Рішення
від 11.10.2024 по справі 902/611/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2024 р.Cправа № 902/611/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс", 19001, Черкаська область, Черкаський район, місто Канів, вулиця Енергетиків, будинок 271, ідентифікаційний код юридичної особи 44279874

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг", 21022, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Енергетична, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 36830374

про стягнення 24 459 659,28 гривень

за участю представників:

від позивача адвокат Багрій І.О., згідно ордеру

від відповідача адвокат Пивоварова Ю.С., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/611/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення заборгованості у сумі 24 459 659,28 гривень, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 у справі № 902/611/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

02.08.2023 матеріали справи № 902/611/22 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу документообігу суду від 02.08.2023 справу №902/611/22 розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 07.08.2023 судом прийнято справу № 902/611/22 до провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.09.2023 року о 10:00 год.

23.08.2023 до суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № б/н від 16.08.2023 (вх. № 01-34/7801/23 від 23.08.2023) у яких останній зазначив про підтримання позивачем позову, надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

05.09.2023 до суду від представника відповідача надійшли пояснення № б/н від 01.09.2023 (вх. № 01-34/8190/23 від 05.09.2023) у яких останній надав пояснення по суті позовних вимог, у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

05.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 04.09.2023 (вх. № 01-34/8187/23 від 05.09.2023) про відкладення судового розгляду.

У судовому засіданні 05.09.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/611/22 на 19.09.2023 о 15:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

18.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 15.09.2023 (вх. № 01-34/8665/23 від 18.10.2023) про зупинення провадження у справі № 902/611/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/6490/23.

18.09.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення № б/н від 15.09.2023 (вх. № 01-34/8674/23 від 18.10.2023) на письмові пояснення позивача.

19.09.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 18.09.2023 (вх. № 01-34/8714/23 від 19.10.2023) про призначення у справі № 902/611/22 судової економічної експертизи.

У судовому засіданні 19.09.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/611/22 до 06.10.2023 року о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

27.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 27.09.2023 (вх. № 01-34/9084/23) із запереченнями щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/611/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/6490/23.

27.09.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 27.09.2023 (вх. № 01-34/9081/23) із запереченнями щодо клопотання відповідача про призначення у справі № 902/611/22 судової економічної експертизи.

06.10.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 05.10.2023 (вх. № 01-34/9444/23) про надання додаткових пояснень, заперечень та долучення додаткових доказів у справі № 902/611/22.

У судовому засіданні 06.10.2023 судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 902/611/22 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/6490/23, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/611/22 до 13.10.2023 о 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

09.10.2023 представником позивача подано до суду заяву № б/н від 09.10.2023 (вх. № 01-48/61/23 від 09.10.2023) про забезпечення позову.

Ухвалою від 11.10.2023 у редакції ухвали від 12.10.2023 року судом заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" № б/н від 09.10.2023 (вх. № 01-48/61/23 від 09.10.2023) про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.10.2023 року о 09:30 год.

13.10.2023 до суду від відповідача надійшли пояснення № б/н від 13.10.2023 (вх. № 01-34/9679/23) щодо заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 13.10.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" № б/н від 09.10.2023 (вх. № 01-48/61/23 від 09.10.2023) про забезпечення позову у справі № 902/611/22 судом задоволено.

13.10.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 12.10.2023 (вх. № 01-34/9861/23) щодо призначення у справі № 902/611/22 судової економічної експертизи.

13.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 12.10.2023 (вх. № 01-34/9683/23) про долучення додаткових доказів у справі № 902/611/22.

13.10.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 13.10.2023 (вх. № 01-34/9700/23) про долучення додаткових доказів у справі № 902/611/22.

У судовому засіданні 13.10.2023 судом постановлено ухвали про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі № 902/611/22 судової економічної експертизи, про відкладення розгляду клопотання відповідача про долучення додаткових доказів у справі № 902/611/22 та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/611/22 до 23.10.2023 о 10:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

19.10.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 19.10.2023 (вх. № 01-34/9904/23) про здійснення часткового відтворення технічного запису судового засідання у справі.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 19.10.2023 (вх. № 01-34/9943/23) про відкладення судового розгляду.

У судовому засіданні 23.10.2023 судом ухвалено долучити докази до матеріалів справи, постановлено ухвали про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/611/22 на 07.11.2023 о 09:20 год., які занесено до протоколу судового засідання.

03.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 02.11.2023 (вх. № 01-34/10398/23) про витребування оригіналів доказів.

07.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 06.11.2023 (вх. № 01-34/10510/23) про долучення до матеріалів справи висновку експертного дослідження.

У судовому засіданні 07.11.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/611/22 до 17.11.2023 о 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

15.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 15.11.2023 (вх. № 01-34/10832/23) про долучення до матеріалів справи висновку експертного дослідження.

16.11.2023 до суду від представника позивача надійшли заперечення № б/н від 16.11.2023 (вх. № 01-34/10892/23) на клопотання про витребування доказів.

16.11.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 16.11.2023 (вх. № 01-34/10889/23).

16.11.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення № б/н від 16.11.2023 (вх. № 01-34/10894/23) щодо клопотання відповідача про долучення висновку експертного дослідження.

17.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли пояснення № б/н від 16.11.2023 (вх. № 01-34/10903/23).

У судовому засіданні 17.11.2023 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/611/22 до 24.11.2023 о 10:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

23.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11190/23) про долучення заяви свідка до матеріалів справи.

23.11.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11223/23) про долучення доказів до матеріалів справи.

24.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11249/23) про виклик спеціаліста.

24.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11241/23).

24.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 23.11.2023 (вх. № 01-34/11247/23) про виклик спеціаліста через підсистему "Електронний суд".

24.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 22.11.2023 (вх. № 01-34/11248/23) про долучення заяви свідка до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.11.2023 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду клопотання про виклик експерта до судового засідання на стадії розгляду справи по суті, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 24.11.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/611/22, призначено справу № 902/611/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21 грудня 2023 року о 14:00 год.

19.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 18.12.2023 (вх. № 01-34/12138/23 від 19.12.2023) з поясненнями по суті заявлених позовних вимог та додатками на підтвердження викладених обставин.

19.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 19.12.22023 (вх. № 01-34/12146/23 від 19.12.23) про долучення доказів до матеріалів справи.

20.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 20.12.2023 (вх. № 01-34/12201/23 від 20.12.2023) про виклик свідка.

20.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 20.12.2023 (вх. № 01-34/12238/23 від 20.12.2023) про відкладення судового засідання на іншу дату.

20.12.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 20.12.2023 (вх. № 01-34/12239/23 від 20.12.2023) із поясненнями по суті спору.

21.12.2023 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 21.12.2023 (вх. № 01-34/12288/23 від 21.12.2023) про витребування доказів.

За наслідком судового засідання 21.12.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а також про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті на 16.01.2024 о 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

11.01.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення (вх. № 01-34/362/24) щодо клопотання позивача від 20.12.2023.

15.01.2024 від представника відповідача надійшли заперечення (вх. № 01-34/426/24) на заяву свідка ОСОБА_1 від 17.11.2023.

15.01.2024 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-34/430/24) щодо заяви позивача від 18.12.2023 про долучення доказів.

16.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 01-34/486/24) про долучення доказів та про відкладення розгляду справи.

16.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання (вх. № 01-34/487/24) щодо заперечень відповідача на заяву свідка ОСОБА_1

16.01.2024 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 01-34/489/24) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 16.01.2024 судом задоволено клопотання представника позивача та представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті на 06.02.2024 о 12:00 год.

30.01.2024 на електронну адресу Господарського суду Вінницької області надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 902/611/22 відповідно до пункту 1 резолютивної частини якої відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 902/611/22 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та згідно пункту 4 резолютивної частини ухвали Верховним Судом витребувано матеріали справи № 902/611/22 Господарського суду Вінницької області.

01.02.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 31.01.2024 (вх. № 01-34/1187/24 від 01.02.2024) щодо виконання ухвали суду про витребування доказів з додатками.

Ухвалою суду від 01.02.2024 у справі № 902/611/22 провадження у справі № 902/611/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення 24 459 659,28 гривень заборгованості зупинено до повернення з Верховного Суду матеріалів справи № 902/611/22 до Господарського суду Вінницької області.

09.04.2024 матеріали справи №902/611/22 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 09.04.2024 судом поновлено провадження у справі № 902/611/22, призначено судове засідання у справі № 902/611/22 на 03.05.2024 о 10:30.

01.05.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 01.05.2024 (вх. № 01-34/4576/24 від 01.05.2024) про долучення доказів до матеріалів справи.

02.05.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" надійшло клопотання № б/н від 02.05.2024 (вх. № 01-48/22/24 від 02.05.2024) у якому останній клопотав про долучення до матеріалів справи судових рішень у справі № 910/6490/23, а також про відмову у задоволені позову ТОВ Форест Транс Сервіс, скасування заходів забезпечення позову вжитих щодо ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" на підставі ухвали суду від 13.10.2023 у справі №902/611/22 та покладення судових витрат на позивача.

02.05.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" надійшло клопотання № б/н від 02.05.2024 (вх. № 01-34/4658/24 від 02.05.2024) про долучення до матеріалів справи індивідуальної податкової консультації.

За наслідком судового засідання 03.05.2023 судом постановлено ухвали про задоволення клопотання представника позивача, оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 23.05.2024 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

22.05.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання № б/н від 22.05.2024 (вх. № 01-34/5391/24 від 22.05.2024) щодо розгляду судом вимог та заперечень сторін у справі № 902/611/22 поданих у період з 16.11.2023 по 02.05.2024.

Судове засідання 23.05.2024 року не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області.

Ухвалою від 27.05.2024 судом повідомлено сторін про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті на 11.06.2024 року о 12:00 год.

11.06.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 10.06.2024 (вх. № 01-34/6057/24 та вх. №01-34/6062/24 від 11.06.2024) про долучення копії ухвали Верховного Суду у справі № 910/6490/23 до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.06.2024 судом з метою всебічного розгляду справи постановлено ухвали про задоволення клопотання представника відповідача, оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 25.06.2024 о 15:00.

20.06.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 20.06.2024 (вх. № 01-34/6407/24 від 20.06.2024) про долучення копії постанови Верховного Суду у справі № 910/6490/23 до матеріалів справи.

25.06.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання представника позивача про долучення копії постанови Верховного Суду у справі №910/6490/23 до матеріалів справи № б/н від 24.06.2024 (вх. № 01-34/6581/24 від 25.06.2024) у якому останній надав пояснення по справі, клопотав відмовити у задоволенні позовних вимог, скасувати заходи забезпечення позову, судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 25.06.2024 судом запропоновано представнику відповідача до 02.07.2024 надати пояснення щодо нерозглянутого клопотання про виклик свідка та постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 02.07.2024 о 14.00, яку занесено до протоколу судового засідання.

27.06.2024 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 27.06.2024 (вх. № 01-34/6731/24 від 27.06.2024) про долучення копії постанови Верховного Суду у справі № 910/6490/23 до матеріалів справи.

02.07.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву представника позивача про долучення копії постанови Верховного Суду у справі №910/6490/23 до матеріалів справи № б/н від 01.07.2024 (вх. № 01-34/6848/24 від 02.07.2024) у якому останній надав пояснення по справі, клопотав долучити касаційну скаргу позивача, відмовити у задоволенні позовних вимог, скасувати заходи забезпечення позову, судові витрати покласти на позивача.

02.07.2024 до суду від представника відповідача надійшли пояснення щодо клопотання відповідача про виклик свідка № б/н від 01.07.2024 (вх. № 01-34/6851/24 від 02.07.2024).

У судовому засіданні 02.07.2024 суд за наслідком розгляду поданих сторонами клопотань ухвалив про часткове задоволення клопотання про виклик спеціаліста та про виклик у судове засідання 19.07.2024 року о 12:00 в якості експерта ОСОБА_2 ; постановив ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача від 19.12.2023, залучення до матеріалів справи індивідуальної податкової консультації; ухвалив, розгляд клопотання про виклик свідка відкласти до завершення стадії встановлення обставин справи та перевірки їх доказами; щодо клопотання представника відповідача про витребування доказів від 21.12.23, судом повідомлено сторін, що вирішення вказаного клопотання відбудеться у нарадчій кімнаті.

Також у судовому засіданні суд на місці ухвалив клопотання представника позивача від 01.02.2024 задовольнити, залучити до матеріалів справи оригінали документів, наданих на виконання вимог суду, а також постановив ухвали про задоволення клопотання представника відповідача, долучення до матеріалів справи вступної і резолютивної частини постанови апеляційної інстанції у справі №910/6490/23, повного тексту рішення та постанови апеляційної інстанції у вказаній справі; задоволення клопотання представника позивача про долучення промови відповідача у судових дебатах у справі №910/6490/23, які занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком розгляду клопотання представника відповідача від 02.05.2024, суд на місці ухвалив клопотання представника відповідача задовольнити частково, долучити повний текст рішення та постанови у справі №910/6490/23 до матеріалів справи та повідомив сторони про те, що вказане клопотання в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог, скасування заходів забезпечення позову, покладення судових витрат на позивача буде вирішено в нарадчій кімнаті.

Щодо клопотання представника відповідача від 02.05.24 про долучення податкової консультації від 16.04.2024 судом у судовому засіданні постановлено ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з недотриманням відповідачем вимог ст. 80 ГПК України, яку занесено до протоколу судового засідання.

За наслідком розгляду клопотань представника позивача про долучення до матеріалів справи повного тексту постанови Верховного Суду, суд на місці ухвалив клопотання від 20.06.24 та 27.06.24 про залучення повного тексту постанови ВС задовольнити, залучити до матеріалів справи повний текст постанови.

У судовому засіданні 02.07.2024 суд оголосив технічну перерву до 16:00 02.07.2024 у зв`язку з відсутністю мережі Інтернет та вимкненням електроенергії у приміщенні суду. Разом з тим судове засідання 02.07.2024 не було продовжено у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду до 18:00 02.07.2024.

Ухвалою від 04.07.2024 судом, з огляду на погодження у судовому засіданні 25.06.2024 зі сторонами резервної дати судового засідання 05.07.24 о 10:00, повідомлено сторони, що судове засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті відбудеться 05.07.2024 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 05.07.2024 суд на місці ухвалив за заявою представника відповідача, клопотання, що викладені у письмових запереченнях від 24.06.2024 у п. 2, п. 3, п.4 залишити без розгляду, заперечення залучити до матеріалів справи як письмові пояснення.

Також у судовому засіданні суд на місці ухвалив клопотання представника позивача задовольнити, залучити копію повного тексту постанови Верховного Суду у справі №910/6490/23 до матеріалів справи, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою від 05.07.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" про витребування доказів № б/н від 21.12.2023 (вх. № 01-34/12288/23 від 21.12.2023) щодо зобов`язання лейтенанта поліції - старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області М.Рубана, або іншу посадову особу СУ ГУНП в Черкаській області (слідчого), яка здійснює досудове розслідування в межах кримінального провадження №12020000000000320 повернути тимчасово вилучені документи ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг згідно з переліком Опису речей і документів, які були вилучені в оригіналах на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В. від 10.07.2020 (додаток до протоколу тимчасового доступу до речей від 19.08.2020), а також у клопотаннях № б/н від 02.05.2024 (вх. № 01-48/22/24 від 02.05.2024) про відмову у задоволені позову ТОВ Форест Транс Сервіс, скасування заходів забезпечення позову вжитих щодо ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" на підставі ухвали суду від 13.10.2023 у справі № 902/611/22, покладення судових витрат на позивача та № б/н від 01.07.2024 (вх. № 01-34/6848/24 від 02.07.2024) про відмову у задоволені позову ТОВ Форест Транс Сервіс, скасування заходів забезпечення позову вжитих щодо ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" на підставі ухвали суду від 13.10.2023 у справі № 902/611/22 та покладення судових витрат на позивача.

За наслідком судового засідання 05.07.2024 судом погоджено зі сторонами дату виклику судового експерта 30.07.2024 о 14:00 та постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 19.07.2024 о 12:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 19.07.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 30.07.2024 о 14:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 30.07.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 10:00 02.08.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.08.2024 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 01.08.2024 (вх. № 01-34/7834/24 від 02.08.2024).

Судове засідання 02.08.2024 не відбулось у зв`язку з повідомленням про замінування приміщення суду.

Ухвалою від 05.08.2024 судом повідомлено сторін про призначення судового засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті на 13.08.2024 року о 10:00 год.

За наслідком судового засідання 13.08.2024, у зв`язку із технічною неможливістю представника позивача взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на погоджену з учасниками справи резервну дату судового засідання 20.08.2024 о 14:00, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 20.08.2024 судом за наслідком розгляду клопотання відповідача про виклик свідка постановлено ухвалу про задоволення вказаного клопотання, яку занесено до протоколу судового засідання.

Також на стадії з`ясування обставин справи судом було задоволено клопотання позивача про виклик експерта та відкладено визначення дати виклику експерта до завершення дослідження доказів.

Ухвалою від 21.08.2024 судом повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті відбудеться 30.08.2024 року о 10:30 год. , викликано у судове засідання 30.08.2024 року завідувача відділу економічних досліджень Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ковальчук К.М. для надання пояснень за висновками експертних досліджень та викликано у якості свідка ОСОБА_1 з попередженням його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

У судовому засіданні 30.08.2024 судом заслухано пояснення за висновками експертних досліджень завідувача відділу економічних досліджень Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ковальчук К.М. та допитано як свідка ОСОБА_1 .

У судовому засіданні судом долучено до матеріалів справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.19 у справі №640/12789/19, ухвалу суду у справі №640/12789/19 про виправлення описки від 02.12.19, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.20 про повернення апеляційного скарги та ухвалу від 25.09.20 про відмову у відкритті апеляційного провадження, ухвалу від 24.11.20 ВС, якою відмовлено у відкриті касаційного провадження.

За наслідком судового засідання 30.08.2024 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/611/22 по суті до 14:30 04.10.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

02.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 30.09.2024 (вх. № 01-34/9645/24 від 02.10.2024) у якій останнім повідомлено про розірвання договорів із адвокатами, які здійснювали представництво інтересів відповідача та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідком судового засідання 04.10.2024 судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та про відкладення судового засідання з розгляду справи № 902/611/22 по суті на 11.10.2024 о 14:30, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник позивача та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечила, у задоволенні позову просила відмовити.

За наслідками розгляду справи, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення по справі та орієнтовний час виходу.

Після виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, судом розглянуто справу у розумний строк, який був об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов`язків.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про стягнення заборгованості у розмірі 24 459 659,28 гривень, з яких: 19 407 910,16 гривень заборгованості за договором, 1 841 800,48 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат та 370 130,58 гривень 3% річних.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" як замовником було укладено договір надання послуг № 20190322/1.

На виконання умов договору у період з 26.03.2019 по 28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" складено та підписано акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 125 298 754,35 гривень та проведені часткові розрахунки за договором.

Відповідно до пункту 2.7 договору ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" було утримано суму, яка дорівнює ПДВ та складає 20 883 125,71 гривень до реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначив, що на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт та на виконання пункту 2.7 договору, виконавцем ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було виконано зобов`язання щодо реєстрації в Єдиному реєстрі відповідних податкових накладних, передбачених Податковим кодексом України, а саме складено та подано на реєстрацію наступні податкові накладні: ПН №1 від 26.03.2019, ПН № 2 від 26.03.2019, ПН № 3 від 26.03.2019, ПН № 4 від 26.03.2019, ПН № 5 від 26.03.2019, ПН № 6 від 26.03.2019, ПН № 7 від 02.04.2019, ПН № 8 від 09.04.2019, ПН № 9 від 16.04.2019, ПН № 10 від 23.04.2019, ПН № 11 від 02.05.2019, ПН№13 від 07.05.2019, ПН № 16 від 14.05.2019, ПН №20 від 21.05.2019, ПН № 21 від 21.05.2019, ПН № 23 від 28.05.2019.

Вказані податкові накладні були подані ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" для реєстрації в ЄРПН у період з квітня по червень 2019 року, разом з тим реєстрація вказаних податкових накладних була зупинена органами Державної податкової служби України. Вказані дії органу Державної податкової служби України оскаржено ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" у судовому порядку. За наслідками розгляду судом справи №640/12789/19 позовні вимоги ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було задоволено та зобов`язано ДПС України зареєструвати вищезазначені податкові накладні днем їх фактичного подання.

Позивач зауважив, що згідно пункту 2.7. договору ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" мало право утримати суму, що дорівнює сумі ПДВ за актами приймання-передачі наданих послуг, яка складає 20 883 125,70 гривень до реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, оскільки виконавцем були виконані зобов`язання з реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 19 407 910,16 гривень, строк оплати послуг за відповідними актами для замовника настав та оплата повинна була бути здійснена на протязі 5 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проте ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" цього зроблено не було.

Позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" відповідно до договору про відступлення права вимоги №08122021/2 від 08.12.2021 стало новим кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" у правовідносинах, що виникли на підставі договору про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд".

З урахуванням наведеного та з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" 24 459 659,28 гривень заборгованості, з яких: 19 407 910,16 гривень заборгованості за договором, 1 841 800,48 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат та 370 130,58 гривень 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивачем при поданні позову не враховано наявних письмових доказів, що спростовують наявність грошових вимог виконавця, зокрема укладену сторонами додаткову угоду №1 до договору та письмове узгодження відповідачем та виконавцем перегляду цін у специфікації послуг до договору. Відповідач зазначив, що відповідно до вказаної додаткової угоди, через наявні математичні помилки при первинних обрахунках, сторони виправили ціни на послуги, що надавались виконавцем. На виконання положень пунктів 3.1., 5.1., 5.2. договору та з урахуванням виправлених цін, затверджених додатковою угодою №1 відповідач формував письмові заявки-специфікації на надання послуг за договором та затверджував їх у виконавця, виконавець надавав відповідачу письмові звіти про надані послуги та сформував на їх основі двосторонні акти прийому-передачі наданих послуг.

Вказані акти обліковані відповідачем як такі, що підтверджують надання послуг за договором.

Відповідач зазначає, що додані до позовної заяви акти прийому-передачі виконаних робіт, на які посилається позивач, повністю не відповідають узгодженим між виконавцем та відповідачем заявкам-специфікаціям та звітам про надані послуги в частині визначення кількості (об`єму) послуг, розцінок на послуги та суперечать положенням укладеної сторонами додаткової угоди №1 до договору, а тому на переконання відповідача є нікчемними (помилково оформленими) та не підлягають врахуванню в бухгалтерському та податковому обліку як первинні документи.

Таким чином, на переконання відповідача, складені за такими первинними документами податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, є оформленими з порушеннями вимог чинного законодавства України, оскільки не відповідають реальним показникам кількості та вартості фактично проведених сторонами господарських операцій.

Відповідачем зазначено, що виконавцем не було здійснено дій для належного виконання зобов`язань, передбачених пунктом 2.4. договору в частині коригування даних помилкових податкових накладних та реєстрації в ЄРПН відповідних розрахунків коригування, що б стало підставою та надало право відповідачу на віднесення сум ПДВ, зазначених у них, до складу податкового кредиту.

На переконання відповідача порушення виконавцем зобов`язань, передбачених пунктом 2.4. договору, щодо належної реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до помилкових податкових накладних є передбаченою договором та підтвердженою документально правовою підставою для здійснення відповідачем утримання усіх сум ПДВ за усіма зареєстрованими виконавцем помилковими податковими накладними відповідно до умов пункту 2.7. договору.

Відповідач зазначив, що з урахуванням обставини щодо порушення виконавцем обов`язку з належної реєстрації помилкових податкових накладних та відповідне утримання відповідачем суми ПДВ у розмірі 20 883 125,71 гривень, право вимоги ТОВ "Форест Транс Сервіс" до ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" на суму утримання виникне після належної реєстрації розрахунків коригування до помилкових податкових накладних в ЄРПН і може бути предметом передачі його третім особам після вказаної реєстрації.

Таким чином на думку відповідача обов`язок ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" з оплати суми утримання за договором не настав, що свідчить про відсутність у виконавця права вимоги до відповідача з оплати суми утримання, у зв`язку з чим на переконання відповідача правочин з відступлення виконавцем такого права вимоги за договором відступлення на користь позивача є нікчемним, а вимоги позивача до відповідача, що випливають з такого нікчемного договору відступлення не підлягають задоволенню.

Позивач у наданих під час нового розгляду справи письмових поясненнях зазначив про підтримання ТОВ "Форест Транс Сервіс" позовних вимог у повному обсязі та зауважив, що виконавцем (ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд") було надано замовнику (ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг") згідно укладеного між сторонами договору №20190322/1 від 22.03.2019 послуги на загальну суму 125 298 754,34 гривень, з яких сума, яка дорівнює сумі сплаченого ПДВ у розмірі 20 883 125,71 грн., була утримана замовником згідно умов п.2.7. договору до настання конкретно визначеної події - реєстрації виконавцем в ЄРПН податкових накладних на відповідну суму ПДВ.

ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" було подано на реєстрацію та зареєстровано згідно рішення суду 10.09.2021, 10.11.2021, 12.11.2021 податкові накладні. Загальна сума ПДВ за зареєстрованими податковими накладними склала 19 407 910,16 гривень та у замовника виникло зобов`язання з оплатити виконавцеві суми 19 407 910,16 гривень, яка була утримана згідно п.2.7. договору. На вказану суму заборгованості позивачем було нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, внаслідок її несплати в обумовлений договором строк.

Щодо тлумачення пункту 2.7. договору, позивач зазначив, що у пунктах 28-32 постанови Верховного Суду від 04.07.2023р. колегія суддів дійшла висновку, що для стягнення суми ПДВ, яка дорівнює податковому кредиту, має значення лише дотримання виконавцем умови щодо реєстрації податкової накладної. Позивач зауважує, що вказана умова була дотримана виконавцем (ТОВ "Будівельна фірма "Трейдінвестбуд"), а тому ТОВ "Форест Транс Сервіс" вважає, що з моменту реєстрації податкових накладних в ЄРПН (тобто з 10.09.2021, 10.11.2021 та 12.11.2021) у ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" виник обов`язок сплатити утримані суми, що дорівнюють сумам ПДВ за здійсненими операціями.

Водночас правова позиція відповідача щодо залежності виникнення відповідного обов`язку від реєстрації розрахунків коригування на переконання позивача є безпідставною, оскільки грунтується на довільному, суб`єктивному та хибному тлумаченні умов п.2.7. договору.

Щодо додаткової угоди № 1, різних редакцій первинних документів та підтвердження фактів надання послуг позивач зазначив, що сукупність зібраних у справі доказів за критерієм їх вірогідності свідчить про реальність здійснення господарських операцій між виконавцем та замовником на ті суми, які є предметом стягнення в цій справі.

Позивач зазначив, що з первинних документів (в тій редакції, що надані позивачем) вбачається, що станом на час їх складання вони відповідали єдиній вірній та єдиній існуючій на той момент специфікації послуг від 22.03.2019 до договору про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019.

Також позивачем зазначено, що у матеріалах справи містяться докази оплати замовником виконавцю сум за здійсненими операціями без сум, які дорівнюють сумам ПДВ, що простежується з банківських виписок, а тому на думку позивача цими діями відповідач фактично визнав чинність та юридичну силу актів виконавця та факт надання відповідних послуг. Додатково заборгованість була визнана шляхом підписання акту звіряння. За таких умов, підписання замовником актів, з урахуванням оплат за надані послуги свідчать про юридичну силу первинних документів виконавця та реальність господарських операцій. При цьому реальність та товарність цих операцій не є предметом цього спору, а з огляду на умови договору, значення має лише їх підсумкова вартість, яка збігається як за документами наданими позивачем, так і за тими, які були надані відповідачем.

Відповідач у наданих під час нового розгляду справи письмових поясненнях зазначив щодо узгодження та обов`язковості виконання умов додаткової угоди №1 від 22.03.2019 до договору надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 між ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" з огляду на принцип свободи договору, підписання додаткової угоди директором ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд", скріплення її печаткою товариства, відсутності доказів її підписання в іншу дату ніж зазначено в тексті цієї додаткової угоди, наявність первинних документів, визначених п.п. 3.1, 5.1, 5.2 основого договору, що свідчать про виконання ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" додаткової угоди № 1 до договору.

Щодо посилання позивача на укладення додаткової угоди №1 від 22.03.2019 до договору надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 у інші строки відповідач стверджує, що підписання додаткової угоди №1 відбулося до дати реєстрації податкових накладних, у період з 26.03.2019 (в т.ч. липень-серпень 2020 року) по 10.09.2021/10.11.2021/12.11.2021 (залежно від реєстрації конкретної податкової накладної) жодна податкова накладна не була зареєстрована, позивачем не спростовано обставин, що виконавець, знаючи про наявність коректних первинних документів у новій редакції, після реєстрації вказаних податкових накладних, не зареєстрував розрахунки коригування до них.

Щодо реєстрації виконавцем податкових накладних відповідачем зазначено, що сторонами договору пунктом 2.7 визначено умови, за яких у замовника виникає право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з податку на додану вартість; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності не підтверджених первинними документами та відповідач не міг прийняти до обліку зареєстровані виконавцем податкові накладні, які не підтверджені первинними документами; додаткова угода №1 та усі складені замовником та виконавцем на її підставі первинні документи є чинними, що зумовлює невідповідність реєстрації виконавцем вищевказаних податкових накладних у порядку визначеному податковим законодавством України; дії виконавця призвели до позбавлення відповідача можливості здійснення судового захисту, неможливості відповідача ідентифікувати господарські операції за зареєстрованими податковими накладними; граничною датою для реєстрації виконавцем розрахунку коригування до податкових накладних є 03.04.2022 - 06.06.2022, проте виконавець не виконав обов`язку здійснити таку реєстрацію, чим також порушив пункту 2.4 основного договору, що зумовлює відсутність у нього права вимоги до відповідача на суму ПДВ за визначеними податковими накладними.

Також щодо обставин надання послуг виконавцем за договором надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 відповідачем зазначено, що кількість, обсяг та ціна постачання без урахування податку є обов`язковими реквізитами податкових накладних відповідно до ПК України, коректність заповнення яких, надає змогу відповідачу ідентифікувати здійснену сторонами господарську операцію та її зміст; витрати відповідача для цілей формування податкового кредиту з ПДВ мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій виконавця та є підставою для формування даних податкового обліку обох сторін; для реєстрації податкової накладної має значення не лише сам факт надання послуг, але і обов`язкові показники цін, кількості та обсягів їх надання виконавцем, згідно істотних умов, що визначені сторонами у договорі, його додатках та у відповідних первинних документах; на думку відповідача позивачем не надано належних та допустимих доказів надання послуг, що підтверджували б коректність зареєстрованих виконавцем податкових накладних, а надані ним документи та дані співставлення їх кількісних показників з коректними первинними документами на думку відповідача свідчать про наявні помилки, що не дозволяють ідентифікувати проведені господарські операції; формування показників податкової звітності здійснюється на підставі первинних документів, які відображають достовірні відомості про обсяг та зміст реальних господарських операцій.

Відповідач стверджував, що сукупність викладених пояснень доводить безпідставність доводів позивача щодо належного виконання виконавцем (первісним кредитором) своїх обов`язків, передбачених пунктами 2.4., 2.7 основного договору, дослідження чого, згідно вказівок Верховного Суду України, має вирішальне значення для об`єктивного та всебічного розгляду цієї судової справи, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися заперечення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

22 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (далі - замовник, відповідач) було укладено договір надання послуг № 20190322/1 (далі - договір) (т. 1 а.с. 16-21, т. 7 а.с. 185-189).

Відповідно до пункту 1.1. договору за цим договором виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги, а замовник зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити вартість послуг виконавця в розмірі і в порядку, визначених цим договором.

За умовами пункту 1.3. договору перелік послуг зазначається у специфікаціях послуг, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість послуг, сформована в національній валюті України виходячи з розрахунку наведеного у специфікаціях послуг, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.2. договору загальна вартість цього договору визначається сторонами шляхом підсумовування загальної вартості наданих послуг, згідно специфікацій послуг та актів приймання-передачі наданих послуг, підписаних представниками сторін протягом усього строку дії даного договору.

Згідно з пунктом 2.4. договору виконавець зобов`язується надати замовнику податкову накладну в електронній формі (розрахунок коригування до податкової накладної) у термін і порядку встановлених законодавством, чинним на момент виникнення податкових зобов`язань.

За змістом пункту 2.5. договору сторони погодили, що у разі порушення виконавцем зобов`язань передбачених п. 2.4 цього договору, що спричинить ризик нарахування або нарахування іншій стороні штрафу податковими органами згідно Податкового кодексу України за невиконання іншою стороною своїх зобов`язань як платника податку, винна сторона зобов`язана сплатити іншій стороні штраф в наступному розмірі від суми ПДВ, яка зазначена в розрахунках коригувань:

- 10 відсотків у разі порушення терміну від 1 до 5 календарних днів;

- 20 відсотків у разі порушення терміну від 6 до 25 календарних днів;

- 30 відсотків у разі порушення терміну від 26 до 55 календарних днів;

- 40 відсотків у разі порушення терміну від 56 до 175 календарних днів;

- 50 відсотків у разі порушення терміну протягом 175 календарних днів і більше.

Відповідно до пункту 2.6. договору у разі настання одного з нижчеперелічених випадків:

-невизнання податковим органом у складі податкового кредиту замовника суми ПДВ, зазначеної в податковій накладній, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, наданих виконавцем;

- оформлення податкової накладної, розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної з порушеннями вимог чинного законодавства України;

-не реєстрації податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати складання податкової накладної в ЄРПН, в тому числі податкових накладних на суму коштів, шо надійшли як попередня оплата (аванс),

виконавець зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі, за формулою визначеним у цьому пункті.

За змістом пункту 2.7. договору замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Замовник оплачує суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України. Зазначений пункт застосовується незалежно від умов оплати, передбачених будь-якими додатками до цього договору і має перевагу перед будь-якими іншими умовами додатків чи специфікацій, які визначають умови оплати послуг.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 травня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвання цього договору не пізніше ніж за 20 календарних днів до моменту закінчення строку його дії, то договір вважається автоматично пролонгованим на наступний період часу на аналогічних умовах (пункт 9.2. договору).

Як вбачається із матеріалів справи 22 березня 2019 року сторонами договору надання послуг (ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг") було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію послуг, якою погоджено найменування послуг, одиниці виміру, вартість одиниці виміру, грн. без ПДВ (т. 1 а.с. 21).

На виконання умов договору у період з 26.03.2019 по 28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" складено та підписано акти прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 125 298 754,35 гривень (т. 1 а.с. 22-37, т. 7 а.с. 190-205), а саме:

- ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2019 на суму 4 090 463,46 гривень (в т.ч. ПДВ 681 743,91 гривень);

- ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2019 на суму 1 773 062,78 гривень (в т.ч. ПДВ 295 510,46 гривень);

- ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2019 на суму 1 454 031,84 гривень (в т.ч. ПДВ 242 338,64 гривень);

- ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2019 на суму 3 780 099,96 гривень (в т.ч. ПДВ 630 016,66 гривень);

- ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2019 на суму 300 000,00 гривень (в т.ч. ПДВ 50 000,00 гривень);

- ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2019 на суму 4 834 301,40 гривень (в т.ч. ПДВ 805 716,90 гривень);

- ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019 на суму 15 637 705,38 гривень (в т.ч. ПДВ 2 606 284,23 гривень);

- ВР-20190322/1-003 від 09.04.2019 на суму 16 660 717,39 гривень (в т.ч. ПДВ 2 776 786,23 гривень);

- ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019 на суму 15 990 462,38 гривень (в т.ч. ПДВ 2 665 077,06 гривень);

- ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019 на суму 14 183 304,03 гривень (в т.ч. ПДВ 2 363 884,00 гривень);

- ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019 на суму 9 199 745,18 грн (в т.ч. ПДВ 1 533 290,86 гривень);

- ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019 на суму 6 771 041,71 гривень (в т.ч. ПДВ 1 128 506,95 гривень);

- ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019 на суму 12 175 216,56 гривень (в т.ч. ПДВ 2 029 202,76 гривень);

- ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019 на суму 2 080 251,58 гривень (в т.ч. ПДВ 346 708,60 гривень);

- ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019 на суму 9 917 637,89 гривень (в т.ч. ПДВ 1 652 939,65 гривень);

- ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019 на суму 6 450 712,81 гривень (в т.ч. ПДВ 1 075 118,80 гривень).

Згідно вказаних актів ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" як виконавцем передано ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" як замовнику виконані на підставі договору № 20190322/1 про надання послуг від 22.03.2019 роботи (послуги) на вказану у актах суму.

Кожен із наведених актів містить застереження, що вказані у акті роботи (послуги) виконані повністю і в строк. Замовник претензій по об`єму, якості і термінам надання робіт (послуг) не має.

Акти прийому-передачі виконаних робіт спільно підписано від імені виконавця - директором ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" Корнелюком А.В. та від імені замовника - директором ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" Шакаловим С.В. та скріплено печатками вказаних товариств без жодних зауважень.

Під час розгляду справи по суті судом було досліджено оригінали договору, оригінали актів прийому-передачі виконаних робіт наданих позивачем та розбіжностей між копіями документів долучених до позову та оригіналами цих документів не виявлено.

Як убачається із платіжних доручень та банківських виписок, що містяться у матеріалах справи, на виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем за період з 29.03.2019 по 31.05.2019 перераховано ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" за договором про надання послуг 104 415 628,64 гривень (т. 1 а.с. 74-86, т. 2 а.с.71-80).

Враховуючи загальну вартість наданих послуг 125 298 754,35 гривень та здійснену відповідачем на користь виконавця оплату у розмірі 104 415 628,64 гривень, залишок заборгованості за договором про надання послуг склав 20 883 125,71 гривень.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт виконавцем за договором ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" за першою подією було складено та подано з квітня по червень 2019 року на реєстрацію податкові накладні: ПН №1 від 26.03.2019; ПН № 2 від 26.03.2019; ПН № 3 від 26.03.2019; ПН № 4 від 26.03.2019; ПН № 5 від 26.03.2019; ПН № 6 від 26.03.2019; ПН № 7 від 02.04.2019; ПН № 8 від 09.04.2019; ПН № 9 від 16.04.2019; ПН№ 10 від 23.04.2019; ПН № 11 від 02.05.2019; ПН №13 від 07.05.2019; ПН № 16 від 14.05.2019; ПН №20 від 21.05.2019; ПН № 21 від 21.05.2019; ПН № 23 від 28.05.2019 (т. 1 а.с. 38-53).

Органами Державної фіскальної (податкової) служби України реєстрація таких податкових накладних була зупинена, а надалі прийнято рішення про відмову у реєстрації податкових накладних 2019 (т. 2 а.с. 81-107), у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Трейдінвестбуд» звернулося з відповідним позовом до суду.

Судом установлено, що Окружним адміністративним судом міста Києва 22.11.2019 року ухвалено рішення у справі № 640/12789/19, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Трейдінвестбуд» задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (за переліком), зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Трейдінвестбуд» днем їх направлення на реєстрацію (за переліком) https://reestr.court.gov.ua/Review/85817460 (т. 9 а.с.35-43).

Фактична реєстрація податкових накладних за рішенням суду відбулася 10.09.2021, 10.11.2021 та 12.11.2021, що підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи та вказана обставина відповідачем не заперечується. (т. 1 а.с. 54-72).

08 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форест Транс Сервіс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 08122021/2 (далі договір відступлення) (т. 1 а.с. 109-110).

Відповідно до пункту 1.1. договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» (надалі - основний договір).

Пунктом 1.2. договору відступлення за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 20 883 125.71 гри. (двадцять мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі сто двадцять п`ять грн. 71 копійок) з ПДВ.

Згідно з пунктом 1.3. договору відступлення права вимоги первісного кредитора до боржника на суму 20 883 125,71 грн. за основним договором підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 24 липня 2019 року та наступними актами прийому-передачі виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору разом з іншими документами в момент підписання сторонами цього договору: ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019 на суму 2 080 251,58 гривень; ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019 на суму 6 771 041,71 гривень; ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019 на суму 6 450 712,81 гривень; ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019 на суму 9 917 637,89 гривень; ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019 на суму 12 175 216,56 гривень; ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019 на суму 9 199 745,18 гривень; ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019 на суму 14 183 304,03 гривень; ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019 на суму 15 990 462,38 гривень; ВР-20190322/1-003 від 09.04.2019 на суму 16 660 717,39 гривень; ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019 на суму 15 637 705,38 гривень; ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2019 на суму 1 773 062,78 гривень; ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2019 на суму 4 090 463,46 гривень; ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2019 на суму 4 834 301,40 гривень; ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2019 на суму 1 454 031,84 гривень; ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2019 на суму 3 780 099,96 гривень; ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2019 на суму 300 000,00 гривень.

Відповідно до пункту 1.4. договору відступлення сторони домовилися, що новий кредитор набуває прав кредитора за основним договором з моменту підписання цього договору.

За змістом пункту 1.5. договору відступлення сторони домовились повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» про зміну кредитора в основному договорі протягом одного місяця з моменту підписання цього договору.

Підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором (пункту 2.1. договору відступлення).

За умовами пункту 5.3. договору відступлення вимоги згідно з цим договором не тягне за собою ніяких змін умов основного договору.

Судом установлено, що 10.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" на виконання пункту 1.5. договору відступлення було надіслано на адресу ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг» за договором надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" із зазначенням реквізитів для слати заборгованості. Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення вказане повідомлення отримано відповідачем 14.12.2021 (т. 1 а.с. 111-115).

17.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» із претензією від 16.12.2021 у якій зазначило про наявність у боржника перед новим кредитором станом на 13.12.2021 грошових зобов`язань перед ТОВ «Форест Транс Сервіс» зі сплати основної заборгованості в сумі 20 883 125.71 грн., пені в сумі 3 907 851,67 грн., інфляційних втрат в сумі 2 824 054,95 грн. та 3 % річних в сумі 1 485 541,03 грн. та просило сплатити вказану заборгованість новому кредитору протягом 3-х днів з моменту отримання цієї претензії (т. 1 а.с. 116-128).

У відповіді на претензію від 21.01.2022 вих. № 29 Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» зазначило, що без надання заявником претензії обгрунтованих доказів виникнення боргу товариства, доказів виконання ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" п. 2.4. договору щодо реєстрації податкових накладних, вимоги заявника претензії вважаються товариством такими, що не підлягають задоволенню (т. 1 а.с. 125-126, т. 2 а.с. 108-110).

Судом установлено, що відповідачем разом із відзивом подано до суду додаткову угоду № 1 від 22.03.2019 до договору №20190322/1 від 22.03.2019 р. укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Трейдінвестбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг», відповідно до умов якої сторони дійшли згоди внести зміни та викласти додаток №1 договору - «специфікація послуг» у новій редакції. Додаток №1 договору в новій редакції додається до цієї додаткової угоди та є її невід`ємною частиною (пункт 1 додаткової угоди) (т. 2 а.с. 19).

Відповідно до пунктів 2-4 додаткової угоди з моменту підписання цієї додаткової угоди всі попередні редакції додатку №1 договору - «специфікація послуг» втрачають юридичну силу. Всі інші умови договору залишаються без змін. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 5 додаткової угоди ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та скріплення печатками (за наявності) сторонами.

У додатку до вказаної додаткової угоди додано підписану 22 березня 2019 року між сторонами (ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг") як додаток № 1 до договору - специфікацію послуг, якою погоджено найменування послуг, одиниці виміру, вартість одиниці виміру грн. без ПДВ (т. 2 а.с.20).

Згідно з пунктом 4 специфікації послуг до договору замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги в наступному порядку:

-протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від виконавця та сплачує на користь виконавця попередню оплату у розмірі зазначеному в рахунку-фактурі;

-протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг сплачується решта вартості послуг.

Усі розрахунки здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Додаткова угода, специфікація послуг підписані від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Трейдінвестбуд» директором ОСОБА_1 , від імені Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільський Енергоконсалтинг» директором ОСОБА_3 та скріплені печатками товариств.

На підтвердження виконання умов договору відповідачем надано до суду заявки-специфікації, звіти про надані послуги та акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 125 298 754,35 гривень (т. 2 а.с.22-70), зокрема:

- ВР-20190322/1-001.1 від 26.03.2019 на суму 4 090 463,46 гривень (в т.ч. ПДВ 681 743,91 гривень);

- ВР-20190322/1-001.2 від 26.03.2019 на суму 1 773 062,78 гривень (в т.ч. ПДВ 295 510,46 гривень);

- ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2019 на суму 1 454 031,84 гривень (в т.ч. ПДВ 242 338,64 гривень);

- ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2019 на суму 3 780 099,96 гривень (в т.ч. ПДВ 630 016,66 гривень);

- ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2019 на суму 300 000,00 гривень (в т.ч. ПДВ 50 000,00 гривень);

- ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2019 на суму 4 834 301,40 гривень (в т.ч. ПДВ 805 716,90 гривень);

- ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019 на суму 15 637 705,38 гривень (в т.ч. ПДВ 2 606 284,23 гривень);

- ВР-20190322/1-003 від 09.04.2019 на суму 16 660 717,39 гривень (в т.ч. ПДВ 2 776 786,23 гривень);

- ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019 на суму 15 990 462,38 гривень (в т.ч. ПДВ 2 665 077,06 гривень);

- ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019 на суму 14 183 304,03 гривень (в т.ч. ПДВ 2 363 884,00 гривень);

- ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019 на суму 9 199 745,18 грн (в т.ч. ПДВ 1 533 290,86 гривень);

- ВР-20190322/1-007 від 07.05.2019 на суму 6 771 041,71 гривень (в т.ч. ПДВ 1 128 506,95 гривень);

- ВР-20190322/1-8 від 14.05.2019 на суму 12 175 216,56 гривень (в т.ч. ПДВ 2 029 202,76 гривень);

- ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019 на суму 2 080 251,58 гривень (в т.ч. ПДВ 346 708,60 гривень);

- ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019 на суму 9 917 637,89 гривень (в т.ч. ПДВ 1 652 939,65 гривень);

- ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019 на суму 6 450 712,81 гривень (в т.ч. ПДВ 1 075 118,80 гривень).

Відповідач стверджує, що відповідно до додаткової угоди № 1 сторони виправили ціни та обсяги послуг, що надавались виконавцем. Відповідач стверджує, що формував усі подальші письмові заявки-специфікації на надання послуг за договором та затверджував їх у виконавця, а виконавець надавав відповідачу письмові звіти про надані послуги та складав на їх основі акти прийому-передачі наданих послуг.

Судом установлено, що подані відповідачем копії актів прийому-передачі наданих послуг складені тими же датами, що і акти прийому-передачі робіт, які надані позивачем.

При цьому, перелік наданих послуг, загальна вартість наданих послуг та відповідні розміри ПДВ у складі вартості таких послуг як у актах прийому передачі у первинній редакції поданих позивачем так і у актах прийому-передачі у новій редакції поданих відповідачем, є однаковими.

Тобто підсумкові суми (підсумкова вартість) наданих послуг, у тому числі сума ПДВ в обох редакціях актів прийому-передачі послуг є ідентичними.

У матеріалах справи міститься досліджена судом заява свідка ОСОБА_1 , який виконував обов`язки керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Фірма Трейдінвестбуд під час підписання та виконання договору про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 року укладеного з ТОВ Подільський Енергоконсалтинг (т. 7 а.с. 23-24).

У заяві свідка ОСОБА_1 зазначено, що ним як уповноваженою особою виконавця були підписані наступні акти прийому-передачі виконаних робіт за здійсненими операціями згідно договору: №№ ВР-20190322/1 -001.1 від 26.03.2019, ВР- 20190322/1-001.2 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.3 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.4 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.5 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-001.6 від 26.03.2019, ВР-20190322/1-002 від 02.04.2019, ВР-20190322/1-003 від 09.04.2019, ВР-20190322/1-004 від 16.04.2019, ВР-20190322/1-005 від 23.04.2019, ВР-20190322/1-006 від 02.05.2019, ВР- 20190322/1-007 від 07.05.2019, ВР-20190322/1-008 від 14.05.2019, ВР-20190322/1-009 від 21.05.2019, ВР-20190322/1-010 від 21.05.2019, ВР-20190322/1-011 від 28.05.2019.

ОСОБА_1 у заяві свідка зазначено, що ці акти підписувалися безпосередньо після факту надання послуг та наголошено на тому, що на момент підписання вказаних актів, їх дані відповідали специфікації послуг до договору, оскільки жодних інших документів, на підставі яких могли б бути розраховані обсяги та ціни, на той момент не існувало.

Також ОСОБА_1 у заяві свідка зазначено, що на виконання умов договору та згідно норм чинного законодавства України, керуючись правилом першої події, було складено, підписано та направлено до реєстрації в ЄРПН податкові накладні, а саме: ПН №1 від 26.03.2019, ПН № 2 від 26.03.2019, ПН № З від 26.03.2019, ПН № 4 від 26.03.2019, ПН № 5 від 26.03.2019, ПН № 6 від 26.03.2019, ГІН № 7 від 02.04.2019, ПН № 8 від 09.04.2019, ПН № 9 від 16.04.2019, ПН № 10 від 23.04.2019, ПН № 11 від 02.05.2019, ПН №13 від 07.05.2019, ПН № 16 від 14.05.2019, ПН №20 від 21.05.2019, ПН № 21 від 21.05.2019, ПН № 23 від 28.05.2019.

Свідком зауважено, що «зазначати в податкових накладних будь-які інші дані, окрім як згідно специфікації послуг та підписаних актів, на момент їх складання, підписання та подання на реєстрацію також не існувало жодних підстав. Питання щодо коректності обсягів наданих послуг та цін не оспорювалось замовником, жодних зауважень від замовника не отримували, акти підписувалися ним без будь-яких претензій, а отже з нашого боку не було підстав піддавати сумнівам коректність указаних даних. Більше того, навіть коли реєстрація податкових накладних була зупинена органами ДФС, з їх боку не було доведено до нашого відома жодних даних стосовно зауважень до обсягів та цін послуг, які були відображені у податкових накладних. Таким чином зупинення реєстрації накладних було оскаржене як безпідставне та протиправне, що в подальшому підтвердилося рішенням суду».

При цьому ОСОБА_1 у заяві свідка зазначено, що в період доки тривало оскарження, а саме в грудні 2019 року, замовник звернувся до ТОВ БФ Трейдінвестбуд з пропозицією перепідписання документації до Договору про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 року.

Свідок зазначив, що посилаючись на виявлення помилок в підписаних первинних документах та їх виявлення під час можливих перевірок з боку контролюючих органів, сторона замовника просила підписати ряд документів складених за наслідками виконання Договору про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019р. в новій редакції. При цьому замовник наполягав на підписанні документів в новій редакції за датами, які відповідають реальним датам операцій, оскільки податкові накладні на цей момент вже були подані на реєстрацію та щодо них тривала процедура оскарження.

Свідком ОСОБА_1 у заяві свідка зауважено, що окрім ТОВ Подільський Енергоконсалтинг ТОВ БФ Трейдінвестбуд надавались аналогічні послуги ТОВ Несе Дизайн, які, разом з ТОВ Несе Продакт та ТОВ Несе Груп є пов`язаними особами, та переговори стосувалися не лише операцій за Договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 року, а також і інших договорів, виконавцем за якими виступало як ТОВ БФ Трейдінвестбуд, так і ТОВ Енджисі-Енерджі. Відповідні обставини відображені у судових справах № 902/612/22 та № 902/613/22.

Свідок зазначив, що ним було доручено здійснити ознайомлення з наданими документи, що і було зроблено бухгалтером, зокрема співставлено з їхніми примірниками документів за основними показниками (номер, дата, загальна сума операції) та за результатами цього не виявлено розбіжностей.

У заяві свідка значено, що враховуючи велику кількість документації, територіальну віддаленість підприємств, завантаженість іншою діяльністю, процес підписання документів в новій редакції відбувався впродовж грудня 2019 року та початку 2020 року й був завершений орієнтовно весною 2020 року. У подальшому ним було підписано договір відступлення права вимоги № 08122021/2 від 08.12.2021 року, оскільки податкові накладні на той момент вже були зареєстровані за рішенням суду.

За клопотанням відповідача, свідок ОСОБА_1 був викликаний у судове засідання з розгляду справи по суті. Після встановлення судом його особи, роз`яснення його прав та обов`язків, попередження його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань свідок був допитаний щодо обставин, викладених у заяві свідка.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_1 підтвердив обставини, які викладені у заяві свідка та показав, що обставину перепідписання первинних документів підтверджує, також підтверджує, викладенні у заяві свідка свідчення, що підписання документів у новій редакції відбувалось впродовж грудня 2019 року, на початку 2020 року і орієнтовно було завершено весною 2020 року. Також зазначив, що первинні документи у новій редакції складалися датою первинних документів у первісній редакції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення 24 459 659,28 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з яких: 19 407 910,16 гривень заборгованості, 1 841 800,48 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат та 370 130,58 гривень 3 % річних.

До предмета доказування у цій справі входять обставини щодо належного виконання умов договору про надання послуг, їх прийняття та оплати замовником, розміру боргу, наявності або відсутності підстав для стягнення залишку заборгованості за договором та відповідно нарахованих на суму простроченої заборгованості пені, 3 % річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини у цій справі виникли на підставі договору про надання послуг № 20190322/1 від 22 березня 2019 року.

Отже, за своєю правовою природою укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" як замовником договір є договором про надання послуг до регулювання правовідносин якого застосовуються положення глави 63 «Послуги».

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (частина 2статті 901 ЦК України).

За приписами частини 2 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом установлено, що на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" надано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" прийнято послуг на загальну суму 125 298 754,35 гривень.

Обставини реальності здійснених господарських операцій, виконання виконавцем та прийняття замовником послуг зазначених у актах прийому передачі, їх загальна вартість відповідачем визнається.

Таким чином, обставини щодо виконання виконавцем договору про надання послуг замовнику, вартість наданих послуг, які входять до предмета доказування у цій справі підтверджуються доказами, які містяться у матеріалах справи та не спростовані відповідачем.

Із встановлених судом обставин слідує, що відповідач за договором здійснив часткову оплату у розмірі 104 415 628,64 гривень та залишок заборгованості за договором про надання послуг становить 20 883 125,71 гривень.

Вартість наданих виконавцем за актами послуг, здійснені відповідачем платежі на користь виконавця та залишок заборгованості у розмірі 20 883 125,71 гривень станом на 24.07.2019 року та станом на 31.12.2020 відображено у підписаних сторонами договору актах звірки взаємних розрахунків, що містяться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 73, т.2 а.с. 21).

Доказів письмових звернень відповідача до виконавця щодо відкликання вказаних актів звірки або необхідності їх коригування та/або направлення актів звірки у іншій редакції відповідачем суду не надано, що спростовує твердження відповідача про підписання акту звірки з боку відповідача не уповноваженою особою та не підтвердження таким актом стану заборгованості.

Згідно з пунктами 4.1, 4.1.2. договору виконавець має право отримати оплату за належно та якісно надані послуги.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 4.4., 4.4.3. договору замовник зобов`язаний оплатити вартість наданих послуг у розмірах та у строки, що встановлені даним договором та додатками до нього.

Пунктом 2.3. договору визначено, що розрахунки за даним договором здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця згідно умов, які визначені в специфікаціях послуг, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 4 специфікації послуг до договору (додаток 1) замовник здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги в наступному порядку:

-протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури від виконавця та сплачує на користь виконавця попередню оплату у розмірі зазначеному в рахунку-фактурі;

-протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг сплачується решта вартості послуг.

Усі розрахунки здійснюються замовником шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно пункту 2.7. договору замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Замовник оплачує суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених Податковим кодексом України. Зазначений пункт застосовується незалежно від умов оплати, передбачених будь-якими додатками до цього договору і має перевагу перед будь-якими іншими умовами додатків чи специфікацій, які визначають умови оплати послуг.

Таким чином, у разі подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних виникає обов`язок замовника сплатити суму, що дорівнює податковому кредиту з ПДВ, протягом 5-ти банківських днів з моменту виконання виконавцем відповідних зобов`язань, передбачених ПК України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Судом установлено, що за наслідками здійснення господарських операцій за договором про надання послуг виконавцем як постачальником послуг на підставі спільно підписаних із замовником актів прийому передачі виконаних робіт складено та у строки визначені Податковим кодексом України подано на реєстрацію податкові накладні: ПН №1 від 26.03.2019; ПН № 2 від 26.03.2019; ПН № 3 від 26.03.2019; ПН № 4 від 26.03.2019; ПН № 5 від 26.03.2019; ПН № 6 від 26.03.2019; ПН № 7 від 02.04.2019; ПН № 8 від 09.04.2019; ПН № 9 від 16.04.2019; ПН№ 10 від 23.04.2019; ПН № 11 від 02.05.2019; ПН №13 від 07.05.2019; ПН № 16 від 14.05.2019; ПН №20 від 21.05.2019; ПН № 21 від 21.05.2019; ПН № 23 від 28.05.2019.

Із змісту пункту 2.7. договору вбачається, що замовник має право не здійснювати оплату виконавцю за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ, до подання виконавцем на користь замовника податкової накладної з ПДВ, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої виконавцем особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Верховний суд у постанові від 04 липня 2023 року у цій справі зазначив, що проаналізувавши положення пункту 2.7 договору про надання послуг, колегія суддів дійшла висновку, що для стягнення суми ПДВ, що дорівнює податковому кредиту, має значення лише дотримання виконавцем умови щодо реєстрації податкової накладної.

Судом установлено, що фактична реєстрація податкових накладних була здійснена органами ДПС в ЄРПН податкових накладних на виконання рішення суду 10.09.2021, 10.11.2021 та 12.11.2021, зокрема:

- 10.09.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН №1 від 26.03.2019;

- 10.11.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН № 2 від 26.03.2019, ПН № 3 від 26.03.2019, ПН № 4 від 26.03.2019, ПН № 5 від 26.03.2019, ПН № 6 від 26.03.2019, ПН № 7 від 02.04.2019, ПН № 8 від 09.04.2019, ПН № 9 від 16.04.2019, ПН № 10 від 23.04.2019, ПН № 11 від 02.05.2019, ПН № 16 від 14.05.2019, ПН № 21 від 21.05.2019;

- 12.11.2021 було зареєстровано за рішенням суду ПН № 23 від 28.05.2019.

Загальна сума ПДВ за зареєстрованими податковими накладними склала 19 407 910,16 гривень та у замовника виникло зобов`язання сплатити виконавцеві грошові кошти у розмірі 19 407 910,16 гривень протягом 5-ти банківських днів з дня реєстрації податкових накладних, проте у строк визначений пунктом 2.7. договору відповідач оплату у розмірі 19 407 910,16 гривень на користь виконавця не здійснив.

Твердження відповідача, що складені виконавцем податкові накладні оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки містять неправильні дані щодо ціни та обсягу послуг, складені на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт, які містять невірні відомості щодо обсягу та ціни послуг та не відповідають іншим складеним між сторонами первинним документам, зокрема специфікації у новій редакції, звітам про надання послуг та актам прийому-передачі наданих послуг, суд оцінює критично з огляду на таке.

За умовами пунктів 4.2., 4.2.17. договору виконавець зобов`язаний складати та направляти на затвердження та підписання замовнику акти приймання-передачі наданих послуг відповідно до встановленого порядку в договорі.

Відповідно до пунктів 4.3., 4.3.4. договору замовник має право не приймати надані послуги, якщо вони не відповідають умовам цього договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 5.1. договору приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктом 5.3. договору виконавець передає замовнику на затвердження та підписання два екземпляри підписаного уповноваженою особою та скріпленого печаткою виконавця акту приймання-передачі наданих послуг (далі - акт).

Відповідно до пункту 5.4. договору акт повинен містити усі реквізити та інформації згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. У випадку невідповідності положень акту вказаним вище нормативно-правовим актам замовник повертає такий акт на доопрацювання виконавцю, а надані послуги вважаються неприйнятими.

Пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що замовник після отримання звіту та акту від виконавця, зобов`язаний протягом 5-ти календарних днів підписати обидва примірники акту та один примірник повернути виконавцю або в разі наявності зауважень щодо обсягу та якості наданих послуг, вартості послуг, направити виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту із зазначенням зауважень та підстав для відмови. У випадку обґрунтованої відмови замовника від приймання наданих послуг, сторонами укладається двосторонній акт про виявлені недоліки із переліком необхідного доопрацювання (виправлень) виконавцем та термінів їх виконання за рахунок виконавця.

За умовами пункту 5.6. договору при виявленні недоліків в процесі здачі-приймання послуг між сторонами складається акт про виявлені недоліки з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення.

Суд зауважує, що згідно актів прийому-передачі виконаних робіт (у первісній редакції), що надані позивачем виконавцем передано, а замовником прийнято виконані на підставі договору № 20190322/1 про надання послуг від 22.03.2019 роботи (послуги) на вказану у актах суму із зазначеними у актах кількісними показниками.

Судом установлено, що зазначені акти приймання-передачі виконаних робіт підписані керівником відповідача та скріплені печаткою підприємства без жодних зауважень та заперечень щодо обсягу, якості, вартості наданих послуг, строків їх надання.

При цьому у вказаних актах заначено, що вказані у актах роботи (послуги) виконані повністю і в строк та замовник претензій по об`єму, якості і термінам надання робіт (послуг) не має.

Доказів наявності у ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" будь-яких заперечень щодо визначених у цих актах кількісних показників станом на дати підписання вказаних актів у первісній редакції матеріали справи не містять.

Акти прийому-передачі виконаних робіт, що надані позивачем складалися протягом двох місяців з 26.03.2019 року по 28.05.2019 року, проте у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що зазначені акти після їх отримання замовником відповідно до пункту 5.4. договору направлялися замовником на доопрацювання виконавцю з огляду на невідповідність акту змісту додаткової угоди № 1 із затвердженою у новій редакції специфікацією, а також положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також доказів звернення відповідача до виконавця щодо необхідності дотримання надалі під час складення первинних документів та податкових накладних умов додаткової угоди № 1, якою затверджено додаток №1 (специфікацію послуг) у новій редакції.

Не містять матеріали справи також доказів направлення замовником виконавцю у порядку, передбаченому пунктом 5.5. договору письмової мотивованої відмови від підписання актів із зазначенням зауважень та підстав для відмови з підстав невідповідності таких актів додатковій угоді № 1, додатку №1 (специфікації послуг) у новій редакції, заявкам-специфікаціям та звітам про надані послуги.

Будь-яких логічних та обгрунтованих пояснень, чому за умови обізнаності щодо підписаної додаткової угоди № 1 від 22.03.2019 року, якою затверджено специфікацію у новій редакції відповідач як замовник за договором 16 разів у період з 26.03.2019 року по 28.05.2019 року погоджував та підписував акти прийому передачі виконаних робіт наданих виконавцем, які щодо кількісних та якісних показників відповідали специфікації до договору у первинній редакції, та у той же день підписував акти прийому передачі послуг, що відповідали специфікації послуг у новій редакції відповідачем суду не надано.

Судом також враховано, що надані відповідачем акти прийому передачі послуг у новій редакції не містять застережень про помилковість складених та підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт у первинній редакції, втрату їх чинності та неврахування їх бухгалтерському та податковому обліку підприємств.

Відповідно до пункту 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

За умовами пункту 2.14. Положення первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до пункту 2.15. Положення у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

При складанні акту/актів прийому-передачі виконаних робіт з 26.03.2019 бухгалтер, керівник відповідача за наявності недостовірності відображених у них даних не повинні були їх підписувати без зауважень. Однак такі акти були підписані 02.04.2019, 09.04.2019, 16.04.2019, 23.04.2019, 02.05.2019, 07.05.2019, 14.05.2019, 21.05.2019, 21.05.2019, 28.05.2019, тоді, як стверджує відповідач, йому було відомо станом на ці дати про невідповідність кількісних показників у цих актах з огляду на внесення змін у кількісні показники згідно специфікації у новій редакції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).

Як вбачається зі показів свідка Корнелюка А.В., який виконував обов`язки керівника виконавця ТОВ «Будівельна фірма Трейдінвестбуд» у періоді укладення та виконання договору про надання послуг, акти прийому-передачі робіт були підписані після надання послуг та на момент підписання вказаних актів, їх дані відповідали специфікації послуг до договору у її первинній редакції та інших документів, на підставі яких могли б бути розраховані обсяги та ціни, на той момент не існувало, підписання документів (актів) в новій редакції відбувалося впродовж грудня 2019 року та початку 2020 року й було завершено навесні 2020 року.

Відповідач належними доказами встановлених судом обставин та показів свідка не спростував.

У судовому засіданні судом було прослухано запис судового засідання від 09.01.2023 року у цій справі, під час якого представник відповідача на запитання головуючого у справі: "То коли підписувалися нові акти, дату можете назвати?" зазначив, що "може помилятися, потрібен час, щоб сказати точніше, але це точно літо або весна 2021 чи навіть 2020 року".

Суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до виконавця з моменту складення та подання на реєстрацію, до/та після фактичної реєстрації податкових накладних щодо необхідності їх коригування, як таких, що не відповідають змісту первинних документів.

Доказів звернення до контролюючого органу зі скаргою на контрегента у порядку, визначеному пунктом 201.10 статті 201 ПК України, відповідачем теж не надано.

Встановлені судом обставини та дослідженні судом докази у сукупності спростовують доводи відповідача щодо невиконання виконавцем вимог договору в частині належної реєстрації податкових накладних.

Судом враховано, що у пункті 2.4. договору надання послуг встановлено обов`язок виконавця надати замовнику зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну в електронній формі, а у пункті 2.7. договору міститься відкладальна умова щодо оплати замовником за вже надані послуги у розмірі, що дорівнює сумі податкового кредиту з ПДВ до виконання виконавцем цього обов`язку.

За змістом пункту 2.7. договору обов`язок замовника оплатити виконавцю суму ПДВ з вартості наданих послуг відтерміновується до моменту подання йому виконавцем зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної в електронній формі.

При цьому, умова, викладена у пункті 2.7. договору надання послуг стосується виключно суми ПДВ, включеного виконавцем до вартості наданих послуг, та не стосується відтермінування оплати основного боргу, що є безпосередньо вартістю наданих послуг. Крім того, ця умова договору не звільняє замовника від обов`язку сплатити виконавцю суму ПДВ, а лише відтерміновує виконання ним цього обов`язку.

Судом враховано, що вартісні показники проведених господарських операцій та відповідні розміри ПДВ як в первинній документації, поданій позивачем, так і в первинній документації, наданій відповідачем, є однаковими.

Наявність у матеріалах справи різних специфікацій та актів до договору, які, на противагу позивачу, подано відповідачем та доводи відповідача про необхідність коригування виконавцем кількісних і вартісних показників податкових накладних не спростовують факту реєстрації виконавцем відповідних податкових накладних.

Суд звертає увагу, що оцінка дотримання виконавцем вимог податкового законодавства, відображення господарських операцій виконавцем та відповідачем у бухгалтерському та податковому обліку як постачальника так і замовника послуг може бути надана лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами ПК України.

Вказані питання не є предметом розгляду та доказування у цій справі, у зв`язку з чим індивідуальна податкова консультація та висновки експертних досліджень, що подані відповідачем згідно вимог частини 1 статті 74 ГПК України не відповідають критерію належності доказів та не спростовують фактичних обставин покладених в основу заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача зводяться до аргументів про позбавлення його права на включення сум ПДВ з помилкових податкових накладних до складу податкового кредиту відповідача внаслідок порушення ТОВ "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" строків відповідного коригування, що також не належить до предмета спору у справі, яка розглядається.

Відповідач не позбавлений права доводити відповідні матеріальні втрати у судовому порядку в межах іншого провадження за його позовом, у тому числі шляхом доведення наявності складу цивільного правопорушення для стягнення збитків чи шляхом обґрунтування підстав для стягнення штрафу згідно з умовами пунктів 2.5, 2.6. договору.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 ЦК України договір відступлення права вимоги укладається в такій самій формі, що й договір, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

На підставі зазначених положень законодавства, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 08.12.2021 № 08122021/2 ТОВ "Форест Транс Сервіс" стало новим кредитором ТОВ "Подільський Енергоконсалтинг" у правовідносинах, що виникли за договором про надання послуг від 22.03.2019 № 20190322/1 та як новий кредитор звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за основним договором.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом установлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/6490/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Фірма "Трейдінвестбуд" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 08.12.2021 № 08122021/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент пред`явлення позову у позивача відсутні грошові зобов`язання перед відповідачем-1, а отже і перед відповідачем-2.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/6490/23, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2024 року рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 910/6490/23 скасовано. Ухвалено у справі № 910/6490/23 нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 08.12.2021 № 08122021/2, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма Трейдінвестбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" https://reestr.court.gov.ua/Review/119649431

Згідно статті 514 ЦК України внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов`язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

До предмету доказування у цій справі входить обставина встановлення розміру боргу, який позивач просить стягнути з відповідача.

Позивачем як новим кредитором за основним договором пред`явлена вимога про стягнення з відповідача 19 407 910,16 гривень основного боргу, обов`язок щодо сплати якого виник у відповідача після реєстрації виконавцем податкових накладних та який не був виконаний у строк, визначений пунктом 2.7. договору.

Судом установлено, що на дату укладення договору відступлення права вимоги у відповідача виникло та не було виконано у строк, визначений пунктом 2.7. договору зобов`язання з оплати 19 407 910,16 гривень основного боргу на користь первісного кредитора.

Вказана сума заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та охоплюється загальною сумою грошових вимог переданих за договором первісним кредитором новому кредитору позивачу по справі.

Обставин недійсності переданої грошової вимоги, що є предметом стягнення у розмірі 19 407 910,16 гривень основного боргу за договором про надання послуг судом не встановлено.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача про відступлення грошових вимог на користь нового кредитора, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором щодо сплати заборгованості за надані послуги, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг на користь нового кредитора, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

На день розгляду справи докази сплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 19 407 910,16 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 841 800,48 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат та 370 130,58 гривень 3% річних нарахованих у зв`язку із несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд враховує таке.

Приписами статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 року у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 року у справі №910/13575/20 зазначив, що за змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 6.3. договору у разі несвоєчасного здійснення замовником своїх зобов`язань щодо проведення розрахунків за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення відповідає положенням чинного законодавства та заявлена правомірно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, що нарахована в межах визначеного позивачем періоду прострочення та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що нарахована сума пені складає 1 841 839,43 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума пені визначена позивачем є меншою ніж сума пені визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені є обгрунтованими у розмірі 1 841 800,48 гривень.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення суми пені, що підлягає стягненню, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру пені, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов`язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.

У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У пункті 8.38. цієї постанови зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі "Олюджіч проти Хорватії" від 05.02.2009, заява № 22330/05).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справах "Мала проти України" від 03.07.2014, заява № 4436/07, "Богатова проти України" від 07.10.2010, заява № 5231/04).

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, судом враховано те, що інтереси позивача захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, позивачем не надано доказів наявності негативних наслідків порушення зобов`язання, у тому числі збитків у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання та їх розміру.

Суд також враховує, що пеня є санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, що на переконання суду є співмірним у контексті балансу інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін спору.

Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування пені в сумі 1 841 800,48 гривень, з урахуванням зменшення розміру пені на 50%, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 920 900,24 гривень, у стягненні решти пені слід відмовити з підстав її зменшення судом.

Щодо стягнення 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат та 370 130,58 гривень 3% річних судом враховано таке.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених у статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, нараховані позивачем до стягнення інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми заборгованості відповідають вимогам чинного законодавства та заявлені правомірно.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат в межах визначеного позивачем періоду прострочення та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що нарахована сума інфляційних втрат складає 3 529 497,65 гривень.

Приймаючи до уваги, що відповідно до приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, а також те, що сума інфляційних втрат визначена позивачем є меншою ніж сума інфляційних втрат визначена судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 2 839 818,06 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду прострочення та суми заборгованості, суд дійшов висновку, що сума 3 % річних нарахована правильно, а відтак позовні вимоги щодо стягнення 370 130,58 гривень 3 % річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 23 538 759,04 гривень заборгованості за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 з яких: 19 407 910,16 гривень заборгованості, 920 900,24 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат, 370 130,58 гривень 3 % річних, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Вжиті судом заходи забезпечення позову у цій справі, відповідно до частини 7 статті 145 ГПК України продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно частини 8 статті 145 ГПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частинами першою і другою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До початку судових дебатів представник позивача заявив, що докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення суду. У зв`язку з цим питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішується.

При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення №282 від 13.07.2022 сплачено судовий збір у розмірі 366 894,90 гривень.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" було подано апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" було подано касаційну скаргу до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 13.01.2023 у справі № 902/611/22 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті. У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки постановою Верховного Суду від 04.07.2023 у цій справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційним судом не вирішувалось питання розподілу судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що за подання у цій справі до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення від 13.01.2023 позивачем було сплачено 550 342,35 гривень судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 469 від 09.02.2023 та за подання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" було сплачено 733 789,81 гривень судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 521 від 22.05.2023.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення судом суми неустойки витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною) у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково з підстав зменшення судом пені та враховуючи, що Верховним Судом сплачений судовий збір за подання апеляційної та касаційних скарг не розподілено у зв`язку з направленням справи на новий розгляд, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову, а також за подання апеляційної та касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський Енергоконсалтинг" (21022, Вінницька область, місто Вінниця, вулиця Енергетична, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 36830374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Транс Сервіс" (19001, Черкаська область, Черкаський район, місто Канів, вулиця Енергетиків, будинок 271, ідентифікаційний код юридичної особи 44279874) 23 538 759,04 гривень (двадцять три мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять гривень, 04 копійки) заборгованості за договором про надання послуг №20190322/1 від 22.03.2019 з яких: 19 407 910,16 гривень заборгованості, 920 900,24 гривень пені, 2 839 818,06 гривень інфляційних втрат, 370 130,58 гривень 3 % річних, 366 894,90 гривень (триста шістдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 90 копійок) судових витрат зі сплати судового збору за подання позову, 550 342,35 гривень (п`ятсот п`ятдесят тисяч триста сорок дві гривні, 35 копійок) судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 733 789,81 гривень (сімсот тридцять три тисячі сімсот вісімдесят дев`ять гривень 81 копійку) судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 920 900,24 гривень пені - відмовити.

5. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повне рішення складено 21 жовтня 2024 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2, 3 - сторонам до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення11.10.2024
Оприлюднено24.10.2024
Номер документу122467297
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Судовий реєстр по справі —902/611/22

Ухвала від 13.01.2025

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 06.01.2025

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Рішення від 01.11.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Рішення від 11.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 17.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 11.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 04.10.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 28.08.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

Ухвала від 21.08.2024

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Шамшуріна М.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні