Рішення

від 11.10.2024 по справі 522/10755/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10755/22

Провадження № 2/522/911/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Народне бюро розслідувань», META PLATFORMS, INC про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м.Одеси 18.08.2022 року надійшов позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Народне бюро розслідувань», ОСОБА_2 , META PLATFORMS, INC про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000 грн. (а.с. 1-13 т. 1).

Підставою звернення позивача до суду є те, що у квітні та травні 2022 року йому стало відомо про поширення відповідачами негативної інформації відносно нього, що є недостовірною, містить фактичні твердження і порушує права на честь, гідність та ділову репутацію. Позивач посилається на розміщення на Facebook-сторінці соціальної мережі «Facebook» публікації російською мовою від імені сторінки (аккаунту) «Народное бюро расследований», втексті якої наявні наступні фактичні твердження: «УГАСК ОГС в лице авдеева своими действиями нарушает права ООО«ИСАГИС» объявил войну предприятию принуждая к предоставлению неправномерной выгоды», «НБР обладает информацией начальник управления авдеев предоставляет недостоверную информацию во время декларирования доходов, уровень его жизни не соответствует задекларированному за2020год».Позивач вказує, що наведена інформація доступна для перегляду необмеженим колом осіб, тобто наведена інформація (фактичні твердження) є поширеною.

Крім того, позивач вказує про те, що така ж інформація була поширена Громадською організацією «Народне бюро розслідувань» у письмовій скарзі № 06/04 від 06.04.2022 року, що в паперовому вигляді була направлена на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України, Офісу Президента України,Одеської міської ради тощо. Вказана скарга була також поширена в мережі Інтернет, на веб-сторінці соціальної мережі «Facebook» від імені сторінки «Народное бюро расследований», шляхом розміщення зображення тексту скарги. Наведені обставини порушують права ОСОБА_1 на честь, гідність та ділову репутацію, а також завдали йому моральної шкоди, внаслідок чого він звернувся до суду з цим позовом.

Матеріали позову суддя отримала 19.08.2022 року.

Ухвалою суду від 24.08.2022 року позов залишено без руху через недоплату позивачем судового збору, недоліки заяви були усунуті 31.08.2022 року.

Матеріали заяви суддя отримала 01.09.2022 року.

До суду 27.09.2022 року надійшла відповідь з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо місця реєстрації відповідача, з якої вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований з 26.04.2007 року за адресою: АДРЕСА_1 .

З 28.09.2022 року по 04.10.2022 року суддя Домусчі Л.В. перебувала у щорічній відпустці.Зазначену відповідь суддя отримала 05.10.2022 року.

Ухвалою суду від 05.10.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.10.2022 року.

Ухвалою суду від 11.10.2022 року позовну заяву залишено без руху, недоліки заяви були усунуті 31.10.2022 року.

31.10.2022 року представник ОСОБА_2 -адвокат Драгун А.С., на електронну адресу суду надала клопотання про відкладення.

У підготовчому засіданні 31.10.2022 року була присутня представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., яка не заперечувала проти клопотання адвоката Драгун А.С.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 07.11.2022 року та зобов`язано представника позивача повернути суду надані їй для відправки відповідачам копії позову з додатками.

У підготовчому засіданні 07.11.2022 року була присутня представник ОСОБА_2 -адвокат Драгун А.С., яка просила розгляд справи відкласти, зазначивши, що позов з додатками отримала лише сьогодні.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., не заперечувала проти відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 28.11.2022 року.

25.11.2022 року від представника ОСОБА_2 -адвоката Петрушко І.С., на адресу суду поштою надійшов відзив, в якому представник просила позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення в повному обсязі (а.с. 156-165 т. 1).

У відзиві представник відповідача ОСОБА_2 повністю заперечує проти позовних вимог. Представник вказує, що ОСОБА_2 не належить авторство публікацій та поширеної інформації. У відзиві також зазначено, що незрозуміло яким чином ОСОБА_2 причетний до створення, розміщення, написання публікацій, розміщених за вказаними позивачем посиланнями. Крім того, представник відповідача зазначає, що будь-яка особа може створити сторінку або профіль у соціальній мережі, назватися існуючим ім`ям та прізвищем, або вже існуючою у просторі цієї соціальної мережі назвою. Таким чином, підсумовує представник відповідача, можна стверджувати, що автор публікації невідомий.

Крім того, представник відповідача вказує за текстом відзиву, що якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. На думку представника, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, відповідачем є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту. Таким чином, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , єдиним належним чином встановленим та правильно визначеним відповідачем за позовними вимогами є компанія META PLATFORMS, INC.

Представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що останній не самостійно сформулював інформацію у своїх скаргах, дійсно направлених у паперовому вигляді до ряду органів влади, а виходив із інших публікацій, які він побачив у мережі Інтернет на інших сайтах.

Крім того, також вказує, що висновки позивача щодо природи оспорюваної ним інформації є необґрунтованими та безпідставними, вважає, що така інформація є оціночним та особистим судженням. Представник посилається на норми законодавства та наводить окремі рішення Європейського Суду з прав людини. Представник також заперечує проти вимоги щодо стягнення моральної шкоди, вказуючи, що позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між стражданнями та відповідними публікаціями.

У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Приморського районного суду м.Одеси, розгляд справи, призначений на 28.11.2022 року, було відкладено на 19.12.2022 року.

07.12.2022 року від голови ГО «Народне бюро розслідувань» Букача В.М. на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с. 189-199 т. 1).

У вказаних письмових поясненнях відповідач повністю заперечує проти позовних вимог і просить суд відмовити в їх задоволенні. Голова ГО «Народне бюро розслідувань» вказує, що 21.12.2021 року до відповідача звернулося ТОВ «ІСАГІС», яке вказувало на незаконні дії ОСОБА_1 як начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Крім того, у наведених письмових поясненнях відповідач посилається на призначення незаконної перевірки ТОВ «ІСАГІС» на виконання будівельних робіт без документів, що надають право на їх виконання за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої Управлінням ДАБК Одеської міської ради винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 235/21 від 06.08.2021 року, постанову Управління ДАБК Одеської міської ради 20.08.2021 року № 030/21/255вих.; припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 159/21 від 09.07.2021 року, складений Управлінням ДАБК Одеської міської ради, постанову № 020/21/202-вих про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23.07.2021 року, винесену начальником Управління ДАБК Одеської міської ради Авдєєвим О.Р.

Відповідач ГО «Народне бюро розслідувань» вказує на те, що факт неправомірності винесення вказаних приписів і постанов підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року у справі № 420/11390/21.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що ним було реалізоване право на подання звернень щодо перевірки роботи позивача, зокрема на підставі ст. 40 Конституції України.Водночас, як вказує відповідач, матеріали справи не містять доказів про те, що саме відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача та завдала йому моральної шкоди.

У підготовче засідання 19.12.2022 року з`явилися представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., представник відповідачів адвокат Петрушко І.С., проте фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося через технічну несправність. Розгляд справи було відкладено на 23.01.2023 року.

19.01.2023 року представник ОСОБА_2 -адвокат Петрушко І.С., на електронну адресу суду надала клопотання про повернення позовної заяви позивачу.

У підготовчому засіданні 23.01.2023 року представник ОСОБА_2 -адвокат Драгун А.С., просила задовольнити клопотання та повернути позовну заяву позивачу, оскільки пропущений строк.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., на клопотання представника відповідача зазначила, що таке клопотання є необґрунтованим, оскільки є заява від 31.10.2022 року та клопотання про поновлення строків на усунення недоліків, вказавши, що в країні військовий стан, повітряні тривоги, відключення світла, все це впливає на роботу, вважає, що строк пропущений з поважних причин. Крім того, представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., надала до суду письмові заперечення, просила долучити до матеріалів справи рахунок про замовлення перекладу позову, та пояснила, що переклад ще не готовий і потрібно десь 7-10 днів.

Протокольною ухвалою суду, враховуючи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також те, що позов подано 18.08.2022 року, та представником позивача усунені недоліки щодо правильного найменування співвідповідача на українську мову 31.10.2022 року,із клопотанням про поновлення строку, враховуючи військовий стан, перебої з електропостачанням, уникаючи надмірного формалізму згідно зі ст. 120, ч. 1 ст. 127 та ст. 197 ЦПК України, судом задоволено клопотання представника позивача, поновлено строк на усунення недоліків позову, прийнято позов в редакції від 31.10.2022 року. Крім того, судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення позову в редакції від 31.10.2022 року, прийнято відзив від ОСОБА_2 та прийняті письмові пояснення від ГО «Народне бюро розслідувань» (а.с. 243-244 т. 1).

Також протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 13.02.2023 року з метою надання часу для надання до суду перекладу з обох сторін.

13.02.2023 року представником ОСОБА_1 -адвокатом Кришкевич В.М., до суду надано клопотання про приєднання додаткових доказів у справі, а саме, примірників перекладу позовної заяви з додатками, та ухвали про відкриття провадження по даній справі на англійську мову, як офіційну мову США, з метою вручення напряму співвідповідачу META PLATFORMS, INC (а.с. 8-10 т. 2).

13.02.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 -адвокатом Петрушко І.С., до суду надана заява про долучення до матеріалів справи доказів самостійного надсилання процесуальних документіввідповідачу META PLATFORMS, INC (а.с. 1-7 т. 2).

Ухвалою суду від 13.02.2023 року вирішено звернутися з судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Сполучених Штатів Америки з проханням вручити документи та провести певні процесуальні дії,провадження по даній цивільній справі зупинено до виконання судового доручення (а.с. 18-21 т. 2).

18.05.2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., надала до суду заяву на виконання ухвали суду від 13.02.2023 року.

До суду 20.09.2023 року з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Одеса) надійшов лист «Щодо виконання доручення стосовно META PLATFORMS, INC», в якому зазначено, що управління надсилає листа, отриманого Міністерством юстиції України від компетентного органу Сполучених Штатів Америки, електронною поштою, щодо опрацювання доручення Приморського районного суду м.Одеси про виконання окремих процесуальних дій стосовно META PLATFORMS, INC (а.с. 210-213 т. 2).

Зазначений лист суддя отримала 21.09.2023 року.

Ухвалою суду від 22.09.2023 року поновлено провадження та призначено зазначену справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 30.10.2023 року.

Крім того, до суду 10.10.2023 року з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса) надійшов лист «Щодо виконання доручення стосовно META PLATFORMS, INC», в якому зазначено, що управління, на підставі п. 2.8 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України № 1092/5/54 від 27.06.2008, направляє документи, складені в ході виконання доручення Приморського районного суду м. Одеси про виконання окремих процесуальних дій стосовно META PLATFORMS, INC (а.с. 1-28 т. 3).

У підготовчому засіданні 30.10.2023 року була присутня представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., просила оголосити перерву у справі, у зв`язку з наданням доказів направлення документів META PLATFORM, INC. Представник ОСОБА_2 -адвокат Петрушко І.С., не заперечувала проти відкладення підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, розгляд справи відкладено на 11.12.2023 року.

09.11.2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., надала суду заяву щодо долучення доказів направлення та вручення документів на адресу META PLATFORMS, INC.

11.12.2023 року представник ОСОБА_1 -адвокат Кришкевич В.М., на електронну адресу суду, надала заяву, в якій просила розгляд справи, призначений на 11.12.2023 о 10 год. 10 хв., відкласти через тимчасову непрацездатність, та надала відповідний листок непрацездатності.

У підготовчому засіданні 11.12.2023 року була присутня представник ОСОБА_2 -адвокат Петрушко І.С., яка проти відкладення розгляду справи не заперечувала.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та приєднано до матеріалів справи докази вручення позову, відкладено розгляд справи на 29.01.2024 року.

29.01.2024 року представник ОСОБА_1 -адвокат Байдерін О.А., надав суду заяву про відкладення підготовчого засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 29.01.2024 року була присутня представник ОСОБА_2 -адвокат Петрушко І.С., яка проти відкладення розгляду справи не заперечувала.

Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи на 19.02.2024 року.

19.02.2024 року представник ОСОБА_1 -адвокат Байдерін О.А., на електронну адресу суду надав заяву про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 29.01.2024 року була присутня представник ОСОБА_2 -адвокат Петрушко І.С., клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи залишила на розсуд суду, зазначивши, що це вже друга неявка. Позов не визнала, зазначивши, що є відзиви та усі докази надані, також просила стягнути судові витрати. Вважала за можливе закрити підготовче засідання по справі та призначити її до розгляду по суті.

Інші учасники справи у підготовче засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Протокольною ухвалою суду, згідно ст. 197 ЦПК України, враховуючи третє клопотання від представників позивача про відкладення підготовчого засідання, та друге клопотання від адвоката Байдеріна О.А., відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Байдеріна О.А. про відкладення, враховуючи, що ця дата була погоджена з усіма учасниками справи, та враховуючи розумний строк розгляду справи, ухвалив проводити підготовче засідання за відсутністю представника позивача та без представника співвідповідача META PLATFORMS, INC, який також сповіщений належним чином про розгляд справи.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 23.04.2024 року.

У судовому засіданні 23.04.2024 року був присутній представник ОСОБА_1 -адвокат БайдерінО.А., інші учасники справи у засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 06.06.2024 року.

У судовому засіданні 06.06.2024 року був присутній представник ОСОБА_1 -адвокат БайдерінО.А., інші учасники справи у засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.Протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 03.07.2024 року з метою визначення щодо позовних вимог до ОСОБА_2 .

У зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Приморського районного суду м. Одеси, розгляд справи, призначено на 03.07.2024 року, відкладено на 16.07.2024 року.

09.07.2024 року представник позивача-адвокат Байдерін О.А., надав суду заяву, в якій він просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, враховуючи те, що ОСОБА_2 помер (а.с. 96 т. 3).

Крім того, 09.07.2024 року представник позивача-адвокат Байдерін О.А., надав суду додаткові пояснення (а.с. 97-98 т. 3).

У судове засідання 16.07.2024 року учасники не з`явилися. Представник позивача-адвокат Байдерін О.А.,16.07.2024 року на електронну адресу суду надав заяву, в якій підтримав раніше подану заяву про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , судове засідання просив провести за відсутністю сторони позивача. Представник ГО «Народне бюро розслідувань» через систему «Електронний суд» надала 12.07.2024 року клопотання, в якому просила справу розглядати за відсутністю представника ГО«НБР».

Ухвалою суду від 16.07.2024 року заяву представника ОСОБА_1 -адвоката Байдеріна О.А., задоволено, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди залишено без розгляду (а.с. 104-107 т. 3).

Справу призначено до розгляду в наступному судовому засіданні на 18.09.2024 року.

У судове засідання 18.09.2024 року сторони не з`явилися, 17.09.2024 від представника Громадської організації «Народне бюро розслідувань»-адвоката Петрушко І.С. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача. 18.09.2024 від представника позивача-адвоката Байдеріна О.А. через канцелярію суду надійшла заява про відкладення судового засідання. Розгляд справи було відкладене на 11.10.2024 року.

У судове засідання 11.10.2024 року сторони не з`явилися. Представник позивача-адвокат Байдерін О.А.11.10.2024 року через систему «Електронний суд» надав заяву, в якій зазначив, що позовну заяву підтримує, просить її задовольнити, клопотань чи заяв не має, просив розглянути справу у його відсутність.В матеріалах справи наявна заява представника ГО «Народне бюро розслідувань»- адвоката Петрушко І.С про розгляд справи за відсутністю представника ГО«НБР»

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення судового рішення є 21.10.2024 року.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Судом встановлено,що згідно з розпорядженням Одеського міського голови № 59К від 25.01.2017 на ОСОБА_1 покладені обов`язки начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з 25.01.2017 року (а.с. 15 т. 1).

Відповідно до розпорядження Одеського міського голови № 990К від 24.07.2020 року ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з 28.07.2020 року (а.с. 16 т. 1).

У мережі Інтернет, а саме на веб-сайті «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_3 », 16.04.2022 року (позивачу стала відома у квітні-травні 2022 року) на Facebook-сторінці (аккаунті) «Народное бюро расследований», розміщена публікація російською мовою, в тексті якої наявні, в тому числі,наступні цитати (мовою оригіналу): « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

30.05.2022 року представником позивача, адвокатом Кришкевич В.М., складено акт проведення огляду та фіксації відомостей, які вміщені на веб-сторінку соціальної мережі «Facebook» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (а.с. 17-51 т.1).

07.06.2022 року Дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» складено звіт № 107/2022-ЗВ за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет (а.с. 52-79 т.1), надалі скорочено «Звіт від 07.06.2022 року».

Згідно з відомостями Звіту від 07.06.2022 року, відповідно до Порядку надання послуг з видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів / реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення, затвердженого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (далі ОП УМІЦ) 11 січня 2021 року, та повноважень, наданих за результатами акредитації, що підтверджені Свідоцтвом про акредитацію, виданим ОП УМІЦ 04 січня 2022 року, копія якого додається до Звіту, на підставі заявки щодо проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет, заявник адвокат Кришкевич Вікторія Миколаївна в інтересах його клієнта ОСОБА_1 , 31 травня 2022 було проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет:

-https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n (id: 17748), яка містить пост (публікацію) від 16 квітня 2022 року, розміщений на Facebook-сторінці з назвою «Народное бюро расследований». Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, сформованого о 14 год. 59 хв., додається. Цей пост (публікація) містить, зокрема, слайдер для перегляду зображень. Ці зображення було скачано та збережено на цифровому носії, що додається. Роздруківки цих зображень додаються.

-https://www.facebook.com/NarodnoeBuro/ (id: НОМЕР_1 ), яка є Facebook-сторінкою з назвою «Народное бюро расследований». Роздруківка файлу фіксації, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки, сформованого о 15 год. 02 хв., додається.

Крім того, згідно з відомостями Звіту від 07.06.2022 року, за результатами проведеної перевірки веб-сайту https://www.facebook.com встановлено, зокрема, що реєстрантом доменного ім`я є MetaPlatforms, Inc, місцезнаходження: 1601, Willow Rd, Menlo Park, CA, 94025, US (а.с. 53 т. 1).

Додатками до Звіту від 07.06.2022 року є роздруківка файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки № 1, роздруківки зображень, скачаних на досліджуваній веб-сторінці № 1, роздруківка файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки № 2, копія Свідоцтва про акредитацію, виданого ОПУМІЦ 04 січня 2022 року (а.с. 56-79 т. 1).

ОП УМІЦ (Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр»), відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 липня 2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA»,уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, є підписантом двосторонньої угоди щодо відповідальності з Інтернет корпорацією з присвоєння номерів та адрес (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, ICANN) від 18 листопада 2013 року; є підписантом двосторонньої угоди про врегулювання відносин, пов`язаних з провадженням діяльності з адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, з Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України від 30 грудня 2013 року, у зв`язку з чим ОП УМІЦ підтвердило Свідоцтвом про акредитацію компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн-сервісу «WEB-FIX», відповідно до договору про акредитацію від 08 травня 2019 року (а.с. 79 т. 1).

Зміст посту (публікації), зафіксованого відповідно до акту адвоката Кришкевич В.М. від 30.05.2022 року та згідно зі Звітом від 07.06.2022 року, у мережі Інтернет, а саме: за посиланням «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n» на веб-сторінці соціальної мережі «Facebook», є однаковим.

Крім того, обставина розміщення відповідного посту (публікації) у мережі Інтернет, на веб-сторінці соціальної мережі «Facebook», його наявність, була визнана всіма учасниками справи, не заперечувалася ніким, а отже, виходячи зі змісту частини 1 статті 82 ЦПК України, така обставина не підлягає доказуванню.

01.06.2022 року адвокат Кришкевич В.М. звернулася з адвокатським запитом № 336 (а.с. 80-81 т. 1) до Державної інспекції архітектури та містобудування України, та просила надати копії звернень Громадської організації «Народне бюро розслідувань» та її керівника ОСОБА_3 , які надходили до Державної інспекції архітектури та містобудування України протягом періоду квітень травень 2022 року, питання в яких зачіпають ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до таких звернень.

У відповідь адвокат Кришкевич В.М. отримала лист Державної інспекції архітектури та містобудування України № 4523/05/13-22 від 22.06.2022 року, відповідно до якого надано копії запитуваних адвокатом документів (а.с. 82-87 т. 1).

01.06.2022 року адвокат Кришкевич В.М. звернулася з адвокатським запитом № 335 (а.с. 88-89 т. 1) до заступника Одеського міського голови Кучука М.І., та просила, зокрема, надати копії звернень Громадської організації «Народне бюро розслідувань» та її керівника Володимира Букача, які надходили до Одеської міської ради протягом періоду квітня травня 2022 року, питання в яких зачіпають ОСОБА_1 , разом з усіма додатками до таких звернень.

У відповідь адвокат Кришкевич В.М. отримала лист Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за підписом в. о. начальника ОСОБА_4 , який (за дорученням першого заступника Одеського міського голови) розглянув адвокатський запит та надав копії запитаних документів (а.с. 90-101 т. 1).

З матеріалів справи встановлено (а.с. 83-87, а.с. 90-101 т. 1), що головою ГО «Народне бюро розслідувань» Володимиром Букачем, дійсно, було направлено на адреси Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Одеської обласної військової адміністрації, Одеської міської ради, скаргу на дії начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних причин.

Відповідно до ст.ст. 28, 68 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч. 1 ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; тощо.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ч. 2 ст. 201 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі. Відповідно до ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

Згідно зч.4ст.32Конституції України,кожному гарантуєтьсясудовий захистправа спростовуватинедостовірну інформаціюпро себе і членів сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ст. 275 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до п. 6.32 Постанови Великої палати Верховного суду від 12.11.2019 року у справі №904/4494/18, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі та ділової репутації, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо поширення інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, доведення до хоча б однієї особи.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що розміщення у мережі Інтернет, а саме за посиланням: «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n», тобто у соціальній мережі «Facebook», посту (публікації) є поширенням інформації.

З матеріалів справи (а.с. 17-79 т.1) вбачається, що публікація від 16.04.2022 року (позивачу стала відома у квітні-травні 2022 року) у соціальній мережі «Facebook» була, та до цього часу є, доступною необмеженому колу споживачів інформації, мала взаємодію з користувачами мережі Інтернет, про що свідчать коментарі під текстом публікації, відмітки про передрукування публікації тощо.

Водночас суд не погоджується з доводами позивача про поширення інформації Громадською організацією «Народне бюро розслідувань» у спосіб направлення скарги на дії начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича органам державної влади та місцевого самоврядування, оскільки в цій частині суд погоджується з доводами відповідача про те, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

За результатами дослідження скарги Громадської організації «Народне бюро розслідувань», вбачається, що даним відповідачем викладена позиція незгоди із діями керівника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Авдєєва Олександра Робертовича, який є позивачем у даній справі, і скарга спрямовуваласядо органіввлади з метою перевірки доводів та позиції самого скаржника, що наведені у скарзі.

Суд не володіє переконливими доказами на підтвердження того, що в подальшому саме Громадська організація «Народне бюро розслідувань» чи її голова ОСОБА_2 поширили інформацію про скаргу в мережі Інтернет, у соціальній мережі «Facebook», а саме за посиланням: «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n», разом ізнаведенням недостовірноїінформації у формі фактичних тверджень.

Оприлюднення (поширення) такої інформації могло бути здійснено і третіми особами (з відома чи без відома ГО «Народне бюро розслідувань» та її голови ОСОБА_2 ), однак технічна можливість такого поширення була забезпечена саме власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 яким є реєстрант доменного ім`я компанія MetaPlatforms, Inc.

Щодо поширення інформації стосовно певної фізичної особи, тобто позивача у справі ОСОБА_1 .

Суд погоджується з доводами позивача про те, що розміщення у мережі Інтернет, а саме за посиланням: «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n», у соціальній мережі «Facebook», посту (публікації) є поширенням інформації саме стосовно позивача ОСОБА_1 .

Неодноразові вказівки в тексті посту (публікації) прізвища позивача (а.с. 56 т. 1), зазначення про те, що йдеться про начальника Управління ДАБК Одеської міської ради, розміщення фотозображення обличчя позивача (а.с. 59 т. 1), у сукупності, не залишає сумнівів про те, що йдеться саме про ОСОБА_1 , який є позивачем у даній справі.

Крім того, суд враховує, що відповідачі не заперечували обставину, що поширення інформації стосується саме позивача ОСОБА_1 .

Щодо поширення недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 200 ЦК України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції України). Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язокне поширюватипро особунедостовірну інформацію,а такожінформацію,що ганьбитьїї гідність,честь чиділову репутацію (п. п. 6.11 - 6.13 Постанови Великої палати Верховного суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ст. 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Інформація не може вважатися такою, що відноситься до оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт (п. 6.26 Постанови ВП ВС від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18).

У межах позовних вимог позивач просить про визнання недостовірною наступної інформації (мовою оригіналу): «УГАСК ОГС в лице авдеева своими действиями нарушает права ООО «ИСАГИС» объявил войну предприятию принуждая к предоставлению неправномерной выгоды», та «НБР обладает информацией начальник управления авдеев предоставляет недостоверную информацию во время декларирования доходов, уровень его жизни не соответствует задекларированному за 2020 год».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що така інформація є негативною, та з твердженнями позивача про те, що поширена інформація не містить алегорій, сатири, гіперболи, не є припущеннями чи критикою позивача. Наведена інформація викладена у категоричній та стверджувальній формі, її можна перевірити на достовірність.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 18 зазначеної Постанови Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року передбачено, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Втім, у межах даної справи жоден із відповідачів не довів достовірність наведеної інформації, яку слід розглянути детальніше.

Так, вказівка на те, що позивач порушує (порушив) права певного підприємства (ТОВ«ІСАГІС») власне є інформацією, в якій стверджується про порушення особою (позивачем) норм чинного законодавства України. Однак, відповідачі не надали належних доказів на підтвердження порушення позивачем прав підприємства з одночасним примушуванням до надання неправомірної вигоди, як вказано у спірному пості (публікації) в мережі Інтернет за посиланням:«https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n».

Навпаки, представник позивача довів, що відповідно до Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 року у справі № 420/11390/21 (саме на цю справу посилався представник відповідача), апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задоволено. Відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ІСАГІС» з вимогами до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу від 15.06.2021 року, визнання протиправним і скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 06.08.2021 року, визнання протиправною і скасування постанови Управління від 20.08.2021 року, визнання протиправним і скасування постанови від 23.07.2021 року начальника Управління ДАБК Одеської міської ради Авдєєва О.Р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до Рішення Ради суддів України № 55 від 25.11.2021 року «Про використання суддями ЄДРСР у режимі повного доступу» визначено, що повний доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судді можуть використовувати безпосередньо для здійснення правосуддя.

Наведена Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 року у справі №420/11390/21 залишена без змін відповідно до Ухвали колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2022 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104580280).

Посилання в пості (публікації) в мережі Інтернет, у соціальній мережі «Facebook», запосиланням: «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n», на порушення позивачем прав ТОВ«ІСАГІС», з одночасною вказівкою на вчинення ним кримінального правопорушення примушування до надання неправомірної вигоди, є недостовірною інформацією, оскільки така інформація викладена неправдиво, та є негативною інформацією.

Теж саме стосується інформації про те, що «НБР обладает информацией начальник управления авдеев предоставляет недостоверную информацию во время декларирования доходов, уровень его жизни не соответствует задекларированному за 2020 год», оскільки, по-перше, суду не було доведено достовірність вказаної інформації, та по-друге, йдеться про негативну інформацію ствердження про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, за відсутності доказів такого порушення.

Згідно зі ст. 366-2 КК України, умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 500 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (за частиною першою), або якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (за частиною другою), карається кримінальною відповідальністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є корупційним адміністративним правопорушенням.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Дотримання презумпції невинуватості є фундаментальним принципом демократичної та правової держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року встановлено, що при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені. Посилання на конкретну фізичну особу у контексті вчинення нею кримінальних правопорушень, можливо лише у випадку, коли особа визнана судовим рішенням, яке набрало законної сили, винною в скоєнні злочину. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість. Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, зокрема, в постановах від 31.10.2019 року по справі № 760/20787/18, від 04.08.2020 року по справі № 903/927/19, від 19.11.2020 року по справі № 910/11361/19.

Водночас у матеріалах даної справи відсутні вирок суду, протокол чи постанова у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що наведені судження подані в категоричній формі, стверджувально, як відомості про факти, та їх достовірність у ході змагального судового процесу не підтвердилася доказами, суд погоджується з доводами позивача про те, що досліджувана інформація, а саме (цитуємо мовою оригіналу): «УГАСК ОГС в лице авдеева своими действиями нарушает права ООО «ИСАГИС» объявил войну предприятию принуждая к предоставлению неправномерной выгоды», та «НБР обладает информацией начальник управления авдеев предоставляет недостоверную информацию во время декларирования доходов, уровень его жизни не соответствует задекларированному за 2020 год», є недостовірною негативною інформацією.

Суд не погоджується з відповідачами в частині того, що вказані вислови є оціночними судженнями, оскільки існує чітка можливість перевірити відомості про те: чи порушив позивач права підприємства або ні, чи примушував до надання неправомірної вигоди (тобто чи вчинив злочин) або ні, чи надав недостовірну інформацію під час декларування доходів або ні.

Крім того, суд доходить висновку, що має існуватирозумний балансміж критикоюпевної особита наведеннямщодо такоїособи інформації у вигляді, яка однозначно змусить стороннього спостерігача не мати довіри до відповідної особи, буде сприяти негативній оцінці такої особи в очах стороннього спостерігача, який може ще навіть не знати про якості відповідної, оцінюваної, особи.

У матеріальному праві навести всі критерії правових відносин зі свободи слова та захисту права на честь, гідність та ділову репутацію, тобто збалансувати межі відповідних прав і обов`язків, є практично неможливим. Саме з огляду на це, у кожному конкретному випадку, з урахуванням усіх обставин справи, суд має оцінювати чи призвело поширення певного набору інформації до порушення цих меж, чи є така інформація достовірною або недостовірною, чи не є така інформація негативною.

Доступність ресурсів розміщення інформації у сучасному світі вимагає дедалі глибшого розуміння права особи на захист своєї честі, гідності та ділової репутації.

Щодо авторства спірної інформації та належної особи відповідача у даній справі.

Позивач ОСОБА_1 пред`явив позов з вимогами до Громадської організації «Народне бюро розслідувань», ОСОБА_2 , META PLATFORMS, INC.

У відзиві представника відповідача ОСОБА_2 від 25.11.2022 року (а.с. 156-165 т. 1) вказано про те, що ОСОБА_2 не належить авторство публікацій та поширеної інформації. Представник вказаного відповідача наполягав, що ОСОБА_2 не причетний до створення, розміщення, написання публікацій, розміщених за вказаними позивачем посиланнями. На думку цього відповідача, єдиним належним відповідачем за позовними вимогами є компанія META PLATFORMS, INC.

09.07.2024 року представник позивача, адвокат Байдерін О.А., надав суду заяву, в якій він просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , зокрема враховуючи те, що ОСОБА_2 помер (а.с. 96 т. 3). Ухвалою суду від 16.07.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 104-107 т. 3).

ГО «Народне бюро розслідувань» у своїх письмових поясненнях (а.с. 189-199 т. 1) так само заперечив те, що він як відповідач публічно поширював інформацію, яка порочить ділову репутацію позивача та завдала йому моральної шкоди.

Аналізуючи обставини справи та наявні докази, суд погоджується з наведеними доводами та позбавлений можливості поза розумним сумнівом дійти до висновку, що саме ГО «Народне бюро розслідувань» чи його голова ОСОБА_2 безпосередньо поширили в мережі Інтернет досліджену вище інформацію шляхом особистого розміщення посту (публікації) в мережі Інтернет, у соціальній мережі «Facebook», запосиланням: «https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову у цій частині, а отже, не маючи належних і переконливих доказів на підтвердження того, що безпосереднє поширення недостовірної інформації було здійснено відповідачем ГО «Народне бюро розслідувань» чи його головою ОСОБА_2 , і зважаючи на заперечення останніх щодо належності їм авторства публікації, суд у цій частині відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог до відповідача ГО «Народне бюро розслідувань».

Оскільки вище за текстом судового рішення, суд дійшов висновку про те, що само по собі направлення письмової скарги ГО «Народне бюро розслідувань» до органів державної влади та місцевого самоврядування не було поширенням недостовірної інформації, та перебувало в межах реалізації права на критику і звернення, зокрема за ст. 40 Конституції України, то слід дослідити спроможність вимог позивач про спростування недостовірної інформації, розміщеної у мережі Інтернет, до власника веб-сайту.

Відповідно до п. 6.5 Постанови ВП ВС від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18, а також позицій, неодноразово висловлених Верховним Судом, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо авторпоширеної інформаціїневідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник веб-сайту особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом «в» цієї частини.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про телекомунікації», адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет включає комплекс організаційно-технічних заходів, необхідних для забезпечення функціонування технічних засобів підтримки адресування, у тому числі серверів доменних назв українського сегмента мережі Інтернет, реєстру домену.UA в координації з міжнародною системою адміністрування мережі Інтернет, спрямованих на систематизацію та оптимізацію використання, обліку та адміністрування доменів другого рівня, а також створення умов для використання простору доменних імен на принципах рівного доступу, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції.

Адміністрування адресногопростору українськогосегмента мережіІнтернет здійснюєтьсяуповноваженою організацією для: 1) створення реєстру доменних назв і адрес мережі українського сегмента мережі Інтернет; 2) створення реєстру доменних назв у домені.UA; 3) створення та підтримки автоматизованої системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес українського сегмента мережі Інтернет; 4) забезпечення унікальності, формування та підтримки простору доменних назв другого рівня в домені.UA; 5) створення умов для використання адресного простору українського сегмента мережі Інтернет на принципах рівного доступу, оптимального використання, захисту прав споживачів послуг Інтернет та вільної конкуренції; 6) представництва та захисту у відповідних міжнародних організаціях інтересів споживачів українського сегмента мережі Інтернет. Адміністрування адресного простору мережі Інтернет у домені.UA здійснюється недержавною організацією, яка утворюється самоврядними організаціями операторів/провайдерів Інтернет та зареєстрована відповідно до міжнародних вимог. Утворення адресного простору, розподіл і надання адрес, маршрутизація інформації між адресами здійснюються відповідно до міжнародних вимог.

Відповідно до п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 року № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП «УМІЦ») створено з метою управління адресним простором українського сегмента мережі Інтернет, обслуговування та адміністрування системного реєстру та системи доменних імен домену верхнього рівня «.UA».

ОП УМІЦ уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегменту мережі Інтернет і, як вже було встановлено судом вище, з метою сприяння захисту прав осіб від порушень у мережі Інтернет, акредитувало та підтвердило компетентність Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні відповідних функцій щодо українського сегменту мережі Інтернет, на підтвердження чого до матеріалів справи надано свідоцтво про акредитацію від 04.01.2022 року.

Згідно зі Звітом від 07.06.2022 року, реєстрантом доменного імені веб-сайту «https://www.facebook.com», а отже і з огляду на положення ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власником відповідного веб-сайту є компанія META PLATFORMS, INC, яка, зурахуванням п. 6.5 Постанови ВП ВС від 12.11.2019 року у справі №904/4494/18, була визначена позивачем одним з трьох відповідачів за цим позовом.

Таким чином, підлягає частковому задоволенню вимога позивача щодо визнання недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка наведена в тексті публікації у соціальній мережі «Facebook» в мережі Інтернет, на сторінці аккаунту «Народное бюро расследований» за веб-посиланням https://www.facebook.com/368024240362934/posts/1329589287539753/?d=n.

Щодо поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, то суд вважає доведеними посилання позивача, що поширена інформація завдає шкоди правам позивача.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, то у цій частині суд доходить висновку про необхідність відмовити в її задоволенні з наступних причин.

Встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної (немайнової шкоди) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України унормовано, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода фізичної особи визначається, насамперед, через страждання. Страждання це негативна для людини емоція, змістом якої є біль, мука, тривога, переживання. Страждання є наслідком певних дій, які викликають такі емоції. Які самедії викликають страждання українське законодавство не зазначає, обмежуючись лише загальною вказівкою на їх протиправність. Однак у практиці Європейського Суду з прав людини трапляються різні обставини, які беруться до уваги як такі, що заподіюють моральну шкоду: незручності, викликані негативним впливом на здоров`я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; негативний вплив на членів сім`ї; психічне напруження; глибоке відчуття несправедливості; розчарування тощо.

Завдання моральної шкоди позивач мотивує перенесеними моральними стражданнями в зв`язку з отриманим стресом, хвилюваннями, негативною соціальною оцінкою в очах оточуючих, трудового колективу, друзів, близьких, додаткових моральних зусиллях для продовження активного громадського життя, приниженні його цінності як фізичної особи, конституційним правом якої є право на повагу людської гідності.

Однак позивач не надає до суду належних та допустимих доказів погіршення стану здоров`я, певних втрат у зв`язку з цим, або інших належних і допустимих доказів того, що дійсно би свідчило про понесення настільки сильних страждань, що призводять до необхідності їх відшкодування в грошовому еквіваленті.

За відсутності таких доказів, причинно-наслідкового зв`язку між поширенням недостовірної інформації та завданою шкодою, суд вважає за необхідне у цій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 року по справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) визначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) та ін.).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню,з огляду на мотиви, наведені в цьому судовому рішенні.

Керуючись ст.ст. 28, 32, 34, 40, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 23, 200, 201, 270, 275, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 2, 3-13, 27, 44, 49, 64, 76-81, 89, 95, 133, 223, 241, 247, 256, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації «Народне бюро розслідувань», META PLATFORMS, INC, про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкодизадовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію, яка наведена в тексті публікації, поширеній у мережі «Facebook» в мережі Інтернет, на сторінці аккаунту «Народное бюро расследований» за веб-посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 а саме: «УГАСК ОГС в лице авдеева своими действиями нарушает права ООО «ИСАГИС» объявил войну предприятию принуждая к предоставлению неправномерной выгоды», «НБР обладает информацией начальник управления авдеев предоставляет недостоверную информацию во время декларирования доходов, уровень его жизни не соответствует задекларированному за 2020год».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, мають право на поновлення строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2024 року.

Суддя Л.В. Домусчі