Ухвала

від 14.10.2024 по справі 160/21620/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №160/21620/23

адміністративне провадження №К/990/37290/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 за позовом Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Плюс!», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 30.09.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі.

При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідачем також порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.

Законом України від 29.06.2023 №3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» внесено зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які набрали чинності 18.10.2023.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

1. При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача. Повне судове рішення складено 07.03.2024.

Ураховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 08.04.2024, у той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано 30.09.2024, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник посилається на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої контролюючим органом касаційної скарги скаржнику.

Скаржник доводить, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривало виконання вимог ухвали суду про повернення касаційної скарги з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за якими, як вказує скаржник, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як на переконання скаржника, є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України).

Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та додатково наголошуючи на складному режимі функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що позбавила учасників справи вільно користуватися своїми процесуальними правами, скаржник стверджує про необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою їх оскарження у найкоротші строки після такого повернення.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

В свою чергу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб`єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 раніше.

Вперше подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких унормовано частиною четвертою статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. У своїй ухвалі Верховний Суд послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

Вдруге касаційну скаргу скаржником до суду подано 30.09.2024, однак зміст такої в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного адміністративного суду є ідентичним раніше поданій, тобто скаржник так і не врахував роз`яснень наданих Верховним Судом в своїй ухвалі та не усунув недоліків вперше поданої касаційної скарги, які слугували підставою для її повернення.

Зокрема, вдруге подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга не місить жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024, а лише формальне цитування пунктів 1, 2 частин статті 328 цього Кодексу без належного правового обґрунтування та конкретизації процесуальної норми, яка, на думку скаржника, є підставою для перегляду судових рішень у цій справі в касаційному порядку.

У порушення вимог КАС України, скаржником так і не наведено жодного правового обґрунтування та не конкретизовано процесуальну норму, як то передбачено пунктом 4 частини другої статті 330 та частиною четвертою статті 328 КАС України, яка, на думку скаржника, є підставою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку; не вказано у чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних, як на думку контролюючого органу, судових рішень про задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради.

Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Разом з тим, недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою положень статей 328, 330 КАС України, зокрема, щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судового рішення у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що з моменту отримання скаржником копії ухвали Верховного Суду про повернення вперше поданої ним касаційної скарги (15.04.2024) і до моменту чергового звернення (30.09.2024) сплинув строк у понад п`ять місяців, однак, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень будь-якого обґрунтування причин такої тривалості реалізації права на звернення до суду скаржник не зазначає. Враховуючи, що при поданні касаційної скарги вдруге так і не усунуто недоліків касаційної скарги, які слугували підставою для її повернення вперше, Суд вважає, що відсутні підстави для визнання такого проміжку часу розумним і об`єктивно необхідним для належного оформлення касаційної скарги з урахуванням роз`яснень, наданих Судом.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Суд окремо звертає увагу, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги відповідачу, слугувало виключно відсутність у касаційній скарзі зазначення підстави для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень визначених частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Натомість, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, контролюючий орган не вказує про наявність обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та звернутися до суду касаційної інстанції з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження враховуючи, що Верховний Суд надавав скаржнику вичерпні роз`яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав.

Таким чином, подаючи касаційну скаргу вдруге, аналогічного змісту попередньо поданій скарзі, в діях контролюючого органу не вбачається наміру добросовісної реалізації належного суб`єкту владних повноважень права на касаційне оскарження судових рішень. Зазначене свідчить лише про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання своїми процесуальними правами.

Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Натомість, обставини, на які посилається скаржник, є суб`єктивними та пов`язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Щодо посилань скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05год 30хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дія його триває й до сьогодні.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною/черговою скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, надаючи оцінку доводам відповідача, Суд вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

У свою чергу, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, скаржник не наводить доводів та не надає суду жодних доказів на підтвердження того, яким саме чином вказані обставини вплинули на обов`язок дотримання ним встановленого КАС України строку касаційного оскарження спірних рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23.

Верховний Суд наголошує, що відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою. Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку (навіть в умовах правового режиму воєнного стану) через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним повторної (чергової) касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.

2. Статтею 330 КАС України визначено загальні вимоги до форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

З урахуванням наведених вище в ухвалі мотивів, вдруге подана відповідачем касаційна скарга не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Частинами четвертою та п`ятою статті 330 КАС України унормовано, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

Проте, всупереч вищенаведеним вимогам процесуального закону, скаржником до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої, підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб.

У зв`язку з початком функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), а саме: «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв`язку, статтю 4 вказаного Закону України 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судом з`ясовано, що позов у цій справі подано Комунальним підприємством «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради (юридичною особою) у 2023 році; предметом позову у справі є вимоги майнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 2684,00грн.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою - лютий 2023 року) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, розмір судового збору складав 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання позовної заяви складає 15404,25грн.

Таким чином, розмір судового збору, який скаржник повинен сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 24646,80грн (15404,25грн х 200%) х 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача - 899998

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Призначення платежу - *;101;22030102 (код класифікації доходів)

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

Вказане свідчить про недотримання скаржником вимог пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України та є недоліком касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, а також усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом та документа про сплату судового збору.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 за позовом Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Плюс!» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова