Рішення

від 05.11.2010 по справі 11/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/383

05.11.10

За позовом

Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до  

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про

стягнення 71 506,45 грн. та виселення

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача   

Войтов Є.О. –представник

від відповідача  

ОСОБА_1.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, по відшкодуванню плати за землю та пені у розмірі 71 506,45 грн., розірвання Договору оренди № 131 від 03.08.2009 та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009 відповідач не сплатив орендну плату за листопад 2009 року - червень 2010 року в розмірі 69 275,92 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку та за прострочення сплати платежів нараховує пеню у розмірі 2 230,53 грн. Також позивач просить суд розірвати вказаний договір, у зв’язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців, та виселити відповідача.  

Відповідач в судовому засіданні 12.10.2010 проти позову усно заперечив, однак письмового документально обґрунтованого відзиву та письмових пояснень на позов не подав. У зв’язку з ненаданням витребуваних доказів, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд                                    

В С Т А Н О В И В:

03.08.2009 між Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 131 (далі - Договір).

31.12.2009 між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору.

За умовами вказаного Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1, орендодавець на підставі розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 600 від 04.06.2009 та ордеру № 163 від 17.07.2009 передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 79,8 кв.м (далі –об’єкт оренди, приміщення) під розміщення майстерні по ремонту одягу.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата розраховується відповідно до методики та базових орендних ставок, затверджених рішенням Святошинської районної у м. Києві ради № 41 від 31.10.2006, і складає 7 257,67 грн. за перший місяць оренди.

Податок на додану вартість сплачується орендарем окремо від орендної плати  у розмірах та порядку, визначених чинним законодавством.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору оренда плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця з урахуванням  щомісячного індексу інфляції на рахунок орендодавця зазначений в п. 11  даного Договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до  ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст.  18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Аналогічна норма встановлена частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач розрахунки за оренду приміщення за період з листопада 2009 року по червень 2010 року не здійснив. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить 69 275,92 грн..

Наведений позивачем розрахунок платежів за вказаний період відповідачем не спростований. Належних доказів на спростування наведених у позовній заяві обставин та доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Таким чином, позовні вимоги позивача  про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69 275,92 грн. є правомірними.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 230,53 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.10 Договору за несвоєчасну сплату всіх платежів орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати орендної плати не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Однак, як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку пені, позивачем невірно визначена кількість прострочених днів та розмір облікової ставки НБУ.

Згідно Постанови Національного банку України від 10.08.2009 № 468 з 12.08.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 10,25 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2010 № 259 з 08.06.2010 встановлено розмір облікової ставки на рівні 9,5 % річних.

За розрахунком суду за несплату відповідачем орендної плати за період січня по червень 2010 року в строк, встановлений п. 3.3 Договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 201,91 грн., яка обчислена судом з урахуванням періодів прострочення до 01.07.2010 (дата, по яку позивачем розраховувалась пеня в позовній заяві) в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла у період нарахування.

Позовні вимоги в частині розірвання Договору оренди № 131 від 03.08.2009 та виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей Договір діє з 03.08.2009 до 02.07.2012.

Згідно з п. 9.4 Договору цей Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством.

У п. 9.7 сторони погодили, що  цей Договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар, зокрема, не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, згідно цього договору; систематично (більше двох раз) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором.

Дія цього Договору оренди припиняється достроково за згодою або за рішенням господарського суду (п. 9.9 Договору).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статтею 291 Господарського суду України встановлено, що договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін достроково з підстав передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статті 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У відповідності з ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвалами суду від 15.09.2010 та від 12.10.2010 витребувано у позивача лист про розірвання (відмову) від договору оренди та докази його надсилання відповідачу.

Позивачем вимог ухвали суду не виконано, витребуваних документів суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не було дотримано порядку розірвання договору, сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № 131 від 03.08.2009, з повідомленням саме про розірвання Договору або про відмову від Договору орендодавець до орендаря не звертався, а тому позовна вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

Оскільки термін дії договору сторонами встановлено до 02.07.2012, сторони не дійшли згоди про дострокове розірвання договору, в судовому порядку договір оренди також не розірвано, вимога про виселення відповідача з нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 також задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з частковим задоволенням позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 36037999, рахунок № 26000301896 в Святошинському відділенні О/Б № 8069, МФО 320218) заборгованість у розмірі 69 275 (шістдесят дев’ять тисяч двісті сімдесят п’ять) грн. 92 коп., пеню у розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн. 91 коп., державне мито у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн. 79 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

  Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 12.11.2010