Постанова

від 14.10.2024 по справі 916/1294/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1294/21

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, С.І. Колоколова,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: М.П. Бочевар

від відповідача: Н.М. Коваль

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повний текст складено 02.05.2024)

у справі №916/1294/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург»

про визнання недійсним рішення загальних зборів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Коротка історія справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Люксембург» (далі ОСББ «ЖК Люксембург») про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», яке оформлено протоколом №1 від 07.04.2017, про затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що спірне рішення загальних зборів суперечить положенням чинного законодавства, оскільки було прийняте на зборах, що відбулися з порушенням порядку їх скликання та проведення. За твердженням позивача, вона як співвласниця майна багатоквартирного будинку, не була повідомлена про дату, час, місце та порядок денний загальних зборів, на яких були прийняті спірні рішення; про прийняте рішення ОСОБА_1 дізналась після ознайомлення з матеріалами справи №521/18224/20; спірні рішення фактично не були прийняті, адже за їх прийняття не проголосувала необхідна визначена законом кількість співвласників (2/3 від загальної кількості усіх співвласників); у голови та секретаря зборів були відсутні повноваження на проведення зборів та підписання протоколу, оскільки їх не обирали під час проведення загальних зборів; відповідачем було порушено порядок оприлюднення спірних рішень. Крім того, на переконання позивача, при розрахунку голосів співвласників необхідно враховувати площу належного їм у будинку майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2021 у даній справі, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, у задоволенні позову було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 10.11.2022 рішення від 29.09.2021 та постанову від 30.06.2022 було скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова Верховного Суду від 10.11.2022 мотивована неврахуванням судами Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якими було продовжено строк позовної давності на період дії карантину.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.05.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023, за результатами нового розгляду позов задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», яке оформлено протоколом №1 від 07.04.2017.

Постановою Верховного Суду від 19.12.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 скасовано, справу знову передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Верховним Судом у постанові від 19.12.2023 зазначено, що суди, задовольняючи даний позов, в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не встановили, яким чином оскаржуване рішення порушує право або інтерес позивача та не зазначили, яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення прав і законних інтересів, за захистом яких позивач звернувся з цим позовом до суду, і яких саме. Натомість суди, задовольняючи позов, виходили із встановлених обставин щодо порушень під час скликання та проведення загальних зборів, що не призводить до обов`язкового визнання недійсними рішень таких зборів.

Крім того, у постанові від 19.12.2023 Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції, відхиляючи доводи відповідача про передбачену пунктом 5.10. статуту можливість прийняття рішень загальними зборами простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на загальних зборах, не зазначив норму закону, якій не відповідає статут. Суди також не надали оцінки доводам відповідача щодо порядку визначення кількості голосів, які належать кожному співвласнику на загальних зборах, та кількості голосів, необхідних для прийняття оспорюваних рішень загальними зборами ОСББ «ЖК «Люксембург».

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у позові відмовлено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «ЖК Люксембург» судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 7945,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

-враховуючи відсутність у статуті ОСББ «ЖК Люксембург» положення, яке передбачає необхідність прийняття рішень про затвердження розміру внесків на утримання будинку 2/3 від загальної кількості голосів співвласників, наявність у статуті положення про прийняття рішень більшістю голосів, то спірне рішення було прийнято співвласниками, кількість голосів яких є достатньою для прийняття рішення;

-здача 4 корпусу будинку в експлуатацію у 2016 році без надання суду документів на підтвердження проведення державної реєстрації права власності за особами до моменту проведення спірних загальних зборів не може свідчити про прийняття рішення із порушенням вимог чинного законодавства;

-доводи ОСОБА_1 стосовно того, що голоси окремих співвласників були враховані двічі, а іноді і тричі під час підрахунку голосів, є недоведеними;

-невиконання ОСББ «ЖК Люксембург» порядку і способу повідомлення позивача про проведення загальних зборів не є безумовною підставою для визнання рішення недійсним, інші наведені відповідачем доводи (крім відсутності у голови та секретаря зборів повноважень на підписання протоколу) взагалі не можуть бути підставами для визнання рішення загальних зборів недійсними;

-стверджуване порушення ОСОБА_1 її права на участь в управлінні об`єднанням не відповідає дійсності, оскільки позивачем протягом довготривалого періоду не було вжито взагалі будь-яких заходів з метою отримання відомостей про діяльність ОСББ «ЖК Люксембург» або про прийняті загальними зборами рішення; позивачем не доведено порушення її прав як співвласника багатоквартирного будинку.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у даній справі, ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-чинний статут ОСББ «ЖК Люксембург» може бути застосований лише в частині, що не протирічить Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», тоді як пункт 5.10. статуту, відповідно до якого рішення загальних зборів, окрім рішень з питань, вказаних у пункті 5.17., приймаються простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на загальних зборах, суперечить вимогам вказаного Закону, а також Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»;

-висновок суду першої інстанції стосовно того, що здача 4 корпусу будинку в експлуатацію у 2016 році без надання суду документів на підтвердження проведення державної реєстрації права власності за особами до моменту проведення спірних загальних зборів не може свідчити про прийняття рішення із порушенням вимог чинного законодавства, на думку апелянта, є помилковим, оскільки здійснений без надання оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, з яких вбачається наявність зареєстрованих за співвласниками об`єктів нерухомості в корпусі №4 будинку АДРЕСА_1 ;

-місцевим господарським судом не взято до уваги, що позивачем у письмових поясненнях до суду від 07.02.2024 надавались відомості про конкретних осіб, які володіють двома, трьома і більше об`єктами нерухомості в будинку, зазначалися конкретні приміщення та площі таких приміщень; при математичному підрахунку таких голосів вбачається, що відповідачем було безпідставно враховано 14 голосів співвласників;

-складений відповідачем протокол та додаток №2 до нього суттєво відрізняються від встановленої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №203 від 25.08.2015 типової форми протоколу;

-відповідачем у додатку №2 до протоколу взагалі не зазначено жодного паркомісця (машиномісця), як об`єкту нерухомого майна, а отже, 49 співвласників багатоквартирного будинку, зокрема і позивач, були протиправно позбавлені можливості прийняти участь у загальних зборах та їх голоси не враховувалися під час голосування;

-наявний в матеріалах справи додаток №1 до протоколу «Калькуляція витрат та розрахунку тарифу на послуги» незрозуміло ким був складаний і ким був затверджений, також незрозуміло, чи є цей додаток саме тим додатком, про який йде мова у протоколі;

-відповідачем взагалі не складався і не затверджувався кошторис об`єднання ані у 2016 році, ані у 2017 році, ані в подальшому в 2019 2021 роках, відтак, взагалі незрозуміло, яким чином відповідач здійснював розрахунок внеску на утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що є помилковим висновок суду про те, що позивачем протягом довготривалого періоду не було вжито взагалі будь-яких заходів з метою отримання відомостей про діяльність ОСББ «ЖК Люксембург» або про прийняті загальними зборами рішення, адже ОСОБА_1 вживала дії з метою отримання інформації про діяльність ОСББ «ЖК Люксембург», в тому числі щодо отримання протоколів загальних зборів співвласників за період з 2013 по 2019 роки.

Більше того, як вказала ОСОБА_1 , мешканці (співвласники) будинку АДРЕСА_1 у кількості майже 100 осіб у зв`язку із ненаданням відповідачем співвласникам жодної інформації про діяльність об`єднання зверталися 24.09.2018 до ОСББ «ЖК Люксембург» із заявою про надання копій документів про діяльність об`єднання за 2014-2018 роки, в тому числі протоколів загальних зборів співвласників, яка була отримана відповідачем 25.09.2018, однак жодної відповіді отримано не було. В подальшому, 06.06.2019 мешканці (співвласники) будинку у кількості більше 50 осіб, серед яких була і позивач ОСОБА_1 , знову звернулися до ОСББ «ЖК Люксембург» із заявою про надання копій документів про діяльність об`єднання за 2014 2019 роки, в тому числі протоколів загальних зборів співвласників, однак і дана заява була проігнорована відповідачем.

На підтвердження зазначених доводів, апелянтом до апеляційної скарги долучено копію заяви мешканців будинку АДРЕСА_1 від 24.09.2018, копію фіскального чеку АТ «Укрпошта», копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копію звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 від 06.06.2019.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, яке мотивоване тим, що зазначені докази не були надані до суду першої інстанції з підстав того, що не порушувалось питання щодо начебто невжиття ОСОБА_1 взагалі будь-яких заходів з метою отримання відомостей про діяльність ОСББ «ЖК Люксембург» або про прийняті загальними зборами рішення.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 31.05.2024 за вх.№2074/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, Г.І. Діброви, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/1294/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

10.06.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21 залишено без руху з підстав того, що скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку.

В межах строку, встановленого ухвалою суду від 17.06.2024, від скаржника надійшла заява (вх.№2572/24 від 01.07.2024) про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Між тим, з огляду на перебування судді зі складу колегії суддів Г.І. Діброви у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №173 від 03.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1294/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 для розгляду справи №916/1294/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, С.І. Колоколова.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 прийнято справу №916/1294/21 до провадження у зміненому складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, С.І. Колоколова.

Цією ж ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачу строк до 22.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу у строк до 22.07.2024 подати свої міркування або заперечення щодо заявленого скаржником клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21.

Також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 05.07.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Призначено розгляд апеляційної скарги на 24.09.2024 о 12:00 год.

11.07.2024 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№2074/24 від 11.07.2024).

Клопотання мотивоване тим, що у Малиновському районному суді міста Одеси розглядається справа №521/20621/23 за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСББ «ЖК Люксембург»(ЄДРПОУ 38992424), у матеріалах якої знаходяться копії матеріалів справи №916/1294/21 станом на 13.11.2023, яка була витребувана Малиновським районним судом міста Одеси для всебічного розгляду справи №521/20621/23. Під час ознайомлення із матеріалами справи, а саме, із копією поіменного списку волевиявлення співвласників ОСББ «ЖК Люксембург» стосовно голосування «за/проти» з питання про затвердження нового тарифу загальними зборами співвласників ОСББ «ЖК Люксембург» від 07.04.2017, заявником виявлено підробку у голосі співвласника квартири АДРЕСА_2 . Як стверджує ОСОБА_2 , станом на 07.04.2017 власником квартири АДРЕСА_2 був її батько ОСОБА_3 (1968 р.н.), як це і зазначено у вищенаведеному документі у матеріалах справи, але підпис, який затверджує його волевиявлення, йому не належить.

ОСОБА_2 , посилаючись на те, що знаходиться поза за межами України, у зв`язку з чим не має можливості надати докази вищезазначеного, просила витребувати із реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень інформацію відносно власників квартири АДРЕСА_2 , з 2017 року по теперішній час. Витребувати із державного демографічного реєстру інформацію про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судовому засіданні, яке відбулось 24.09.2024, було порушено питання щодо поновлення ОСОБА_1 строку на подання додаткових доказів, долучених до апеляційної скарги.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Вказані положення закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об`єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.

З урахуванням викладеного, за результатами розгляду вказаного клопотання протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 24.09.2024, протокольною ухвалою апеляційного суду відмовлено у його задоволенні, а додаткові докази залишено без розгляду.

Розглядаючи клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів, колегія суддів виходила з наступного.

У частині першій статті 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Частина перша статті 42 Господарського процесуального кодексу України наділяє учасників справи правами подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, подавати будь-які заяви та клопотання процесуальним законом наділені учасники справи, тоді як ОСОБА_2 не є учасником цієї справи.

З урахуванням викладеного, клопотання ОСОБА_2 про витребування доказів протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 24.09.2024, залишено без розгляду.

У судових засіданнях апеляційної інстанції представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСББ «ЖК Люксембург» як юридична особа було зареєстроване 26.11.2013.

Рішенням установчих зборів власників житлових і нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , був затверджений статут ОСББ «ЖК Люксембург» (далі по тексту статут), відповідно до пункту 1.4. якого об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку з власним найменуванням та інші необхідні реквізити.

Згідно з пунктом 2.1. статуту метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав його членів та дотримання всіма співвласниками неподільного і загального майна житлового комплексу обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до пункту 2.3. статуту об`єднання має право, відповідно до законодавства та статуту, шляхом скликання загальних зборів, зокрема, визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту неподільного і загального майна відповідно до статуту; встановлювати розміри платежів і внесків членів об`єднання, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Член об`єднання має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання та представників від об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, протоколами засідання правління, робити з них виписки і фотокопії; одержувати інформацію про діяльність об`єднання тощо.

У розділі 4 статуту визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори, які можуть приймати рішення по всім питанням, що стосуються діяльності об`єднання (пункти 4.2., 4.3). Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше половини членів об`єднання (пункт 4.5). До виключної компетенції загальних зборів членів об`єднання належить, зокрема, визначення розмірів внесків та платежів членів об`єднання (пункт 4.6).

За положеннями пункту 5.6. статуту повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання надсилається в письмовій формі і вручається кожному члену об`єднання під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). Повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання має бути негайно оприлюднене на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання. Повідомлення надсилаються не пізніше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення.

Ініціатор проведення загальних зборів зобов`язаний надати членам об`єднання можливість до початку зборів ознайомитися з документами, що пропонуються до розгляду на зборах. Такі документи можуть надаватися в електронній формі (пункт 5.7. статуту).

Загальні збори правомочні, якщо на них присутні більше 50 (п`ятдесяти) відсотків членів об`єднання (пункт 5.9. статуту).

Рішення загальних зборів, окрім рішень з питань, вказаних в пункті 5.17, приймаються простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на загальних зборах (пункт 5.10. статуту).

При цьому згідно із пунктом 5.17. у разі відсутності кворуму для проведення загальних зборів, правління (або інша осоаб, що проводить збори) визначає нову дату і час їх проведення, про що члени об`єднання повідомляються додатково.

Відповідно до пунктів 5.11. 5.12. статуту кожні загальні збори обирають голову та секретаря зборів зі складу членів об`єднання. Голова зборів веде збори. Секретар зборів забезпечує оформлення протоколу загальних зборів. Протокол загальних зборів підписує голова та секретар зборів.

Пунктом 5.14 статуту передбачено, що протокол загальних зборів членів об`єднання після його оформлення і підписання має бути негайно оприлюднений на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання.

За умовами пункту 5.15. статуту власник кожного жилого або нежилого приміщення на загальних зборах має один голос незалежно від кількості жилих або нежилих приміщень та їх площі. Всі співвласники одного жилого чи нежилого приміщення мають разом 1 голос.

У пункті 5.18. статуту до питань, з яких рішення приймаються загальними зборами кваліфікованою більшістю голосів (3/4 голосів присутніх на зборах членів об`єднання), віднесено лише одне питання: рішення про форму управління неподільним та загальним майном житлового комплексу.

Відповідно до пунктів 5.21., 5.22. статуту рішення, прийняті загальними зборами, є обов`язковими для всіх членів об`єднання; рішення загальних зборів (у тому числі прийняте шляхом письмового опитування) має бути негайно оприлюднене на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання.

ОСОБА_1 з 2015 року є власником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень та свідоцтвами про право власності.

07.04.2017 були проведені загальні збори співвласників ОСББ «ЖК Люксембург», оформлені протоколом №1.

Із зазначеного протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург» №1 від 07.04.2017 вбачається, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 633 особи, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень будинку 40353,6 кв.м, участь у загальних зборах взяли 388 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 25943,5 кв.м.

На порядок денний було винесене одне питання: затвердження розміру членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

У розділі 3 протоколу зазначено про те, що слухали співвласника квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_4 , який запропонував обрати головою зборів ОСОБА_5 , секретарем зборів ОСОБА_6 .

За результатом розгляду питання порядку денного щодо затвердження членських внесків на утримання будинку та прибудинкової території на загальних зборах прийняли рішення: затвердити членські внески на утримання будинку та прибудинкової території згідно з додатком у розмірі: для мешканців 1-го поверху - 3,00 грн, для мешканців 2-го і вище поверхів - 4,10 грн, для нежитлових приміщень - 4,10 грн. Згідно з підсумками голосування за прийняття цього рішення проголосували - 381 співвласник, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 24191,5 кв.м; проти - 5 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 369,3 кв.м; у графі «утримались» протоколу міститься прочерк.

У матеріалах справи також наявний додаток №2 до рішення загальних зборів, оформленого протоколом №1 від 07.04.2017, який містить інформацію про осіб, які голосували на загальних зборах, номери квартир та їх площу, документ, що підтверджує право власності, результати голосування співвласників, які голосували на загальних зборах.

Під час нового розгляду справи ОСОБА_1 у письмових поясненнях (вх.№5040/24 від 07.02.2024) було наголошено, що під час проведення загальних зборів необхідну кількість голосів слід визначати, виходячи із загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень, а не від кількості голосів співвласників, присутніх на загальних зборах. Статут ОСББ «ЖК Люксембург» не передбачає порядку прийняття рішень про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. При цьому, позивач наполягала на тому, що для прийняття такого рішення необхідно 2/3 від загальної кількості голосів усіх співвласників, а пункт 5.10. статуту ОСББ «ЖК Люксембург», який визначає прийняття рішень загальними зборами простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на зборах, суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, під час нового розгляду справи позивач вказала про неправильний підрахунок відповідачем кількості співвласників у будинку, оскільки на загальних зборах не брали участі співвласники 4 корпусу будинку, який був зданий в експлуатацію у 2016 році, а також не враховано власників машиномісць.

На підтвердження доводів у названій частині позивачем було надано суду додаткові докази, з яких вбачається, що 17.08.2015 в експлуатацію ОСББ «ЖК Люксембург» було передано підземну автостоянку групи житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи актом, згідно із яким загальна площа автостоянки 3091,2 кв.м, загальна площа машиномісць 1620,4 кв.м, кількість машиномісць автостоянки 65.

30.09.2016 в експлуатацію ОСББ «ЖК Люксембург» було передано корпус №4, що входить до групи житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявним в матеріалах справи актом, відповідно до якого кількість квартир у будинку сладає 80 квартир, загальна площа яких складає 5366,8 кв.м.

Крім того, до письмових пояснень (вх.№5040/24 від 7.02.2024) позивачем долучено копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.05.2015 №36843940, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.12.2016 №75362096, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2016 №61584073, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2015 №35047433 та від 18.03.2015 №35057177, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2019 №169934622, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомогог майна (щодо багатоквартирного будинку) від 26.10.2022 №313430192.

Також ОСОБА_1 зазначала, що прийняття ОСББ «ЖК Люксембург» у 2023 році рішення про підтвердження легітимності рішення, яке оформлено протоколом №1 від 07.04.2017, за переконанням позивача, підтверджує факт прийняття спірного рішення з порушенням вимог закону; голоси 8 співвласників, які володіють декількома об`єктами, були враховані двічі, а іноді і тричі під час підрахунку голосів.

Тариф у розмірі 4,10 грн для мешканців 2-го і вище поверхів був застосований ОСББ «ЖК Люксембург» у 2017 році, що підтверджується квитанціями на оплату комунальних послуг за червень та жовтень 2017 року; лютий та квітень 2018 року, які були виставлені ОСОБА_1 . При цьому, у даних квитанціях наявна інформація про загальні суми сплачених позивачем коштів у попередньому періоді.

Згідно складеного ОСББ «ЖК Люксембург» акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 заборгованість ОСОБА_1 на кінець звітного періоду складала 11243,96 грн. Всього за звітний період позивач сплатила грошові кошти у розмірі 28876,12 грн, з яких 5188,06 грн були зараховані в рахунок оплати внесків на утримання будинку.

На підтвердження факту сплати внесків на утримання будинку ОСББ «ЖК Люксембург» також було надано меморіальні ордери, якими підтверджується перерахування АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів, сплачених мешканцями будинку, на транзитний рахунок ОСББ «ЖК Люксембург»; заключні виписки та реєстри оплат.

04.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до ОСББ «ЖК Люксембург» із повідомленням-претензією, відповідно до якого повідомляла про необхідність припинення нарахування оплати за надання послуг з опалення, утримання будинку та прибудинкової території, охорони та утримання паркінгу. При цьому, ОСОБА_1 повідомляла про неправомірне, без проведення загальних зборів власників житлових та нежитлових приміщень, затвердження та розрахунок тарифу у розмірі 4,1 грн. за 1 кв.м на утримання прибудинкової території.

Ухвалою Южного міського суду Одеської області від 16.03.2021 було відкрито провадження у справі №521/18224/20 за позовом ОСББ «ЖК Люксембург» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У межах справи №521/18224/20 ОСББ «ЖК Люксембург» просило стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за внесками на утримання будинку та прибудинкової території, опаленням, охороною комплексу та вивіз твердих побутових відходів у розмірі 19679,82 грн за період з квітня 2019 року до вересня 2019 року.

Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 24.10.2022 було зупинено провадження у справі №521/12595/22 за позовом ОСББ «ЖК Люксембург» до фізичної особи про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 20376,78 грн до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 916/1294/21.

Листом від 09.02.2024 ОСББ «ЖК Люксембург» у відповідь на адвокатський запит представника позивача було надано копії кошторисів та балансів (фінансових звітів) ОСББ за 2016-2017 роки. Також відповідачем було повідомлено, що інформація чи документи про те, якими нормами, методиками керувалось правління при формуванні внесків на утримання будинку та прибудинкової території, відсутні; за 2016-2017 роки ревізія проводилась в певні періоди; повідомлення співвласників про загальні збори ОСББ, заплановані на 07.04.2017, проводилось шляхом направлення рекомендованих поштових повідомлень та додатково шляхом розміщення відповідного оголошення на дошці (інформаційному стенді) при вході до під`їздів будинку, підтвердження відправлень та отримання вказаних повідомлень в ОСББ не збереглись; на загальних зборах ОСББ, що відбулись 07.04.2017, кворум визначався відповідно до положень статуту ОСББ; списки зареєстрованих осіб відсутні; загальна кількість голосів на загальних зборах ОСББ 07.04.2017 обраховувалась у відповідності до пункту 5.15. статуту ОСББ; розміри внесків співвласників нараховувались з квітня 2017 року, окремі рішення правління, накази, розпорядження про введення їх в дію - відсутні.

ОСОБА_1 також надано суду документи, які були надані ОСББ «ЖК Люксембург» у відповідь на адвокатський запит.

Вважаючи, що рішення загальних зборів відповідача, оформлене протоколом загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург» №1 від 07.04.2017, було прийнято з порушенням закону та наявні підстави для визнання його недійсним, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Обгрунтовуючи порушення своїх прав прийняттям оскаржуваного рішення загальних зборів, позивач у письмових поясненнях (вх.№5040/24 від 7.02.2024) зазначила, що вона була позбавлена можливості на реальне та ефективне управління ОСББ, що включає в себе позбавлення її можливості ознайомитись із обґрунтуванням розміру щомісячних внесків на утримання будинку, складовими кошторису, на підставі якого вони були затверджені, джерел надходження коштів до ОСББ, статей витрат тощо. Порушення її прав спірним рішенням підтверджується фактом звернення ОСББ «ЖК Люксембург» до суду із позовом про стягнення внесків у межах справи №521/18224/20 та справи №521/12595/22.

Позиція суду апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , заявляючи вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», яке оформлено протоколом №1 від 07.04.2017, стверджує про порушення порядку скликання та проведення зборів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (зараз і надалі в редакції, чинній на час проведення оспорюваних загальних зборів).

За приписами статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно із частинами першою, третьою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Порядок скликання та проведення установчих зборів об`єднання регулюється, зокрема, статтею 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного (частина четверта статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку (частина четверта статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»).

Нормою статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено лише способи повідомлення співвласників про проведення установчих зборів, а нормами статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» встановлено саме порядок здійснення такого повідомлення (шляхом надсилання на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику у багатоквартирному будинку (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №910/9672/20, від 02.12.2020 у справі №916/86/20).

У пункті 5.6. статуту ОСББ «ЖК Люксембург» вказано, що повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання надсилається в письмовій формі і вручається кожному члену об`єднання під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). Повідомлення про проведення загальних зборів членів об`єднання має бути негайно оприлюднене на дошках об`яв та на веб-сайті об`єднання. Повідомлення надсилаються не пізніше ніж за 14 днів до дати проведення загальних зборів. У повідомленні про проведення загальних зборів зазначається порядок денний, дата та місце їх проведення.

Статут ОСББ не передбачає іншого способу повідомлення, ніж вручення під розписку або направлення рекомендованим листом.

Досліджуючи порядок скликання оспорюваних загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», апеляційний суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні жодні докази персонального повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», які відбулися 07.04.2017, під розписку або шляхом поштового відправлення про проведення загальних зборів.

Не містять матеріали справи також і жодних доказів, що підтверджують розміщення відповідного повідомлення на інформаційному стенді у будинку.

Разом з тим, Південно-західний апеляційний господарський суд враховує, що Верховний Суд у постановах від 21.10.2021 у справі №910/15071/20, від 06.09.2021 у справі №916/3074/20 за позовами співвласника багатоквартирного будинку до ОСББ щодо оскарження рішення загальних зборів ОСББ зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов`язкового визнання недійсним рішення таких зборів. Також, Верховний Суд у вищезазначених постановах вказав, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. Суд, розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів.

Стосовно доводів позивача про те, що на загальних зборах не було набрано необхідної кількості голосів для прийняття відповідних рішень, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Тобто частина чотирнадцята статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», серед іншого, внесено зміни до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно із якими, зокрема, скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень. Тобто за чинної редакції Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» скільки б співвласників не прийшло на загальні збори - загальні збори є правомочними і голосування проводиться.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №911/4261/16, від 18.04.2023 у справі №916/3278/21.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №908/2085/21 зроблено висновок про те, що Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не визначає кворуму установчих зборів - найменшої кількості співвласників зборів, необхідної для визнання таких зборів правомочними приймати рішення з питань порядку денного, а встановлює кількість голосів співвласників, необхідних для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів (стаття 6 вказаного Закону).

Водночас, частиною п`ятнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Отже, у разі якщо кількості голосів присутніх співвласників на загальних зборах недостатньо для прийняття рішення «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

Згідно із частиною шістнадцятою статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).

Таким чином, з огляду на положення частин п`ятнадцятої, шістнадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» результати голосування з усіх питань порядку денного загальних зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №910/5179/20 та у постановах Верховного Суду від 16.07.2021 у справі №209/2128/19, від 20.07.2022 у справі № 908/1445/21, від 14.09.2022 у справі №914/3112/20 викладено висновок про те, що за приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників. Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників судам належить, поряд із приписами частини чотирнадцятої статті 10 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», застосовувати положення статуту обєднання співвласників багатоквартирного будинку, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по такому питанню, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначене питання буде вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.

У пункті 5.10. статуту ОСББ «ЖК Люксембург» визначено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю голосів від кількості голосів членів об`єднання, що присутні на загальних зборах.

Поряд з цим, у пункті 5.18. статуту до питань, з яких рішення приймаються загальними зборами кваліфікованою більшістю голосів (3/4 голосів присутніх на зборах членів об`єднання), віднесено лише одне питання: рішення про форму управління неподільним та загальним майном житлового комплексу.

З викладеного вбачається, що статут ОСББ «ЖК Люксембург» не містить кількості голосів співвласників, яка необхідна для прийняття рішення щодо визначення розміру внесків співвласниками, як і не містить положень, які б передбачали спеціальний порядок ухвалення рішень у дві третини кількості голосів щодо питання про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Тобто, статут ОСББ «ЖК Люксембург» не передбачає спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення з питання про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, а тому таке питання, яке винесене на розгляд загальних зборів, вирішується більшістю голосів співвласників.

Таким чином, для того, щоб рішення щодо внесків та платежів вважались такими, що є прийнятими, вони мають бути прийняті більшістю голосів.

З огляду на диспозитивне врегулювання законодавцем (частина чотирнадцята статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»), із наданням співвласникам повноважень по-іншому визначати кількість голосів співвласників у статуті ОСББ з питання визначення розміру внесків і платежів співвласниками, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про визначення кількості голосів при прийнятті рішень загальними зборами щодо внесків і платежів із розрахунку більшості голосів.

При цьому, як правильно виснував суд першої інстанції, статут ОСББ «ЖК Люксембург» визначає необхідність встановлення кворуму для проведення загальних зборів, що не передбачено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», отже, у даному випадку пункт 5.10. статуту ОСББ «ЖК Люксембург» не відповідає вимогам Закону в частині, яка визначає необхідність підрахунку більшості голосів, присутніх на зборах. Однак така невідповідність статуту ОСББ «ЖК Люксембург» вимогам Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не мала наслідком прийняття рішення, оформленого протоколом №1 від 07.04.2017, меншістю голосів.

Так, за загальним правилом підрахунку голосів, викладеним у частині дванадцятій статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Разом з тим, у частині тринадцятій статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Статутом ОСББ «ЖК Люксембург» у пункті 5.15. передбачено, що власник кожного жилого або нежилого приміщення на загальних зборах має один голос незалежно від кількості жилих або нежилих приміщень та їх площі. Всі співвласники одного жилого чи нежилого приміщення мають разом 1 голос.

Відтак, статутом ОСББ «ЖК Люксембург» встановлено інший, аніж передбачений у частині дванадцятій статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах, а саме: 1 квартира (нежитлове приміщення) 1 голос, а тому інформація про площу квартир та/або нежитлових приміщень у даному випадку не потребує дослідження.

Із протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург» №1 від 07.04.2017 вбачається, що загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 633 особи, з яких 381 голосували за прийняття спірного рішення, тобто відсоток співвласників, які підтримали рішення, складає 60,18% від загальної кількості усіх співвласників.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції, що враховуючи відсутність у статуті ОСББ «ЖК Люксембург» положення, яке передбачає необхідність прийняття рішень про затвердження розміру внесків на утримання будинку у дві третини від загальної кількості голосів співвласників, наявність у статуті положення про прийняття рішень більшістю голосів, спірне рішення було прийнято співвласниками, кількість голосів яких є достатньою для прийняття рішення.

У той же час, ОСОБА_1 під час нового розгляду справи доповнила підстави заявленого позову обставинами щодо неправильного підрахунку відповідачем кількості співвласників у будинку, оскільки на загальних зборах не брали участі співвласники 4 корпусу будинку, який був зданий в експлуатацію у 2016 році, а також не враховано власників машиномісць, та, крім того, вказала про те, що голоси 8 співвласників, які володіють декількома об`єктами, були враховані двічі, а іноді і тричі під час підрахунку голосів.

Посилання позивача на неврахування при проведенні оскаржуваних загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург» голосів співвласників корпусу №4, з огляду на що 80 співвласників були протиправно позбавлені відповідачем можливості прийняти участь у загальних зборах, судом першої інстанції правильно не було прийнято до уваги, адже інформаційна довідка від 26.10.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , на 383 аркушах не містить відомостей про дату державної реєстрації права власності на квартири, що, відповідно, унеможливлює визначення кількості співвласників саме на дату проведення загальних зборів (07.04.2017) на підставі наданого позивачем доказу. Інші наявні в матеріалах справи інформаційні довідки також такої інформації не містять.

Щодо доводів апелянта про неврахування при підрахунку голосів на оскаржуваних загальних зборах ОСББ «ЖК Люксембург» голосів власників машиномісць, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач зазначала, що станом на квітень 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано 49 машиномісць, що вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2019 №169934622, однак ці паркомісця взагалі не були відображені у додатку №2 до оскаржуваного протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», зокрема, й машиномісце №54, що належить ОСОБА_1 , отже, на переконання ОСОБА_1 , 49 співвласників багатоквартирного будинку були протиправно позбавлені відповідачем можливості прийняти участь у загальних зборах та їх голоси, відповідно, не враховувалися.

Як зазначалось, статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що:

-об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;

-співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання (стаття 10 цього Закону).

Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Згідно із визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:

-багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна (пункт 1);

-співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);

-нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

У додатку Б до ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів» наведено значення терміну машиномісця (на автостоянці чи в гаражі) це площа, необхідна для встановлення одного транспортного засобу, що складається із площі його горизонтальної проекції з додаванням габаритів наближення (захисних зон) до сусідніх транспортних засобів або будь-яких перешкод.

Аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а тому приймати участь в управлінні ОСББ, зокрема, брати участь у загальних зборах та голосуванні можуть виключно особи, які є власниками квартир або нежитлових приміщень ОСББ (або уповноважені ними особи).

Водночас машиномісця не відносяться до категорії нежитлових приміщень, адже не є ізольованими приміщеннями у багатоквартирному будинку, з огляду на що площі машиномісць не повинні враховуватися при підрахунку голосів співвласників при проведенні голосування на загальних зборах ОСББ.

Якщо власники машиномісць у паркінгу багатоквартирного будинку не є власниками квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, в якому створено ОСББ, останні не є і співвласниками цього багатоквартирного будинку.

Разом з тим, саме з наявністю у фізичної особи статусу співвласника багатоквартирного будинку пов`язується можливість участі у загальних зборах та голосування на них з питань порядку денного.

Натомість позивачем не доведено, що всі 49 власників машиномісць, за якими станом на квітень 2017 року було зареєстровано право власності, були одночасно співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , і що їх голоси, як власників квартир або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, не були відображені у додатку №2 до протоколу загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», оформленого протоколом №1 від 07.04.2017.

Враховуючи викладене у сукупності, доводи апеляційної скарги про прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», оформленого протоколом №1 від 07.04.2017, за відсутності достатньої кількості голосів співвласників не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 19.12.2023 вказав, що суди, задовольняючи даний позов, в оскаржуваних судових рішеннях взагалі не встановили, яким чином оскаржуване рішення порушує право або інтерес позивача та не зазначили, яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення прав і законних інтересів, за захистом яких позивач звернувся з цим позовом до суду, і яких саме.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина перша статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (пункти 25, 26 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження).

Захист цивільних прав це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право (пункт 5.2 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем (пункти 27 та 29 постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №916/1813/16).

Тому ОСОБА_1 має обґрунтувати, в чому саме полягає порушення її прав та законних інтересів, як співвласника ОСББ «ЖК Люксембург» у зв`язку з ухваленням загальними зборами відповідного рішення, а суд перевірити такі доводи та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Крім того, діяльність об`єднання співвласників багатоквартирного будинку спрямована на утримання та використання спільного майна співвласників, забезпечення і захисту їх прав та обов`язків. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Оспорюване рішення загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург» стосується питання утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, з огляду на що важливим є також врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні справами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, були присутні на спірних загальних зборах, інтересами позивача та досягненням основної мети діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Апеляційний суд, беручи до уваги приписи статей 15, 16 Цивільного кодексу України та усталену практику Верховного Суду, зауважує на тому, що задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем.

ОСОБА_1 є власником квартири та машиномісця у будинку, у якому створено та діє ОСББ «ЖК Люксембург», з 2015 року.

У 2020 році ОСББ «ЖК Люксембург» звернулось до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по внескам на утримання будинку та за надані комунальні послуги за 2019 рік, а, отже, до цього часу позивач в цілому належним чином виконувала обов`язки, які закон покладає на співвласників багатоквартирного будинку.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, у випадку відсутності у ОСОБА_1 будь-якої інформації про розмір внесків або про діяльність ОСББ взагалі, то за 4 роки проживання у будинку вона могла проявити обачність та звернутись до ОСББ «ЖК Люксембург» із заявою/клопотанням тощо. Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСББ «ЖК Люксембург» не надавало позивачу квитанції на сплату внесків на утримання майна та комунальних послуг, які, як правило, залишають у поштових скриньках співвласників.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявне повідомлення-претензія від 04.03.2019, адресоване ОСОБА_1 відповідачу, зі змісту якого слідує, що позивач обізнана із тарифом на утримання майна у розмірі 4,1 грн за 1 кв.м, та, як наслідок, підтверджує свою обізнаність з можливим порушенням її прав як співвласника на участь у діяльності ОСББ.

Однак із даним позовом ОСОБА_1 звернулась лише у травні 2021 року, тобто більше, ніж через 2 роки з дати складення повідомлення-претензії від 04.03.2019, яке підтверджує наявність у ОСОБА_1 інформації про можливе порушення її прав. При цьому, даний позов був поданий до суду лише після пред`явлення ОСББ «ЖК Люксембург» позову у межах справи №521/18224/20, що може свідчити про намагання ОСОБА_1 не допустити стягнення з неї заборгованості по внескам та платежам на утримання майна.

За викладених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що стверджуване порушення ОСОБА_1 її права на участь в управлінні об`єднанням не відповідає дійсності, оскільки позивачем протягом довготривалого періоду не було вжито взагалі будь-яких заходів з метою отримання відомостей про діяльність ОСББ «ЖК Люксембург» або про прийняті загальними зборами рішення.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено, в чому полягає порушення саме прав позивача по питанню порядку денного, розглянутого 07.04.2017 на загальних зборах ОСББ «ЖК Люксембург», місцевий господарський суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про недоведеність порушення прав позивача.

У зв`язку із викладеним, інші наведені позивачем доводи взагалі не можуть бути підставами для визнання рішення загальних зборів недійсними, а наведене у своїй сукупності дозволяє дійти висновку про недоведеність ОСОБА_1 порушення її прав як співвласника багатоквартирного будинку та про необхідність відмови у задоволенні заявленого до ОСББ «ЖК Люксембург» позову.

Колегія суддів вважає, що позивач, вказуючи про незаконність проведених зборів, висловив незгоду з ухваленим рішенням загальних зборів ОСББ «ЖК Люксембург», які відбулися 07.04.2017. Проте сама по собі незгода співвласника об`єднання з таким рішенням, не означає безумовної незаконності відповідного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2024 у справі №916/1294/21 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

СуддяС.І. Колоколов