Рішення

від 30.09.2024 по справі 753/20551/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20551/23

провадження № 2/753/1304/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Заставенко М.О.,

з секретарем судового засідання Пічкур А.С., Долею М.А.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права та визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Кузьміна Д.Л., звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на садовий будинок загальною площею 42,8 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 , та визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2023 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо відчуження садового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 .

Позовна заява обґрунтована наступним. ОСОБА_1 з 2004 року є членом Обслуговуючого кооперативу Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» (надалі також ОК СДК «Ентузіаст») як користувач земельної ділянки АДРЕСА_2 . В жовтні 2023 року йому стало відомо, що за адресою розміщення його земельної ділянки та садового будинку, але в іншому кооперативі, Обслуговуючому кооперативі «Магнолія» (надалі також ОК «Магнолія»), 27.12.2022 вперше зареєстровано право власності на садовий будинок за ОСОБА_3 , який 21.09.2023 за договором купівлі-продажу відчужив садовий будинок ОСОБА_5 . Таким чином, спочатку ОСОБА_3 , а потім і ОСОБА_5 отримали право на земельну ділянкою під садовим будинком, яка перебуває в оренді ОК СДК «Ентузіаст» та у користуванні його члена, ОСОБА_1 Захищаючи своє право на користування земельною ділянкою, вважає незаконною реєстрацію права власності на садовий будинок за ОСОБА_3 в ОК «Магнолія», оскільки така реєстрація вчинена з порушенням закону, ОСОБА_3 ніколи не був членом ОК «Магнолія», немає відношення до садового будинку та земельної ділянки, а у ОК «Магнолія» відсутні речові права на нерухоме майно, в тому числі на земельні ділянки. Оскільки ОСОБА_3 безпідставно та всупереч закону зареєстрував право власності на садовий будинок, такий будинок не може бути предметом подальшого продажу, а тому оскаржуваний договір купівлі продажу садового будинку просить визнати недійсним.

Разом з позовною заявою позивачем подане заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 13.11.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на садовий будинок загальною площею 42,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2677248380000.

Ухвалою 27.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано з Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Легкого Вадима Володимировича належним чином засвідчені копії документів на підставі яких зареєстровано право власності ОСОБА_3 на спірний садовий будинок. Також з Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації витребувано належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи Обслуговуючий кооператив «Магнолія».

11.12.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву представника ОСОБА_3 , адвоката Баховського М.М., в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення щодо позову обґрунтовані тим, що наведені позивачем обставини справи не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами, крім того позивачем невірно обрано спосіб судового захисту. Реєстрація права власності за ОСОБА_3 на садовий будинок проведена у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки приватному нотаріусу був поданий повний пакет документів. Зважаючи на законодавчу невизначеність питання присвоєння адреси нерухомому майну, довідка кооперативу є тим документом, що підтверджує присвоєння садовому будинку адреси.

31.05.2024 до суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про зміну підстав позову, в якій позивач доповнив зміст позову новими обставинами. Зокрема вказав, що крім порушення права на користування земельною ділянкою, відповідачами створено перешкоди у ефективному здійсненні його права власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 , що зареєстровано 12.05.2020 року. Оскільки ОК «Магнолія» та ОК СДК «Ентузіаст» в різний час внесено до словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як іменовані об`єкти із однаковими власними вулицями, фактично в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснено реєстрацію одного й того самого будинку із приналежністю до різних кооперативів, ОК «Магнолія» та ОК СДК «Ентузіаст». Крім того вказав, що судовими рішеннями у справі №753/6021/22 встановлено, що ОСОБА_3 не був членом ОК «Магнолія».

11.06.2024 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому зазначено, що за вказаними у витягу з ДРРПН характеристиками двоповерховий будинок позивача площею 75,3 кв.м. на земельній ділянці відсутній. Згідно фотофіксацій садовий одноповерховий будинок відповідає правовстановлюючим та технічним документам ОСОБА_3 . За фактом незаконної реєстрації ОСОБА_1 садового будинку проводиться розслідування Дарницьким управлінням поліції ГУНП в м.Києві.

Протокольною ухвалою суду від 18.06.2024 прийнято заяву позивача про зміну підстав позову.

Ухвалою суду вд 04.07.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав викладені у відзивах заперечення.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався. Засобами системи «Електронний суд» надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2004 року є членом ОК СДК «Ентузіаст» (код ЄДРПОУ 33054645) як користувач земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою кооперативу №75 від 21.01.2023 року та членським квитком.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №209323015 від 18.05.2020 підтверджується, що 12.05.2020 ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на садово-дачний будинок загальною площею 75,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

На адвокатський запит Департамент земельних ресурсів КМДА №0570202/3-12881 від 25.10.2022 повідомило, що за наявною в Департаменті інформацією розроблені у 2004, 2005 роках проекти землеустрою про передачу обслуговуючому кооперативу садово - дачному кооперативу «Ентузіаст» (справа № А-7971) та про передачу обслуговуючому кооперативу «Магнолія» (справа № А-10657) земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва стосувались однієї і тієї ж території. Проект землеустрою стосовно відведення земельних ділянок ОК «Магнолія» у Дарницькому районі м.Києва (кадастрова справа №А-10657) листом від 22.01.2013 року №057022-987 повернуто через державного адміністратора дозвільного центру на доопрацювання. Повторно на розгляд вказаний проект землеустрою до Департаменту не надходив.

Рішенням Київської міської ради від 06.07.2017 №759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва», затверджено проект землеустрою ОК СДК «Ентузіаст» (кадастрова справа №А-7971) та передано в оренду на 10 років земельні ділянки у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва, зокрема і ділянку з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.11.2023 підтверджується, що будь-які відомості про зареєстровані речові права за юридичною особою із кодом ЄДРПОУ 33343942 - ОК «Магнолія», відсутні.

За наданою Державним підприємством «Національні інформаційні системи» в листах №5459/13.2-16 від 03.11.2021 та №5070/13.2-16 від 03.11.2023 інформацією до Словника іменованих об`єктів та Словника вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 20.04.2016 на підставі листа Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №101-2221/02 від 14.03.2016 року, внесено відомості про «Магнолія» обслуговуючий кооператив (Дарницький р-н) (код ЄДРПОУ 33343942), а 08.01.2020 на підставі листа Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації №101-12111/03 від 26.12.2019 року внесено відомості про «Ентузіаст» садово-дачний кооператив (Дарницький р-н) (код ЄДРПОУ 33054645). Інформація про обидва кооперативи внесена із однаковим переліком вулиць: АДРЕСА_4, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_1, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17.

Згідно нотаріально засвідченого листа-погодження від 28.02.2023 року ОК СДК «Ентузіаст» надано згоду позивачу на приватизацію ділянки 8000000000:96:447:0008 площею 0,0646 га, місце розташування АДРЕСА_1 , яка утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:447:0101 загальною площею 1,3388 га.

Відповідно до реєстраційної справи об`єкта нерухомого майна №2677248380000, 27.12.2022 за ОСОБА_3 вперше зареєстровано право власності на садовий будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі довідки ОК «Магнолія» №32 від 27.04.2022 та технічного паспорту на садовий будинок №ТІ01:0673-3588-7244-6525 від 05.05.2022.

21.09.2023 ОСОБА_3 відчужив садовий будинок за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 .

Частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі також Порядок), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію, про прийняття його в експлуатацію та про присвоєння такому об`єкту адреси (крім випадку проведення реконструкції об`єкта, що не має наслідком його поділ, виділ частки або об`єднання), отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992 (пункт 78 Порядку).

Пунктом 79 Порядку встановлено, що документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об`єкту адреси, не вимагається у разі державної реєстрації права власності на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстроване в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник у поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення його адреси. Дія цього абзацу не застосовується, якщо у відомостях про місце розташування земельної ділянки відсутні всі необхідні реквізити адреси, передбачені частиною четвертою статті 26-3 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, відповідно до норм діючого законодавства на момент оспорюваної реєстраційної дії, для державної реєстрації права власності на садовий будинок, збудований до 05.08.1992 заявнику необхідно було надати: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси або відомості про кадастровий номер земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт.

Як встановлено судом, для реєстрації права власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 надав лише технічний паспорт №ТІ01:0673-3588-7244-6525 від 05.05.2022 та довідку ОК «Магнолія» №32 від 27.04.2022.

Положенням про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 визначено, що присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес (п. 4.1.). Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації (п. 4.16.).

Постановою Кабінету Міністрів України №690 від 07.07.2021 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, за приписами п.1 якого органи, уповноважені на присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об`єктів будівництва, об`єктів нерухомого майна, визначаються відповідно до частини п`ятої статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини 5 статті 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси у строк, визначений цією статтею. У містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. За рішенням Київської міської ради повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися органам, визначеним частиною другою статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», передбачено, що у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.

З вказаного слідує, що єдиним документом, що може підтверджувати присвоєння адреси садовому будинку розташованого в Дарницькому районі міста Києва є розпорядження Дарницької районної у м.Києві державної адміністрації.

Будь-яких належних документів, що свідчать про присвоєння садовому будинку адреси у встановленому законом порядку, а саме розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації або документів із зазначенням відомостей про кадастровий номер земельної ділянки під садовим будинком ОСОБА_3 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додано не було.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 , що довідка кооперативу могла підтверджувати присвоєння адреси спірному садовому будинку за умов законодавчої невизначеності питання присвоєння адреси нерухомому майну, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 по справі №826/11281/15 за позовом члена ОК «МАГНОЛІЯ», яка стосувалась реєстрації права власності на садовий будинок, прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин в м. Києві було визначено компетентні органи, до функцій яких належить повноваження присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна - Департамент містобудування та архітектури або районні в місті Києві державні адміністрації. Таким чином, на думку колегії суддів, підтвердити присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна можливо шляхом подання відповідного документа, виданого й іншим підприємством, установою та організацією, проте лише за умови її попереднього присвоєння компетентним органом.

Таким чином, оскільки на момент вчинення оспорюваної реєстраційної дії було чинне Положення про реєстр адрес у місті Києві, а також Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, що визначали компетентні органи, зокрема у м.Києві, з присвоєння адреси нерухомому майну, довідка кооперативу не могла підтверджувати присвоєння спірному об`єкту нерухомого майна адреси без попереднього присвоєння її компетентним органом, а тому заперечення відповідача з даного приводу є неспроможними.

Також не ґрунтується на вимогах чинного на момент вчинення реєстраційної дії законодавства твердження представника відповідача, що внесення інформації про ОК «Магнолія» до словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є достатньою підставою для визначення адреси садового будинку та здійснення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки відповідно до Порядку ведення словників Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2012 № 1014/5, до словників вноситься інформація лише щодо місця розташування іменованого об`єкта, у даному випадку кооперативу, та його власних вулиць, а не індивідуально визначеного нерухомого майна, яким у даному випадку є садовий будинок. Крім того, інформація до словників вноситься на підставі лише повідомлення органу місцевого самоврядування, а не розпорядчого документа, що може підтверджувати присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16 (п. 55), від 29.09.2021 у справі №910/15989/16, від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Отже, реєстрація права власності на садовий будинок за ОСОБА_3 проведена з порушенням вимог Порядку, затвердженого Постановою КМУ №1127 та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки довідка кооперативу та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності, а також такі документи не підтверджують сукупність юридичних фактів, за наявності яких у ОСОБА_3 могло виникнути право власності на спірний будинок.

Посилання відповідача на п.63 Порядку, суд вважає не обґрунтованим, оскільки вказаний пункт Порядку не стосується спірних правовідносин.

Пунктом 81 Порядку передбачено, що у разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

ОК «Магнолія» зареєстровано як юридичну особу лише 07.02.2005, тобто після побудови спірного садового будинку у 1991 році, тому у даному випадку будівництво садового будинку не може пов`язуватися із результатами діяльності ОК «Магнолія», а надана відповідачем для реєстрації довідка ОК «Магнолія» №32 від 27.04.2022 не може підтверджувати обставини, що визначені пунктом 81 Порядку.

До того ж, як слідує із аналізу положень пунктів 77-81 Порядку, довідка кооперативу є лише додатковим документом, що подається для державної реєстрації, та яка підтверджує виникнення у особи права власності, однак така довідка не замінює необхідних для державної реєстрації документів, що свідчать про присвоєння садовому будинку адреси або документів із зазначенням відомостей про кадастровий номер земельної ділянки під садовим будинком.

Відповідно до п.77 Порядку, державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України щодо особи, яка здійснювала будівництво такого об`єкта (замовник будівництва), чи у випадку, передбаченому статтею 332 Цивільного кодексу України, - щодо особи, яка є власником закінченого будівництвом об`єкта, реконструкція якого проводилася, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд критично ставиться до наданих відповідачем доказів на підтвердження свого членства в ОК «Магнолія», виходячи із наступного.

Як вбачається зі змісту довідки ОК «Магнолія» №32 від 27.04.2022 ОСОБА_3 є членом кооперативу та власником садового будинку №3 площею 42,8 кв.м. по АДРЕСА_2 , який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію в 1991 році.

Представником відповідача на підтвердження інформації про членство ОСОБА_3 в ОК «Магнолія» до відзиву надано копію додатку №3 до протоколу №3 загальних зборів ОК «МАГНОЛІЯ» від 26.05.2018, що підписаний головою правління ОСОБА_6 , відповідно до якого реєстр членів кооперативу доповнено фізичними особами, серед яких є ОСОБА_3 . Також надано копію протоколу №4 загальних зборів ОК «Магнолія» від 15.08.2020, відповідно до якого ОСОБА_3 повторно прийнято в члени кооперативу із виділенням йому ділянки АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи наявна копія нотаріально засвідченого Протоколу №3 від 26.05.2018, що наданий Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією на запит суду разом із реєстраційною справою юридичної особи ОК «МАГНОЛІЯ», із двома додатками, а саме №1 «Реєстр членів, що виключені в зв`язку зі смертю» та №2 «Реєстр членів, які виключені з членів кооперативу». Наданий ОСОБА_3 додаток №3 в матеріалах реєстраційної справи відсутній.

При цьому, відповідно до змісту протоколу №3 від 26.05.2018 на загальних зборах приймались рішення лише щодо виключення членів з кооперативу, питання про прийняття нових членів до кооперативу загальними зборами не розглядались.

До того ж, наданий відповідачем додаток №3 підписаний лише головою правління ОСОБА_6 , в той час як наявні у матеріалах справи додатки №1 та №2 до того самого протоколу підписувалися Головою зборів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 як секретарем зборів. Крім того, пунктом 4 протоколу ОСОБА_6 призначено головою правління замість ОСОБА_8 лише з 27.05.2018, а тому 26.05.2018 ОСОБА_6 в статусі голови правління не мав права підписувати будь-які документи, оскільки не набув відповідних повноважень.

За змістом п.6.1 Статуту ОК «Магнолія» в останній редакції, що затверджена Протоколом №3 від 26.05.2018, членами кооперативу можуть бути громадяни, які зокрема є власниками земельних ділянок на території дачного містечка, їх прямі родичі, які проживають на території дачного містечка, громадяни, які мають право користування та розпорядження дачним будинком та земельною ділянкою на території дачного містечка, оформлене належним чином.

За вказаних обставин, формулювання протоколу №4 загальних зборів ОК «Магнолія» від 15.08.2020 щодо прийняття ОСОБА_3 у члени із виділенням йому конкретної ділянки, по-перше свідчить про те, що до набуття членства ОСОБА_3 не мав відношення до такої ділянки, а також до побудованого на ній у 1991 році садового будинку, а по-друге суперечить положенню Статуту ОК «Магнолія» за яким членство може набути лише особа, що вже має право користування/власності на земельну ділянку та садовий будинок, що оформлене належним чином.

Судом також враховано, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 28.11.2023 у справі №753/6021/22, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 29.05.2024, задоволено позов ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на садовий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , де судами серед іншого встановлено, що довідка ОК «МАГНОЛІЯ» на підставі якої ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на садовий будинок, містить недостовірні дані, в тому числі з підстав не підтвердження його членства в ОК «МАГНОЛІЯ» з часу заснування кооперативу.

Отже, відомості наведені у довідці ОК «Магнолія» » №32 від 27.04.2022, що подана державному реєстратору, з приводу того, що ОСОБА_3 є власником спірного садового будинку не відповідають дійсності, оскільки факт побудови спірного будинку саме ОСОБА_3 у 1991 році не підтверджується матеріалами справи, а отже ОСОБА_3 не може вважатися особою, яка побудувала спірний будинок та у якої виникло право власності на такий будинок.

З наведеного вбачається, що проведена державна реєстрація прав за ОСОБА_3 на садовий будинок здійснена на підставі документів, які не лише не дають змогу встановити законну підставу виникнення права власності, а і містять недостовірні дані.

Статтями 215, 216 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статей 215, 216ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу №1033, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим А.С., відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого ОСОБА_3 зобов`язався передати, а ОСОБА_5 прийняти у власність садовий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 42,8 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:96:447:0101.

Набуття права власності за договором купівлі-продажу є похідним (вторинним) способом набуття права власності. При похідних способах набуття права власності право набувача ґрунтується на праві відчужувача. За таких умов фактично діє правило: «ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам» (Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet»). Вказане відповідає узагальненням Верховного Суду України в листі «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ».

Оцінюючи докази, зібрані під час розгляду справи, у їхній сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_3 , не набувши право власності на спірний садовий будинок в порядку, передбаченому законом, вчинив правочин у формі договору купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_5 . Вказаний договір став підставою для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок за ОСОБА_5 , тому вчинений відповідачами двосторонній правочин у вигляді договору купівлі-продажу підлягає визнанню недійсними, як такий, що вчинений без дотримання вимог ч.1 ст.203 ЦК України та суперечить вимогам ст.41 Конституції України та ст. 328 ЦК України, оскільки відповідач ОСОБА_3 , продавець садового будинку, не набув право власності на нього у встановлений законом спосіб та відповідно не мав право розпорядження вказаним нерухомим майном.

За таких обставин, суд вважає, що спосіб захисту права шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав за ОСОБА_3 та визнання недійсним оспорюваного договору таким, що дає об`єктивні підстави позивачу відновити становище, яке існувало до порушення його прав.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникне одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими-володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

За принципом «superficies solo cedit» (збудоване на землі слідує за нею), перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості (постанови Верховного Суду від 15.01.2020, справа №204/9373/14-ц; від 20.11.2019, справа №307/3902/14-ц; від 27.11.2019, справа №461/2328/16-ц).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позов власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов) відповідає способу захисту, визначеному у пункті 3 частини другої статті 16 ЦК України, припинення дії, яка порушує право. Цей спосіб захисту пов`язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі (постанови ВП ВС від 18.12.2019 у справі N 522/1029/18, від 02.11.2022 № 922/3166/20).

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з 2004 року як користувач земельної ділянки АДРЕСА_2 є членом ОК СДК «Ентузіаст». Також 12.05.2020 ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на садово-дачний будинок загальною площею 75,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, та визнається сторонами, з часу свого заснування і ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ», і ОК «МАГНОЛІЯ» претендували на оформлення речових прав на одну й ту саму територію земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва.

В той же час, лише ОК «СДК «ЕНТУЗІАСТ» на підставі рішення Київської міської ради від 06.07.2017 №759/2921 є законним користувачем земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва, в тому числі і ділянки, що знаходиться у користуванні позивача як члена ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ», а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОК «МАГНОЛІЯ» не має будь-яких зареєстрованих речових прав на нерухоме майно.

Незважаючи на вказані обставини, інформацію про обидва кооперативи як про окремі іменовані об`єкти внесено до Словника іменованих об`єктів та Словника вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об`єктів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із однаковим переліком власних назв вулиць: АДРЕСА_4, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_1, АДРЕСА_11, АДРЕСА_12, АДРЕСА_13, АДРЕСА_14, АДРЕСА_15, АДРЕСА_16, АДРЕСА_17, які за обставинами справи фактично є вулицями Дарницького району міста Києва, що вказані у Офіційному довіднику «Вулиці міста Києва» (додаток до рішення Київської міської ради від 22.01.2015 року №34/899).

Відповідно до п.п. 1.9-1.10 Статуту ОК «МАГНОЛІЯ» від 26.05.2018 Дачне містечко ОК «МАГНОЛІЯ» розташоване за адресою: м.Київ, Дарницький район, урочище Осокорки, в межах вулиць з першої по десяту Ентузіастів.

В листі від 10.01.2024 до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України головою правління ОК «Магнолія» ОСОБА_6 повідомлено про подвійну реєстрацію спірного садового будинку за ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в різних іменованих об`єктах (ОК «Магнолія» та ОК СДК «Ентузіаст»), та підтверджено перебування в складі цих іменованих об`єктів одних і тих же вулиць.

За повідомленням ГУ НП у м.Києві УОАЗОР від 10.11.2023 на запит адвоката Кузьміна Д.Л. при виникненні спірної ситуації 23.10.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , виклик позивачем працівників поліції здійснено саме на ділянку АДРЕСА_2 .

За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 , ст. ДОП Дарницького управління поліції ГУ НП у м.Києві складено довідку від 10.11.2023 за змістом якої спірна ситуація, в якій і ОСОБА_1 , і ОСОБА_5 підтверджували своє право власності на одне й те саме нерухоме майно, виникла з приводу ділянки та будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається із тексту оспорюваного правочину, в п.1.2 Договору сторони вказали, що спірний садовий будинок знаходиться на ділянці із кадастровим номером 8000000000:96:447:0101, яка за рішенням Київської міської ради №759/2921 від 06.07.2017 надана в оренду ОК СДК «Ентузіаст».

Отже, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що реєстрація спірного будинку за відповідачами в іменованому об`єкті ОК «Магнолія», фактично здійснена на ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОК СДК «Ентузіаст» та його члена ОСОБА_1 .

Протиправна реєстрація нерухомого майна встановлює правовий зв`язок між майном, державна реєстрація якого є предметом спору у справі та землею комунальної власності, яка перебуває в оренді ОК СДК «ЕНТУЗІАСТ» та користуванні його члена - ОСОБА_1 , на якій це майно розміщено, відтак безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків останнього та стосується його інтересів, як користувача земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

Крім того, незаконна реєстрація відповідачами права власності на садовий будинок в ОК «Магнолія» фактично призвела до ситуації, за якої на земельній ділянці позивача право власності на один садовий будинок зареєстровано у двох різних кооперативах: право позивача з 2020 року на садово-дачний будинок в ОК СДК «Ентузіаст» та право ОСОБА_5 з 2023 року на садовий будинок в ОК «Магнолія», що очевидно створює перешкоди у ефективному здійсненні позивачем свого права власності на садово-дачний будинок, а також на мирне користування та розпорядження належним йому майном.

Щодо заперечень представника ОСОБА_3 з приводу того, що згідно наданих фото, належний позивачу двоповерховий будинок загальною площею 75,3 кв.м. відсутній на вказаній ділянці, а наявний лише одноповерховий, що відповідає технічним характеристикам будинку, що був зареєстрований за ОСОБА_3 необхідно зазначити про наступне.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. Згідно зі ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, надані відповідачем фото в дійсності відображають належний йому садовий будинок, який побудований у 1991 році та на момент реєстрації права власності у 2020 році мав два поверхи та становив загальну площу 75,3 кв.м. Проте, у зв`язку із аварійним станом другого поверху, позивачем було здійснено його демонтаж. На даний час зміни у реєстраційні дані об`єкта не внесені.

Наведені позивачем пояснення не суперечать наявним у матеріалах справи доказам, оскільки технічна інвентаризація спірного садового будинку здійснена на замовлення ОСОБА_3 19.04.2022, в той час як реєстрація права власності на садовий будинок за ОСОБА_1 здійснена значно раніше - 18.05.2020.

До того ж, наведені відповідачем заперечення щодо різниці у фактичній площі садових будинків не спростовують підтверджених позивачем підстав позову, які свідчать про те, що ОСОБА_3 незаконно, без будь-яких правових підстав зареєстрував за собою право власності на садовий будинок на належній позивачу як члену ОК СДК «Ентузіаст» земельній ділянці.

Разом з тим, необхідно врахувати, що у практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

Законність реєстрації права власності на садовий будинок за ОСОБА_1 в ОК СДК «Ентузіаст» не є предметом даного позову, а тому посилання відповідача, що не підтверджені будь-якими доказами, про те, що ОСОБА_1 здійснив реєстрацію будинку з використанням завідомо підроблених документів, відхиляються судом.

З приводу заперечень представника відповідача ОСОБА_3 проти обраного позивачем способу захисту слід зазначити про наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

Велика Палата Верховного Суду також зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 та інші).

Як вбачається із предмету та підстав позову, позов ОСОБА_1 спрямований на захист права користування земельною ділянкою та права власності на садовий будинок, що не пов`язано із позбавленням права володіння, а задоволення вимог позивача призведе до втрати відповідачами прав на садовий будинок, а отже і на ділянку, на якій такий будинок побудований. В свою чергу виконання рішення суду про задоволення позову відновить становище позивача, яке існувало до порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 вказано про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За обставинами справи встановлено, що спірний садовий будинок у 2022 році вперше зареєстровано за ОСОБА_3 в іменованому об`єкті ОК «Магнолія», фактично за адресою розміщення ділянки позивача на території ОК СДК «Ентузіаст», на якій позивач ще у 2020 році зареєстрував своє право власності на садово-дачний будинок в іншому іменованому об`єкті ОК СДК «Ентузіаст».

Отже, такий спосіб захисту як витребування садового будинку в ОК «Магнолія» від ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , не відповідатиме характеру порушення прав позивача та у разі задоволення позову може призвести до реєстрації за позивачем права власності на садовий будинок в ОК «Магнолія», що суперечить інтересу позивача, який вже володіє будинком в ОК СДК «Ентузіаст» на займаній ним земельній ділянці.

Крім того, стаття 387 ЦК України передбачає лише право власника заявляти позов про витребування майна. Проте, ОСОБА_1 не є членом ОК «Магнолія» та не був власником садового будинку в іменованому об`єкті/кооперативі ОК «Магнолія», а отже і не може витребовувати спірний будинок на свою користь.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок не міг бути зареєстрований в іменованому об`єкті ОК «Магнолія», оскільки ні кооператив, ні його члени ніколи не мали відношення до ділянки АДРЕСА_2 та побудованого на ній садового будинку.

У постанові від 03.04.2024 по справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішення нотаріуса, визнання незаконним та скасування наказу та визнання недійсним договору купівлі-продажу за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Отже, ефективним способом захисту ОСОБА_1 як користувача земельної ділянки та власника садового будинку буде саме скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання недійсним похідного правочину, оскілки таке рішення суду призведе до втрати відповідачами прав на земельну ділянку як власниками садового будинку, а отже і до відновлення попереднього стану ОСОБА_1 - безперешкодне мирне користування ним своєю ділянкою та садовим будинком як член ОК СДК «Ентузіаст».

Щодо зауважень відповідача ОСОБА_3 про те, що при обраному позивачем способі захисту одночасно мають ставитись вимоги щодо визнання, зміни або припинення речових прав, суд зазначає, що чинна редакція ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» як на момент подання позову, так і на момент постановлення рішення, не вимагає заявлення позивачем та задоволення судом додаткових вимог про припинення речового права у разі скасування рішення реєстратора або визнання недійсним правочину. Рішення суду є підставою для державного реєстратора припинити відповідні права, тобто повернути у стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.19.2019 у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Зазначений підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам в їх сукупності, суд визнає їх достатніми та достовірними. Вказані докази у своєму взаємозв`язку згідно з практикою ЄСПЛ щодо урахуванням принципу «балансу вірогідностей» підтверджують правдивість обставин, на які посилався ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог, зокрема ним доведено, що він користується ділянкою АДРЕСА_2 як член кооперативу та має у власності садовий будинок в ОК СДК «Ентузіаст», на займаній ним ділянці протиправно зареєстровано право власності на садовий будинок в іншому кооперативі ОК «Магнолія» за ОСОБА_3 , який згодом відчужив будинок ОСОБА_5 .

В свою чергу, заперечення відповідача ОСОБА_3 стосувались законності проведеної державної реєстрації права власності за ним, незаконності реєстрації садового будинку за позивачем та невірно обраного ним способу судового захисту, на які судом надано вичерпну відповідь. При цьому, відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, на які посилався ОСОБА_1 у своєму позові, що враховано судом при застосуванні принципу змагальності сторін та наданні оцінки їх позиціям.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права та визнання недійсним правочину задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65993428, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким Вадимом Володимировичем 30.12.2022 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на садовий будинок загальною площею 42,8 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2023 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховим Артемом Сергійовичем та зареєстрованим в реєстрі за номером 1033, укладений між ОСОБА_3 ОСОБА_10 та Миколайовичем щодо відчуження садового будинку, розташованого в АДРЕСА_5 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_6 , номер телефону НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою (відповідно до позову) АДРЕСА_7 .

Відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_8 , мобільний телефон НОМЕР_5 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_4

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 16.10.2024.