Постанова

від 17.12.2024 по справі 400/2540/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/2540/22

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської А.В.

представника відповідача Дрібко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського міського голову Сєнкевича Олександра Федоровича, Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження від 15.02.2022 №21-к №Про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась з позовом до Миколаївського міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича та Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, в якому просила суд:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення та наказ від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління;

- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 799,11 грн.

В обґрунтування позову вказувала, що відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, затвердження штатної чисельності виконавчих органів, в тому числі і Управління, відноситься до виключної компетенції міської ради, тоді як повноваження міського голови обмежені лише внесенням пропозицій міській раді щодо структури виконавчих органів ради та їх штатної чисельності, у зв`язку з чим розпорядженню від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення повинен був передувати розгляд Миколаївською міською радою пропозиції міського голови щодо внесення змін в чисельність штату Управління через скорочення посади позивачки.

Розпорядження від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення видане всупереч вимогам Інструкції з діловодства в електронній формі в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах та Інструкції з діловодства в Миколаївській міській раді та її виконавчих органах, затверджених розпорядженням міського голови від 14 серпня 2019 р. № 249р.

На думку позивача, відповідач не мав права видавати наказ від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення, так як позивачка призначається та звільняється з посади виключно міським головою.

Позивач звертала увагу, що відповідачами не дотримані вимоги ст. 43 КЗпП України, а саме, у випадку позивачки, розірвання трудового договору мало бути проведено лише за попередньої згоди профспілкової організації;

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що врегулювання трудових відносин щодо звільнення працівників, які мають статус посадових осіб органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

На думку апелянта, відповідач Миколаївський міський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування та не є роботодавцем, в розумінні положень ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності», якому надано право розірвання трудового договору у зв`язку із скороченням штатної чисельності та ліквідації посади, а саме вилученням зі штатної чисельності.

Миколаївський міський голова Сєнкевич Олександр Федорович у відзиві на апеляційну скаргу послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування вимог, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що міський голова наділений повноваженнями щодо вилучення штатної одиниці з одного виконавчого органу та введення її до іншого, не змінюючи при цьому загальну чисельність виконавчих органів Миколаївської міської ради, i прийняття окремого рішення Миколаївської міської ради щодо цього не потрібно.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що як слідує з записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , 21 лютого 2017 р. вона була призначена на посаду заступника начальника Управління у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради (надалі Управління) переведенням.

07 травня 2021 року Миколаївським міським головою ОСОБА_2 видано розпорядження № 145рк Про попередження та подальше звільнення, яким ОСОБА_1 попереджена про звільнення через 2 місяці у зв`язку із скороченням штатної чисельності Управління і ліквідацією її посади.

Не погодившись з правомірністю цього розпорядження, позивачка оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2022 р. у справі № 400/13364/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

08 листопада 2021 р. Управління направило позивачці повідомлення про звільнення з посади на підставі ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України, у зв`язку з її скороченням.

Листом від 31 січня 2022 року Управління запропонувало ОСОБА_1 перелік вакантних посад у спортивних установах, підпорядкованих Управлінню та повідомило про можливість подати заяву про переведення до 13 лютого 2022 р. Позивачка заяву про бажання бути призначеною на будь-яку із запропонованих Управлінням у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради посад не подавала.

Розпорядженням міського голови від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління з 15 лютого 2022 р., відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 1, ст. 44 КЗпП України та ст. 42 ч. 4 п. 19, 20 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

15 лютого 2022 року Управління прийняло наказ № 21-к Про звільнення із посиланням на ті ж норми, що і в розпорядженні міського голови.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає повноваження міського голови, серед яких дійсно є внесення на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, але ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, яка визначає виключну компетенцію ради, хоча і кореспондує ст. 26 в частині затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів і витрат на їх утримання, але не передбачає такої компетенції, як затвердження штату окремо визначеного виконавчого органу. При такій розбіжності, слід керуватись ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, як єдиною нормою, яка визначає виключну компетенцію ради.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Як передбачено ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Отже, при наданні правової оцінки спірним правовідносинам, суд повинен встановити наявність чи відсутність обставин, вказаних у наведеній нормі КЗпП України.

Так, рішенням Миколаївської міської ради від 26 грудня 2016 р. № 13/1 затверджена структура виконавчих органів Миколаївської міської ради, відповідно до якого вона складається з департаментів, управлінь, відділів, адміністрацій, служб і секторів. Пунктом 2 цього рішення затверджена загальна штатна чисельність всіх виконавчих органів ради в кількості 1 050 штатних одиниць.

Рішенням Миколаївської міської ради від 23 лютого 2017 р. № 16/32 затверджено положення про Управління.

Отже, шляхом ухвалення вищенаведених рішень, Миколаївська міська рада реалізувала свою виключну компетенцію, окреслену в ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

В свою чергу, реалізуючи повноваження передбачені ст. 42 ч. 4 п. 19 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, міський голова видав розпорядження від 27 лютого 2017 р. № 45р, яким затвердив штат Управління в розмірі 8 штатних одиниць, в тому числі 1 штатна одиниця заступника начальника Управління.

19 квітня 2021 р. розпорядженням № 99р міський голова вилучив із штатної чисельності Управління 1 штатну одиницю заступника начальника Управління, тобто посаду, яку займала позивачка, та передав цю штатну одиницю до юридичного департаменту.

В реалізацію цього розпорядження, 27 квітня 2021 р. розпорядженням № 106р міський голова затвердив нову структуру Управління, яка не передбачала посади заступника начальника Управління.

Слід прийняти до уваги, що п. 4.1. положення про Управління закріплено право міського голови затверджувати структуру Управління, штатну чисельність та положення про структурні підрозділи Управління, а п. 5.2.2. передбачено, що заступник начальника Управління призначається на посаду та звільняється з неї міським головою, в порядку визначеному законодавством.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 р. у справі № 519/160/16-ц, від 6 лютого 2018 р. у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 р. у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 р. у справі № 373/2133/17, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відбулось скорочення штату працівників Управління через вилучення штатної одиниці заступника начальника Управління, тобто настали обставини, з якими ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України пов`язує право роботодавця на розірвання трудового договору.

Апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Стаття 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що сільський, селищний, міський голова вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Отже, до виключної компетенції ради віднесено: 1) затвердження структури виконавчих органів ради; 2) затвердження загальної чисельності апарату ради; 3) затвердження загальної чисельності виконавчих органів ради в межах штатів встановлених Кабінетом Міністрів України; 4) затвердження витрат на утримання апарату ради та її виконавчих органів.

При цьому, під структурою виконавчих органів ради слід розуміти перелік таких органів та визначення їх компетенції (повноважень).

Затвердження загальної чисельності апарату ради та виконавчих органів ради - це визначення лише загальної максимально можливої цифри працівників апарату та виконавчих органів ради.

Затвердження витрат має на увазі визначення суми коштів, які апарат ради та її виконавчі органи вправі витратити за звітній період.

Цей перелік виключної компетенції ради є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції було надано оцінку доводам апелянта про те, що до виключної компетенції ради відноситься також і затвердження штату її виконавчих органів, в тому числі Управління, так як ст. 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає внесення міським головою на розгляд ради, в тому числі, і пропозицій щодо штату виконавчих органів.

Так ст. 42 ч. 4 п. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає повноваження міського голови, серед яких дійсно є внесення на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, але ст. 26 ч. 1 п. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, яка визначає виключну компетенцію ради, хоча і кореспондує ст. 26 в частині затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів і витрат на їх утримання, але не передбачає такої компетенції, як затвердження штату окремо визначеного виконавчого органу. При такій розбіжності, слід керуватись ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, як єдиною нормою, яка визначає виключну компетенцію ради.

Відповідно до ст. 42 ч. 4 п. 19 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

В контексті спірних правовідносин, до виключної компетенції Миколаївської міської ради відноситься тільки затвердження загальної чисельності штату виконавчих органів, але визначення штату Управління, введення та вилучення з нього штатних одиниць, є повноваженнями міського голови, який реалізує їх одноособово.

Апелянт була призначена на посаду заступника начальника Управління, яка (посада) була затверджена саме міським головою і в подальшому звільнена з цієї посади у зв`язку з вилученням міським головою цієї посади із штату Управління. За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності порушень в діях Миколаївського міського голови ОСОБА_2 стосовно звільнення апелянта через вилучення посади, яку вона обіймала, із штату Управління.

Дане розпорядження створено в паперовій формі, апелянт з ним ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис.

Апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що правом призначати і звільняти позивачку, в тому числі і через скорочення її посади, наділений виключно міський голова, а тому видання начальником Управління наказу від 15 лютого 2022 р. № 21-к Про звільнення позивачки, носить протиправний характер, адже він виданий посадовою особою із перевищенням власних повноважень.

В той же час, цей наказ не породжує для позивачки правових наслідків в силу того, що її звільнення відбулось попереднім розпорядженням від 14 лютого 2022 р. № 45рк Про звільнення, виданим Миколаївським міським головою ОСОБА_2 .

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про законність звільнення позивачки, що оформлено розпорядження міського голови від 14 лютого 2022 р. № 45рк, то формальне визнання протиправним та скасування наказу від 15 лютого 2022 р. № 21-к, не є способом захисту прав апелянта, адже завданням суду є захист порушених прав, а не контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування.

За приписами ст. 43 ч. 1, 2 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Таким чином, умовою застосування даної норми до процедури звільнення працівника, є його членство у профспілковій організації, що випливає із правової сутності профспілок, які створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (ст. 2 ч. 1 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності).

В матеріалах справи міститься протокол профспілкового комітету від 1 вересня 2021 року № 24, яким згідно з ст. 32 Статуту професійної спілки працівників державних установ України ОСОБА_1 виключено з членів профспілкової організації виконавчих органів Миколаївської міської ради за несплату членських внесків без поважних причин.

Таким чином, оскільки на момент звільнення 15 лютого 2022 р. позивачка не була членом профспілкової організації виконавчих органів Миколаївської міської ради, на її звільнення не розповсюджуються гарантії, передбачені ст. 43 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 400/2540/22 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 20.12.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький