Ухвала

від 13.01.2025 по справі 420/1888/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 420/1888/24

адміністративне провадження № К/990/50761/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 2 січня 2024 року №56/15-32-07-02 про зменшення суми від`ємного значення з ПДВ за вересень 2023 року на 289 051,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності оформлення витрат палива Позивачем та обґрунтованого формування податкових наслідків таких операцій.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області витрати зі сплати професійної правничої допомоги у розмірі 7000 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року залишені без змін.

27 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким справу направити на новий судовий розгляд.

Щодо строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі суд зазначає таке.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 "Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. відповідно до наказу Верховного Суду від 26 листопада 2024 року № 933/0/52-24 у період з 20 грудня 2024 року по 9 січня 2025 року перебувала у відпустці. Тому скарги, що надійшли у зазначений період передані на розгляд судді-доповідачу 10 січня 2025 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262 «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головного управління ДПС в Одеській області, вже зверталось до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами у цій справі раніше, які Верховний Суд ухвалами від 18 листопада 2024 року, від 2 грудня 2024 року та від 11 грудня 2024 року повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому, повертаючи раніше подані відповідачем касаційні скарги, суд касаційної інстанції, визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень визначених, зокрема, пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.

Під час перевірки вчетверте поданої скаржником касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, Верховним Судом встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень за змістом є ідентичними до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Тобто, маючи деталізовані роз`яснення Верховного Суду щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, зазначені мотиви контролюючий орган так і не врахував, що свідчить про ігнорування ним вимог і роз`яснень суду касаційної інстанції.

Усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач, як на підстави касаційного оскарження, у черговий раз посилається на положення пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 та пункти 1, 3 частини другої статті 353 КАС України.

Скаржник, аналогічно попередньо поданим скаргам, наводить мотиви незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» здійсненим по факту оцінки доказів і фактичних обставин справи та вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті спірних рішень було допущено неправильне застосування норм матеріального права, що, на його переконання, вплинуло на правильний результат вирішення спору.

У той же час, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, який визначає підставу для касаційного оскарження саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, скаржник так і не зазначає у чому саме полягає помилка судів при застосуванні вказаних норм права, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду (з послідовим обґрунтуванням скаржника, як відповідна норма (абзац, частина, пункт), на його думку, повинна застосовуватися), а також належним чином не обґрунтовує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Норма пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України регламентує, що особа, яка звертається з касаційною скаргою, повинна обґрунтувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Про це прямо вказано і в абзаці 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, довід контролюючого органу щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, як і у раніше поданих скаргах, вмотивований здебільшого неповним встановленням обставин справи, що не є належним виконанням вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України та свідчить про неузгодженість підстави на якій скаржник подає касаційну скаргу.

Верховний Суд у черговий раз наголошує, що згідно з вимогами КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі, зокрема, пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Однак, таких умов у їх взаємозв`язку у касаційній скарзі контролюючим органом так і не наведено.

Крім того, як підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник додатково наводить пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 353 цього Кодексу.

При цьому, Суд зауважує, що не дослідження зібраних у справі доказів як підстава для скасування судових рішень встановлена пунктом 1 частини другої статті 353 КАС регламентує її прийнятність виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, проте, за відсутності належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, ця умова не може бути перевірена.

В цілому доводи зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України, яка регламентує необґрунтоване відхилення клопотання щодо витребування, дослідження чи огляду доказів або іншого клопотання (заяв) учасника справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Однак касаційна скарга не містить жодних нових матеріалів чи доказів, про встановлення і дослідження яких відповідачем заявлялось би клопотання, касаційна скарга не містить, відповідно. Таким чином, ця підстава наведена формально та не підтверджується належним обґрунтуванням.

Оскаржуючи додаткову постанову Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року, залишену без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд вже зазначав про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження вказаних судових рішень відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі. Суд звернув увагу, що обґрунтування, в чому саме полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій у цій справі наведеним у касаційній скарзі висновкам Верховного Суду скаржник не зазначав, натомість, виклав обставини справи, процитував висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Також суд звернув увагу, що апеляційний суд здійснював апеляційний перегляд не тільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, але й додаткового рішення від 8 липня 2024 року, які залишив без змін. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі, не зазначаючи при цьому ані вимог щодо додаткового рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року, ані в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час вирішення питання розподілу судових витрат (із обґрунтуванням підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України).

Контролюючий орган вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо критеріїв, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Однак, саме такими висновками і керувалися суду попередніх інстанцій, а обґрунтування касаційної скарги в цій частині зводиться до надання неправильної, як на думку скаржника, оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права. Крім того, зазначаючи, що розмір гонорару адвоката є завищеним, Головне управління ДПС в Одеській області не зазначає, який на його переконання розмір витрат адвоката відповідав би критерію співмірності.

Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст в частині обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права є аналогічним її попереднім редакціям.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись вчетверте до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 липня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОН АВТО» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути скаржнику.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська