Ухвала

від 25.10.2024 по справі 160/21620/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

25 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 160/21620/23

адміністративне провадження № К/990/37290/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 за позовом Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Плюс!», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 30.09.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі.

При поданні касаційної скарги скаржник також заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та навів підстави, що зумовили пропуск визначеного статтею 329 Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуального строку звернення до суду з касаційною скаргою. Зокрема, контролюючий орган послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення раніше поданої контролюючим органом касаційної скарги скаржнику.

У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник наголосив, що зазначені ним обставини є безпосереднім чинником необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, ураховуючи, що первинна касаційна скарга була подана вчасно, а надалі тривало виконання вимог ухвали суду про повернення касаційної скарги з наступним зверненням до суду касаційної інстанції у визначеному законом порядку, що вказує на наявність обставин об`єктивного характеру, за якими, як вказує скаржник, необхідно приймати рішення про поновлення відповідного строку звернення до суду з касаційною скаргою. Тобто, приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду, як зазначив скаржник, є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку визначеного частиною п`ятою статті 333 КАС України).

Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та додатково наголошуючи на складному режимі функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що позбавила учасників справи вільно користуватися своїми процесуальними правами, скаржник налягав на необхідності урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою її оскарження у найкоротші строки після такого повернення.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд ухвалою від 14.10.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги та надати до суду: 1) уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом; 2) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі.

Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки, як на переконання Верховного Суду, наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтування та доводи не є такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій з касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень.

У зв`язку з наявністю у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 14.10.2024 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 14.10.2024) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 16.10.2024 о 05:44год.

На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до Верховного Суду подано клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого долучено редакційні уточнення касаційної скарги у справі №160/21620/23, з обґрунтуванням наявності процесуальних підстав касаційного оскарження спірних рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 визначених, зокрема, пунктами 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України, з подальшою вказівкою на необхідність скасування спірних у цій справі судових рішень про задоволення позовних вимог та ухвалення Верховним Судом нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради в повному обсязі.

За змістом, клопотання скаржника про усунення недоліків касаційної скарги, зводиться до обґрунтування необхідності відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги в цій справі, а також поновлення судом строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.

Зокрема, обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України повторно вказує, що дотримання ним процесуального строку касаційного оскарження судових рішень при первинному зверненні до суду та наведення обґрунтованих підстав касаційного оскарження, які безпідставно не були прийняті Верховним Судом при зверненні до суду з касаційною скаргою раніше є достатніми підставами для поновлення строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущено з об`єктивних та поважних причин. Цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, Верховного Суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та повторно наголошуючи на складному режимі функціонування державних органів, зокрема, й Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України правового режиму воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що позбавила учасників справи вільно користуватися своїми процесуальними правами, скаржник стверджує про необхідність урахування судом належної реалізації ним права на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та невідкладному зверненні скаржника до суду з метою їх оскарження у найкоротші строки після такого повернення (з урахуванням реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку передбаченого частиною п`ятою статті 333 КАС України). Контролюючий орган просить визнати поважними підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження та не позбавляти Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України в праві на доступ до правосуддя.

Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, поданому на виконання вимог ухвали від 14.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху, Верховним Судом установлено, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені ним при поданні касаційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку на касаційного оскарження Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України не наводить; належних, достовірних та достатніх доказів не надає.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.

Відповідно до частин першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України всі учасники справи мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків, а тому маючи намір добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження судового рішення, скаржник повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представника відповідача. Повне судове рішення складено 07.03.2024. Таким чином, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 08.04.2024.

Натомість, касаційну скаргу до Верховного Суду скаржником подано лише 30.09.2024, тобто зі спливом понад шести місяців з моменту виготовлення судом апеляційної інстанції повного тексту спірної постанови від 06.03.2024, що як на переконання Верховного Суду, не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на касаційне оскарження спірних судових рішень та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги.

Верховний Суд наголошує, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моменту вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які посилається відповідач у поданому на виконання вимог ухвали від 14.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження, та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від волі скаржника причин.

До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об`єктивно непереборними, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідачем до суду так і не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об`єктивної неможливості контролюючого органу звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності з положеннями статей 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.

Судом також встановлено, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 раніше.

Вперше подану скаржником касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 15.04.2024 повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень, обов`язок зазначення яких унормовано частиною четвертою статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. У своїй ухвалі Верховний Суд послідовно роз`яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу та зауважив про наявність у особи права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою після повернення такої заявнику.

У цій справі звернення контролюючого органу до суду з касаційною скаргою є другим і саме останнім не було дотримано вимоги статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги скаржнику, тобто саме проявлений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для її повернення.

Зокрема, як встановив суд, вдруге подана Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга не місить жодної з передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження спірних у цій справі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024, а лише формальне цитування пунктів 1, 2 частин статті 328 цього Кодексу без належного правового обґрунтування та конкретизації процесуальної норми, яка, на думку скаржника, є підставою для перегляду судових рішень у цій справі в касаційному порядку.

Як зазначалось вище, відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У той же час, суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Разом з тим, подаючи касаційну скаргу вдруге, скаржник так і не врахував роз`яснень наданих Верховним Судом в своїй ухвалі від 15.04.2024 про повернення вперше поданої касаційної скарги та не усунув її недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги контролюючому органу.

А тому, у зв`язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 14.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Натомість, подана відповідачем на виконання вимог ухвали від 14.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху уточнена касаційна скарга, з формальним посиланням, як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі, на положення пунктів 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України, жодним чином не усуває виявлених Верховним Судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження спірних рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює у подальшому її розгляд.

Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення касаційної скарги скаржнику не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Повторно оцінивши посилання скаржника на обставину запровадження з 24.02.2022 на території України воєнного стану, Верховний Суд зазначає, що дійсно, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05:30год 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Запровадження воєнного стану є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС України має враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такими обставинами.

При цьому, питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в країні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, зокрема й у випадку звернення до суду з повторною (черговою) скаргою, оскільки поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного й непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про воєнний стан» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Окрім того, Суд, надаючи оцінку доводам скаржника, вважає за необхідне зауважити, що Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.

Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження після введення воєнного стану.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Поряд з цим, повторно посилаючись на складний режим функціонування державних органів, зокрема, й Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в умовах запровадженого Указом Президента України на всій території України воєнного стану, контролюючий орган так і не наводить обґрунтованих доводів та не надає суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, яким саме чином наведені ним у клопотанні обставини вплинули на обов`язок скаржника подати касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 з дотриманням вимог статей 328-330 КАС України.

Верховний Суд повторно наголошує, що Головне управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, яке діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на поточний день (процедура реорганізації, передача справ, простій, велике навантаження на працівників тощо) шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою.

Неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб та виникнення організаційних складнощів у роботі суб`єкта владних повноважень, як на переконання Верховного Суду, є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Верховний Суд вважає, що у даному випадку пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України, покладається на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а повторне звернення з касаційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 329 КАС України та з недоліками, які слугувати підставою для повернення раніше поданої касаційної скарги скаржнику, свідчить виключно про намагання останнього домогтися безпідставного поновлення судом строку на касаційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним повторної касаційної скарги в межах річного строку з дня складання (отримання) повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п`ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб`єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.

Покликання скаржника на гарантоване йому міжнародним та національним законодавством право на доступ до правосуддя, у даному випадку Верховний Суд вважає також неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Отже, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Сукупність обставин, на які посилається скаржник у поданому ним на виконання вимог ухвали від 14.10.2024 про залишення касаційної скарги без руху клопотанні, є суб`єктивними й пов`язані виключно з неналежною організацією роботи Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України та свідчать про те, що контролюючий орган допустив необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, зазначених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За відсутності підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі, з причин визнання викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстав пропуску такого строку неповажними, Верховний Суд не оцінює клопотання контролюючого органу про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги з точки зору наведення обґрунтувань необхідності такого відстрочення.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення строку касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі №160/21620/23 за позовом Комунального підприємства «Безпечна та інноваційна освіта» Дніпровської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпека Плюс!», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова