Рішення

від 26.11.2024 по справі 904/4214/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4214/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: Сімейко А.М.;

від відповідача: Житніков А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (с. Штомпелівка Лубенського району Полтавської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 4 538 800 грн. 00 коп. - основний борг;

- 1 000 грн. 00 коп. - пеня;

- 1 000 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 1 000 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4 538 800 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 25.03.2024 по 25.09.2024 в сумі 1 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.10.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №45794/24 від 01.10.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.10.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №47774/24 від 15.10.2024), в якій він просить суд накласти арешт на грошові кошти в сумі 4 541 800 грн. 00 коп., що належать ТОВ "Укртрансліт" або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Укртрансліт", і знаходяться у ТОВ "Укртрансліт", чи в інших осіб на всіх рахунках та всіх вкладах у всіх установах банків, інших кредитних організаціях, готівкові кошти.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх. суду № 47902/24 від 15.10.2024), в якому він просить суд відкласти розгляду справи з метою надання часу для мирного врегулювання спору та відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

У підготовче засідання 15.10.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, за результатом розгляду якої, ухвалою суду від 15.10.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" про вжиття заходів забезпечення позову було відмовлено.

Також, у вказаному засіданні судом було розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, проти якого не заперечував представник позивача; вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 15.10.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 05.11.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. суду № 51174/24 від 05.11.2024), в якому він просить суд відкласти розгляд справи, у зв`язку з неможливістю явки його представника в судове засідання через сімейні обставини.

У підготовче засідання 05.11.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з`явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, яке було задоволено судом.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.11.2024 підготовче засідання було відкладено на 12.11.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 52488/24 від 12.11.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- в межах договору поставки сторонами були узгоджені та підписані наступні три специфікації: № 5 від 25.10.2021; № 6 від 25.01.2022 та № 7 від 16.01.2023;

- відповідно до умов Специфікації № 5 від 25.10.2021 ТОВ "Укртрансліт" зобов`язалося в строк до 31.03.2022 здійснити поставку товару - добрив рідких азотних КАС марки КАС28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна, в кількості 195 тон на загальну суму 3 941 028 грн. 00 коп. з ПДВ (умови поставки: EXW склад постачальника ТОВ "Розторгнафта", Запорізька область, Михайлівський р-н, смт. Пришиб, вул. Заводська, 1). ТОВ "Оріон Молоко", на виконання умов договору поставки (специфікації № 5), на підставі виставленого рахунку № 2231 від 25.10.2021, перерахувало відповідачу в рахунок оплати добрив - 3 941 028 грн. 00 коп. з ПДВ. На умовах EXW, склад постачальника (як встановлено правилами Інкотермс 2020), відповідач повинен надати товари в зазначеному місці, а саме: в даному випадку на складі, вказаному в Специфікації. Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором в цій частині виконав в повному обсязі. Саме позивач не виконав свої зобов`язання по вивозу товару, але не з вини відповідача, а внаслідок військової агресії Російської Федерації на території України. Тобто, відсутні будь-які правові підстави, передбачені статтями 610-612 Цивільного кодексу України, які б свідчили про порушення договірного зобов`язання з боку відповідача;

- по Специфікації № 6 від 25.10.2022 ТОВ "Укртрансліт" зобов`язалося в строк до 28.02.2022 здійснити поставку товару - добрив рідких азотних КАС марки КАС28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна, в кількості 96 тон на загальну суму 2 419 315 грн. 20 коп. з ПДВ (умови поставки: DDP, склад покупця: Полтавська область Лубенський район с. Штомпелівка), а ТОВ "Оріон Молоко" - оплатити вказаний товар протягом 3-х банківських днів. З моменту підписання вказаної Специфікації було недопоставлено товару 22,72 тонни на суму 572 571 грн. 26 коп. з ПДВ, оскільки 24.02.2022 в перший день повномасштабного вторгнення виробника АТ "Дніпроазот" було зупинено і до цього часу він не працює. Недопостачання товару сталось не з вини відповідача, а внаслідок військової агресії Російської Федерації на території України. Тобто, відсутні будь-які правові підстави, передбачені статтями 610-612 Цивільного кодексу України, які б свідчили про порушення договірного зобов`язання з боку відповідача;

- по Специфікації № 7 від 16.01.2023 ТОВ "Укртрансліт" зобов`язалося в строк до 16.02.2023 здійснити поставку товару - добрив рідких азотних КАС марки КАС28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна, в кількості 75 тон на загальну суму 2 100 060 грн. 00 коп. з ПДВ (умови поставки: EXW, склад постачальника ТОВ "Дніпроазот", Дніпропетровська область, м. Кам`янське вул. С.Х. Горобця, 1), а ТОВ "Оріон Молоко" - оплатити вказаний товар протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цієї специфікації. На умовах EXW, склад постачальника (як встановлено правилами Інкотермс 2020) відповідач повинен надати товари в зазначеному місці, в даному випадку - на складі, вказаному в Специфікації. Відповідачем свої зобов`язання надати товар на складі було виконано в повному обсязі. Товар в кількості 0,9 тон на суму 25 200 грн. 73 коп. з ПДВ не було вивезено зі складу позивачем;

- відповідач зазначає, що наведені обставини свідчать про відсутність вини відповідача у неотриманні позивачем товару за вказаними договором і Специфікаціями, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.

У підготовче засідання 12.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні судом було відзначено, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем до суду лише 12.11.2024, тому строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.

Враховуючи вказане, у підготовчому засіданні 12.11.2024 судом протокольно було оголошено перерву до 19.11.2024.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 53058/24 від 15.11.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на таке:

- предметом позову у даній справі є вимоги про повернення коштів попередньої оплати за договором поставки. За приписами чинного законодавства форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, але не у всіх випадках. При цьому форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), звільняючи в деяких випадках від відповідальності за порушення зобов`язання, не звільняють від виконання самого зобов`язання. Крім того, статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, якими встановлені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, передбачено, що не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Відтак, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, тим більше, що у даному випадку мова йде про повернення позивачу його власних коштів, перерахованих відповідачу в якості передоплати;

- в силу приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві не був виконаний в строк, встановлений умовами договору поставки, з урахуванням умов, викладених в Специфікації № 6. За умовами договору поставки, з урахуванням Специфікацій № 5 та № 7, відповідач зобов`язаний був передати товар покупцеві на власному складі. Разом з тим, відповідач не забезпечив надання товару в розпорядження покупця за місцезнаходженням власного складу. Таким чином, підсумовуючи вказане, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо передачі товару, а тому позивач в силу приписів, встановлених частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, має право вимагати повернення суми попередньої оплати;

- справа за позовом до ТОВ "Укртрансліт" про стягнення коштів передоплати у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з постачання товару (з аналогічними умовами договору поставки) вже розглядалась Господарським судом Дніпропетровської області - справа № 904/2659/23. Пунктом 3.1. договору поставки передбачено, що постачальник повинен поставити покупцю товар в строк та на умовах, погоджених сторонами в Специфікації, відповідно до пункту 1.3. договору, а покупець зобов`язаний отримати зазначений товар на умовах та в строки, погоджені сторонами в специфікації. Відповідно до пункту 3.3 договору поставки передача товару від постачальника (відповідач по справі) покупцю (позивач по справі) здійснюється згідно з видатковою накладною. Постачальник разом з товаром при постачанні автомобільним транспортом направляє покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; паспорт/сертифікат якості товару. Позивач звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 662, 664 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з умовами, які встановлені пунктами 3.4, 3.5 договору поставки, товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Разом з тим, відповідна видаткова накладна (видаткові накладні) сторонами не була підписана (підписані), що не заперечується і відповідачем;

- щодо постачання товару за Специфікацією № 5, то за умовами договору поставки, з урахуванням специфікації № 5, відповідач зобов`язаний був передати товар покупцеві на складі, розташованому за адресою: Запорізька область, Михайлівський р-н, смт Пришиб, вул. Заводська, 1. Вказаний склад знаходиться на тимчасово окупованій території, що унеможливило та унеможливлює виконання відповідачем обов`язку з передачі товару саме на вказаному складі, але не звільняє відповідача від повернення коштів попередньої оплати;

- щодо постачання товару за Специфікацією № 6, то за умовами договору поставки, з урахуванням Специфікацій № 6, відповідач зобов`язаний був, по-перше, здійснити поставку товару на склад покупця, а, по-друге, передати товар покупцю на його (покупця) складі за адресою: Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Штомпелiвка, але не виконав вказаного обов`язку. Заперечуючи проти доводів позовної заяви в цій частині, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що товар був недопоставлений тому, що виробник товару - АТ "Дніпроазот", в перший день повномасштабного вторгнення призупинив свою роботу і до цього часу не працює. Відтак, відповідач фактично підтвердив ту обставину, що товар за Специфікацією № 6 не був поставлений в повному обсязі, а, відтак, та обставина, що АТ "Дніпроазот" призупинив свою роботу не звільняє відповідача від повернення коштів попередньої оплати;

- щодо постачання товару за Специфікацією № 7, то за умовами договору поставки, з урахуванням Специфікацій № 7, відповідач зобов`язаний був передати товар покупцеві на складі виробника добрив - АТ "Дніпроазот". Заперечуючи проти доводів позовної заяви щодо непостачання товару за Специфікацією № 7, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач, начебто, не вивез товар зі складу виробника добрив - АТ "Дніпроазот". Разом з тим, заперечення відповідача, які стосується непостачання товару за Специфікацією № 7, вочевидь суперечать доводам відповідача, які стосуються заперечень щодо недопоставки товару за Специфікацією № 6. Так, з огляду на те, що виробник добрив - АТ "Дніпроазот" в перший день повномасштабного вторгнення призупинив свою роботу, то зазначена обставина унеможливлювала вивезення позивачем добрива зі складу АТ "Дніпроазот", що не звільняє відповідача від повернення коштів попередньої оплати.

У підготовче засідання 19.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представник відповідача повідомив, що не має наміру подавати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, а також, представники сторін зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим представники позивача та відповідача підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Також, у вказаному засіданні представник позивача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено судом.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 19.11.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 19.11.2024 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 26.11.2024.

У судове засідання 26.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 26.11.2024 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, поданих у підготовчому провадженні.

У судовому засідання 26.11.2024 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 26.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 09.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 44/2020/6 (далі - договір, а.с. 11-14), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, відповідно до договору, покупець зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену договором ціну.

У пунктах 8.1., 8.2. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та йо скріплення печатками сторін. Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1. договору, та закінчується 09.12.2021, але до повного виконання зобов`язань сторонами відповідно до договору. У випадку, якщо жодна зі сторін за двадцять днів до закінчення строку дії договору не заявить про намір його розірвати, він вважається подовженим на наступний календарний рік на таких самих умовах.

Доказів зміни, визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору товаром за договором є мінеральні добрива. Загальне найменування, кількість та одиниця виміру товару, ціна за одиницю товару, загальна ціна (вартість) товару, строки та умови поставки товару, узгоджується сторонами та визначаються на кожну партію товару в окремій Специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо ціни договору та порядку розрахунків, зокрема:

- загальна ціна (вартість) договору визначається кількістю оплаченого та отриманого покупцем товару протягом всього строку дії договору. Ціна за одиницю товару та ціна кожної окремої партії товару визначається сторонами в Специфікаціях та видаткових накладних (пункт 2.1. договору);

- покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату товару, відповідно до узгодженої обома сторонами Специфікації на поставку товару, протягом строку, встановленого в Специфікації (пункт 2.2. договору);

- оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України, шляхом перерахування в безготівковій формі грошових коштів на поточний рахунок постачальника, в розмірі, встановленому в Специфікації на товар (пункт 2.3. договору);

- датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на рахунок постачальника (пункт 2.4. договору).

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови та строк поставки товару, зокрема:

- постачальник повинен поставити покупцю товар в строк та на умовах, погоджених сторонами в Специфікації, відповідно до пункту 1.3. договору, а покупець зобов`язаний отримати зазначений товар, на умовах та в строки, погоджені сторонами в Специфікації (пункт 3.1. договору);

- покупець повинен надати постачальнику письмову заявку, складену за формою, встановленою у додатку № 1 до договору, за 3 робочих дні до строку поставки товару, погодженого сторонами в Специфікації. Заявка може надаватися покупцем шляхом відсилання на електронну адресу постачальника, з боку постачальника використовується наступна електронна адреса: utl.logist@gmail.com, з боку покупця використовується наступна електронна адреса: office.orionm@gmail.com. Постачання товару здійснюється за умови середньодобової температури повітря не менше 0 градусів (пункт 3.2. договору);

- передача товару від постачальника покупцю здійснюється згідно з видатковою накладною. Постачальник разом з товаром при постачанні автомобільним транспортом направляє покупцю наступні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну; паспорт/сертифікат якості товару (пункт 3.3. договору);

- товар вважається поставленим постачальником та переданим у власність покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (пункт 3.4. договору);

- право власності на товар від постачальника до рокупця переходить в момент передачі товару постачальником перевізнику, з яким у постачальника укладений договір перевезення товару, у місці поставки, яке визначене в Специфікації до договору, та підтверджується видатковою накладною, яка складається постачальником в 2-х екземплярах на дату передачі товару перевізнику (підпункт 3.9.3. пункту 3.9. договору);

- строк поставки (відвантаження) певного об`єму товару узгоджується сторонами у Специфікації до договору та здійснюється за умови середньодобової температури повітря не менше 0 градусів. Відвантаження товару здійснюється партіями на підставі відповідної письмової заявки покупця, яка складається за формою, встановленою в додатку № 1 до договору за 3 робочих дні до строку поставки товару, погодженого сторонами в Специфікації. Заявка може надаватися покупцем шляхом відсилання на електронну адресу постачальника, з боку постачальника використовується наступна електронна адреса: utl.logist@gmail.com, з боку покупця використовується наступна електронна адреса: office.orionm@gmail.com. Відвантаження товару здійснюється після отримання від покупця попередньої оплати за товар та при умові відсутності зі сторони покупця простроченої заборгованості за попередні поставки товару (підпункт 3.9.3. пункту 3.9. договору).

У відповідності до вказаних вище умов, до договору сторонами були підписані такі Специфікації до договору:

1) Специфікація № 5 від 25.10.2021 до договору поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 (а.с. 15), в якій сторони визначили умов поставки товару - добрива рідкі азотні КАС, марки КАС 28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна, а також організацію автотранспортних послуг з перевезення добрив, на загальну суму 4 165 278 грн. 00 коп.; строк поставки - до 31.03.2022; умови поставки - EXW, склад постачальника (ТОВ "Розторгнафта", Запорізька область, Михайлівський район, смт. Пришиб, вулиця Заводська, 1). За умовами пункту 3.1.1. Специфікації № 5 покупець подає постачальнику заявку на перевезення (транспортну інструкцію) для доставки за адресою: Полтавська область, Хорольський район, с. Штомелівка. Пунктом 3.1.2. Специфікації № 5 передбачено, що протягом 3-х робочих днів з дня отримання заявки на перевезення постачальник виставляє покупцю рахунок-фактуру на попередню компенсацію витрат по сплаті вартості перевезення, яку покупець зобов`язаний оплатити протягом 2-х робочих днів з дня виставлення. У разі неотримання постачальником оплати у зазначений термін, він вважається вільним від зобов`язання надати послуги з організації перевезення товару постачальнику. У пункті 4 Специфікації № 5 визначений строк оплати товару, а саме: покупець зобов`язується оплатити повну ціну (вартість) товару, в розмірі, встановленому в пункті 2 Специфікації, до моменту поставки товару, протягом 1-го банківського дня з моменту підписання сторонами Специфікації;

2) Специфікація № 6 від 25.01.2022 до договору поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 (а.с. 15, на звороті), в якій сторони визначили умов поставки товару - добрива рідкі азотні КАС, марки КАС 28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна, на загальну суму 2 419 315 грн. 20 коп.; строк поставки - до 28.02.2022; умови поставки: DDP, склад покупця (Полтавська область, Лубенський район, с. Штомпелівка). У пункті 4 Специфікації № 6 визначений строк оплати товару, а саме: покупець зобов`язується оплатити повну ціну (вартість) товару, в розмірі, встановленому в пункті 2 Специфікації, до моменту поставки товару, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Специфікації;

3) Специфікація № 7 від 16.01.2023 до договору поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 (а.с. 16), в якій сторони визначили умов поставки товару - добрива рідкі, азотні КАС, марки КАС 28, код УКТЗЕД 3102 80 00 00, виробник Україна та організацію автотранспортних послуг з перевезення добрив; на загальну суму 2 100 060 грн. 00 коп.; строк поставки - до 16.02.2023; умови поставки - EXW, склад постачальника (АТ "Дніпроазот", Дніпропетровськ область, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1). У пункті 4 Специфікації № 7 визначений строк оплати товару, а саме: покупець зобов`язується оплатити повну ціну (вартість) товару, в розмірі, встановленому в пункті 2 Специфікації, до моменту поставки товару, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами Специфікації.

Як убачається з матеріалів справи, у відповідності до узгоджених сторонами умов відповідачем були виставлені такі рахунки на оплату:

- рахунок на оплату по замовленню № 2231 від 25.10.2021 на суму 3 941 028 грн. 00 коп. (а.с. 17);

- рахунок на оплату по замовленню № 113 від 25.01.2022 на суму 2 419 315 грн. 20 коп. (а.с. 17, на звороті);

- рахунок на оплату по замовленню № 23 від 16.01.2023 на суму 2 100 060 грн. 00 коп. (а.с. 18).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Як було зазначено вище, умови оплати були узгоджені сторонами у Специфікаціях №№5, 6, 7, а саме: сторонами було погоджено попередню оплату до моменту поставки товару.

На виконання вказаних зобов`язань, позивач здійснив попередню оплату на загальну суму 8 460 403 грн. 20 коп., що вбачається з наявних в матеріалах справи:

- платіжної інструкції в національній валюті № 1000002764 від 26.10.2021 на суму 3 941 028 грн. 00 коп. із призначенням платежу "сплата за добрива рідкі згідно з договором №44/2020/6, рах. № 2231 від 25.10.2021, у тому числі ПДВ - 656 838 грн. 00 коп." (а.с. 19);

- платіжної інструкції в національній валюті № 1000003521 від 27.01.2022 на суму 2 419 315 грн. 20 коп. із призначенням платежу "сплата за добрива рідкі азотні КАС згідно з договором № 44/2020/6, рах. № 113 від 25.01.2022, у тому числі ПДВ - 403 219 грн. 20 коп." (а.с. 19 на звороті);

- платіжної інструкції в національній валюті № 103216 від 17.01.2023 на суму 2 100 060 грн. 00 коп. із призначенням платежу "сплата за добрива рідкі азотні марки КАС згідно з рах. № 23 від 16.01.2023, у тому числі ПДВ - 350 010 грн. 00 коп." (а.с. 20).

Отже, позивач свої зобов`язання щодо внесення попередньої оплати у встановлені договором (Специфікаціями №№ 5, 6, 7) порядку, строк та розмірі виконав належним чином.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як було зазначено судом вище, строки поставки товару були узгоджені сторонами у Специфікаціях №№ 5, 6, 7, а саме: до 31.03.2022, до 28.02.2022 та до 16.02.2023, відповідно.

Судом встановлено, що зобов`язання з поставки товару були виконані відповідачем лише частково - на суму 3 921 603 грн. 21 коп., що вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, а саме:

- видаткової накладної № 640 від 13.02.2022 на суму 608 356 грн. 97 коп. (а.с. 21);

- видаткової накладної № 641 від 13.02.2022 на суму 619 949 грн. 52 коп. (а.с. 21 на звороті);

- видаткової накладної № 642 від 13.02.2022 на суму 618 437 грн. 45 коп. (а.с. 22);

- видаткової накладної № 55 від 23.01.2023 на суму 692 739 грн. 79 коп. (а.с. 23);

- видаткової накладної № 58 від 24.01.2023 на суму 691 059 грн. 74 коп. (а.с. 23 на звороті);

- видаткової накладної № 79 від 27.01.2023 на суму 691 059 грн. 74 коп. (а.с. 24).

Отже, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов`язання за договором у повному обсязі не виконав, а саме: у встановлений договором (Специфікаціями №№5, 6, 7) строк відповідач не повідомив позивача про дату готовності товару для відвантаження, а також у визначені договором (Специфікаціями №№ 5, 6, 7) строки відповідач не здійснив поставку товару на залишкову суму 4 538 800 грн. 00 коп., за який позивачем була внесена попередня оплата.

Як зазначає позивач, наявність заборгованості також підтверджується підписаним як позивачем так і відповідачем Актом звірки (а.с.25).

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 54 від 09.07.2024, в якій вимагав повернення попередньої оплати протягом 7 календарних днів від дня отримання даної вимоги. Докази направлення за юридичною адресою відповідача та вручення відповідачу 12.07.2024 поштового відправлення № 3780099154442, в якому містилася вказана Вимога, наявні в матеріалах справи (а.с.26-30).

Позивач посилається на те, що відповідачем вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 4 538 800 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 25.03.2024 по 25.09.2024 в сумі 1 000 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом вище встановлено, що позивач перерахував на користь відповідача попередню оплату в загальній сумі 8 460 403 грн. 20 коп., але відповідач здійснив поставку товару лише на суму 3 921 603 грн. 21 коп., отже матеріалами справи підтверджується факт недопоставки товару за договором на суму 4 538 799 грн. 99 коп. (8 460 403,20 - 3 921 603, 21).

У судовому засіданні 26.11.2024 судом з`ясовувався порядок визначення позивачем заявленої до стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) саме в сумі 4 538 800 грн. 00 коп., на що представником позивача було надано пояснення щодо її визначення за допомогою заокруглення, що розцінюється судом критично, оскільки матеріалами справи підтверджується факт недопоставки товару за договором саме на суму 4 538 799 грн. 99 коп. (8 460 403,20 - 3 921 603, 21).

Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У той же час суд відзначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов`язки одночасно: 1) обов`язок щодо поставки товару, а також 2) обов`язок щодо повернення попередньої оплати.

Як було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача із Вимогою № 54 від 09.07.2024, в якій вимагав повернення попередньої оплати протягом 7 календарних днів від дня отримання даної вимоги. Докази направлення за юридичною адресою відповідача та вручення відповідачу 12.07.2024 поштового відправлення № 3780099154442, в якому містилася вказана Вимога, наявні в матеріалах справи (а.с.26-30).

Враховуючи вказане, судом встановлено, що граничним строком для повернення попередньої оплати в сумі 4 538 799 грн. 99 коп. є 19.07.2024.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З приводу посилання відповідача на те, що обов`язок з поставки товару за Специфікаціями № 5 та № 7 ним було виконано у повному обсязі та самим позивачем вказаний товар не був вивезений зі складу постачальника судом розцінюється судом критично, з огляду на таке.

У статті 664 Цивільного кодексу України зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Суд відзначає, що доказів повідомлення позивача про готовність передачі товару за Специфікаціями № 5 та № 7 матеріали справи не містять.

Отже, заперечення відповідача в цій частині судом відхиляються, як такі, що не підтверджені жодним належним доказом.

Доказів на підтвердження поставки позивачу товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, в сумі 4 538 799 грн. 99 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати. Отже, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 4 538 799 грн. 99 коп., а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути позивачу 4 538 799 грн. 99 коп. суму попередньої оплати.

Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати є такими, що підлягають задоволенню в сумі 4 538 799 грн. 99 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, у пункті 5.6. договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків поставки товару, постачальник на письмову вимогу покупця сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару, що діяла в період прострочення, поставку якого прострочено, за кожен день прострочення. Постачальник не несе відповідальності за несвоєчасну поставку товару, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання покупцем строків отримання товару та/або строків подачі постачальнику заявки/заявок, передбачених пунктами 3.1., 3.2. договору, а також при неможливості здійснення постачальником поставки товару, у зв`язку з температурним режимом, нижчим, чим передбачено в пунктом 3.2. договору.

За умовами пункту 5.14. договору сторони дійшли взаємної згоди збільшити строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штраф, пеня) за договором до трьох років.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 5.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 25.03.2024 по 25.09.2024 в сумі 1 000 грн. 00 коп.

Суд відзначає, що, виходячи зі змісту пункту 5.6. договору, позивач здійснив нарахування пені саме за прострочення поставки товару, а не повернення передоплати.

З цього приводу суд наголошує, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов`язки одночасно: 1) обов`язок щодо поставки товару, а також 2) обов`язок щодо повернення попередньої оплати.

Як було встановлено судом вище, позивач звертався до відповідача із Вимогою № 54 від 09.07.2024, в якій вимагав повернення попередньої оплати протягом 7 календарних днів від дня отримання даної вимоги. Також судом встановлено, що граничним строком для повернення попередньої оплати в сумі 4 538 799 грн. 99 коп. є 19.07.2024.

Таким чином, з 19.07.2024 у відповідача перестав існувати обов`язок з поставки товару на суму 4 538 799 грн. 99 коп. та виник обов`язок з повернення попередньої оплати в сумі 4 538 799 грн. 99 коп.

Отже, нарахування позивачем пені за прострочення поставки товару на суму 4 538 799 грн. 99 коп. в період з 19.07.2024 по 25.09.2024 є неправомірним.

Щодо нарахування позивачем пені за прострочення поставки товару на суму 4 538 799 грн. 99 коп. в період з 25.03.2024 по 18.07.2024 суд зазначає таке.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений.

Відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020, і дія вказаного Закону фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.

Спірний договір був укладений між сторонами 09.12.2020, що свідчить про обізнаність сторін зі змінами до положень, зокрема, статті 232 Господарського кодексу України, які набули чинності 02.04.2020, отже вже діяли на момент підписання договору.

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.

Отже, дія карантину, встановленого цією постановою неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

За таких обставин позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (у даному випадку - це з наступного дня після граничного строку поставки товару за кожною зі Специфікацій № 5, 6, 7, а саме: з 01.04.2022, з 01.03.2022 та з 17.02.2023) та, зокрема, по дату завершення карантину (30.06.2023) по Специфікаціям № 5 та № 6, а саме:

- з 01.04.2022 та по 30.06.2023 за прострочення поставки товару за Специфікацією № 5;

- з 01.03.2022 та по 30.06.2023 за прострочення поставки товару за Специфікацією № 6;

- з 17.02.2023 та по 18.08.2023 за прострочення поставки товару за Специфікацією № 7.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочення поставки товару на суму 4 538 799 грн. 99 коп. в період з 25.03.2024 по 18.07.2024 також є неправомірними.

Суд відзначає, що у заявлений позивачем період з 25.03.2024 по 25.09.2024 пеня за прострочення поставки товару не підлягає нарахуванню.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення пені в сумі 1 000 грн. 00 коп.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп.

З приводу вказаних вимог позивача суд зазначає наступне.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було встановлено судом вище, граничним строком для повернення здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 4 538 799 грн. 99 коп. є 19.07.2024.

Таким чином, з цього часу у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід також зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат суд зазначає також таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с.9 на звороті), та встановлено, що під час його проведення позивачем була невірно визначена сума заборгованості та період прострочення, оскільки, як було встановлено судом, сума заборгованості складає 4 538 799 грн. 99 коп., а прострочення повернення попередньої оплати виникло у відповідача лише 20.07.2024.

Отже, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с.9 на звороті) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи вказане вище, а також визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що за прострочення сплати 4 538 799 грн. 99 коп. в період з серпня по вересень 2024 року (позивач визначив період нарахування інфляційних втрат по 20.09.2024) інфляційні втрати складають 95 723 грн. 29 коп.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1 000 грн. 00 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 01.04.2022 по 20.09.2024 у сумі 1 000 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 10), та встановлено, що під час його проведення позивачем були невірно визначені сума заборгованості та період прострочення, оскільки, як було встановлено судом, сума заборгованості складає 4 538 799 грн. 99 коп., а прострочення повернення попередньої оплати виникло у відповідача лише 20.07.2024.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем (а.с.10) визнається судом необґрунтованими та такими, що не відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вказане вище, а також визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що за прострочення сплати 4 538 799 грн. 99 коп. в період з 20.07.2024 по 20.09.2024 3% річних складають 23 438 грн. 07 коп.

Як було зазначено судом вище, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення 3% річних, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, щодо наявності форс-мажорних обставин, суд зазначає таке.

У розділі 7 договору сторонами були визначені форс-мажорні обставини, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання будь-якого з положень договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, які виникли незалежно від волі сторін після укладення договору і настання або дію яких, а також наслідки, не можна було передбачити або попередити розумними методами, які знаходились поза сферою контролю сторони, через стихійні лиха, громадські безпорядки, страйки, закриття портів, залізничних доріг, ембарго, втручання з сторони влади, в тому числі видання актів державними органами, війни і військові дії, повстання, епідемії (епізоотії), пожежі, обрив електромереж, вибухів, дорожніх природних катастроф, а також їх наслідків і інших подій, які повинні бути підтверджені висновками Торгово-Промислової палати України регіону про дії обставин непереборної сили (пункт 7.1. договору);

- сторона, яка не має можливості виконувати зобов`язання по договору, повинна про настання або закінчення форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10-ти днів, повідомити другу сторону. Не повідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс-мажорних обставин позбавляє сторону права на них посилатись. На виконання грошових зобов`язань форс-мажорні обставини не розповсюджуються (пункт 7.2. договору).

Доказів вчинення дій, передбачених вказаними вище умовами договору, відповідач суду не надав.

Слід також відзначити, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постановах від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21, від 17.08.2022 у справі № 922/854/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору поставки від 09.12.2020, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство повністю зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відтак, аргументи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 54 489 грн. 60 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 44/2020/6 від 09.12.2020 у загальному розмірі 4 541 800 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (вулиця Набережна Перемоги, будинок 120, м. Дніпро, 49100; ідентифікаційний код 38530114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Молоко" (вулиця Центральна, будинок 42, с. Штомпелівка, Лубенський район, Полтавська область, 37832; ідентифікаційний код 35754120) - 4 538 799 грн. 99 коп. - основного боргу, 1 000 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, 1 000 грн. 00 коп. - 3% річних та 54 489 грн. 60 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.11.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко