Повістка

від 14.10.2024 по справі 914/3134/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2024 р. Справа № 914/3134/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача):Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

представники сторін в судове засідання не викликалися

розглянувши заяву Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс», вих.№03-вих/10062024 від 20 вересня 2024 року

про ухвалення додаткового рішення

у справі №914/3134/23

за позовом Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області

до відповідача-1 Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс»

до відповідача-2 Львівської державної лісовпорядної експедиції

за участю: заступника керівника Львівської обласної прокуратури

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Львівської обласної державної адміністрації

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Національного природного парку «Королівські Бескиди»

про визнання відсутності права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2024 року у справі №914/3134/23 у задоволенні позовних вимог Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області відмовлено в повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року у справі №914/3134/23 рішення Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2024 року у справі №914/3134/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області без задоволення.

23 вересня 2024 року від відповідача-1 Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» до апеляційного суду надійшла заява (надіслана до суду - 20.09.2024) про ухвалення додаткового рішення у цій справі про стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 15 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.244 ГПК України).

Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року розгляд заяви Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про ухвалення додаткового рішення у справі призначено в судовому засіданні в межах розумного строку на 14 жовтня 2024 року на 10 год. 50 хв. в приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 81, поряд з тим, суд не вбачав підстав для виклику в судове засідання учасників у справі.

14 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшли заперечення щодо заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення (сформовано в системі «Електронний суд» - 13.10.2024), в яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача-1 у повному обсязі.

Розглянувши заяву Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь заявника 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вирішила таку задоволити частково, з огляду на наступне:

Згідно з ч.1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу положень ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що відповідачем-1 такі докази було долучено до відзиву на апеляційну скаргу, тобто в межах строку, передбаченого ч.8 ст.129 ГПК України.

За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 повідомив, що очікує понести у суді апеляційної інстанції витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн та просив розподілити судові витрати у відповідності до ст.129 ГПК України.

Представництво інтересів відповідача-1 (Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс») в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Куян Михайло Володимирович, повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1290133 від 20 червня 2024 року (арк. справи 193 зворот том ІV).

На підтвердження понесення відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи апеляційним судом в сумі 15 000 грн, відповідач-1 подав апеляційному господарському суду копії: договору про надання правової допомоги №10062024 від 10 червня 2024 року; Додаткової угоди №1 від 10 червня 2024 року до договору №10062024; Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу (арк. арк. справи 199 зворот 202 зворот том ІV).

Згідно з п.1.1 договору про надання правової допомоги №10062024 від 10 червня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юридична фірма Михайла Куяна» (в тексті договору бюро) та Старосамбірським ДЛГП «Галсільліс» (в тексті договору клієнт) бюро зобовязалося на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, через уповноваженого головою бюро адвоката, надавати правничу допомогу клієнту, шляхом представництва його інтересів у Західному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №914/3134/23, з усіма правами, які надаються законом відповідачу, заявнику, скаржнику, зацікавленій особі, здійснювати всі процесуальні дії без обмежень, а клієнт зобов`язався виплатити бюро гонорар за надані послуги.

Оплата за надані послуги адвоката проводиться клієнтом відповідно до додаткових угод, які є частинами цього договору (п.7.1 Договору).

У відповідності до Додаткової угоди №1 від 10 червня 2024 року до договору про надання правової допомоги №10062024 сторони встановили, що правова допомога з питань, визначених у цій додатковій угоді, є оплатною та вартість (гонорар) її є узгодженою. Вид правової допомоги «Представництво інтересів Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» в Західному апеляційному господарському суді під час розгляду справи №914/3134/23»; вартість (гонорар) 15 000 грн.

Також відповідачем-1 до відзиву на апеляційну скаргу було долучено Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, з якого вбачається надання адвокатом наступних послуг: 1). Аналіз національної судової практики у справах даної категорії (1,5 год.) 3 000 грн; 2). Розробка правової стратегії (2 год.) 4 000 грн; 3). Складання відзиву на апеляційну скаргу (4 год) 8 000 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 15 000 грн, які сплачено відповідачем-1 на користь Адвокатського бюро, що підтверджується платіжною інструкцією №1304 від 21 червня 2024 року (арк. справи 209 том ІV).

Колегія суддів вважає вказані докази достатніми для відшкодування відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу.

Поряд з тим, докази, долучені відповідачем-1 до заяви про ухвалення додаткового рішення, які були відсутні у матеріалах справи станом на час прийняття постанови, а саме: акт приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2024 року та звіт про надані адвокатським бюро послуги від 16 вересня 2024 року, колегія суддів до уваги не бере та залишає такі без розгляду, оскільки вони подані з порушенням вимог ч.8 ст.129 та ч.1 ст.221 ГПК України.

Так, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст.221 ГПК України).

Слід зазначити, що у судовому засіданні 16 вересня 2024 року представник відповідача-1, зокрема, просив апеляційний суд судові витрати покласти на позивача, поряд з тим, не зробив заяву про подання додаткових доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та не вказав поважних причин неможливості подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі.

Разом з тим, як зазначено вище, колегія суддів вважає долучені відповідачем-1 до відзиву на апеляційну скаргу докази, які містяться у матеріалах справи, достатніми для відшкодування відповідачу-1 витрат на професійну правничу допомогу та прийняття додаткової постанови.

Щодо розміру таких витрат:

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, в тому числі є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характер; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 вказала, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.5 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

14 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшли заперечення щодо заяви відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, в яких позивач просить відмовити у задоволенні заяви відповідача-1 у повному обсязі. Зокрема, зазначає, що зміст та оформлення доданих до заяви документів доводить їх підроблення, дефектність та хибність як доказів належного прийняття клієнтом по договору про надання правової допомоги №10062024 від 10.06.2024 року наданих бюро послуг. Так, вказує, що у долучених до заяви додатках наявні різні назви клієнта, відмінні від наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Акт приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2024 року складено щодо приймання-передачі послуг до договору №10062024 від 21 червня 2024 року, про що свідчить повна назва даного Акту та згадка в тексті Акту, при цьому, відповідачем-1 не долучено договору №10062024 від 21 червня 2024 року, що унеможливлює дослідження правового зв`язку даного документа з наданням будь-яких послуг бюро в інтересах клієнта відповідача-1 при розгляді справи №914/3134/23 у суді апеляційної інстанції; зі змісту преамбули Звіту, його мав підписати директор Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» Домінік П.П., підпис же під даним документом вчинено іншою особою, про що свідчить похила лінія перед зазначенням підписанта та істотна відмінність зразків підпису громадянина Домініка П.П., вчинених ним в інших документах.

Колегія суддів відхиляє вказані заперечення представника позивача, оскільки судом не досліджувалися додаткові докази, долучені відповідачем-1 до заяви про ухвалення додаткового рішення (вих.№03-вих/10062024 від 20.09.2024), серед яких, Акт приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2024 року та Звіт про надані адвокатським бюро послуги від 16.09.2024 року, з підстав, наведених судом вище. Разом з тим, посилання представника позивача на зазначення різної назви клієнта у поданих відповідачем-1 доказах, колегія суддів вважає надмірним формалізмом. Слід зазначити, що назва клієнта у договорі про надання правової допомоги та додатковій угоді №1 до договору Старосамбірське ДЛГП «Галсільліс» відповідає скороченій назві підприємства відповідача-1.

Крім цього, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.5-7, ч.9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

-не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

-при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

-суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Проаналізувавши подані відповідачем-1 докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 15 000 грн, оцінивши зазначені у попередньому розрахунку роботи (надані послуги), беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу-1, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Разом з тим, колегія суддів, керуючись критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, дійшла висновку, що витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню позивачем в сумі 10 000 грн.

З огляду на наведене, заява відповідача-1 підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалось вище, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16 вересня 2024 року у справі №914/3134/23 рішення Господарського суду Львівської області від 24 квітня 2024 року у справі №914/3134/23, яким відмовлено у задоволенні позову, залишено без змін, відтак, враховуючи положення ст.129 ГПК України, з позивача на користь відповідача-1 слід стягнути 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 221, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Заяву Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволити частково.

Стягнути з Стрілківської сільської ради Самбірського району Львівської області (82092, Львівська область, самбірський район, с. Стрілки, вул. М. Вербицького, 10; ідентифікаційний код 04371224) на користь Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м. Старий Самбір, вул. Коцюбинського, 6; ідентифікаційний код 30742131) 10 000 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

У задоволенні решти вимог заяви Старосамбірського дочірнього лісогосподарського підприємства обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Галсільліс» - відмовити.

На виконання додаткової постанови видати наказ.

Матеріали справи №914/3134/23 повернути до Господарського суду Львівської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну додаткову постанову складено 18 жовтня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.