Ухвала

від 18.11.2024 по справі 420/1888/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 420/1888/24

адміністративне провадження № К/990/43536/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОН АВТО" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОН АВТО" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 2 січня 2024 року №56/15-32-07-02 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ за вересень 2023 року на 289 051,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності оформлення витрат палива Позивачем та обґрунтованого формування податкових наслідків таких операцій.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОН АВТО" задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

Цей висновок щодо розміру стягненої суми витрат на правничу допомогу обумовлений тим, що справа відноситься до справ незначної складності та не потребує значних зусиль та обсягу залученого часу з боку адвоката.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року залишені без змін.

13 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким справу направити на новий судовий розгляд.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на цій підставі скаржник не наводить.

Саме лише посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).

Стверджуючи про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо виснвоків про формування витрат палива Відповідач виклав обставини справи, процитував висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Вказуючи про необхідність формування правового висновку щодо розміру витрат на правничу допомогу цитує низку правових позицій Верховного Суду і не вказує, який же на його думку правовий висновок має сформувати Верховний Суду та саме щодо якої конкретної норми.

Наведене свідчить про те, що скаржник у визначений процесуальним законом спосіб так і не обґрунтував передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження.

Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує зокрема, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки доказам контролюючого органу, а також не становлено всі важливі обставини, що вплинули на результат вирішення спору, що, як вказує скаржник свідчить про порушення судом норм процесуального права - статей 71, 72, 77, 90 КАС України.

Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України (посилання на недослідження обставин справи) скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

Касаційна скарга не містить обґрунтовані підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України - щодо необґрунтовано відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Натомість, жодних нових обставин або доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання, касаційна скарга не містить, відповідно, така підстава наведена формально без належного обґрунтування.

Посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано оцінки доказам контролюючого органу, а також не становлено всі важливі обставини, що вплинули на результат вирішення спору.

При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС В Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОН АВТО" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська