось скорочення її посади шляхом вилучення штатної одиниці заступника начальника Управління, тобто застосувати норму ст. 42 КЗпПУ об`єктивно неможливо.

Що стосується несвоєчасності розрахунку при звільненні, то порушення строків виплати належних позивачці сум, не може свідчити про незаконність звільнення та слугувати підставою для поновлення на роботі.

Як свідчать матеріали справи, позивачка була звільнена з 15 лютого 2022 р., тоді як розрахунок з нею в розмірі 13 657,25 грн. проведений 18 лютого 2022 р., тобто через 3 дні.

Згідно з пояснювальною запискою Управління, порушення термінів розрахунку з позивачкою відбулось через несвоєчасне фінансування.

Стаття 117 ч. 1 КЗпПУ в редакції на момент звільнення позивачки передбачала, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

На виконання цієї норми, платіжним дорученням № 193 від 23 лютого 2022 р., відповідач 2 виплатив ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки в 3 дні в розмірі 1 722,79 грн.

Зауважень щодо помилок при визначенні суми розрахунку при звільненні та розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачкою не висловлено.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради (вул. Потьомкінська, 95А, м. Миколаїв, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, 54009, ЄДРПОУ 02930482) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено

14 жовтня 2024 р.

Суддя А. О. Мороз