Рішення

від 02.10.2007 по справі 32/417

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/417

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  32/417

02.10.07

За позовом     Закритого акціонерного товариства “Інформаційні комп'ютерні системи”

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»

Про                  стягнення 363 009,25 грн.

                                                                                                        Суддя  Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від позивача          Борійчук О.П. –предст.

Від відповідача       не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»363 009,25 грн., в тому числі            250 576,01 грн. основного боргу, 21 089,58 грн. пені, 21 933,99 грн. -  3% річних та                        69 409,58 грн. інфляційних збитків у зв'язку  з неналежним виконанням зобов'язання за договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором № 2565-П від 10.06.2004, а саме порушив зобов'язання зі сплати поставленого на виконання умов договору обладнання.

Відповідач відзиву на позов не надав, повноважні представники відповідача у судове засідання не з'явились, про причини неявки представників суд належним чином не повідомили, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Горіндустрія” та Закритим акціонерним товариством “Інформаційні комп'ютерні системи” укладено договір № 2565-П.

Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 договору № 2565-П позивач зобов'язується продати відповідачу обладнання та виконати роботи, номенклатура, асортимент та кількість яких передбачені в додатках до цього договору, що є невід'ємними його частинами, а відповідач зобов'язується прийняти у власність та своєчасно оплатити вартість обладнання та виконаних робіт на умовах цього договору.

За договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 2.2 договору № 2565-П від 10.06.2004 сторони передбачили, що загальна сума договору складає суму всіх додатків, затверджених уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п 3.5 договору № 2565-П прийом-передача обладнання та виконання робіт оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних документів про прийом-передачу обладнання та виконаних робіт.

Згідно з актом прийому-передачі обладнання до договору № 2565-П від 10.06.2004 позивач передав, а відповідач прийняв обладнання на загальну суму 250 576,01 грн.

У п. 2.3 договору № 2565-П від 10.06.2004 сторони передбачили, що оплата обладнання та робіт здійснюється відповідачем в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 100% вартості обладнання та 50% вартості робіт, які передбачені у відповідних додатках до договору, протягом 15 днів з дня підписання сторонами відповідного додатку (п. 2.3.1 договору № 2562-П); остаточна оплата залишку вартості робіт згідно документу про прийом-передачу робіт по відповідному додатку здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання сторонами документу про приймання-передачу робіт по відповідному додатку до договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушуючи взяті на себе договірні зобов'язання, відповідач не сплатив позивачу а ні попередню оплату, а ні остаточний розрахунок згідно з умовами договору № 2565-П від 10.06.2004, чим заборгував позивачу 250 576,01 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі                           250 576,01 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.4 договору № 2565-П від 10.06.2004 передбачено у випадку порушення відповідачем оплати переданого обладнання та/або виконаних робіт більш ніж на 5 робочих днів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язань.

Частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сума боргу за договором № 2565-П від 10.06.2004 відповідачем не сплачена, факт прострочення зобов'язання з боку відповідача є доведеним та документально обґрунтованим.

Таким чином, судом визнаються обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді 21 089,58 грн. - пені, 21 933,99 грн. -  3% річних та                        69 409,58 грн. - інфляційних нарахувань у зв'язку  з неналежним виконанням зобов'язання за договором.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горіндустрія»(02002,             м. Київ, вул. Марини Раскової, 11 кв. 608-а; код 32771693; рахунок № 26008050301442 в Жовтневому відділенні КБ «Приватбанк»м. Київ; МФО 320659) на користь Закритого акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи»(03005, м. Київ,                      вул. Смоленська, 31-33; код 21670779; рахунок № 260083010178 в АБ «Національні інвестиції»м. Київ; МФО 300498) 250 576 (двісті п'ятдесят тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 10 коп. основного боргу, 21 089 (двадцять одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 58  коп. пені, 21 933 (двадцять одна тисяча дев'ятсот тридцять три) грн. 99 коп. нарахувань 3% річних, 69 409 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста дев'ять) грн. 58 коп. інфляційних нрахувань, 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 09 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     О.О. Хрипун