Рішення

від 16.10.2024 по справі 910/4481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2024Справа № 910/4481/18Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Київгаз" (02002, м. Київ, вул. Панельна, 1, ідентифікаційний код 40657853)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, ідентифікаційний код 03346331)

про стягнення 2 411 016,19 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Полішко Ю.О.

Від відповідача: Рівний Є.О.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Київгаз" (найменування змінено на Акціонерне товариство "Київгаз") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" про стягнення 2 411 016,19 грн боргу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.01.2018 на об`єкті відповідача позивач виявив порушення в роботі комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ), про що склав акт про порушення від 15.02.2018 № 19. Комісія з розгляду актів про порушення ПАТ "Київгаз" прийняла рішення про задоволення зазначеного акта, склала акт-розрахунок не облікованого об`єму природного газу, відповідно до якого за період з 16.01.2018 по 18.01.2018 відповідачу донараховано 224 640 куб.м природного газу. На вимогу позивача від 06.03.2018 № 716/09 про сплату боргу в розмірі 2 411 016,19 грн вартості природного газу за донараховані 224 640 куб.м ТОВ "Атем Груп" зазначену суму боргу не сплатило.

Правовою підставою для перерахунку вартості природного газу, спожитого відповідачем у спірний період, позивач визначив, зокрема, положення Кодексу газорозподільних систем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 позов Публічного акціонерного товариства "Київгаз" задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на користь Акціонерного товариства "Київгаз" 2 411 016,19 грн боргу, 36 165,24 грн витрат по оплаті судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4481/18 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4481/18 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі № 910/4481/18 скасовано; справу № 910/4481/18 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду Господарський суд міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/4481/18 у задоволенні позову відмовив.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 залишено рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київгаз" задоволено частково; скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 у справі № 910/4481/18; передано справу № 910/4481/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 22.04.2024, справу № 910/4481/18 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 прийнято справу № 910/4481/18 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.05.2024.

17.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від сторін надійшли письмові пояснення.

У засіданні суду 20.05.2024 представник позивача заперечив щодо залучення доказів, доданих відповідачем до письмових пояснень.

Суд на місці ухвалив залучити письмові пояснення сторін до матеріалів справи, у залученні доказів, які додано відповідачем до письмових пояснень, суд відмовив у зв`язку з порушенням процесуального строку на їх подачу, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Також представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з письмовими поясненнями, які подані відповідачем.

Представник відповідача заперечень щодо задоволення даного клопотання не навів.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, суд його задовольнив для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з метою дотримання процесуальних прав сторін, рівності сторін перед законом і судом, змагальності, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 8, 13-15 Господарського процесуального кодексу України.

У засіданні суду 20.05.2024 оголошено перерву на 08.07.2024.

03.06.2024 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якого відповідач просив поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, для подачі доказів та долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду копії доказів які були подані разом з письмовими поясненнями відповідача від 16.05.2024 (зареєстровані під номером 07-11/45997/24), зокрема, копію заяви про приєднання до умов договору розподілу природного газу від 01.12.2017, копію Акту № 01-18-1609000361 від 31.01.2018, копію акту приймання-передачі № 0ГБИ-002539 від 21.01.2018, фотокопію відомості обліку споживання природного газу за лютий 2018, банківську виписку за період з 26.12.2017 до 01.02.2018, які фактично знаходяться в матеріалах справи.

Представник відповідача у засіданні суду 08.07.2024 підтримав клопотання про долучення доказів у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання, звернув увагу суду на те, що подані відповідачем докази були наявні у нього ще при першому розгляді першою інстанцією.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття і залучення зазначених доказів до матеріалів справи, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих причин, з яких він не міг подати ці докази у передбачений Господарським процесуальним кодексом України строк.

У підготовчому засіданні 08.07.2024 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.08.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/4481/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" залишено без задоволення, протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 у справі № 910/4481/18 залишено без змін.

Також 12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник відповідача не може з`явитися у судове засідання через похід до сімейного лікаря (додано копію талону на прийом) у зв`язку хворобливим станом (висока температура тіла, погане самопочуття, біль у горлі, головні болі, ломота в м`язах).

Розглянувши у судовому засіданні 14.08.2024 дане клопотання представника відповідача, суд відхилив дане клопотання про відкладення розгляду справи.

Сторони участь своїх представників у засідання суду 14.08.2024 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

14.08.2024 Господарський суд міста Києва в залі суду ухвалив відкласти судове засідання на 11.09.2024.

У судовому засіданні 11.09.2024 суд заслухав представників сторін та оголосив перерву на 16.10.2024.

У судовому засіданні 16.10.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (оператор газорозподільної системи, далі - оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (споживач) укладено Договір № 14407 розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), умови якого відповідають типовому договору розподілу природного газу, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.

Відповідно до п. 7.2 цього Договору оператор ГРМ має право, зокрема, перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку визначеному Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).

18.01.2018 після завершення відповідачем запланованих регламентних робіт, представниками позивача було здійснено перевірку комерційного вузла обліку газу (далі - ВОГ) відповідача, за результатами якої виявлено порушення в роботі комерційного ВОГ, а саме на скидних вентилях імпульсної лінії багатопараметричного датчика РВ 3095, перетворювачі тиску РС 28, гільзі контрольного термометра.

Вказане порушення кваліфіковане позивачем як порушення роботи комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі (пункт 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС) та складено акт про порушення № 19 від 18.01.2018 (у вказаному акті допущено помилку у даті його складення, зокрема - зазначено дату 18.02.2018).

15.02.2018 рішенням Комісії зазначений акт задоволено, складено акт-розрахунок необлікованого об`єму природного газу, відповідно до якого відповідачу донараховано 224 640,00 куб. м природного газу за період з 16 до 18.01.2018.

06.03.2018 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу на суму 2 411 016,19 грн. (вих. 716/090), відповідно до якої вартість природного газу, що повинна бути компенсована Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" оператору ГРМ (позивачу), визначена, виходячи із ціни придбання позивачем природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат в січні 2018 року, тобто - 10 732,80 грн. за 1000 куб. м.

Вказану вимогу відповідач не оплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За приписами ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Як вище згадувалось, правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі Типового договору розподілу природного газу, який затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, шляхом підписання заяви-приєднання (Договір), згідно якого Акціонерне товариство "Київгаз" є оператором ГРМ, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" - споживачем.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема, умови забезпечення: надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), затвердженим постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 4 гл.1 р. І Кодексу ГРС терміни вживаються у таких значеннях: комерційний вузол обліку/комерційний ВОГ - вузол обліку природного газу, організований відповідно до вимог цього Кодексу для комерційного обліку природного газу при визначенні об`єму (обсягу) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точці комерційного обліку; контрольний огляд вузла обліку - виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності ЗВТ (корпусу, скла, кріплення, з`єднання тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показань ЗВТ, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій чи оздоблювальних матеріалів несанкціонованого втручання в роботу ГРМ та/або ЗВТ/лічильника газу; оператор газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Відповідно до п.п.1, 2 гл. 6 р. X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема здійснення ревізії запірних пристроїв та фільтрів, повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб`єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії: контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу); перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку; монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.

За підсумками перевірки комерційного ВОГ та за умови відсутності зауважень представник оператора ГРМ на місці перевірки повинен згідно п.6 гл.9 р. X Кодексу ГРС скласти відповідний акт обстеження/акт контрольного огляду вузла обліку (по одному екземпляру для кожної сторони), що має бути підписаний споживачем.

За змістом гл. 6 р. X Кодексу ГРС позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає: 1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо; 2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об`єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу; 3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ; 4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення; 5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів; 6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.

Якщо внаслідок позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових буде підтверджено факт необлікованого чи облікованого частково об`єму розподіленого (спожитого, переданого) природного газу, розрахунок необлікованих (облікованих частково) об`ємів природного газу за період несправності комерційного ВОГ чи його складових здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС у разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про: 1) пошкодження пломб; 2) пошкодження ЗВТ (лічильника газу); 3) наявність зміни параметрів параметризації обчислювача чи коректора об`єму газу; 4) непрацездатність комерційного ВОГ чи його складових та/або його (їх) невідповідність умовам експлуатації чи узгодженій проектній документації або умовам договору; 5) наявність ознак несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ; 6) наявність несанкціонованого газопроводу; 7) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Розрахунок необлікованого або облікованого частково об`єму природного газу внаслідок порушення здійснюється за наявності акта про порушення та у порядку, визначеному в розділі XI цього Кодексу.

Главою 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування, зокрема, до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать: 1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно; 2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючого пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно; 4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо (п. 3 гл. 2 р. ХІ Кодексу ГРС).

За приписами гл.5 р.XI Кодексу ГРС, у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу.

Судом встановлено, що факт роботи ВОГ відповідача в позаштатному режимі у спірний період зафіксований проведеною позивачем перевіркою, оформленою актом від 18.01.2018 № 19, який задоволено у рішенні Комісії від 15.02.2018, в якому відповідачу донараховано 224 640,00 куб.м природного газу.

За змістом абз. 2 п. 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС споживач має право оскаржити об`єм та/або вартість донарахованого природного газу в судовому порядку і ТОВ «Атем Груп» скористалось таким правом, оскарживши рішення Комісії від 15.02.2018 до господарського суду.

Зазначене рішення Комісії визнано правомірним за результатами розгляду справи № 910/4072/18 (постанова Верховного Суду від 18.02.2021, у якій залишено в силі рішення суду першої інстанції від 18.06.2020 про відмову у задоволенні позову ТОВ «Атем Груп»).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 236 ГК України видами оперативно-господарських санкцій, які сторони можуть передбачати у господарських договорах, є: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.

У ч. 1 ст. 237 ГК України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Оперативно-господарські санкції можуть полягати в односторонній відмові від господарського зобов`язання (повністю або частково) або в односторонній зміні його умов. Оперативно-господарські санкції застосовуються відповідною особою - стороною зобов`язання в односторонньому порядку, а їх перелік та порядок вжиття визначаються виключно положеннями договору, укладеного між сторонами. Мета застосування зазначених санкцій - припинення або запобігання повторенню порушень зобов`язання шляхом оперативного впливу на правопорушника. Оперативно-господарські санкції застосовуються виключно за рішенням управненої сторони й спрямовані на корегування подальшої поведінки порушника господарського зобов`язання в майбутньому.

Однак одностороннє визначення однією стороною господарського зобов`язання розміру боргу іншої сторони зазначеному не відповідає.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 у даній справі № 910/4481/18 дійшовт висновку про те, що застосований позивачем до відповідача в односторонньому порядку такий захід впливу, як донарахування об`ємів природного газу, за своєю правовою природою не є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ані оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ.

За змістом п. 188.1 ст. 188 ПК України (далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оподаткування операцій з постачання, зокрема послуг, визначається відповідно до їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів / послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів / послуг.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього Кодексу (підп.1).

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (підп. б п. 185.1 ст. 185 ПК України).

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Враховуючи, що нарахована позивачем вартість необлікованого об`єму газу відповідно до сталої судової практики не є оперативно-господарською санкцією чи збитками, а є платою за поставлений природний газ, то відповідні суми підлягають включенню до бази оподаткування, а нарахування ПДВ є правомірним, зважаючи на наведені положення ПК України.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 910/4072/18 вбачається, що на підставі рішення Комісії від 15.02.2018 було розраховано об`єм необлікованого природного газу спожитого відповідачем у спірний період, про що складено акт-розрахунок та виставлено відповідачу рахунок від 19.02.2018 на оплату за розподіл донарахованого об`єму природного газу на суму 57 121,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, заявлена у цій справі до стягнення вартість необлікованого природного газу в сумі 2 411 016,19 грн розрахована позивачем за період з 16.01.2018 по 18.01.2018 з урахуванням даних про донараховані об`єми природного газу в акті-розрахунку та, відповідно, до ціни договору постачання природного газу від 31.01.2018 № КГ/Д-50-ВТВ, укладеного з ДП «КиївГазЕнерджи», яка у період з 01.01.2018 становила 10 732,80 грн (в т. ч. ПДВ - 1 788,80 грн) за 1000 куб.м (224 640 куб.м*10 732,80 грн).

Суд зазначає, що правильний розрахунок вартості послуг постачання природного газу є достатнім доказом для визначення вартості необлікованого природного газу, а доведені в судовому порядку порушення Кодексу ГРС є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення вартості донарахованого об`єму природного газу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Окрім того, унормовано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При ухвалені рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

В матеріалах справи наявний договір постачання природного газу від 20.12.2017 № 98-17, укладений між ТОВ «Атем Груп» (відповідач,споживач) та ТОВ «Еру Трейдінг» (постачальник) строком до 31.12.2018, на підставі якого відповідач отримував від цього постачальника природний газ для власних потреб.

Під час нового розгляду справи відповідач у письмових поясненнях, отриманих судом першої інстанції 05.09.2022, заперечував проти наведеного позивачем розрахунку вартості донарахованого об`єму природного газу на суму 2 411 016,19 грн, вказуючи, зокрема, що у спірний період фактично спожив 122 310 куб.м природного газу, придбаного у ТОВ «Еру Трейдінг», та сплатив за цей газ 993 768,70 грн, які підлягають виключенню із заявленої позивачем до стягнення суми відповідно до підп. 3 п. 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС задля усунення обставин подвійної сплати за спожитий об`єм газу постачальнику та оператору ГРМ.

Відповідачем надавалися господарському суду на даному новому розгляді справи докази оплат за зазначеним договором постачання природного газу від 20.12.2017 № 98-17, укладеним між ТОВ «Атем Груп» та ТОВ «Еру Трейдінг», проте подані докази не були залучені до матеріалів справи у зв`язку з пропуском процесуального строку на їх подачу.

За таких обставин, з метою повного, всебічного та справедливого вирішення спору господарський суд звертається до стандарту доказування «вірогідності доказів».

Верховний Суд у складі КГС у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 виснував наступне (пункти 63-77 постанови).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

74. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

75. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Враховуючи наведене, господарський суд дослідив зміст умов договору постачання природного газу від 20.12.2017 № 98-17, укладеного між ТОВ «Атем Груп» та ТОВ «Еру Трейдінг», та заслухав і дослідив пояснення представників сторін щодо виконання цього договору, у зв`язку з чим господарський суд дійшов висновку про те, що у спірний період відповідач фактично отримував природний газ від ТОВ «Еру Трейдинг» та договірне зобов`язання з його оплати покладено на ТОВ «Атем Груп».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача нарахування (донарахування) вартості обсягів спожитого природного газу за номінальною потужністю в розмірі 2 411 016,19 грн, які за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією, розраховані позивачем невірно і підлягають частковому задоволенню - у встановленій судом різниці між донарахованою платою позивачем за поставку природного газу в об`ємі 224 640,00 куб.м за договором розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) від 22.09.2016 №14407 у розмірі 2 411 016,19 грн та фактично спожитим природним газом в об`ємі 122 310 куб.м у спірний період та сплаченим відповідачем у розмірі 993 768,70 грн за договором постачання природного від 20.12.2017 №98-17.

Відповідно, вірним розрахунком суми нарахування вартості обсягів спожитого природного газу за номінальною потужністю позивачем до відповідача є 2 411 016,19 грн - 993 768,70 грн = 1 417 247,49 грн.

З огляду на всі встановлені судом вищенаведені обставини, позовні вимоги Акціонерного товариства «Київгаз» підлягають задоволенню частково у розмірі 1 417 247,49 грн.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (01103, м. Київ, вул. М.Бойчука, 4-Б, ідентифікаційний код 03346331) на користь Акціонерного товариства "Київгаз" (02002, м. Київ, вул. Панельна, 1, ідентифікаційний код 40657853) 1 417 247 (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн 49 коп. та судовий збір в розмірі 21 258 (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят вісім) грн 71 коп.

У решті позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення 22.10.2024

Суддя І.О. Андреїшина