Постанова

від 15.10.2024 по справі 420/1888/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/1888/24

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та додаткове рішення від 08 липня 2024 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

16.01.2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області від 02.01.2024 року № 56/15-32-07-02 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ за вересень 2023 року на 289 051,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що встановлені відповідачем в ході перевірки порушення щодо списання дизельного палива є недоведеними та такими, що не узгоджуються з наказом ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті», який прийнятий на підставі наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 року № 43 «Про затвердження норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Тому висновки контролюючого органу, що платник податків мав відобразити реалізацію списаних ПММ та скласти та зареєструвати податкові накладні з відповідною номенклатурою не ґрунтуються на законі та дійсних обставинах справи.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що під час проведення перевірки встановлено невідповідність списання ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, внаслідок чого на порушення п. 44.1. ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ на суму 289051 грн. Також, відповідно до наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки, та згідно даних реєстру податкових накладних встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року заяву ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апелянта зводяться до надання судом першої інстанції неналежної оцінки правовій позиції відповідача. Також апелянт наголошує на неспівмірному розмірі витрат на правову допомогу, який стягнуто на користь позивач.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень №№ 18574/15-32-07-02-13, 18574/15-32-07-02-13, виданих 17.11.2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75,1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п, 200.11 ст. 200, п.п. 69.2, п.п. 69,9, п.п. 69.11 п. 69 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 16.11.2023 року № 9477-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року у податковій декларації з податку на додану вартість № 9275836149 від 18.10.2023 року, яка пройшла камеральну перевірку (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до ГУ ДПС в Одеській області) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 34774/15-32-07-02 від 06.12.2023 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період вересень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Відповідно до акту перевірки, уповноваженими особами контролюючого органу встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник 21 Декларації) за вересень 2023 року на суму 289 051 грн.

Вказаним актом визначено, що в ході проведення аналізу первинних документів встановлено невідповідність списанням ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» дизельного палива, згідно з наданим підприємством наказом від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті» щодо норм списання ПММ, подорожніх листів та актів списання ПММ.

Також, відповідно до наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки, та згідно даних реєстру податкових накладних встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Таким чином, перевіркою встановлено, що зазначені ТМЦ у період, що перевірявся, використанні не у господарській діяльності.

На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 56/15-32-07-02 від 02.01.2023 року, яким контролюючим органом зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» на 289 051 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норми витрат дизельного палива на автомобільному транспорті затверджені наказом ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» від 01.03.2023 №1а, який видано з врахуванням норм наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 №43.

Досліджені судом першої інстанції матеріали справи свідчать, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій у спірний період та реальність здійснення господарської діяльності, у т.ч. фактичне використання дизельного палива у відповідності до встановлених норм.

В той же час, актом перевірки не встановлено розбіжностей між бухгалтерським обліком та фактичною наявністю активів на дату проведення обстеження. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками ТМЦ на складі підприємства не встановлено. В охопленому перевіркою звітних періодах платник податків ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» не оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування». Позиція відповідача фактично будується на застосуванні власних розрахунків норм витрат палива без належного обґрунтування формули розрахунку та необхідності застосування складових (коефіцієнтів).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктами 198.1 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 статті 200 Податкового кодексу України вказано, що

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001- цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом наведених норм слідує, що право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження даних податкового обліку законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Відповідно до обставин даної справи, контролюючий орган вважає, що використання дизельного пального ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» здійснено поза межами його господарської діяльності, безпідставно документовано та віднесено до від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час проведення перевірки надав контролюючому органу наказ ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» від 01.03.2023 №1а «Про затвердження норм витрат дизельного палива на автомобільному транспорті».

Відповідно до вказаного наказу, з метою раціонального та економного використання палива та з врахуванням норм наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 №43, наказано:

1.Встановити для спеціалізованих вантажних сідельних тягачів базову лінійну норму витрат дизельного палива у розмірі 27 літрів на 100 км.

2.Норму на виконання транспортної роботи встановити у розмірі 1,3 л. на 100 т.км.

3.Для врахування експлуатаційних факторів, які впливають на обсяг використання палива, до базової лінійної норми, вказаної в п.1 даного наказу, застосовувати наступні коригуючі коефіцієнти: 3.1.на охолодження салону автомобіля при використанні кондиціонеру в залежності від фактичної температури повітря: від +20*С до +25*С включно 3%, від +25*С до +30*С включно 6%, понад +30*С 9% 3.2.при обігріву салону автомобіля в залежності від фактичної температури повітря: від 0*С до -5*С включно 2%, від -5*С до -10*С включно 4%, від -10*С до -15*С включно 6%, від -15*С до -20*С включно 8%. Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.02.2024 7

4.Водій, який експлуатує транспортний засіб, зобов`язаний у подорожніх листах вказувати експлуатаційні фактори, що є підставою для застосування коригуючих коефіцієнтів.

5.Встановити для легкового автомобіля FORD FIESTA, державний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2002, номер кузова НОМЕР_2 , базову лінійну норму витрати бензину у розмірі 8 літрів на 100 км.

6.Встановити для легкового автомобіля AUDI A6, рік випуску 2014, номер кузова НОМЕР_3 , базову лінійну норму витрати дизельного палива у розмірі 10,5 літрів на 100 км.

Крім того, перевіряючим надані подорожні листи за період квітень вересень 2023, акти списання ПММ.

Таким чином, позивач використовує при розрахунку списання пального на виконання транспортних робіт базову лінійну норму витрат палива (27 літрів на 100 км), норму на виконання транспортної роботи (1,3 л. на 100 т.км.) та коригуючі коефіцієнти на температуру повітря (з позначкою, що їх можна застосувати лише тоді, коли інформація про них вказана у дорожньому листі.

Наведені нормативи відповідають наказу Міністерства транспорту України №43 від 10.02.1998 року.

Для розрахунку витрат дизельного палива автомобілів, які виконують роботу, що обліковується в тонно-кілометрах, нормативні витрати палива розраховувались позивачем за формулою, зазначеною у п. 4.4 Норм 43, а саме: Qн = 0,01 (Нsan S + Hw W) (1 + 0,01 K?), де: Нsan лінійна норма витрати палива на пробіг автопоїзда: Нsan = Hs + Hg Gnp, л/100 км (м3/100 км), де: Hs базова лінійна норма витрат палива на пробіг автомобіля, л/100 км (м-3/100 км), Hg норма витрати палива на одну тонну спорядженої маси причепа або напівпричепа згідно з п. 1.4, л/100 т·км (м-3/100 т·км), Gnp споряджена маса причепа або напівпричепа, т, Hw норма на транспортну роботу згідно з п. 1.3, л/100 т·км (м-3/100 т·км), W обсяг транспортної роботи, т·км (W = Gван Sван, де Gван маса вантажу, Sван пробіг з вантажем).

У свою чергу, для ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» Нsan (лінійна норма витрати палива на пробіг) = Hs (базова лінійна норма витрат палива на пробіг автомобіля 27) + 0 (так як норма витрат палива на одну тонну спорядженої маси причепа або напівпричепа не використовується.

Заперечуючи проти форми обрахунку витрат, контролюючий орган аргументує свою позицію тим, що позивач не враховував споряджену масу напівпричепа, які використовувались із сідловими тягачами.

Колегія суддів вважає дану позицію податкового органу хибною, оскільки застосування коефіцієнтів для спорядженої маси призведе до збільшення обрахункові величини норм витрат палива, що в кінцевому результаті збільшить витрати та, як наслідок, суми від`ємного значення з ПДВ.

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом №43 від 10.02.1998, призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що безпосереднім призначенням наказу №43 є планування витрат палива з метою їх раціонального використання, однак наведені норми не визначають граничні величини використання ПММ та не можуть бути встановлені як абсолютні значення в питаннях податкового контролю.

В той же час, вимоги податкового законодавства визначають обов`язковість документального підтвердження здійснених витрат. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18.

Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган здійснив аналіз наданих позивачем документів: договорів з покупцями, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 20 «Виробничі запаси», 70 «Доходи від реалізації», товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, CMR, карток рахунків 641 «Розрахунки по ПДВ», 311 «Поточний рахунок національній валюті»

Податковий орган в акті перевірки не визначив наявність дефектів в оформлені чи складені відповідних документів, також не зазначав про встановлені розбіжності між наданим документами.

Дослідивши вказані первинні документи, колегія суддів констатує їх відповідність вимогам чинного законодавства до форми та змісту, наявність необхідних реквізитів та відсутність суперечностей між ними.

Актом не встановлено розбіжностей між бухгалтерським обліком та фактичною наявністю активів на дату проведення обстеження. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками ТМЦ на складі підприємства не встановлено. В охопленому перевіркою звітному періоді платник податків ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» не оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження списання дизельного палива первинними документами, у відповідності до вимог ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, надані позивачем, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача та у сукупності з встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на використання списаного палива у власній господарській діяльності, що є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 02.01.2024 року № 56/15-32-07-02 та наявність підстав для його скасування.

Як вже зазначалась, додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року заяву ТОВ «ТРАНСКОН АВТО» задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Оскаржуючи додаткове рішення суду, відповідачем вказано на неспівмірність присудженої суми.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу разом з заявою надано до суду першої інстанції наступні документи: копію угоди № 15-12/23МК про надання правової допомоги від 15 грудня 2023 року, додаткової угоди № 1 від 15 грудня 2023 року, акт виконаних робіт № 1 від 21 лютого 2024 року та рахунок від 21.02.2024 року, у відповідності до яких сума понесених позивачем витрат на правову допомогу склала 50 000 грн.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують факт отримання правової допомоги, однак обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, об`єму та складності справи є сума 7000 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апелянт вважає, що справедлива компенсація витрат на правову допомогу становить розмір прожиткового мінімуму 3028 грн.

Колегія суддів зауважує, що питання визначення розміру гонорару адвоката не регламентовано відповідно до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та віднесено до договірних правовідносин сторін.

Отже, наведене вище дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.

З огляду на вказане, суд першої інстанції за наявної компетенції надав оцінку співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.

В аспекті наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана справа відноситься до справ незначної складності та не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката, тому співмірною є сума 7000 грн.

За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року залишити без змін

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення КАС України.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя:К.В. Кравченко