Ухвала

від 21.10.2024 по справі 755/18344/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

"21" жовтня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/18344/24

провадження № 2/755/9778/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, по позовній ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовна заява не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Як убачається із змісту предмету спору, складовою останнього є вимога позивача про поновлення його на роботі на посаді начальника відділу постачання Товариства відповідача, а за відсутності цієї посади в штатному розписі - на іншій посаді, що є рівнозначною, не вказавши на якій.

Разом з тим, позивачем має бути зазначено, якими нормами трудового законодавства передбачено поновлення позивача на роботі на посаді за вибором суду, та за якими критеріями суд має надати оцінку рівнозначності таких посад.

Таким чином, на виконання приписів даної ухвали суду позивачем має бути уточнено позовну вимогу в частині поновлення його на роботі, зазначивши чітко посаду, на якій позивача має бути поновлено за наслідками розгляду справи.

Крім того, заявляючи вимоги про зобов`язання потенційного відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за серпень 2024 року, за період з 01 по 13 вересня 2024 року, не виплачену компенсацію за дні невикористаної позивачем відпустки, позивачем не зазначено суму стягнення та не надано розрахунок суми стягнення із наданням доказів правомірності такого нарахування, що підлягає до усунення на виконання даної ухвали суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тобто, у разі відсутності документів, які є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, позивачем має бути сплачено судовий збір відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на робот і.

Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2024 року становить 3 028,00 грн.

Як убачається із змісту позовної заяви, складову предмету спору також, серед іншого, становлять вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин між сторонами з 20.09.2024 року за ч. 1 ст. 38 КЗпП України та стягнення моральної шкоди.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин та стягнення моральної шкоди не є вимогами про стягнення заробітної плати чи про поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), тому підлягають до оплати судовим збором.

Таким чином позивачем має бути оплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру, тобто у розмірі 2 422,40 грн.

При цьому матеріали позовної заяви не містять належних доказів звільнення позивача від сплати судового збору у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди- залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Галаган