Ухвала

від 15.10.2024 по справі 904/4214/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4214/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Сімейко А.М.;

від відповідача: Житніков А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (с. Штомпелівка Лубенського району Полтавської області)

про забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (с. Штомпелівка Лубенського району Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 4 538 800 грн. 00 коп. - основний борг;

- 1 000 грн. 00 коп. - пеня;

- 1 000 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 1 000 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4 538 800 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 25.03.2024 по 25.09.2024 в сумі 1 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп., а також 3% річних за період прострочення з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2024.

У подальшому, від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №47774/24 від 15.10.2024), в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 4 541 800 грн. 00 коп., що належать ТОВ "Укртрансліт" або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Укртрансліт", і знаходяться у ТОВ "Укртрансліт", чи в інших осіб на всіх рахунках та всіх вкладах у всіх установах банків, інших кредитних організаціях, готівкові кошти.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:

- оскільки заява про забезпечення позову подається після пред`явлення позову, більш того, після відкриття провадження у справі, позивач вказує на те, що вважає недоцільним викладати ті обставини, які наведені у позовній заяві по господарській справі, в рамках якої і подається заява та зазначає про те, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки, по-перше, позовні вимоги підтверджуються первинними документами, а, по-друге, в силу презумпції правомірності правочину (постанова Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №203/2612/13-ц, постанова ВП/ВС від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010) та принципу обов`язковості договору, як одного з фундаментів, на якому базується цивільне право (постанова Верховного Суду від 11.02.2019 у справі № 643/13788/15-ц), на переконання позивача, є очевидним факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, а саме зобов`язань щодо постачання товару після отримання передоплати. Тим більше вказане є очевидним, оскільки, відповідач проігнорував вимогу про повернення передоплати за недопоставлений товар за договором поставки;

- позивач вважає, що з огляду на фактичні обставини, які стосуються даної справи, та поведінку відповідача в рамках спірних правовідносин, невжиття судом заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, оскільки, по-перше, відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором; по-друге, відповідач, отримавши від позивача вимогу про повернення передоплати за недопоставлений товар, не тільки не запропонував варіанти урегулювання спору, наприклад, відстрочити, розстрочити повернення передоплати тощо, а й взагалі проігнорував таку вимогу; по-третє, після пред`явлення позову до суду та відкриття судом провадження у справі відповідач у встановлений судом строк не надав відзив на позов. Позивач вважає таку поведінку відповідача недобросовісною, яка свідчить, з одного боку, про намагання відповідача ухилитися від, зокрема, своєчасного вирішення судом спору в розумні строки (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України), а, з іншого боку, про ухилення відповідача від виконання своїх процесуальних обов`язків, зокрема, щодо виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу та щодо сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, з огляду на таку поведінку відповідача, у позивача є всі підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду про стягнення з відповідача коштів;

- позивач вважає, що до остаточного вирішення спору по справі, з метою недопущення ускладнення в майбутньому виконання рішення суду, а також з метою запобігання вчинення відповідачем дій щодо затягування розгляду справи, необхідно вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. суду № 47902/24 від 15.10.2024), в якому він просить суд відкласти розгляду справи з метою мирного врегулювання спору та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У підготовче засідання 15.10.2024 з`явилися представники позивача (заявника) та відповідача.

У вказаному засіданні розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 24.05.2022 у справі № 911/2719/21, від 13.04.2021 у справі № 910/15607/19.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

При цьому, суд відзначає, що заявником не надано доказів існування жодної з таких обставин, також заявником не зазначено, які саме обставини свідчать про можливе утруднення виконання рішення суду.

Крім того, у заяві позивач посилається на те, що після пред`явлення позову до суду та відкриття судом провадження у справі відповідач у встановлений судом строк не надав відзив на позовну заяву.

З цього приводу суд відзначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 30.09.2024 відповідач отримав шляхом її направлення до його Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 30.09.2024 доставлена до Електронного кабінету відповідача - 30.09.2024 о 20:10 год. (а.с. 40). Вказаною ухвалою суду від 30.09.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 01.10.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 30.09.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 40). Враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду - 01.10.2024, граничним строком подачі відзиву на позовну заяву є 16.10.2024, тому строк для подачі відзиву на позовну заяву станом на 15.10.2024 - не закінчився.

Враховуючи вказане, доводи позивача, які викладені в заяві, в цій частині судом відхиляються.

Таким чином, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено про те, що до остаточного вирішення спору по справі, з метою недопущення ускладнення в майбутньому виконання рішення суду, а також з метою запобігання вчинення відповідачем дій щодо затягування розгляду справи, необхідно вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу.

Однак вказані обставини, без зазначення конкретних фактів та доказів, носять характер необґрунтованих припущень.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заінтересованої особи до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви про забезпечення позову.

Посилання заявника на висновки Верховного Суду у справах №№ 908/2382/21, 905/448/22, 381/4019/18 розцінюються судом критично, оскільки обставини, встановлені судом у вказаних справах, мають індивідуальний саме для цих правовідносин характер, а висновки суду зроблені за результатами оцінки саме цих конкретних обставин та правовідносин, та не можуть розповсюджуватись на інші правовідносини та справи.

Слід відзначити, що в питаннях оцінки наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин справи, якими обумовлена необхідність вжиття відповідних заходів, а також оцінює вказані обставини у відповідності до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а також дискреційний характер визначення судом необхідності вжиття відповідних заходів, виключає формування єдиних (для вирішення питання щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову) критеріїв та алгоритму визначення підстав для вжиття того чи іншого засобу забезпечення позову.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 15.10.2024.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений та підписаний - 16.10.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко