Постанова

від 16.10.2024 по справі 501/1422/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 501/1422/21 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/988/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Данилюк В. А., Матвійчук Л. В.,

секретар Ганжа М.І.

з участю: представника відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року у цивільній справі за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року в цивільній справі № 501/1422/21 за позовом Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Свою заявуобґрунтувала тим,що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.05.2023 задоволено позов Чорноморської міської ради Одеської області та стягнуто з неї 1448752,22 грн. безпідставно збережених коштів за період з користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:002 з 05.05.2020 по 31.12.2020. Постановою Волинського апеляційного суду від 04.10.2023 вказане рішення залишено без змін.

Зазначає, що після набрання рішення законної сили, листом виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 30.10.2023 їй було надіслано для підписання акт приймання-передачі нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 27.10.2023. Зазначений лист нею було отримано 05.11.2023.

Вважає, що отриманий нею акт приймання-передачі нерухомого майна 05.11.2023 є фактом фактичної передачі їй прав на таке майно саме від 05.11.2023, оскільки до цього моменту вона не могла належним чином ні оформити своє право власності, ні користуватися майном, тому отримання нею акту приймання-передачі нерухомого майна 05.11.2023 є істотною обставиною, оскільки саме з того моменту їй було передане нерухоме майно, яке знаходиться в межах земельної ділянки, за користування якої позивачем стягується упущена вимога.

Просила скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 31.05.2023 по справі № 5011422/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Чорноморської міської ради Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про перегляд рішення за новововиявленими обставинами задовольнити.

Зазначає, що акт приймання-передачі майна від 27.10.2023, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 27.10.2023 є нововиявленою обставиною у справі, оскільки на момент прийняття рішення судом першої інстанції, майно ще навіть не було передано, відтак даний доказ не був доступний при подачі апеляцйної скарги.

Чорноморська міська рада Одеської області не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що у травні 2021 року Чорноморська міська рада Одеської області звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 1 448 752,00 грн безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 481235 ОСОБА_2 придбала на електронних торгах заставлене виконавчою службою майно, яке належало на праві власності ТОВ «Українські напівфабрикати», а саме: будівлю контрольно-пропускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, паркан із залізобетонних плит (495 штук) зі стаканами, що розташовані в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 9,8998 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, яка належить Чорноморській міській раді Одеської області. Проте, відповідач не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно та відмовляється укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно відповідача.

Позивач неодноразово звертався до відповідачки з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки та остання визнала, що дійсно придбала нерухоме майно, однак договір оренди з Чорноморською міською радою не уклала, тому просили суд стягненути упущену вигоду за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, з 05 травня по 31 грудня 2020 року в розмірі 1 448 752,22 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Чорноморської міської ради Одеської області 1 448 752,22 грн безпідставно збережених коштів за період користування земельною ділянкою, площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, за період з 05 травня до 31 грудня 2020 року.

Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2024 року рішення Луцького міськрайонного суду та постанову Волинського апеляційного суду від 04.10.2023 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені приписами статті 423 ЦПК України до яких віднесені: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Частина 4 статті 423 ЦПК України передбачає, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову(ч.5 ст.423 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті першому своєї постанови №4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» (надалі -Постанова), передбачений главою 4 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами, є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Отже, виходячи з того, що нове рішення за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ухвалюється в залежності від наявності підстав для такого перегляду, суд апеляційної інстанції повинен перевірити існування визначених ЦПК України підстав для її задоволення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 3-6 Постанови, нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Частинами 1, 2 статті 7 Постанови питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішення спору. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Із змісту заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами вбачається, що

У заяві про перегляд рішення за новововиявленими обставинами відповідач вказала, що отриманий нею 05.11.2023 акт приймання-передачі нерухомого майна є фактом передачі їй прав на таке майно саме 05.11.2023, оскільки до цього моменту вона не могла належним чином ні оформити своє право власності, ні користуватися майном, тому отримання зазаначеного акту приймання-передачі є істотною обставиною. Саме з цього моменту їй було передане нерухоме майно, яке знаходиться в межах земельної ділянки, за користування якої позивачем стягуються кошти.

Доводи заявника про те, що одержаний нею акт приймання-передачі нерухомого майна від 27.10.2023, який вона одержала 05.11.2023, є нововиявленою обставиною, є помилковими, оскільки поданий доказ не відповідає критеріям для віднесення обставини, зафіксованої у цьому документі та самого документу, до нововиявлених обставин, виходячи із змісту частини першої статті 423 ЦПК України.

Придбавши 05 травня 2020 року на публічних електронних торгах будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та паркан із залізобетонних плит (495 штук), що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 481235, ОСОБА_2 не довела, що їй не було відомо та не могло бути відомо, що акт приймання-передачі нерухомого майна від зберігача майна- їй, як переможцю аукціону , не складено.

За своєїм змістом наданий заявницею акт не відноситься до істотної для справи обставини, яка не була встановлена судом, а є новим доказом, який на думку останньої, може мати правове значення для вирішення спору про стягнення з неї на користь Чорноморської міської ради Одеської області безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане ОСОБА_2 нерухоме майно. Тобто заявник бажає переоцінити докази, які були оцінені судом в процесі розгляду справи, що суперечить положенням пункту першого частини першої статті 423 ЦПК України.

Заявниця безпідставно вказує, що судом не було встановлено, чи є вона власником придбаного на аукціоні майна на час розгляду справи судом та помилково вважає, що права власності на нерухоме майно вона не набула.

Питання набуття заявницею права власності на нерухоме майно, придбане на аукціоні, було предметом дослідження судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій при розгляді цієї спарви.

У пункті 70 постанови від 03 червня 2024 року, ухваленої за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у цій справі Верховний Суд зазначив, що "...апеляційний суд мотивовано відхилив доводи відповідачки про те, що вона не є власником спірного майна, оскільки державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав...".

Крім цього апеляційний суд звертає увагу заявниці на те, що відповідно до п. 8 Розділу X «Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності» акт про проведений електронний аукціон ( а не акт прийому - передачі майна, який заявник одержала 05.11.2023 і подає як нововиявлену обставину) є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведений електронний аукціон.

Аналізуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що обставина, на яку посилається відповідач у своїй заяві, не є нововиявленою, в розумінні ст. 423 ЦПК України, а тому суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні заяви відповідача.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення поняття нововиявленої обставини, непогодження з оцінкою доказів, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції надана правильна правова оцінка, тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями368, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 поданою її представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: