Постанова

від 11.10.2024 по справі 855/3/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2024 року

м. Київ

справа №855/3/24

адміністративне провадження № А/990/20/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Єресько Л.О., Смоковича М.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Волощука В.В.,

представників позивача - Денисенка О.М.,

Рященко М.І.,

представників відповідача - Діманової Т.А.,

Тіханової І.С.,

Дубаневича О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 855/3/24

за позовом політичної партії «Голос» до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за апеляційною скаргою політичної партії «Голос» на рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024, ухвалене у складі: судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

Політична партія «Голос» (далі - позивач, ПП «Голос», Партія) звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК) з вимогою визнати протиправним і скасувати наказ НАЗК від 25.06.2024 №167/24 «Про припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії «Голос»».

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що оскаржуваним наказом відповідач вирішив припинити державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос» з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 17-8 Закону України «Про політичні партії в Україні», у зв`язку з повторним поданням звітності, що містить недостовірні дані.

Позивач доводить, що в спірних правовідносинах ним не вчинялося повторно порушень, які можуть бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Позивач також переконує, що висновок НАЗК про подання звітності із недостовірними даними є необґрунтованим. Позивач зазначає, що надав НАЗК документи, які підтверджують реальність понесених Партією витрат у зв`язку з придбанням юридичних послуг під час місцевих виборів 2020 року й у відповідача не було підстав для їхнього неврахування.

ІІ. Фактичні обставини справи

Так, 18 березня 2024 року ПП «Голос» подала до НАЗК:

- звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2020 року (далі - Звіт за III квартал 2020 року; т. 3, а.с. 58-109);

- звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІV квартал 2020 року (далі - Звіт за ІV квартал 2020 року; т. 3, а.с. 110-225).

НАЗК проведено аналіз звітів, за результатами яких складено акти від 18.06.2024 та від 20.06.2024 відповідно.

На підставі вказаних актів НАЗК складено висновки про результати аналізу звітів політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру від 18.06.2024 № 831 та від 20.06.2024 № 834.

Висновками установлено порушення ПП «Голос» пункту 5 розділу II Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням НАЗК від 28.07.2016 № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2016 за № 1185/29315, що полягає у зазначенні недостовірних відомостей у звітах за III і ІV квартал 2020 року.

Як зазначено в описовій частині Висновку №831, у пункті 1.3 Звіту «Відомості про здійснення платежів з рахунку відшкодування витрат з фінансування передвиборної агітації політичної партії» розділу IV «Відомості про здійснення платежів з рахунків політичної партії залежно від виду рахунку» Партією відображено відомості про здійснення витрат:

- у розмірі 1 000 000,00 грн на користь ТОВ «Мейнтіс» за договором про надання послуг від 07.08.2020;

- у розмірі 274 000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 03.08.2020 № 11 та на користь ФОП ОСОБА_2 згідно з додатковою угодою від 03.06.2020 № 2 до договору від 06.04.2020 № 06/04-1п.

Водночас така інформація, у тому числі інформація, викладена в документах, які надано Партією на підтвердження відомостей у Звіті, спростовується інформацією, що отримана НАЗК із загальнодоступних джерел, від органів державної влади (ДБР, ДПС України), та з бази даних ІС «Податковий блок», ЄДРСР.

Посилаючись на указані відомості, НАЗК у Висновку № 831 зазначила про включення Партією до Звіту за III квартал 2020 року недостовірних відомостей щодо господарських операцій з ТОВ «Мейнтіс» на суму 1 000 000,00 грн; з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на суму 274 000,00 грн.

Відповідно до описової частини Висновку № 834 у пункті 1.3 Звіту «Відомості про здійснення платежів з рахунку відшкодування витрат з фінансування передвиборної агітації політичної партії» Партією відображено відомості про здійснення витрат на загальну суму 1 000 000,00 грн на користь ТОВ «Мейнтіс» відповідно до договору про надання послуг від 07.08.2020, а в пункті 1.1 Звіту «Відомості про здійснення платежів з рахунків політичної партії» Київської міської територіальної організації Партії відображені відомості про здійснення витрат на загальну суму 2 452 500,00 грн на користь ТОВ «Мейнтіс» відповідно до договору про надання послуг від 01.10.2020 № 201001.

Водночас така інформація щодо господарських операцій Партії та її місцевої організації, у тому числі інформація, викладена в документах, які надані Партією на підтвердження відомостей у Звіті, спростовується інформацією, що отримана НАЗК від органів державної влади (ДБР, ДПС України), бази даних ІС «Податковий блок», ЄДРСР.

З урахуванням викладеного, НАЗК у Висновку № 834 зазначила про включення Партією до Звіту за IV квартал 2020 року недостовірних відомостей щодо господарських операцій з ТОВ «Мейнтіс» на суму 3 452 500,00 грн.

Наказом НАЗК від 25.06.2024 №166/24 вирішено зупинити державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос», відповідно до статті 17-7 Закону України «Про політичні партії в Україні», у зв`язку з включенням Партією до Звіту за III квартал 2020 року недостовірних відомостей.

На підставі висновків НАЗК №831 та №834 наказом НАЗК від 25.06.2024 № 167/24 вирішено припинити державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос», відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 17-8 Закону України «Про політичні партії в Україні», у зв`язку з повторним протягом року порушенням, що полягає у зазначенні недостовірних відомостей про витрати у звітах політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Не погоджуючись з наказом НАЗК від 25.06.2024 № 167/24, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Зміст рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії є, зокрема, повторне протягом року подання Партією до НАЗК звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, який містить недостовірні відомості про витрати політичної партії в розмірі більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року.

Як зазначив суд першої інстанції, у Звіті за IV квартал 2020 року ПП «Голос» вдруге протягом року зазначило недостовірні відомості про витрати у розмірі 3 452 500,00 грн за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ «Мейнтіс», які мають характер нереальних.

Суд першої інстанції встановив, що директор ТОВ «Мейнтіс» ОСОБА_3 під час допиту як свідка у межах кримінального провадження заперечив щодо причетності до діяльності вказаного підприємства, а вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2023 у кримінальній справі №760/13019/22 засновника ТОВ «Мейнтіс» - ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) - визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України; підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи).

Суд першої інстанції також установив, що предметами договорів, укладених ПП «Голос» із ТОВ «Мейнтіс», були юридичні послуги, обсяг яких був значним, водночас у штаті ТОВ «Мейнтіс» були відсутні юристи, які б могли надати такий обсяг послуг, і в матеріалах справи відсутні докази про те, що ТОВ «Мейнтіс» залучало правників на підставі цивільно-правових угод.

Суд першої інстанції також урахував, що ТОВ «Мейнтіс» не має матеріально-технічної бази для надання послуг, обумовлених договорами з ПП «Голос»; не подавало до податкового органу податкових розрахунків про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку; упродовж останніх років (у тому числі і за наслідками операцій з ПП «Голос») не сплачувало податків і зборів.

IV. Провадження в суді апеляційної інстанції

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просить скасувати його рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що в спірних правовідносинах була відсутня ключова підстава для припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, відповідно до пункту 2 частини першої статті 17-8 Закону України «Про політичні партії в Україні», - повторне протягом року подання звітності, що містить недостовірні відомості.

На думку позивача, для цілей визначення повторності враховуються лише ті порушення, за які до політичної партії застосовані стягнення. Водночас станом на 26.03.2024 - на дату подання Звіту за IV квартал 2020 року - НАЗК не було встановлено порушень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 17-8 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Позивач також доводить, що висновки суду першої інстанції про нереальність операцій між ПП «Голос» і ТОВ «Мейнтіс» є безпідставними й ґрунтуються на недопустимих і неналежних доказах.

Позивач зауважує, що ПП «Голос» і ТОВ «Мейнтіс» є окремими юридичними особами і ПП «Голос» ніколи не збирала, не зберігала і не обробляла персональні дані фізичних осіб, які безпосередньо надавали послуги від імені ТОВ «Мейнтіс», у зв`язку з чим відомості про таких осіб, їхню кваліфікацію тощо не могли бути надані під час перевірки.

Щодо відсутності у ТОВ «Мейнтіс» матеріально-технічної бази, то позивач зазначає, що предметом договорів з указаним товариством були юридичні послуги, надання яких є процесом інтелектуальним, а не виробничим. Позивач також зауважив, що відповідні послуги надавалися в офісах ПП «Голос», в режимі реального часу телефоном, у месенджерах, очно в ході нарад, конференц-дзвінків.

Щодо посилань суду першої інстанції на дефекти в правовому статусі ТОВ «Мейнтіс», які той зробив із посиланням на протоколи допиту посадових осіб ТОВ «Мейнтіс» та вирок Солом`янського районного суду міста Києва у кримінальній справі, то позивач зазначив, що показання свідків, одержані під час допиту в межах кримінального провадження, можуть бути доказами в адміністративному судочинстві за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи. Водночас вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2023 у кримінальній справі № 760/13019/22 було ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості, у зв`язку з чим встановлені ним обставини не мають преюдиційного значення для інших судових справ.

Зрештою позивач звертає увагу на порушення, допущені судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення, які полягають у тому, що рішення суду було ухвалене за межами нарадчої кімнати, про що свідчить те, що до нарадчої кімнати колегія суддів видалилася о 12 год 53 хв, а вже о 13 год 05 хв суд зачитував повне судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач стверджує, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи й дійшов правильних висновків про те, що операції позивача з ТОВ «Мейнтіс», відображені у Звіті за IV квартал 2020 року, мали характер нереальних.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ТОВ «Мейнтіс» не мало у своєму штаті працівників, які б могли надати обумовлені договорами з ПП «Голос» юридичні послуги й загалом указане підприємство має ознаки такого, що створене для легалізації майна, одержаного в незаконний спосіб. Зокрема, керівник ТОВ «Мейнтіс» в межах кримінального провадження заперечив стосовно своєї участі у господарській діяльності підприємства, а засновника ТОВ «Мейнтіс» вироком суду було визнано винним у підробленні документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи.

Відповідач також заперечив щодо доводів позивача стосовно відсутності повторності як підстави для припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії. На думку відповідача, під повторністю у спірних правовідносинах необхідно розуміти вчинення вдруге протягом звітного року одного з порушень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 17-8 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Як зазначив позивач, відповідні порушення позивач допустив подаючи Звіти за III і IV квартали 2020 року з недостовірними відомостями.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

26 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного фінансування та контролю за діяльністю політичних партій» від 23.08.2023 № 3337-IX, яким розділ VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III доповнено пунктом 6 щодо строків подання звітів про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру політичних партій, неподаних політичними партіями за попередні звітні періоди у зв`язку із здійсненням заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, а також у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

Наказом НАЗК від 19.02.2021 № 102/21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 507/36129, установлено, що звіти політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за квартали 2020 року подаються в порядку та спосіб, що визначені Законом України «Про політичні партії в Україні», у редакції, яка діяла на день опублікування Закону України від 19.12.2019 № 410-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», та відповідно до Положення про порядок подання Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням НАЗК від 28.07.2016 № 2, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.08.2016 за № 1185/29315 (далі - Положення №2), у редакції, яка діяла на день набрання чинності цим наказом [11.05.2021].

Відповідно до частини першої статті 17 Закону «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III (далі - Закон № 2365; у редакції від 16.01.2020) політичні партії, місцеві організації політичних партій ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку, проводять щорічний внутрішньопартійний фінансовий аудит своєї діяльності, а також проходять зовнішній незалежний фінансовий аудит у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною дев`ятою статті 17 Закону № 2365 політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов`язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (у тому числі її місцевих організацій, які у встановленому порядку набули статусу юридичної особи) шляхом його заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Частиною одинадцятою статті 17 Закону № 2365 передбачено, що звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включає, зокрема, розділ «Платежі та інші витрати», в якому має бути наведено повну та достовірну інформацію про платежі з окремого рахунку, відкритого для зарахування коштів з державного бюджету, інших рахунків політичної партії та її місцевих організацій, які в установленому порядку набули статусу юридичної особи (з узагальненням інформації за кожним видом рахунків окремо); повернення грошових внесків (чи їх частин) та помилкових грошових надходжень, повернення майнових внесків та нематеріальних активів, внесків, здійснених шляхом фінансування заходів або діяльності на користь політичної партії за згодою партії, повернення до державного бюджету невикористаної частини коштів державного фінансування, перерахування до державного бюджету сум внесків, які неможливо повернути особам, які їх здійснили.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 17 Закону № 2365 копії документів, що підтверджують відображені у звіті про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру відомості, надаються політичною партією на письмовий запит Національного агентства з питань запобігання корупції протягом 15 робочих днів після надходження відповідного запиту.

Пунктом 3 частини двадцять другої статті 17 Закону № 2365 передбачено, що перевірка звітів політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру включає в себе аналіз достовірності інформації, поданої у звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Положення про аналіз Звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, затвердженого рішенням НАЗК від 08.09.2016 №26 (далі - Положення №26) аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації здійснюється шляхом:

1) зіставлення та звірки відомостей, зазначених у Звіті, з доданими до Звіту документами, відомостями з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформацією, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті;

2) встановлення недостовірності відомостей про майно, кошти або витрати політичної партії, її місцевої організації.

Інформація у Звіті вважається неповною у разі неподання копій документів, що підтверджують відображені у Звіті відомості (у тому числі копій платіжних документів, довідок установ банків про рух коштів на рахунках), та/або незазначення всіх відомостей, які мають відображатися політичною партією, її місцевими організаціями у Звіті.

Недостовірними відомостями у Звіті є відображені у ньому відомості про майно, доходи, витрати, зобов`язання фінансового характеру політичної партії, її місцевих організацій, які не відповідають даним, що містяться в первинних облікових документах, відомостям з інформаційних баз даних державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інформації, що надходить та/або отримана Національним агентством від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також фізичних осіб в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей, які мають відображатися політичними партіями у Звіті і які можуть бути спростовані.

Пунктом 2 частини першої статті 17-8 Закону №2365 передбачено, що підставою для припинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії є, зокрема, повторне протягом року подання політичною партією до НАЗК звіту політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, який містить недостовірні відомості про майно політичної партії чи кошти або витрати політичної партії в розмірі більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року.

VI. Позиція Верховного Суду

Спір у цій справі виник у зв`язку з ухваленням НАЗК рішення про припинення державного фінансування статутної діяльності ПП «Голос».

В ухвалі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10.05.2012 у справі «Озгюрлюк Ве Дайанісма Партісі (ОДП) проти Туреччини» (OZGURLUK VE DAYANISMA PARTISI - ODP v Turkey; заява № 7819/03) ЄСПЛ зазначив, що фінансування політичних партій є засобом запобігання корупції та уникнення надмірної залежності політичних партій від приватних спонсорів. Звідси витікає, що таке фінансування спрямоване на посилення політичного плюралізму і сприяє належному функціонуванню демократичних інституцій.

У Рекомендації 2003(4) Комітету Міністрів Ради Європи «Про загальні правила боротьби з корупцією та фінансування політичних партій і передвиборної агітації» від 08.04.2003 зазначено, що держави повинні забезпечувати незалежний моніторинг фінансування політичних партій та передвиборчих кампаній. Незалежний моніторинг повинен включати нагляд за рахунками політичних партій та витратами в рамках передвиборчих кампаній, а також представляти і публікувати їх. Держави повинні встановлювати ефективні, пропорційні та переконливі санкції за порушення положень щодо фінансування передвиборчих кампаній (статті 14, 16).

У контексті викладеного, Суд зазначає, що політичні партії ведуть бухгалтерську звітність у встановленому порядку й зобов`язані щоквартально подавати до НАЗК звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.

Подання політичною партією звітності із недостовірною інформацію щодо витрат політичної партії, розмір яких перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, є підставою для зупинення державного фінансування статутної діяльності політичної партії, а в разі вчинення такого порушення повторно протягом року державне фінансування політичної партії припиняється.

У спірних правовідносинах підставою для висновку про повторне протягом року подання звітності політичної партії з недостовірними відомостями були висновки НАЗК про відображення ПП «Голос» недостовірних витрат у Звітах за ІІІ і ІV квартали 2020 року.

Наказом НАЗК від 25.06.2024 №166/24, за подання недостовірних відомостей у Звіті за ІІІ квартал 2020 року, державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос» було зупинено відповідно до статті 17-7 Закону №2365.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі №855/2/24, залишеним без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024, відмовлено у задоволенні позову ПП «Голос» до НАЗК про визнання протиправним і скасування наказу НАЗК від 25.06.2024 №166/24.

Як установили суди у межах справи №855/2/24, ПП «Голос» у Звіті за ІІІ квартал 2020 року відобразило недостовірні відомості про фінансово-господарські операції з ТОВ «Мейнтіс» на суму 1 000 000 грн; ФОП ОСОБА_1 на суму 250 000,00 грн і ФОП ОСОБА_2 на суму 24 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, подання ПП «Голос» Звіту за ІІІ квартал 2020 року з недостовірними відомостями встановлено рішеннями судів у справі №855/2/24 і не підлягає доказуванню у межах цієї справи.

Щодо висновків НАЗК про зазначення позивачем недостовірних відомостей у Звіті за ІV квартал 2020 року, Суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 640/1437/21, яка стосувалася зупинення державного фінансування статутної діяльності ПП «Голос» у зв`язку із зазначенням у звіті політичної партії недостовірних відомостей щодо витрат політичної партії, Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої підставою для висновку про недостовірність відомостей у звіті може бути відображення у ньому інформації, яка не відповідає даним, що містяться в первинних облікових документах; змістовні недоліки або протиріччя і суперечності у цих документах; їхнє складання «про людське око» при фактичному нездійсненні господарських операцій; відображення у них нереальних чи недостовірних даних; спростування задекларованих даних інформацією з інших джерел.

Також про недостовірність заявлених витрат партії можуть свідчити підтверджені доказами доводи НАЗК, зокрема, про неможливість реального здійснення партією господарських операцій з урахуванням часу або послідовності настання фактів і подій; нездійснення особою, яка значиться контрагентом, підприємницької діяльності; відсутність результатів робіт чи послуг; відсутність первинних документів обліку тощо.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні, не є підставою для висновку про недостовірність відомостей про витрати політичної партії, якщо з інших даних вбачається, що відповідні господарські операції дійсно мали місце.

Натомість лише наявність формально складених, але неправдивих первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована доказами, не є безумовним підтвердженням реальності й достовірності витрат політичної партії.

Отже, з метою встановлення факту достовірності відображених витрат у звіті політичної партії, судам належить перевіряти зміст відповідних господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг) і розрахунку; належним чином досліджувати договори й первинні облікові документи, складені щодо цих операцій; з`ясовувати, чи розкривають вони зміст операцій та чи підтверджують реальність задекларованих витрат політичної партії, а також оцінювати такі документи кожний окремо та у сукупності з іншими доказами у справі.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Мейнтіс», що мали місце у ІV кварталі 2020 року, реальність яких НАЗК поставило під сумнів, Судом з`ясовано таке.

ПП «Голос» в особі голови Рудик К.О. (далі - замовник) уклала з ТОВ «Мейнтіс» (далі - виконавець) в особі директора ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) договори про надання послуг від 07.08.2020 і 01.10.2020.

Відповідно до умов указаних договорів замовник замовляє у виконавця послуги та консультації у сфері юридичного супроводження діяльності замовника, зобов`язується оплачувати їх, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором та іншими документами, складеними відповідно до Договору.

Договорами передбачено, що надання консультацій та послуг здійснюється виконавцем за завданнями, що надаються йому замовником. Сторони спільно погоджують порядок виконання завдань замовника. Результатом наданих виконавцем послуг є усні консультації; юридична експертиза документів правового характеру, в т.ч. договорів, контрактів, установчих документів тощо. Представництво інтересів замовника (в т.ч. в судових інстанціях) здійснюється та оплачується на підставі окремих договорів.

На підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами позивачем як до перевірки, так і до суду надано банківські виписки, копії актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 3 452 500,00 грн, а саме: від 02.10.2020 №2, від 06.10.2020 №3, від 15.10.2020 №1, від 21.10.2020 №2.

Відповідно до вказаних актів виконавець надав, а замовник прийняв послуги з:

- перевірки правильності заповнення подань кандидатур до складу дільничних виборчих комісій на перших та чергових місцевих виборах 25.10.2020, внесених від територіальних організацій Партії та висунутих територіальними організаціями Партії кандидатів на місцевих виборах в межах Львівської, Вінницької, Одеської та Київської областей;

- перевірки правильності заповнень подань кандидатур до складу дільничних виборчих комісій на перших та чергових місцевих виборах 25.10.2020, внесених від територіальних організацій ПП «Голос» та висунутих територіальними організаціями ПП «Голос» кандидатів на місцевих виборах в межах міста Києва, Харківської, Рівненської, Житомирської та Чернігівської областей;

- підготовки 314 подань та пакетів документів для заміни членів ДВК;

- усних юридичних консультацій з питань виборчого процесу для 438 зареєстрованих членів дільничних виборчих комісій на чергових місцевих виборах 25.10.2020, унесених від Київського міського територіального осередку ПП «Голос»;

- усних юридичних консультацій з питань виборчого процесу для 16 висунутих Київською міською територіальною організацією ПП «Голос» кандидатів на місцевих виборах в межах міста Києва 25.10.2020;

- перевірки правильності заповнення 1 000 подань та пакетів документів на спостерігачів для чергових місцевих виборах 25.10.2020, внесених від Київського міського територіального осередку Політичної партії «Голос»;

- усні юридичні консультації з питань виборчого процесу 100 зареєстрованих членів дільничних виборчих комісій на чергових місцевих виборах 25.10.2020, внесених від Київського міського територіального осередку ПП «Голос»;

- усні юридичні консультації з питань виборчого процесу 43 висунутих Київською міською територіальною організацією ПП «Голос» кандидатів на місцевих виборах в межах міста Києва. Загальна вартість послуг за цим Актом складає 1 250 000,00 грн (мільйон двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що обсяг послуг, зафіксований у вказаних актах, був значним. Так, лише у жовтні 2020 року ТОВ «Мейнтіс», відповідно до вказаних актів, проконсультувало 59 кандидатів на місцевих виборах та 538 членів дільничних виборчих комісій, підготувало та / або перевірило понад 1 000 пакетів документів щодо включення до складу дільничних виборчих комісій спостерігачів, їхньої заміни, невизначену кількість подань кандидатур до складу дільничних виборчих комісій на перших та чергових місцевих виборах 25.10.2020.

Суд також зазначає, що вказані послуги надавалися під час виборчого процесу, особливістю якого є безперервність у чітко визначеному проміжку часу, з чим пов`язано необхідність вчинення тих чи інших дій у певний (зазвичай короткий) строк, а й, враховуючи участь Партії у виборах до відповідних місцевих рад у переважній частині областей України, - одночасно в різних куточках України.

Таким чином, консультування значної кількості суб`єктів виборчого процесу в умовах всеукраїнських виборів, одночасно з підготовкою / перевіркою понад тисячі пакетів документів у короткий строк об`єктивно вимагало залучення до надання вказаних послуг кваліфікованих осіб, що володіють спеціальними знаннями у сфері організації та проведення виборів, організації та діяльності політичних партій, а також наявності певної кількості матеріально-технічних засобів.

Водночас під час перевірки НАЗК установило, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ «Мейнтіс» (станом на дату підписання договорів з ПП «Голос») було «Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування відтворювання звуку й зображення».

Відповідно до відомостей, що містяться в інформаційних системах податкового органу, проаналізованих НАЗК під час перевірки звітів ПП «Голос», ТОВ «Мейнтіс» протягом останніх п`яти років не здійснювало будь-якої господарської діяльності. Зокрема 27.11.2018 ТОВ «Мейнтіс» було анульовано свідоцтво платника ПДВ, у зв`язку з неподанням до органу державної податкової служби декларацій з ПДВ; за період з 29.11.2018 по 09.05.2024 ТОВ «Мейнтіс» також не подавало жодної звітності до органів Державної податкової служби України, зокрема й податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску й не сплачувало податків і зборів; не подавало податковим органам повідомлень про прийняття працівників на роботу.

У контексті викладеного, Суд зазначає, що представник позивача в судовому засіданні не зміг назвати конкретних осіб, які на замовлення ПП «Голос» та від імені ТОВ «Ментіс» безпосередньо надавали юридичні послуги, їхньої кількості й кваліфікації, хоча, виходячи з обсягу і характеру цих послуг, які передбачали постійні консультації й підготовку чутливих для Партії документів, від яких залежав успіх на виборах, позивач не міг не володіти такою інформацією.

Позивачем документально не оформлювалися завдання виконавцю, передбачені умовами договорів, на підставі яких мали надаватися послуги, зокрема щодо суті, форми й обсягу необхідних консультацій, їхніх адресатів; переліку та виду документів, які необхідно проаналізувати чи підготувати; строків й порядку передачі результатів робіт.

У матеріалах справи відсутні задокументовані на тих чи інших носіях результати послуг: меморандуми, роз`яснення щодо юридичних питань; довідки з експертизою юридичних документів, підготовлені ТОВ «Мейнтіс»; сторонами договору документально не оформлювався факт передачі результатів послуг.

Надані до суду акти приймання-передачі наданих послуг також не дозволяють встановити змісту та обсягу наданих послуг, зокрема предмету і тривалості консультацій, переліку та виду складених документів, кількості витрачених для їхньої підготовки годин. Ані договори, ані акти приймання-передачі наданих послуг не містять відомостей про порядок визначення вартості послуг.

Як убачається з матеріалів справи, договори та акти приймання-передачі наданих послуг зі сторони ТОВ «Мейнтіс» підписував директор ОСОБА_3 .

Під час аналізу звітів ПП «Голос» НАЗК отримало від Державного бюро розслідувань матеріали кримінального провадження №62021000000000979 від 20.11.2021 за фактами можливих протиправних дій службових осіб ПП «Голос», серед яких протоколи допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

У протоколі допиту як свідка від 29.04.2022 ОСОБА_3 повідомив, що ніякого відношення до реєстрації на своє ім`я та до фінансово-господарської діяльності, зокрема ТОВ «Мейнтіс», не має. Щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Мейнтіс» із ПП «Голос» повідомив, що ніяких договорів, угод, актів виконаних робіт не підписував та не укладав, робіт на замовлення ПП «Голос» не виконував.

Відповідно до протоколу допиту свідка від 08.06.2022, ОСОБА_4 , який на момент укладення договорів з ПП «Голос»,був засновником ТОВ «Мейнтіс» та кінцевим бенефіціарним власником, заперечив свою причетність до діяльності ТОВ «Мейнтіс» і вказав, що з ОСОБА_3 не знайомий.

Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2023 у кримінальній справі №760/13019/22 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців).

Цим вироком установлено, що ОСОБА_4 у листопаді 2018 року погодився на пропозицію невстановленої особи за грошову винагороду перереєструвати (придбати) на своє ім`я підприємство ТОВ «Мейнтіс», на якому він буде рахуватися засновником і керівником, без прийняття безпосередньої участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності такого підприємства. Після державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Мейнтіс», відповідно до раніше досягнутих домовленостей із невстановленою особою, ОСОБА_4 самостійно підприємницьку діяльність не здійснював, фінансового-господарських операцій від імені ТОВ «Мейнтіс» не проводив, податкову звітність до контролюючих органів не подавав, що надало змогу невстановленим слідством особам, користуватися банківськими рахунками та печаткою ТОВ «Мейнтіс», прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Суд зазначає, що інформація, викладена у протоколах допиту свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , узгоджується із обставинами, установленими вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2023 у кримінальній справі № 760/13019/22 та корелюється із інформацією, що міститься про ТОВ «Мейнтіс» в інформаційних базах податкового органу, відповідно до яких з листопада 2018 року ТОВ «Мейнтіс» втратило статус платника ПДВ, не декларувало прибутків і витрат, пов`язаних із господарською діяльністю, не сплачувало податків та зборів, у тому числі за наслідками фінансово-господарських операцій з позивачем.

Беручи до уваги вказані дефекти у державній реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Мейнтіс», ураховуючи недоліки первинних документів, якими сторони супроводжували виконання договорів від 07.08.2020 і 01.10.2020, у поєднанні з відсутністю результатів послуг й недоведеністю реальності їхнього надання через відсутність у ТОВ «Мейнтіс» кваліфікованих працівників і необхідних матеріально-технічних засобів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Звіт ПП «Голос» за ІV квартал 2020 року містив недостовірні відомості щодо витрат, понесених відповідно до договорів з ТОВ «Мейнтіс».?

Аргументи позивача про недопустимість та неналежність доказів, на підставі яких НАЗК визнало операції позивача з ТОВ «Мейнтіс» нереальними, Суд відхиляє.

Так, позивач, посилаючись на практику Верховного Суду у спорах щодо збільшення податкових зобов`язань платників податків за наслідками відображення в бухгалтерському і податковому обліку нереальних господарських операцій, зазначає, що:

1) будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону;

2) протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи;

3) вирок суду, ухвалений за наслідками затвердження угоди про визнання винуватості, не має преюдиціального значення.

В аспекті таких доводів позивача, Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в межах справи № 160/3364/19 вирішувала виключну правову проблему, пов`язану із значенням вироку про фіктивне підприємництво щодо контрагента платника податків, за наслідками операцій з яким платник податків зменшив витрати / збільшив податковий кредит.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємництва (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю) й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Аналізуючи ці та інші висновки Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово зазначав, що в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду вкотре підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження щодо контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо неприйняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу (постанови від 28.06.2023 у справі № 160/17647/21, від 05.06.2024 № 320/17339/23).

Таким чином, податкова інформація, протоколи допиту посадових осіб контрагента, вироки стосовно посадових осіб контрагента не мають наперед установленої сили й самі по собі не спростовують реальності господарських операцій та повинні обов`язково оцінюватися разом з іншими доказами.

Викладене Судом відповідає змісту Положення №26, відповідно до якого аналіз повноти та достовірності відображеної у Звіті інформації здійснюється НАЗК шляхом зіставлення та звірки відомостей, зазначених у Звіті, з доданими до Звіту документами, відомостями з інформаційних баз даних державних органів, інформацією, що надходить та / або отримана НАЗК від державних органів, у тому числі щодо отриманих доходів, внесків, наявності нерухомого майна, транспортних засобів та інших активів, фінансових зобов`язань, інших відомостей.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2023 у кримінальній справі №760/13019/22, протоколи допитів свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і податкова інформація про ТОВ «Мейнтіс», оцінені разом з наданими первинними документами в розрізі змісту відповідних господарських операцій, договірних умов, фактичного порядку виконання послуг, підтверджують правильність висновків НАЗК та суду першої інстанції про те, що операції позивача з ТОВ «Мейнтіс» були нереальними.

З урахуванням викладеного, Суд не погоджується з аргументами позивача про те, що висновки суду першої інстанції про недостовірність відомостей щодо операцій позивача з ТОВ «Мейнтіс» ґрунтуються на недопустимих чи неналежних доказах.

Щодо доводів позивача про відсутність повторності як підстави припинення державного фінансування статутної діяльності Партії, Суд зазначає таке.

26 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного фінансування та контролю за діяльністю політичних партій» від 23.08.2023 № 3337-ІХ, яким відновлено обов`язок для політичних партій подавати звіти після майже чотирирічної перерви, що виникла спершу через обмеження COVID-19, а згодом - через запровадження воєнного стану.

На виконання вимог цього Закону ПП «Голос» одночасно подала до НАЗК звіти за ІІІ та ІV квартали 2020 року, у зв`язку з чим НАЗК одночасно і здійснювався аналіз цих звітів, за результатами якого встановлено недостовірність відомостей щодо операцій позивача з ТОВ «Мейнтіс» як за ІІІ так і за ІV квартали 2020 року, що мало наслідком винесення НАЗК наказів від 25.04.2024 № 166/24 про зупинення державного фінансування статутної діяльності ПП «Голос» відповідно до статті 17-7 Закону України «Про політичні партії в Україні» та № 167/24 про припинення державного фінансування статутної діяльності цієї партії відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 17-8 цього ж Закону.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що Закон № 2365 не розкриває, яке порушення необхідно вважати повторним. Водночас, за твердженням апелянта, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, який підлягає застосуванню у цій частині за аналогією, для визнання правопорушення «повторним» необхідно, щоб правопорушення було вчинено протягом року з дня застосування до особи відповідного стягнення за попереднє аналогічне правопорушення.

У цьому контексті позивач зазначає, що станом на день подання звітності за ІІІ і IV квартал 2020 року до ПП «Голос» не застосовувалися санкції за подання звіту з недостовірними відомостями, а тому й немає підстав вважати, що позивачем було повторно вчинено порушення.

Оцінюючи наведені доводи апелянта, Суд зазначає, що аналогія закону є способом подолання прогалин у законодавстві й передбачає застосування закону, що регулює подібні правовідносини, якщо спеціальний закон відсутній, або ж коли ним не врегульовано певних правовідносин.

Згідно з останнім реченням частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

У спірних правовідносинах підстави для припинення державного фінансування статутної діяльності Партії визначено у статті 17-8 Закону №2365, з якої випливає, що фінансування статутної діяльності політичної партії припиняється, зокрема, у випадку повторного протягом року вчинення одного з порушень, передбаченого пунктом 2 частини першої вказаної статті.

Таким чином, повторним у значенні статті 17-8 Закону №2365, є правопорушення, вчинене політичною партією вдруге протягом одного року з дня вчинення першого.

Відсутність у вказаній статті додаткових кваліфікаційних ознак повторності, на кшталт тих, що передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення («за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню»), не є правовою прогалиною й не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин КУпАП за аналогією.

За нормами статті 17-8 Закону № 2365 рішення про припинення державного фінансування НАЗК з підстав повторного протягом року вчинення політичною партією, зокрема, такого порушення як подання до НАЗК звіту, який містить недостовірні відомості про майно політичної партії чи кошти або витрати політичної партії в розмірі більше двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного календарного року, НАЗК приймає на підставі власного рішення щодо встановлення аналогічного порушення за попередні періоди, які не були скасовані в судовому порядку.

Таким чином, НАЗК було встановлено факт подання недостовірних відомостей про майно політичної партії чи кошти або витрати політичної партії у ІІ, у ІІІ та у ІV кварталах 2020 року, що свідчить про повторність вчинення політичною партією означеного порушення.

Суд також зазначає, що припинення державного фінансування політичної партії, передбачене статтею 17-8 Закону № 2365, є заходом впливу, що вживається до політичних партій в межах державного контролю за використанням коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на фінансування статутної діяльності політичних партій.

За своєю природою цей захід не є адміністративним чи іншим стягненням, що також указує на безпідставність аргументів позивача щодо можливості застосування до питання застосування статті 17-8 Закону № 2365 за аналогією законодавства, що визначає засади адміністративної відповідальності.

У контексті аргументів позивача щодо відсутності повторності вчинення правопорушення, Суд зазначає, що ПП «Голос» раніше вже подавала недостовірні відомості у звітності, що стосувалася 2020 звітного року, і за ці порушення до ПП «Голос» застосовувалися відповідні заходи реагування у вигляді зупинення державного фінансування, правомірність яких була підтверджена судовими рішеннями.

Так, 23.10.2020 ПП «Голос» подала до НАЗК Звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за II квартал 2020 року.

У зв`язку із виявленням недостовірних відомостей у вказаному звіті, наказом НАЗК від 23.12.2020 №592/20, відповідно до частини першої статті 17-7 Закону №2365, державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос» було зупинено.

Не погоджуючись з указаним наказом, ПП «Голос» оскаржило його до суду. Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №640/1437/21 було скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визнання протиправним і скасування наказу НАЗК від 23.12.2020 №592/20, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Водночас ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2022 задоволено заяву ПП «Голос» про відмову від позову та закрито провадження у справі №640/1437/21. Наказом НАЗК від 29.12.2023 № 322/23 відновлено державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос».

18 березня 2024 року ПП «Голос» подала до НАЗК звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за ІІІ квартал 2020 року.

У зв`язку із виявленням недостовірних відомостей у вказаному звіті, наказом НАЗК від 25.06.2024 №166/24 державне фінансування статутної діяльності ПП «Голос» знову було зупинено відповідно до статті 17-7 Закону №2365.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2024 у справі № 855/2/24, залишеним без змін постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024, відмовлено у задоволенні позову ПП «Голос» до НАЗК про визнання протиправним і скасування наказу НАЗК від 25.06.2024 № 166/24.

Таким чином, за звітний 2020 рік ПП «Голос» повторно подало звіт про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру з недостовірними відомостями.

Отже, доводи позивача про те, що в спірних правовідносинах була відсутня повторність як умова для застосування статті 17-8 Закону № 2365 є безпідставними.

Суд також відхиляє посилання позивача на порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, що полягають в ухваленні судового рішення заздалегідь, за межами нарадчої кімнати.

Обґрунтовуючи доводи у цій частині, позивач зазначає, що до нарадчої кімнати колегія суддів видалилася о 12 год 53 хв, а вже о 13 год 05 хв суд зачитував повне судове рішення, що з огляду на його об`єм, обсяг доказів у справі, свідчить про те, що до нарадчої кімнати суд видалявся уже з готовим текстом рішення.

Суд зазначає, що перебування суддів у нарадчій кімнаті протягом часу, якого, за міркуванням позивача, недостатньо для ухвалення рішення, не може свідчити про порушення судом вимог статей 242, 243 КАС України.

Оцінюючи аналогічні за суттю аргументи, Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2023 у справі № 359/10291/19 зазначив, що прийняття судового рішення, як інтелектуально-вольовий акт судді, та підготовка тексту судового рішення - це взаємопов`язані, але не ідентичні види діяльності.

Для забезпечення належної оперативності та ефективності здійснення правосуддя судді при підготовці до судового розгляду, зазвичай, не тільки знайомляться з наявними матеріалами провадження та за необхідності вивчають додаткові джерела (нормативні, наукові, судову практику), але й можуть готувати проєкти судових рішень, у тому числі кілька альтернативних проєктів (особисто чи за допомогою помічників). При цьому сама по собі підготовка таких проєктів не свідчить про упередженість судді (колегії суддів) чи порушення процедури розгляду справи, адже суддя (колегія суддів) за результатами розгляду справи, може як взяти такий проєкт (чи один із альтернативних проектів) за основу та за необхідності відредагувати його, так і відхилити його, написавши повністю новий текст. Кожен суддя організує свою роботу таким чином, щоб забезпечити ефективність і належну оперативність своєї роботи (особливо в умовах великого навантаження), що включає можливість підготовки проєктів судового рішення.

Суд зазначає, що статтями 271, 289-5 КАС України установлені особливості провадження у справах щодо державного фінансування статутної діяльності політичних партій, якими є скорочений (двадцятиденний) строк для вирішення справи та проголошення судом за наслідками розгляду справи повного рішення без права відкласти його складання в порядку, встановленому статтею 243 КАС України.

Таким чином, підготовка судом першої інстанції проєкту / проєктів судового рішення була очевидно пов`язана з необхідністю забезпечити ефективне здійснення правосуддя з урахуванням передбачених КАС України особливостей розгляду цієї категорії справ, у зв`язку з чим Суд відхиляє доводи позивача про порушення судом першої інстанції процесуального закону.

Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до вимог статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 271, 289-5, 315, 316, 322 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Політичної партії «Голос» залишити без задоволення

Рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Судове рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду у справах щодо державного фінансування статутної діяльності політичних партій є остаточним і не може бути оскарженим.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: Л.О. Єресько

М.І. Смокович