Рішення

від 30.12.2024 по справі 755/18344/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" грудня 2024 р.

м. Київ

справа № 755/18344/24

провадження № 2/755/9778/24

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» (далі - ТОВ «КВП «Арей»), просить скасувати наказ ТОВ «КВП «Арей» №191/к/тр від 13вересня2024 року про звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» на період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року; визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «КВП «Арей» з 20.09.2024 року у зв`язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, визнавши останнім робочим днем 19.09.2024 року; стягнути з ТОВ «КВП «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року в розмірі 13 993,40 грн.; стягнути з ТОВ «КВП «Арей» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату за серпень 2024 року в розмірі 66 297,01 грн., не виплачену заробітну плату за період з 01.09.2024 року по 13.09.2024 року в розмірі 35 962,90 грн., не виплачену компенсацію за дні невикористаної відпустки в розмірі 66 463,80 грн.; стягнути з ТОВ «КВП «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні: за період з 13.09.2024 року по 11.10.2024 року - 69 967,00 грн., з 12.10.2024 року і по день ухвалення рішення суду, але не більше 6 місяців; стягнути з ТОВ «КВП «Арей» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. та понесені судові витрати. (а.с. 25-48)

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 21.06.2023 року Наказом № 48-К позивача було прийнято на посаду заступника начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей», 16.10.2023 року Наказом № 135/к/тр позивача переведено на посаду начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей». 05.09.2024 року позивачем було подано ТОВ «КВП «Арей» заяву про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України 19.09.2024 року, попередивши відповідача за 14 днів. Причиною звільнення позивача було те, що керівництво ТОВ «КВП «Арей» неодноразово принижувало позивача при інших співробітниках та затримало виплату заробітної плати. Після отримання заяви про звільнення відповідач з незрозумілих підстав повідомив позивачу про відсторонення від посади та про проведення службового розслідування. Про результати проведеного службового розслідування та його підстави позивач не повідомлявся та жодних документів на ознайомлення не отримував. 13.09.2024 року інспектор з кадрів передав позивачу обхідний лист для збору підписів. Після повернення обхідного листа позивачу було повідомлено про його звільнення не за власним бажанням, а у зв`язку із втратою довіри, без надання будь-яких документів та пояснень. 24.09.2024 року із особистого кабінету на веб-сайті Пенсійного фонду України позивач дізнався про те, що його було звільнено 13.09.2024 року на підставі Наказу № 191/к/тр за п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто за начебто систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення, такі зміни були внесені роботодавцем 16.09.2024 року, однак позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, позивачем не отримано копії наказу про звільнення, та з позивачем не проведено остаточний розрахунок при звільненні, а адвокатські запити відповідачем залишено без відповіді, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

24 жовтня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та задоволено клопотання представника про витребування у відповідача додаткових доказів.

30 грудня 2024 року клопотання представника позивача Дубчак Лесі Сергіївни про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, -залишено без задоволення.

Представник відповідача ТОВ «КВП «Арей» Корчинський В. скористався процесуальним правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, відповідно до якого представник проти позову заперечив в повному обсязі, просить в позові відмовити, додатково зазначив, що ТОВ «КВП «Арей» є стратегічним виробником, що спеціалізується на виконанні державних замовлень у сфері оборонної промисловості, розробляє та виготовляє продукцію, що відіграє ключову роль у забезпеченні обороноздатності України, діяльність Товариства спрямована на підтримку національної безпеки та зміцнення військової потужності країни. Позивач ОСОБА_1 був звільнений 13.09.2024 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за неналежне виконання своїх службових обов`язків. Під час роботи позивачу неодноразово наголошувалося на необхідності дотримання трудової дисципліни та виконання наказів підприємства. Однак в ході службових перевірок, проведених 08.08.2024 року та 11.09.2024 року виявлені грубі порушення трудових обов`язків та виконавчої дисципліни. Так, 26.03.2024 року позивач був проінформований про необхідність оптимізації витрат при виконанні державного замовлення відповідно до договору № 143-1160 від 25.03.2024 року, важливо було врахувати залишки комплектуючих на складі під час планування нових закупівель. Ігнорування цих вимог призвело до значних незапланованих витрат підприємства. У зв`язку з неодноразовими порушеннями, невиконанням поставлених завдань, посадових обов`язків та відсутністю обґрунтованих пояснень було прийнято рішення провести службову перевірку діяльності відділу постачання. На підставі актів службової перевірки, складених 08 серпня та 11 вересня 2024 року, комісія виявила численні порушення та недотримання виконавчої дисципліни позивачем як начальником відділу постачання. Недостатнє планування закупівель з урахуванням залишків на складі призвело до значних збитків для ТОВ «КВП «Арей», виявлено, що на основному складі є залишки матеріалів на загальну суму 1 167 829,31 грн., які могли бути використані для виконання державного замовлення, однак ці залишки не були враховані при плануванні нових закупівель, що ускладнено виконання зобов`язань і спричинило фінансові втрати, а також позивачем допущено ряд інших порушень. Відповідно до результатів проведених службових перевірок 09 серпня та 12 вересня 2024 року було прийнято рішення про винесення догани позивачу. При цьому позивач відмовився надавати пояснення щодо порушення ним трудових обов`язків, підписувати документи службових перевірок, які були надані йому для ознайомлення. Враховуючи недобросовісне ставлення позивача до своїх трудових обов`язків, що спричинили негативні наслідки для Товариства, його було звільнено з роботи не за власним бажанням, а у зв`язку із неналежним виконанням трудових обов`язків, а заява позивача про звільнення за власним бажанням від 05.09.2024 року була розцінена Товариством як спроба уникнути відповідальності, оскільки вже розпочалася перевірка діяльності відділу постачання, в процесі яких були виявлені численні порушення, про які було відомо позивачу. Щодо невиплати заробітної плати, то дана невиплата спричинена відсутністю на рахунку Товариства грошових коштів, яка була спричинена невиконанням позивачем своїх посадових обов`язків. Станом на 05.11.2024 року розрахунок з позивачем проведено в повному обсязі.

Представник позивача Дубчак Л.С. скористалась процесуальним правом подачі письмової відповіді на відзив, відповідно до якої представник заперечила проти тверджень, що містить відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідачем складено документи заднім числом та вони є фактично сфальсифікованими.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приймаючи до уваги письмові заяви сторін щодо предмета спору, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що Наказом «КВП «Арей» № 48-К від 21.06.2023 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей», а 16.10.2023 року Наказом № 135/к/тр ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей», що підтверджено також даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 . (а.с. 51-57, 124, 125, 126, 127)

20.06.2023 року ОСОБА_1 підписав зобов`язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію. (а.с. 142)

19.07.2024 року з метою своєчасного виконання умов договору № 143-1160 від 25.03.2024 року, цільового використання бюджетних коштів та формування фактично понесених витрат на виготовлення комплексу важкого ударного гексакоптера УК4-6ХХ «Білий вовк» Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» на ОСОБА_1 , начальника відділу постачання та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання покладено персональну відповідальність за наявність конкурентних комерційних пропозицій від різних постачальників; доручено ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, на підставі проведеного аналізу ринкових пропозицій здійснювати вибір постачальників за більш вигідними умовами з урахуванням співвідношення вартості та якості матеріалів і комплектуючих; ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, здійснювати закупівлю комплектуючих та матеріалів для здійснення замовлення згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року в обов`язковому порядку, враховуючи залишки у відділі складського господарства; ОСОБА_3 , начальнику відділу складського господарства, до 20.07.2024 року надати до відділу постачання інформацію про залишки у відділі складського господарства комплектуючих та матеріалів. (а.с. 143)

19.07.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з Наказом № 1907-24/01 від 19.07.2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» та про відмову ОСОБА_1 ставити підпис. (а.с. 144)

09.08.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від надання письмових пояснень щодо невиконання Наказу від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року». (а.с. 145)

09.08.2024 року у зв`язку із невиконанням вимог внутрішніх регламентів, а саме: п. 3 Наказу № 1907-24/01 від 19.07.2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» щодо необхідності здійснювати закупівлю для виконання замовлення, що понесло за собою значні фінансові збитки підприємству Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 2/к/тм оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, за невиконання та неналежне виконання трудових обов`язків, що було виражено в закупівлі матеріалів та комплектуючих без врахування залишків у відділі складського господарства, що призвело до необґрунтованого збільшення обсягів закупівлі матеріалів і комплектуючих та завдало збитки підприємству. (а.с. 146)

Підставою винесення Наказу № 2/к/тм від 09.08.2024 року зазначено: Наказ від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; Акти від 19.07.2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Наказ від 05.08.2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки»; Акт про результати службової перевірки від 08.08.2024 року № 0808-24/01; Акти про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати письмові пояснення причин невиконання вищевказаного наказу від 09.08.2024 року.

09.08.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з Наказом від 09.08.2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани» та ставити підпис. (а.с. 147)

05.09.2024 року Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов`язків працівників» відсторонено з 05 вересня 2024 року від виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання. (а.с. 148)

05.09.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з Наказом № 187/к/тр від 05.09.2024 року «Про відсторонення від виконання обов`язків працівників». (а.с. 149)

05.09.2024 року ТОВ «КВП «Арей» зареєструвало заяву ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України 19.09.2024 року. (а.с. 58, 128)

06.09.2024 року Розпорядженням ТОВ «КВП «Арей» зобов`язано здійснити 06.09.2024 року передачу справ належним чином від ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання, менеджеру з постачання відділу постачання ОСОБА_4 (а.с. 150)

13.09.2024 року ТОВ «КВП «Арей» Наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків» звільнено начальника відділу постачання ОСОБА_1 13.09.2024 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 129)

Підставою винесення Наказу № 191/к/тр зазначено: Наказ від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25.03.2024 року»; Акт від 19.07.2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 ; Наказ від 09.08.2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_5 »; Наказ від 05.09.2024 року 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов`язків працівників»; Наказ від 12.09.2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_5 ».

13.09.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, ознайомитися з Наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків» від 13.09.2024 року та ставити підпис, відмовився від підпису особової картки працівника. (а.с. 151)

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно з частиною першою статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.

Статтею 149 КЗПП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. (постанова Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/45743/19)

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено статтею 38 КЗпП України. Відповідно до частини першої цієї статті працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в частині скасування наказу відповідача ТОВ «Арей» № 191/к/тр від 13.09.2024 року про звільнення позивача ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України, поновлення позивача на посаді начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» на період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «КВП «Арей» з 20.09.2024 року у зв`язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України відповідно до заяви позивача від 05.09.2024 року, визнавши останнім робочим днем 19.09.2024 року, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 19.07.2024 року з метою своєчасного виконання умов договору № 143-1160 від 25.03.2024 року, цільового використання бюджетних коштів та формування фактично понесених витрат на виготовлення комплексу важкого ударного гексакоптера УК4-6ХХ «Білий вовк» Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» на позивача ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, покладено ряд обов`язків, в межах займаної позивачем посади.

09.08.2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено Акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від надання письмових пояснень щодо невиконання Наказу від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року». (а.с. 145)

09.08.2024 року у зв`язку із невиконанням вимог внутрішніх регламентів, а саме: п. 3 Наказу № 1907-24/01 від 19.07.2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» щодо необхідності здійснювати закупівлю для виконання замовлення, що понесло за собою значні фінансові збитки підприємству Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 2/к/тм оголошено догану позивачу ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання, за невиконання та неналежне виконання трудових обов`язків, що було виражено в закупівлі матеріалів та комплектуючих без врахування залишків у відділі складського господарства, що призвело до необґрунтованого збільшення обсягів закупівлі матеріалів і комплектуючих та завдало збитки підприємству.

Підставою винесення Наказу № 2/к/тм від 09.08.2024 року «Про оголошення догани» зазначено: Наказ від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; Акти від 19.07.2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; Наказ від 05.08.2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки»; Акт про результати службової перевірки від 08.08.2024 року № 0808-24/01; Акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин невиконання вищевказаного наказу від 09.08.2024 року.

Разом з тим, відповідачем ТОВ «Арей» не долучено до матеріалів справи ані Наказу від 05.08.2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки», ані Акту про результати службової перевірки від 08.08.2024 року № 0808-24/01, тому суд позбавлено можливості надати оцінку підставам службової перевірки, результатам службової перевірки, виявлення/наявності факту правопорушення з боку позивача ОСОБА_1 , складової правопорушення та реальних підстав винесення позивачу догани від 09.08.2024 року.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено Наказ ТОВ «КВП «Арей» № 187/к/тр від 05.09.2024 року «Про відсторонення від виконання обов`язків працівників», яким відсторонено з 05 вересня 2024 року від виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та відповідачем винесено Розпорядження від 06.09.2024 року ТОВ «КВП «Арей», яким з метою забезпечення безперебійної роботи відділу постачання, зобов`язано здійснити передачу справ належним чином від ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, менеджеру з постачання відділу постачання ОСОБА_4 , однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які слугували підставами винесення відповідачем Наказу № 187/к/тр від 05.09.2024 року «Про відсторонення позивача ОСОБА_1 від виконання обов`язків працівників», відсутні будь-які внутрішні/локальні документи Товариства, які б стали підставою для проведення перевірки наявності неправомірних дій/порушень посадових обов`язків з боку відповідача, а також в матеріалах справи відсутні будь-які документи про результати проведення такої перевірки.

Разом з тим, 13.09.2024 року відповідачем ТОВ «КВП «Арей» Наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків» звільнено позивача ОСОБА_1 13.09.2024 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Підставою винесення Наказу № 191/к/тр зазначено: Наказ від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25.03.2024 року»; Акт від 19.07.2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 ; Наказ від 09.08.2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_5 »; Наказ від 05.09.2024 року 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов`язків працівників»; Наказ від 12.09.2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_5 ».

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній Наказ ТОВ «КВП «Арей» від 12.09.2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_5 », тому суд позбавлено можливості надати оцінку факту двох застосованих до позивача дисциплінарних стягнень по відношенню до позивача шляхом оголошення догани від 12.09.2024 року та звільнення з роботи від 13.09.2024 року, виключивши подвійність дисциплінарної відповідальності за одне й теж саме порушення.

Крім того, підстави винесення відповідачем Наказу від 13.09.2024 року № 191/к/тр Про звільнення позивача з роботи відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України є ідентичними підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани № 2/к/тм від 09.08.2024 року, доповнивши Наказ про звільнення лише наказом від 12.09.2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани», який в матеріалах справи відсутній.

Таким чином, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів наявності складових підстав звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, зокрема, відсутні докази систематичного, винного невиконання або неналежне виконання без поважних причини позивачем трудових обов`язків, що є підставою для скасування оскаржуваного Наказу про звільнення позивача з роботи від 13.09.2024 року, поновлення його на роботі на період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «КВП «Арей» з 20.09.2024 року у зв`язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України відповідно до заяви позивача від 05.09.2024 року, визнавши останнім робочим днем 19.09.2024 року.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону № 108/95-ВР, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За вимогами ст. 116 КЗпП Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку, що передбачений частиною 1 статтi 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такi юридично значимi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 10.10.2019 року у справі 360/10046/18, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Статтею 27 Закону № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ТОВ «КВП «Арей» на користь позивача невиплачених сум при звільненні 13.09.2024 року, оскільки відповідачем 05.11.2024 року в повному обсязі погашено заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 , що підтверджено довідками про виплату заробітної плати позивачу (а.с. 119-121), що також не заперечено позивачем.

Разом з тим, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись вищенаведеними положеннями діючого трудового законодавства, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ТОВ «КВП «Арей» на користь позивача ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року у розмірі 8 364,64 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка виникла у зв`язку з незаконним звільненням позивача 13.09.2024 року та невиплатою у день звільнення всіх передбачених законом сум при звільненні, тобто з 14.09.2024 року (включно), по день виплати відповідачем вказаних сум, тобто по 05.11.2024 року (включно), що становить 37 робочих днів (2 091,16 грн. х 37 робочих днів = 77 372,92 грн.).

При розрахунку суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, суд приймає до уваги дані, наведені у Довідці, складеній ТОВ «КВП «Арей» (а.с. 104), та вказаний розрахунок перевірено судом та не оспорено позивачем у даному провадженні.

В частині стягнення моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 2371 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відшкодування роботодавцем моральної шкоди, яку він заподіяв працівнику.

Виходячи з наведеної правової норми під моральною шкодою слід розуміти моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв`язків, потребу у додаткових зусиллях для організації свого життя.

Правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України, зі змісту яких випливає, що моральна шкода компенсується лише винною особою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, за наявності порушень прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Це правило кореспондується зі змістом ст. 2371 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику виключно у разі порушення його законних прав, якщо воно призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 2371 Кодексу законів про працю України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 464/1369/18)

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалась на те, що невиплата відповідачемзаробітної плати за час вимушеного прогулу позбавили можливості позивача, яка є особою з інвалідністю І групи, на належні умови життя. Крім того, порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на її загальний стан здоров`я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок незаконного звільнення та несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що є порушенням безумовного права працівника відповідно до державних гарантій, ураховуючи викладені вище обставини, принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодована на користь позивача моральна шкода, яку суд визначає в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 38, 40, 94, 116, 117, 233 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» №191/к/тр від 13 вересня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» з 20.09.2024 року у зв`язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 19.09.2024 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» (код ЄДРПОУ 45029255, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8 364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири) гривні 64 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» (код ЄДРПОУ 45029255, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 77 372 (сімдесят сім тисяч триста сімдесят дві) гривні 92 копійки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» (код ЄДРПОУ 45029255, м. Київ, вул. Харківське шосе, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 грудня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган