Рішення

від 11.10.2024 по справі 420/31330/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31330/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дмитрієв Анатолій Павлович, звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі відповідач, 1 загін, ВЧ НОМЕР_2 ), третя особа НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) (далі третя особа, 23 загін, ВЧ НОМЕР_3 ), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) щодо непроведення повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018) у день виключення зі списків особового складу частини (29.08.2022) ОСОБА_1 і в подальшому з 30.08.2022 по 30.09.2023;

зобов`язати НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018) з 30.08.2022 по 28.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з квітня 2015 року по березень 2022 року позивач проходив військову службу в НОМЕР_4 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_3 ). На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі №420/6098/23 30.09.2023 23 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_3 ) шляхом перерахування на картковий рахунок була здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 65092,17 грн.

Період затримки повного розрахунку становить 30.08.2022 (наступний день після виключення зі списків особового складу загону морської охорони) 30.09.2023 (день фактичного перерахування коштів на рахунок).

02.10.2023 позивач звернувся до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) з приводу добровільного здійснення виплати середнього грошового забезпечення за затримку виплати повного розрахунку при звільненні з військової служби. 30.10.2023 командуванням НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) надано за вих. № 11/3-31-28 відповідь, з якої вбачається, що командування визнає право вимоги середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку, проте вважає, що таку виплату має здійснювати НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), якою допущена несвоєчасна сплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2015 по 28.02.2018.

Вказану бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.11.2023 вказаний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

20.11.2023 до суду за допомогою електронної пошти від представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Анатолія Павловича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.11.2023 заяву представника позивача про усунення недоліків позовної заяви повернуто без розгляду.

27.11.2023 на виконання ухвали суду представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити даний строк.

Ухвалою суду від 29.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), третя особа НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 скасовано, направлено справу № 420/31330/23 до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 28.02.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.03.2024 до суду надійшли пояснення, у яких третя особа зазначає, що здійснення відповідних виплат ОСОБА_1 за рішенням суду не може розцінюватися як невиплата з вини роботодавця належних працівнику сум в день його звільнення, така виплата не входить до переліку грошових доходів громадян, має характер одноразової виплати на підставі рішення суду. Відповідачем на законних підставах відмовлено позивачу у здійсненні цієї виплати на його звернення, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

05.03.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що звільнений з військової служби позивач, на день виключення із списків особового складу НОМЕР_1 загону Морської охорони був розрахований за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. Оскільки позивач в період 2015-2018 роки перебував на грошової забезпеченні та на всіх видах забезпечення в НОМЕР_4 загоні Морської охорони і фактично не погоджувався з рішеннями і діями саме НОМЕР_4 загону Морської охорони щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаній період, то належним відповідачем по даній справі має бути НОМЕР_4 загін Морської охорони.

Таким чином, у відносинах із позивачем у в/ч НОМЕР_2 відсутня спірна складова, і в/ч НОМЕР_2 не може бути відповідачем по даній справі, а після переміщення позивача до в/ч НОМЕР_2 , остання не може нести відповідальність за протиправну бездіяльність іншої юридичної особи, яка полягала у не нарахуванні та у не виплаті індексації грошового забезпечення, тим більш на підставі протиправної бездіяльності іншої юридичної особи виплачувати середнє грошове забезпечення за час затримки, оскільки з боку військової частини НОМЕР_2 затримки не було.

Військовою частиною НОМЕР_2 не приймалось/вчинялось будь-яких рішень/дій із порушенням прав позивача, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачеві середнього заробітку, є необґрунтованими. В/ч НОМЕР_2 не відмовляла йому у праві на отримання індексації грошового забезпечення, а затримку було допущено зовсім іншим роботодавцем.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить замінити неналежного відповідача - НОМЕР_1 загін морської охорони (ВЧ НОМЕР_2 ) на належного - НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України.

Ухвалою суду від 08.03.2024 запропоновано ОСОБА_1 протягом п`яти днів з дня вручення (отримання) копії даної ухвали висловити свою думку щодо заміни первісного відповідача або залучення до участі у справі як співвідповідача, подавши відповідне клопотання про заміну або залучення такої особи як співвідповідача, або висловити заперечення чи навести інші доводи з даного процесуального питання.

12.03.2024 від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості співвідповідача НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ).

Ухвалою суду від 13.03.2024 клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у розгляді справи співвідповідача задоволено, виключено з числа третіх осіб НОМЕР_4 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_3 ) та залучено до участі у розгляді справи № 420/31330/23 в якості співвідповідача.

25.03.2024 НОМЕР_4 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_3 ) подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.

Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати.

Відтак, військова частина НОМЕР_3 не була останнім місцем служби позивача, обов`язок проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення позивача мало бути здійснено військовою частиною, в якій він знаходився на фінансовому забезпеченні перед звільненням і яка є останнім місцем служби військовослужбовця, тобто НОМЕР_1 загоном морської охорони.

У відповідності до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При системному аналізі норм законодавства, зокрема вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Указу №1115/2009 та Інструкції №155, вбачається, що саме 1 загін морської охорони звільняв позивача з військової служби, тобто обов`язок щодо здійснення повного розрахунку при звільненні вищезазначеними нормами законодавства якими врегульовано як трудові правовідносини (116 КЗпП України) так і правовідносини з проходження військової служби (Указ №1115/2009 та Інструкція №155) зобов`язаний був здійснити НОМЕР_1 загін морської охорони, згідно приписів ст.117 КЗпП України, при наявності таких порушень (невиконання вищезазначених приписів), тому відповідальність покладається на військову частину, яка не виконала норми законодавства в частині повного розрахунку позивача при його звільненні, тобто на НОМЕР_1 загін морської охорони, тому як НОМЕР_4 загін морської охорони не звільняв з військової служби позивача.

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_3 та під час звільнення з військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 , будь-яких спірних питань щодо правил нарахування, розмірів грошового забезпечення не було.

Спірні правовідносини між Військовою частиною НОМЕР_3 , Військовою частиною НОМЕР_2 з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку виникли вже після його звільнення з Військової частини НОМЕР_2 , стосовно розмірів індексації грошового забезпечення, які були розв`язані судовим рішенням.

Після набрання законної сили судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 в адміністративній справі № 420/6098/23 30.09.2023 Військовою частиною №1472 на виконання зазначеного судового рішення було перераховано та здійснено виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у сумі 65092,17 грн.

Здійснення відповідних виплат ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_3 за рішенням суду не може розцінюватись як невиплата з вини роботодавця належних працівнику сум в день його звільнення. Військова частина НОМЕР_3 не була роботодавцем позивача на час його звільнення з військової служби. Така виплата не входить до переліку грошових доходів громадян має характер одноразової виплати на підставі рішення суду.

За таких обставин, у Військової частини НОМЕР_3 не має законних підстав для здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки його розрахунку при звільненні з військової служби з Військової частини НОМЕР_2 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

З боку Військової частини НОМЕР_3 не було допущено порушення вимог закону щодо розрахунку і виплати коштів при звільненні ОСОБА_1 (розрахунок при звільнення було здійснено відповіждачем-1 (1 загоном морської охорони)), а тому і відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП Військова частина НОМЕР_3 не має нести.

З огляду на викладене відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ОСОБА_1 у період з квітня 2015 року по березень 2022 року проходив військову службу в НОМЕР_4 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_3 ).

03.03.2022 наказом командира НОМЕР_1 загону морської охорони ДПС України (військової частини НОМЕР_2 ) № НОМЕР_5 зараховано в списки особового складу частини і на всі види забезпечення головного корабельного старшину ОСОБА_1 і призначено на посаду інспектора вищої категорії - водолаза групи спеціальних дій відділу спеціальних дій.

28.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 263-ос припинено (розірвано) контракт і звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшину ОСОБА_1 , інспектора вищої категорії - водолаза групи спеціальних дій відділу спеціальних дій.

29.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 264-ос головний корабельний старшина ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби в НОМЕР_4 загоні морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не нараховувалась та не виплачувалась.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2023, у справі № 420/6098/23 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати і вплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 420/6098/23 НОМЕР_4 загоном морської охорони Державної прикордонної служби України (військовою частиною НОМЕР_3 ) на розрахунковий рахунок позивача 30.09.2023 перерахована сума грошового забезпечення у розмірі 65142,17 грн.

Відповідач-1 не виплатив позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні.

02.10.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, у якій просив здійснити добровільно виплату середнього грошового забезпечення за затримку (з 29.08.2022 по 30.09.2023) виплати повного розрахунку при його звільненні з військової служби.

На заяву позивача НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) листом від 31.10.2023 № 11/З-31-28 повідомив, що оскільки ОСОБА_1 в період 2015-2018 роки перебував на грошовому забезпеченні та на всіх видах забезпечення в НОМЕР_4 загоні Морської охорони і фактично не погоджувався з рішеннями і діями саме НОМЕР_4 загону Морської охорони щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, то належним платником середнього грошового забезпечення має бути саме

ІНФОРМАЦІЯ_4 бездіяльність відповідача-1 щодо непроведення повного розрахунку у день виключення зі списків особового складу частини протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2, частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115/2009). Цим положенням визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Однак, Законом №2011-XII як і Положенням № 1115/2009 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України.

Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність, а саме обов`язок колишнього роботодавця виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

26.02.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 821/1083/17 у якій дійшла висновку про те, що немає жодних підстав вважати, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" надав для застосування на національному рівні тлумачення приписів статті 117 КЗпП всупереч практиці Верховного Суду України (постанова від 15.09.2015 провадження № 21-1765а15). Вказане рішення ЄСПЛ не може розглядатися як підстава для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 у справі № 21-1765а15.

Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній постанові, статтею 116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

В даному випадку, в рамках розгляду цієї справи судом встановлено, що 23 загоном морської охорони не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Як встановлено судом, 28.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 263-ос припинено (розірвано) контракт і звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшину ОСОБА_1 , інспектора вищої категорії - водолаза групи спеціальних дій відділу спеціальних дій.

Позивача було виключено зі списків особового складу військової частини 29.08.2022. Між тим, остаточний розрахунок на виконання судового рішення у справі № 420/6098/23 проведено лише 30.09.2023 (дата надходження коштів на банківський рахунок позивача).

Оскільки позивач виключений зі списків особового складу військової частини 29.08.2022, тому початковою датою буде наступний день після виключення позивача зі списків військової частини, тобто 30.08.2022.

Оскільки повний розрахунок з позивачем проведений 30.09.2023, тому кінцевою датою для нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні буде 29.09.2023 - день, що передує дню проведення з позивачем повного розрахунку, коли йому була виплачена індексація грошового забезпечення.

Таким чином, позивач виключений зі списків 29.08.2022, а виплата індексації грошового забезпечення в сумі 65142,17 грн відповідачем-2 здійснена лише 30.09.2023, відповідно, час затримки розрахунку при звільненні буде період з 30.08.2022 (наступний день після виключення позивача зі списків військової частини) по 29.09.2023 включно (день, що передує дню проведення з позивачем повного розрахунку, коли йому була виплачена індексація грошового забезпечення) .

Тому бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з позивачем за період з 30.08.2022 по 29.09.2023 є протиправною.

Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

З урахуванням дати виключення зі списків особового складу військової частини (29.08.2022) та дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (30.09.2023), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX.

Таким чином, враховуючи, що непроведення з вини відповідача-1 розрахунку з позивачем у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш ніж за шість місяців, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати індексації грошового забезпечення на підставі ст.117 КЗпП України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018) з 30.08.2022 по 28.02.2023 суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 293 Положення № 1115/2009 особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі належні йому суми.

29.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 264-ос головний корабельний старшина ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Строк затримки по виплаті грошового забезпечення слід рахувати з 30.08.2022, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 р. у справі № 813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, для повного і належного захисту порушених прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне стягнути з відповідача конкретну суму такої компенсації.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 30.09.2023, виплативши на виконання рішення суду індексацію грошового забезпечення у сумі 65142,17 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку від 08.10.2024 № 09/37 позивачу нараховано грошове забезпечення за червень-липень 2022 року у сумі 32736,80 грн (16368,40 грн + 16368,40 грн). Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 день.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 536,67 грн (32736,80 грн/61 календарний день).

Затримка розрахунку при звільненні становить 396 календарних днів (період з 30.08.2022 по 29.09.2023).

Водночас, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022 р. (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (30.09.2023), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст.117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 30.08.2022, проте не більш як за шість місяців, що становить 183 календарні дні (з 30.08.2022 по 28.02.2023).

Із цього слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного ст.117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 98210,61 грн (536,67 грн х 183 календарні дні).

Таким чином, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 98210,61 грн.

Доводи НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) про те, що останній є неналежним відповідачем по справі не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Як встановлено судом 28.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 263-ос припинено (розірвано) контракт і звільнено з військової служби за підпунктом «б» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» головного корабельного старшину ОСОБА_1 , інспектора вищої категорії - водолаза групи спеціальних дій відділу спеціальних дій.

29.08.2022 наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 № 264-ос головний корабельний старшина ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Згідно з приписами ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оскільки позивач звільнений з військової служби з НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) та з врахуванням приписів ст. 116, 117 КЗпП України суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі є саме НОМЕР_1 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

У задоволенні позовних вимог, заявлених до НОМЕР_4 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) як до неналежного відповідача по справі, суд відмовляє.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідач-1 не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 30.09.2022 року по 29.09.2023 року.

Стягнути з НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 98210 (дев`яносто вісім тисяч двісті одинадцять) грн 61 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний