УХВАЛА
15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 733/1301/21
провадження № 61-13394ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Ващенко Марина Олександрівна, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ічнянський районний суд Чернігівської області рішенням від 18 лютого
2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2022 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 лютого
2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконним та скасував наказ Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради від 05 листопада 2021 року № 164 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Стягнув з Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу
з 08 листопада 2021 року до 28 лютого 2022 року в сумі 72 294,30 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну способу виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року шляхом заміни відповідача Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради на Відділ освіти Ічнянської міської ради Чернігівської області.
Ічнянський районний суд Чернігівської області ухвалою від 04 квітня
2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 733/1301/21 відмовив.
Не погодившись з ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2024 року залишив без змін.
25 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Ващенко М. О., на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року, в якій заявниця просить скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до пункту 26 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною першою статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Оскарження ухвал суду першої інстанції про відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення після їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 26 частини першої
статті 353 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
З огляду на вищевикладене та відповідно до наведених положень
ЦПК України, не може бути предметом перегляду у касаційному порядку й постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення.
Аналогічний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду
від 09 листопада 2023 року у справі № 125/728/21 (провадження
№ 61-15159ск23), від 19 липня 2024 року у справі № 211/189/21 (провадження № 61-10023ск24), від 09 серпня 2024 року у справі № 554/10131/18 (провадження № 61-11416ск24).
Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02)
та від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява
№ 8863/06), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені у статті 389 ЦПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами цивільного судочинства.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження
№ 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних «фільтрів» не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних «фільтрів» допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України» (заява
№ 19164/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокатка Ващенко М. О.,
на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року необхідно відмовити.
При цьому, вказівка у резолютивній частині постанови Чернігівського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення не підлягає перегляду в касаційному порядку згідно з вимогами ЦПК України.
З наведених обставин не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394, статтею 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Ічнянської гімназії імені Васильченка Ічнянської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2024 |
Оприлюднено | 21.10.2024 |
Номер документу | 122407060 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Фаловська Ірина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні