Постанова

від 26.03.2008 по справі 20-5/386

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/386

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

26 березня 2008 року   Справа № 20-5/386

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача - Петров В'ячеслав Юрійович, довіреність № б/н від 01.10.07 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акар";

представник позивача - Лімаренко Світлана Анатоліївна, довіреність №  б/н від 04.02.08 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Акар";

представник відповідача - Книга Софія Аркадіївна, довіреність № 05 від 08.01.08 - Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "ГЕСС і Ко";

представник відповідача - не з'явився - Науково-дослідна установа "Український науковий центр екології моря";

розглянувши апеляційну скаргу Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 11.12.2007 у справі №20-5/386

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" (вул. Велика Морська, 1, Севастополь, 99001)

до  Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" (вул. Балаклавська 11,Севастополь,99011)

Науково-дослідньої установи "Український науковий центр екології моря" (Французький бульвар, 89,Одеса,65009)

про стягнення заборгованості в розмірі 255869,62 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.12.2007 (суддя Євдокімов І.В.) позов задоволено частково.

                    З Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акар" стягнуто 327158,29грн. - заборгованості, 3271,58грн. - державного мита та 103,10грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

                    Провадження відносно Закритого акціонерного товариства "Торговий дім ГЕСС і Ко" припинено.

                    Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Науково-дослідна установа "Український науковий центр екології моря" звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішення господарського суду, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку  статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Акар" відповідно до договору суборенди № 119-ОР від 29.01.1999, укладеному з 1997 ВМІС ЧФ РФ, є орендарем причалу № 70 (№ 122), довжиною 175 метрів, розташованого у Південній бухті міста Севастополя, який переданий для використання під стоянку кораблів по акту прийому-передачі від 08.02.1999 (т. 2 а.с.24-52).

                    Строк дії договору з урахуванням додаткової угоди встановлений до 28.05.2017.

Причал № 70 (122) у складі гідротехнічної споруди з групами технічних систем обслуговування включений у Перелік об'єктів Чорноморського Флоту Російської Федерації у місті Севастополі відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту, що встановлено рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.03.2006 у справі № 20-4/243-1/014, яке набрало законної сили з 11.04.2006, і пояснює наявність подвійного номеру 70 (122) у причалу, орендованого позивачем.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" і Закритим акціонерним товариством "Торговий дім "ГЕСС і Ко" 15.12.2003 було укладено договір № 1625 про надання послуг, на підставі якого відповідачем до причалу № 122 були поставлені теплоходи "Пассат" і "Профессор Водяницкий".

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 09.08.2006 у справі № 20-2/129, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2006, суд зобов'язав Закрите акціонерне товариство "Торговий дім "ГЕСС і Ко" звільнити орендований товариством з обмеженою відповідальністю "Акар" причал № 122, розташований у Південній бухті міста Севастополя, шляхом виводу теплоходів "Пассат" та "Профессор Водяницкий".

На виконання рішення суду закрите акціонерне товариство "Торговий дім "ГЕСС і Ко" вивело з причалу судно "Профессор Водяницкий", але судно "Пасат" на даний час знаходиться на причалі 122.

Власником теплоходу "Пассат" відповідно до Свідоцтва про право власності на судно серії СЕ № 01597 є "Український науковий центр екології морів".

Згідно договору фрахтування № 1901 від 15.08.2001, укладеному УкрНЦЕМ і Закритим акціонерним товариством "Торговий дім "ГЕСС і Ко", теплохід "Пассат" був переданий Закритому акціонерному товариству "Торговий дім "ГЕСС і Ко" у бербоут-чартер.

При укладенні цього договору фрахтування сторони домовились про умови повернення судна з оренди (пункт 6.1 договору), відповідно до яких фрахтувальник зобов'язаний по закінченню періоду чартеру повернути судно у безпечному і вільному від льоду порту Одеса.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2003 у справі № 17-6-25-31/02-10062 за позовом Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко"  до УкрНЦЕМ, яке набрало законної сили з 23.09.2003, розірвано договір фрахтування теплоходу "Пассат" (бербоут-чартер) № 1901 від 15.08.2001 із зобов'язанням передачі теплоходу "Пассат" "Українському науковому центру екології моря" в порту Одеса.

Оскільки власником теплоходу "Пассат" є "Український науковий центр екології моря", судова колегія вважає, що саме він повинний відповідати за даним позовом.

Судова колегія також вважає, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості з Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко"  підлягає припиненню, на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частині 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акар", як орендар причалу № 122, має право володіння та користування цим майном у відповідності з договором суборенди, що відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України є речовими правами на чуже майно.

Статтею 396 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Положення глави 29 Цивільного кодексу України регулюють питання захисту права власності.

Таким чином, право орендаря на володіння та користування майном захищається діючим законодавством нарівні із правами власника по володінню та користуванню майном, у зв'язку з чим, він має право на стягнення заборгованості.

В період з 31.07.207 по 15.11.2007 судно "Пассат" перебуває у причалу № 122, в результаті чого позивач продовжує утримувати судно та нести витрати на його утримання.

Витрати позивача на утримання судна за період з 01.12.2006 по 15.11.2007 склали 302646,80 грн., з яких: 171590,42 грн. - причальний збір, 131056,38 грн. - заробітна плата охоронників.

Вказану суму позивач просить стягнути з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума збитків від інфляції складає 24511,49 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Позовні вимоги в частині стягнення упущеної вимоги судова колегія вважає такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути упущену вигоду в розмірі 47266,52 грн., по його твердженню, перебування судна "Пассат" у причалу № 122 перешкоджає веденню господарської діяльності, тому позивач повинний відмовлятись від пропозиції інших господарських суб'єктів.

Так, 08.05.2007 позивач відмовив від постановки до причалу круїзного судна " Spirit оf Аdventure" в результаті чого, позивачу були спричинені збитки у вигляді упущеної вигоди.

Пунктом 4 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховується заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в  їх сукупності, керуючись законом.

Системний аналіз усіх матеріалів справи дозволяє суду діяти до переконливого висновку про те, що позивач представленими суду документами та наданими у судовому засіданні представниками сторін поясненнями, не підтвердив факт причинно-слідчого зв'язку того, що саме з вини відповідача у позивача виникли збитки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позивач не довів яким чином його права порушені.

Таким чином, з відповідача - Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" на користь позивача підлягає стягненню 327158,29 грн.

                    Згідно статтям 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 3271,58грн. і інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 103,10грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

                    Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.12.2007 у справі №20-5/386 залишити без змін.

                    Апеляційну скаргу Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                  

Судді