Рішення

від 14.10.2024 по справі 910/14479/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2024Справа № 910/14479/23 (910/5873/24)

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код 44367761)доOnur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (ідентифікаційний код: 26579227)третя особаарбітражний керуючий Реверук Петро Костянтинович простягнення коштів в межах справи №910/14479/23 за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Євразія» (ідентифікаційний код: 40492654)доТовариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код: 44367761)пробанкрутство

Суддя Омельченко Л.В.

За участю секретаря Олійника Б.М.

Особи, які беруть участь у справі:

від позивача - адвокат Коханій Т.В. (ордер серії АІ № 1280681 від 10.05.2024);

від відповідача - адвокат Святогор Є.А. (ордер серії АІ № 1477597 від 26.08.2024);

від третьої особи - не з`явився

Після перерви у судовому засідання присутні:

від позивача - адвокат Коханій Т.В. (ордер серії АІ № 1280681 від 10.05.2024);

від відповідача - адвокат Святогор Є.А. (ордер серії АІ № 1477597 від 26.08.2024);

від третьої особи - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Євразія» (ідентифікаційний код: 40492654) про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код: 44367761).

13.05.2024 ТОВ «Гран Комплект» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до компанії Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті», про стягнення коштів у загальному розмірі 5 763 911,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе згідно договору поставки № 1708/21-1 від 17.08.2021 грошові зобов`язання в частині своєчасного, у визначені договором строки, проведення оплат поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3 336 731,97 грн, 3% річних у розмірі 251 419,25 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 175 760,28 грн, нараховані за періоди прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14479/23 (910/5873/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код 44367761) до Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (ідентифікаційний код: 26579227), про стягнення коштів у межах справи № 910/14479/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код 44367761); постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (свідоцтво № 783 від 08.04.2013); роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України); встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу; встановлено відповідачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу; встановлено третій особі строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду з дотриманням приписів статтей 165-168 Господарського процесуального кодексу України письмових пояснень щодо предмета спору, доказів направлення пояснень з доданими до них документами на адресу інших учасників справи; постановлено, що інші учасники справи мають право подати відповідь на письмові пояснення третьої особи (якщо така буде), яка має бути подана завчасно, до початку розгляду справи по суті; звернуто увагу сторін на положення статей 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів; попереджено сторін, що відповідно до частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом; звернуто увагу сторін на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003); попереджено сторін, що при невиконанні процесуальних обов`язків, зокрема, ухиленні від вчинення дій, покладених судом на сторону, до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу відповідно до статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

13.06.2024 від Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи № 910/14479/23 (910/5873/24) за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 09.07.2024 задоволено клопотання адвоката Якубовича Віталія Петровича про перехід до розгляду справи у загальному позовному провадженні; постановлено здійснити перехід до розгляду справи № 910/14479/23 ( 910/5873/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код 44367761) до Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (ідентифікаційний код: 26579227), про стягнення коштів за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання; призначено проведення підготовчого засідання у справі призначити на 26.08.2024.

31.07.2024 від ТОВ «Гран Комплект» надійшла відповідь на відзив на позовну заву.

26.08.2024 від Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 26.08.2024 учасники справи не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 26.08.2024 відкладено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 17.09.2024.

У судовому засіданні 17.09.2024 враховуючи необхідність часу позивачу для надання додаткових документів і клопотання представника відповідача про оголошення перерви протокольною ухвалою суд оголосив перерву до 01.10.2024.

30.09.2024 від Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» надійшли пояснення.

01.10.2024 від ТОВ «Гран Комплект» надійшло клопотання про поновлення строків на подання доказів та долучення до матеріалів справи залізничних накладних.

У судове засідання 01.10.2024 з`явилися представники сторін. Представник позивача надав усні пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (постачальник) та Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi Anonim Sirketi (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті), від імені якого діє Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (покупець) було укладено договір поставки № 1708/21-1 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок тощо (далі - продукція), а покупець зобов`язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно з умовами цього договору, визначається після припинення дії цього договору на підставі відповідних видаткових накладних.

Згідно із п. 2.5 Договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання продукції.

Положеннями п. п. 3.3, 3.4 Договору встановлено, що товар постачається на умовах СРТ - станція покупця. Датою поставки товару вважається дата відвантаження товару, тобто дата відмітки на залізничній накладній (квитанції) про прийом вантажу (товару) до перевезення станцією відправлення.

У відповідності до п. 3.7 Договору право власності на продукцію і ризик випадкової загибелі продукції переходить від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 3.3 цього договору.

Згідно із п. 5.6 Договору у випадку несвоєчасної сплати грошових коштів за цим договором покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати) до повного розрахунку.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору у період його дії позивачем було постановлено, а відповідачем прийнято та оплачено товар на загальну суму 87 694 702,73 грн, з яких за 2022 рік на суму 33 874 430,82 грн, що не заперечується сторонами та підтверджується зібраними в матеріалах справи документами (накладними, актом звірки).

Однак, позивач зазначає, що частина поставленої та прийнятої відповідачем у 2022 році продукції, а саме, на суму 26 901 308,78 грн (зокрема щодо продукції поставленої з 02.02.2022), була оплачена з порушенням визначених п. 2.5 Договору строків розрахунків, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 5 763 911,50 грн, з яких:

- 3 336 731,97 грн - пеня;

- 251 419,25 грн - 3% річних;

- 2 175 760,28 грн - інфляційні втрати.

Вказані обставини підтверджуються наступними доказами:

- копією договору поставки № 1708/21-1 від 17.08.2021;

- копіями видаткових накладних № 170 від 18.02.2022, № 173 від 19.02.2022, № 172 від 18.02.2022, № 174 від 19.02.2022, № 181 від 20.02.2022, № 177 від 20.02.2022, № 176 від 20.02.2022, № 169 від 18.02.2022, № 168 від 18.02.2022, № 167 від 18.02.2022, № 166 від 17.02.2022, № 165 від 17.02.2022, № 163 від 17.02.2022, № 162 від 17.02.2022, № 161 від 17.02.2022, № 160 від 17.02.2022, № 159 від 17.02.2022, № 158 від 16.02.2022, № 157 від 16.02.2022, № 156 від 16.02.2022, № 155 від 16.02.2022, № 154 від 16.02.2022, № 153 від 16.02.2022, № 152 від 16.02.2022, № 151 від 15.02.2022, № 150 від 15.02.2022, № 141 від 14.02.2022, № 149 від 15.02.2022, № 148 від 15.02.2022, № 147 від 15.02.2022, № 146 від 14.02.2022, № 145 від 14.02.2022, № 144 від 14.02.2022, № 142 від 14.02.2022, № 139 від 14.02.2022, № 138 від 13.02.2022, № 133 від 13.02.2022, № 131 від 13.02.2022, № 130 від 13.02.2022, № 129 від 12.02.2022, № 124 від 12.02.2022, № 123 від 12.02.2022, № 122 від 12.02.2022, № 118 від 11.02.2022, № 117 від 11.02.2022, № 115 від 10.02.2022, № 114 від 10.02.2022, № 113 від 10.02.2022, № 112 від 10.02.2022, № 111 від 10.02.2022, № 110 від 09.02.2022, № 107 від 09.02.2022, № 105 від 09.02.2022, № 104 від 09.02.2022, № 103 від 09.02.2022, № 102 від 09.02.2022, № 101 від 09.02.2022, № 97 від 08.02.2022, № 98 від 08.02.2022, № 95 від 07.02.2022, № 94 від 06.02.2022, № 93 від 05.02.2022, № 92 від 04.02.2022, № 91 від 04.02.2022, № 90 від 06.02.2022, № 89 від 06.02.2022, № 88 від 06.02.2022, № 87 від 06.02.2022, № 84 від 05.02.2022, № 83 від 05.02.2022, № 87 від 06.02.2022, № 80 від 04.02.2022, № 79 від 03.02.2022, № 78 від 03.02.2022, № 77 від 03.02.2022, № 74 від 02.02.2022, № 73 від 01.02.2022, № 71 від 01.02.2022, № 70 від 01.02.2022, № 67 від 31.01.2022, № 66 від 31.01.2022, № 65 від 30.01.2022, № 64 від 30.01.2022, № 63 від 30.01.2022, № 62 від 29.01.2022, № 61 від 28.01.2022, № 60 від 28.01.2022, № 59 від 28.01.2022, № 56 від 28.01.2022, № 55 від 27.01.2022, № 28 від 17.01.2022, № 22 від 15.01.2022, № 16 від 13.01.2022;

- копією акту звірки взаємних розрахунків за період 2022 року між ТОВ «Гран Комплект» і Представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті»;

- копіями залізничних накладних;

- розрахунками пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійсненими ТОВ «Гран Комплект».

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Визначеними судом доказами (зокрема, накладними та актом звірки) підтверджується поставка позивачем на користь відповідача та прийняття останнім продукції за Договором у 2022 році на загальну суму 33 874 430,82 грн, оплата якої на загальну суму 26 901 308,78 грн (фактично поставлена у період з 02.02.2022 по 25.02.2022 включно) була здійснена з простроченням встановлених п. 2.5 Договору строків.

Факт отримання продукції на визначену суму було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

У аспекті наведеного суд вважає недобросовісним посилання в поданих до суду поясненнях Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи документів, які б підтверджували факт поставки товару та його дату відповідно до п. 3.4 Договору, адже як дати видаткових накладних та дати операцій в акті звірки за 2022 рік, що підписані з боку Представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» і скріплені його печаткою, так і дати відправлення, зазначені в наданих позивачем на спростування таких доводів представника відповідача залізничних накладних, співпадають, що очевидно було відомо відповідачу, представник якого підтверджує факт отримання продукції за Договором на визначену позивачем суму.

І саме з таких дат в системному розумінні положень п. п. 2.5, 3.4 Договору настає обов`язок відповідача здійснити оплату поставленої продукції у погоджений строк - 30 робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як свідчать матеріали справи, такий обов`язок (по оплаті отриманої продукції) відповідачем було виконано з порушенням погоджено в п. 2.5 Договору строку, адже остання із партій поставка була здійснена 25.02.2022, а повна оплата - лише 10.11.2022, а той час, як за такою партією грошове зобов`язання згідно вказаного пункту договору мало бути виконано не пізніше 08.04.2022.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Поряд з цим, відповідач вказує на виникнення форс-мажорних обставин - повномасштабне вторгнення, як підставу для звільнення його від відповідальності за допущене прострочення виконання своїх зобов`язань згідно договору, відносно чого суд зазначає наступне.

Так, 24.02.2022 розпочалась повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який досі триває.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер.

Тобто, обставина, приклад якої наведено в ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань.

Відтак, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану та комендантської години самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Вони можуть набути статусу форс-мажорних виключно за умови правової кваліфікації їх такими судом в межах вирішення кожного окремого спору.

Іншими словами, повномасштабна військова агресія Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24.02.2022, та зумовлені цими діями наслідки, є обставиною, яка за умови доведення неможливості виконання учасником цивільних правовідносин своїх договірних зобов`язань, може бути кваліфікована судом як форс-мажор та бути підставою для звільнення від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які він не відповідає.

У той же час, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів відносно неможливості проведення оплати за отриману від позивача згідно Договору продукцію після 24.02.2022.

Більше того, як свідчать матеріали справи поставка останньої партії продукції була здійснена позивачем і прийнято відповідачем 25.02.2022, а оплати здійснювалися відповідачем вже 15.03.2022, що нівелює можливість висновку про унеможливлення здійснення відповідачем розрахунків зі своїми контрагентами саме в силу факту початку 24.02.2022 повномасштабного вторгнення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що важка економічна та соціальна ситуація в країні, спричинена активними військовими діями, в рівній мірі має негативний влив на діяльність сторін, в той час як відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе за Договором грошових зобов`язань, існування правових підстав для звільнення від відповідальності за допущення чого ним не доведено.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши у відповідності до зазначених норм наведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат суд дійшов висновку про їх арифметичну вірність, а тому визначені в позові суми є обґрунтованими та підтвердженими.

Посилання відповідача на те, що наведені позивачем розрахунки містять ряд недоліків, які не дозволяють назвати такі розрахунки арифметично правильними, що обґрунтовується ним: некоректним зведенням поставки, що здійснювалися різними накладними в одну групу; неврахуванням, що строк оплати становить 30 робочих днів без врахування вихідних та святкових, а також приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо перенесення останнього дня строку, до прикладу існування чого вказує на період №1 в обрахунку пені, яка позивачем обраховується з 17.03.2022 по 22.03.2022, в той час як 30-ти денний термін оплати спливає 18.03.2022, наступне.

По-перше, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в один день здійснювалися декілька поставок (оформлення декілька накладних за одну дату), а тому складання сум вартості поставленої в цей день продукції і здійснення нарахування штрафних санкцій від загальної суми є логічними та не порушує жодного порядку обрахунку штрафних санкції чи передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань.

По-друге, період № 1 в розрахунку пені стосується нарахування неустойки за прострочення по сплаті поставленої 02.02.2022 продукції, грошове зобов`язання по оплаті якої у визначений п. 2.5 Договору строк (30 робочих днів) мало бути виконано до 16.03.2022 включно, враховуючи незастосування норм Кодексу законів про працю України щодо встановлення святкових та неробочих днів у період дії воєнного стану, а тому наведений відповідачем приклад не відповідає дійсним обставинам, адже нарахування пені за період з 17.03.2022 по 22.03.2022 є правомірним у такому випадку.

По-третє, жодних інших обґрунтування невірності обрахунку заявлених позивачем до стягнення сум (в т. ч. щодо інших періодів) відповідачем не наведено, а тим більше не надано власного контр розрахунку таких сум.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме: змінено назву статті 79 такого Кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 29/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Отже, враховуючи, що позивач, реалізуючи свої права у визначений процесуальним законодавством спосіб подав до суду власні розрахунки, які при їх перевірці вказують на їх арифметичну вірність, а відповідач, посилаючись на їх помилковість, доводи в аспекті чого відхилені судом як такі, що не відповідають дійсності, не скористався своїм правом на надання власного контррозрахунку, то суд дійшов висновку, що розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій та передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань належним чином підтверджений.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано наявності обов`язку по сплаті пені у розмірі 3 336 731,97 грн, 3% річних у розмірі 251 419,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 175 760,28 грн, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань згідно Договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Також на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати судового збору в сумі 86 458,68 грн.

При цьому, суд враховує, що попри зазначення у відзиві доводів відносно необхідності зменшення розміру заявлених до стягнення сум, в прохальній частині такого відзиву чи в окремим документом відповідачем не було заявлено прохання про зменшення відповідних сум, що виключає необхідність вирішення даного питання, однак, забезпечуючи повноту та всебічність судового процесу вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

У силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, суд, оцінивши в т. ч. з огляду на викладені критерій обставини даної справі не вбачає правових підставі для зменшення заявленої до стягнення пені на 50% від встановленої судом суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.

Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства та ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гран Комплект» (ідентифікаційний код 44367761) до Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» про стягнення коштів - задовольнити.

2. Стягнути з Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (179037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького 212 корпус 2, код ЄДРПОУ 26579227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРАН КОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 44367761, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32, оф. 206В) грошові кошти у розмірі 5 763 911,5 грн, що складаються з пені в розмірі 3 336 731,97 грн; 3% річних у розмірі 251 419,25 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 175 760,28 грн.

3. Стягнути з Onur Taahhut Tasimacilik Insaat Ticaret ve Sanayi A.S. (Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї А.Ш.; квартал Ількбахар, 612 вулиця, Чанкая, Анкара, Турецька Республіка; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код) 83588, реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті» (179037. м. Львів, вул. Б. Хмельницького 212 корпус 2, код ЄДРПОУ 26579227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГРАН КОМПЛЕКТ» (код ЄДРПОУ 44367761, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 30/32, оф. 206В) судовий збір у сумі 86 458,68 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст складено 21.10.2024.

Суддя Л.В. Омельченко