Рішення

від 11.12.2007 по справі 20-5/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/386

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"11" грудня 2007 р. справа № 20-5/386

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар”  (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1)  

до Закритого акціонерного товариства „Торговый дом ГЕСС и Ко” (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11)

Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря” (м. Одеса, Французький бульвар, 89).

про стягнення заборгованості  в розмірі 255869,62   грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Лімаренко Світлана Анатоліївна, представник, довіреність № б/н від 08.06.07,       ТОВ "Акар";

Відповідач - Книга Софія Аркадіївна, представник, довіреність № 183 від 06.07.07,     ЗАТ "Торговий Дім ГЕСС і К";

Відповідач - не з'явився,  Український науковий центр екології моря;

Суть спору:

Позивач, ТОВ „Акар”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, ЗАТ „Торговый дом ГЕСС и Ко, про стягнення  заборгованості в розмірі 255869,62 грн., з яких: 208603,10 грн. –основний борг, 47266,52 грн. –упущена вигода.

Ухвалою суду від 04.10.2007 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Науково-дослідну установу „Український науковий центр екології моря”.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просить стягнути з відповідачів суму заборгованості в розмірі 374424,81 грн., з яких: 327158,29 грн. –основний борг, 47266,52 грн. –упущена вигода.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачі відмовились оплачувати стоянку судна „Пассат” у причалу, який належить позивачу.

Представник відповідача - ЗАТ „Торговый дом ГЕСС и Ко” позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що він не повинний відповідати за даним позовом, оскільки не є власником судна.

Представник відповідача - Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря” позовні вимоги також не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що судно перебуває у володінні у ЗАТ „Торговый дом ГЕСС и Ко”, тому сума заборгованості повинна бути стягнута з ЗАТ „Торговый дом ГЕСС и Ко”.

Представник відповідача Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря” на оголошення вступної та резолютивної частини рішення не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Акар” відповідно до договору суборенди № 119-ОР від 29.01.1999, укладеному з 1997 ВМІС ЧФ РФ, є орендарем причалу № 70 (№ 122), довжиною 175 метрів, розташованого у Південній бухті міста Севастополя, який переданий для використання під стоянку кораблів по акту приймання-передачі від 08.02.1999 (т. 2 арк. с. 24-52).

          Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди встановлений до 28.05.2017.

          Причал № 70 (122) у складі гідротехнічної споруди з групами технічних систем обслуговування включений у Перелік об'єктів Чорноморського Флоту Російської Федерації у місті Севастополі відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, що встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006 у справі № 20-4/243-1/014, яке набрало законної сили з 11.04.2006, і пояснює наявність подвійного номеру 70 (122) у причалу, орендованого позивачем.

          Між ТОВ “Акар” і ЗАТ “ТД “ГЕСС и Ко” 15.12.2003 був укладений договір № 1625 про надання послуг, на підставі якого відповідачем до причалу № 122 були поставлені теплоходи “Пассат” і “Профессор Водяницкий”.

          Рішенням господарського  суду м. Севастополя від 09.08.2006 по справі № 20-2/129, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 суд зобов'язав  закрите акціонерне  товариство „Торговый дом „ГЕСС и Ко” звільнити орендований товариством з обмеженою відповідальністю „Акар”  причал № 122, розташований у Південній бухті м. Севастополя, шляхом виводу теплоходів „Пассат” та „Профессор Водяницкий”.

          На виконання рішення суду закрите акціонерне  товариство „Торговый дом „ГЕСС и Ко” вивело з причалу судно „Профессор Водяницкий”, але судно „Пасат” на даний час знаходиться на причалі 122.

          Власником теплоходу “Пассат” відповідно до Свідоцтва про право власності на судно серії СЕ № 01597 є “Український науковий центр екології морів”.

          Згідно договору фрахтування № 1901 від 15.08.2001, укладеному УкрНЦЕМ і ЗАТ “ТД “ГЕСС и Ко”, теплохід “Пассат”   був переданий ЗАТ “ТД “ГЕСС и Ко” у бербоут-чартер.

          При укладенні цього договору фрахтування сторони домовились про умови повернення судна з оренди (пункт 6.1 договору), відповідно до яких фрахтувальник зобов'язаний по закінченню періоду чартеру повернути судно у безпечному і вільному від льоду порту Одеса.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2003 у справі № 17-6-25-31/02-10062 за позовом ЗАТ “ТД “ГЕСС и Ко” до УкрНЦЕМ, яке набрало законної сили з 23.09.2003, розірвано договір фрахтування теплоходу “Пассат” (бербоут-чартер) № 1901 від 15.08.2001 із зобов'язанням передачі теплоходу “Пассат” “Українському науковому центру екології моря” в порту Одеса.

          Оскільки власником теплоходу “Пассат” є “Український науковий центр екології моря”, суд вважає, що саме він повинний відповідати за даним позовом.

          Суд також вважає, що провадження по справі в частині стягнення заборгованості з ЗАТ “ТД “ГЕСС и Ко” підлягає припиненню, на підставі п. 11 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

ТОВ “Акар”, як орендар причалу № 122, має право володіння та користування цим майном у відповідності з договором суборенди, що відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України є речовими правами на чуже майно.

          Статтею 396 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

          Положення глави 29 Цивільного кодексу України регулюють питання захисту права власності.

          Таким чином, право орендаря на володіння та користування майном захищається діючим законодавством нарівні із правами власника по володінню та користуванню майном, у зв'язку з чим, він має право на стягнення заборгованості.

В період з 31.07.207 по 15.11.2007 судно „Пассат” перебуває у причалу № 122, в результаті чого позивач продовжує утримувати судно та нести витрати на його утримання.

Витрати позивача на утримання судна за період з 01.12.2006 по 15.11.2007 склали 302646,80 грн., з яких: 171590,42 грн. –причальний збір, 131056,38  грн. –заробітна плата охоронників.

Вказану суму позивач приїсть стягнути з урахування індексу інфляції.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума  збитків від інфляції складає  24511,49 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення упущеної вимоги суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути упущену вигоду в розмірі 47266,52 грн., по його твердженню, перебування судна „Пассат” у причалу № 122 перешкоджає веденню господарської  діяльності, тому позивач повинний відмовлятись від пропозиції інших господарських суб'єктів.

Так, 08.05.2007 позивач відмовив від постановки до причалу круїзного судна „Spirit of Adventure” в результаті чого, позивачу були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди.

Пунктом 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховується заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз усіх матеріалів справи дозволяє суду дійти до переконливого висновку про те, що позивач представленими суду документами та наданими у судовому засіданні представниками сторін поясненнями, не підтвердив факт причинно-слідчого зв‘язку  того, що саме з вини відповідача у позивача виникли збитки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позивач не довів яким чином його права порушені.

Таким чином, з відповідача - Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря” на користь позивача підлягає стягненню 327158,29 грн.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 3271,58 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,10 грн. покладаються  на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49,  п. 11 ст. 80, ст.ст. 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Науково-дослідної установи „Український науковий центр екології моря” (м. Одеса, Французький бульвар, 89,  код ЄДРПОУ  02572516, відомостей про наявність поточних  рахунків в установах банків немає) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Акар”  (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1,  код  ЄДРПОУ 19448418, п/р 260073013074 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) заборгованість в сумі  327158,29 грн.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 3271,58 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог ТОВ„Акар”  відмовити.

4.          Провадження відносно Закритого акціонерного товариства „Торговый дом ГЕСС и Ко” припинити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

19.12.2007

Розсилка:

1.          ТОВ „Акар”  (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1)  

2.          ЗАТ „Торговый дом ГЕСС и Ко” (99011 м. Севастополь, вул. Балаклавська, 11)

3.          Науково-дослідна установа „Український науковий центр екології моря” (м. Одеса, Французький бульвар, 89).

4.          Справа

5.          наряд