Ухвала

від 16.10.2024 по справі 140/1687/14-к

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/1687/14-к

Провадження №11-кп/801/212/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12013010240000176 внесеному до ЄРДР від 21.02.2013 за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 та апеляційну скаргу представника потерпілого приватного підприємства "Успіх МЛ" - адвоката ОСОБА_9 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.11.2023, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця тажителя АДРЕСА_1 ,з середньою-спеціальноюосвітою,одруженого,працюючого заступникомдиректора ПСП«Єдність», раніше не судимого,

виправдано у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Майно, вилучене під час обшуків 01.03.2013 та 23.12.2013 вирішено повернути власнику (володільцю).

Процесуальні витрати по проведенню експертизи віднесено на рахунок держави.

Цивільний позов директора ПП «Успіх МЛ» ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди заподіяної злочином залишено без розгляду.

З оскаржуваного вироку вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме у вчиненні самоправства, тобто самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, за таких обставин.

В січні 2013 року він, являючись заступником директора ПСП «Єдність» (код ЄДРПОУ 32475446, юридична адреса: Вінницька область Немирівський район с. Кудлаї), самовільно, всупереч установленого законом порядкута волідиректора ПП«Успіх МЛ» (м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 3/9) ОСОБА_10 , діючи умисно, в рахунок нібито виниклої заборгованості за оренду складського приміщення, вилучив його майно, а саме: зерноочисну машину УОК 1200, електронні ваги ВН-2000-4-П-А (палетні), транспортний візок Expert BF 250 та сировину (зерно гірчиці) вагою 6700 кг, які знаходились в складському приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , чим заподіяв ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди на суму 148143 грн.

Так, в липні 2012 року до ОСОБА_7 звернувся директор ПП «Успіх МЛ» ОСОБА_10 з проханням надати в оренду складське приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що перебувало на балансі ПСП «Єдність». Між ними було досягнуто домовленість про оренду вказаного складського приміщення. Крім того, було обумовлено, що орендна плата ОСОБА_7 за користування складським приміщенням стягуватися не буде, взамін чого, ОСОБА_10 за власні кошти та за допомогою належного йому обладнання буде надавати послуги по очищенню зерна ПСП «Єдність».

Відповідно до досягнутої усної домовленості в липні 2012 року ОСОБА_10 перевіз до вказаного складського приміщення належне йому майно, а саме: зерноочисну машину УОК 1200, електронні ваги ВН-2000-4- П-А (палетні), транспортний візок Expert BF 250, та сировину (зерно гірчиці) вагою 6700 кг.

Згодом, на прохання ОСОБА_7 між ними були переглянуті попередні умови оренди складського приміщення, згідно яких ОСОБА_10 мав оплачувати погоджену орендну плату за вказане складське приміщення та використану електроенергію. У свою чергу, очищення належного зерна ПСП «Єдність» мало здійснюватися за погодженою ціною.

У подальшому, ОСОБА_10 з метою узаконити договірні відносини неодноразово звертався до ОСОБА_7 з пропозицією укласти письмовий договір оренди, однак останній під різними приводами зволікав з підписанням будь-яких договорів.

Через деякий час, ОСОБА_7 всупереч установленому законом порядку, без жодного обґрунтування, почав безпідставно вимагати у ОСОБА_10 кошти, які на його думку він мав сплатити за користування складським приміщенням та використану електроенергію, а у випадку відмови погрожував заблокувати йому доступ до майна, яке в ньому знаходилося.

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_10 вирішив припинити з ОСОБА_7 договірні відносини, про що особисто йому повідомив. В свою чергу, ОСОБА_7 10.01.2013, користуючись безперешкодним доступом до складського приміщення, замінив замок на його вхідних дверях, тим самим заблокував ОСОБА_10 доступ до його майна, а саме: зерноочисної машини УОК 1200 вартістю 108453,60 грн, електронних вагів ВН-2000-4-П-А (палетні) вартістю 7020 грн, транспортного візка Expert BF 250 вартістю 2200 грн, насіння гірчиці вагою 6700 кг вартістю 30470 грн.

ОСОБА_10 відкрито не погоджуючись з незаконними діями ОСОБА_7 вимагав у останнього повернення майна, однак він в категоричній формі відмовився.

Після цього, в січні 2013 року ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю ОСОБА_10 , реалізовуючи своє уявне право на відшкодування заборгованості за оренду складського приміщення, всупереч волі останнього та встановленого законом порядку, незаконно заволодів вищевказаним майном, чим спричинив ОСОБА_10 значної матеріальної шкоди на суму 148143 грн.

За результатом судового розгляду кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов висновку про виправдання ОСОБА_7 у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. При цьому суд вказав на відсутність чіткого формулювання обвинувачення в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 , наявність лише правової кваліфікації його дій, яка не підтверджується належними та допустимими доказами, що не дає підстав визнати його винними в інкримінованому кримінальному правопорушенні передбаченому даною статтею.

Прокурор, не погодившись з вироком суду, подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати вирок Тульчинського районного суду від 14.11.2023 та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 49 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Прокурор вважає вирок суду незаконним у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на безпідставність висновків суду про невідповідність обсягів вилученої гірчиці та обсягу гірчиці, що інкримінується ОСОБА_7 . Також вказує, що суд не взяв до уваги, що питання чи є спричинена самоуправством шкоди значною має вирішуватись в кожному конкретному випадку. Прокурор посилається на завдані збитки потерплому, який був не в змозі виконати взяті на себе зобов`язання внаслідок дій обвинуваченого. Вважає, що судом було допущено порушення порядку дослідження доказів та порушено принцип змагальності.

Представник потерпілого ПП «Успіх МЛ» - адвокат ОСОБА_11 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок повністю та ухвалити новий вирок, який визнати ОСОБА_7 винним за ст. 356 КК України. Захисник вважає, що наявними у справі доказами повністю доведено суму завданої шкоди потерпілому, в тому числі спричинену неспроможністю виконати взяті на себе зобов`язання внаслідок дій обвинуваченого, яка для нього є значною та загалом становить 222850,28 грн. Вказує на упередженість суду та неповноту судового розгляду, зокрема в частині відмови в призначені додаткової експертизи для визначення вартості зерноочисної машини, транспортного візка та вторинної сировини від очистки сільськогосподарської продукції. Вважає, що суд не врахував: всієї кількості зерна гірчиці, яке було в ПП «Успіх МЛ»; вартість зерноочисної машини УОК-1200 з блоком подачі; всіх збитків, які було заподіяно ПП «Успіх МЛ» паралізацією його роботи; факту, що ОСОБА_7 діяв не від імені ПСП «Єдність», а в своїх інтересах.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора ОСОБА_6 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_9 на підтримку своїх апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника адвоката ОСОБА_8 , які заперечили проти задоволення апеляційний скарг, вказали на законність прийнятого судом вироку та просили залишити його без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи учасників провадження, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимогст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 повністю відповідає вказаним нормам закону, постановлений на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Доводи апелянтів про те, що судом було допущено неповноту судового розгляду, що призвело до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме порушено порядок дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 349 КПК України, під час судового розгляду кримінального провадження суд повинен визначити обсяг доказів, що підлягає дослідженню та порядок їх дослідження.

З наведеного слідує, що суд при розгляді провадження з метою створення сторонам необхідних умов для забезпечення рівних прав у наданні доказів на підтвердження своїх позицій і доведенні перед судом їх переконливості, повинен визначити обсяг доказів, що підлягає дослідженню, порядок їх дослідження, дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм оцінку, виклавши свої висновки в ухваленому ним вироку.

Колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 було розглянуто судом в загальному порядку, з дослідженням доказів в судовому засіданні.

Так, судом першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 349 КК України встановлено обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.

Будь-яких обмежень в реалізації наданих законом прав обвинуваченого, представника потерпілого чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду, апеляційним судом не виявлено.

Суд виклав у вироку показання самого обвинуваченого, представника потерпілого, свідків, які були допитані в ході судового слідства, виклав у вироку докази, які були досліджені безпосередньо, проаналізував досліджені докази та надав їм належну оцінку.

Щодо доводів прокурора та представника потерпілого про незаконність вироку в частині визнання ОСОБА_7 не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 ККУкраїни,колегія суддів зазначає наступне.

У силу ч. 3ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до змісту ст. 92КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.

Кваліфікація злочину являє собою кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального кодексу України.

Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов`язково складається з наступних елементів: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона.

Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу злочину, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Відповідно до змісту ст. 356 ККсамоправством є самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Об`єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов`язків, тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.

Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати у кожному конкретному випадку.

Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції ретельно перевіривши зібрані докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз досліджених доказів, дав належну оцінку кожному з них та в їх сукупності і дійшов вмотивованого висновку про відсутність в діянні останнього складу кримінального правопорушення, передбаченогост.356КК України.

Матеріали кримінальної справи не містять достатніх доказів на підтвердження обставин, які покладено органом досудового розслідування в основу обвинувального акту. Досліджені в судовому засіданні документи не містять даних про те, що обвинувачений вчинив будь-які дії щодо майна, належного потерпілому.

На вимогу прокурора, заявлену в доповненнях до апеляційної скарги, апеляційний суд повтоно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що в червні 2012 року ОСОБА_10 попросив залишити в нього на зберігання насіння гірчиці. Вони домовились, що в приміщенні ферми залишать вказане насіння на зберігання на тиждень. Згодом, після того як було очищено гірчицю очисною машиною «Пектус», ОСОБА_10 вивіз її своїм вантажним автомобілем (фурою). Всього ОСОБА_10 було вивезено 4 машини гірчиці, по 22 тонни на кожному автомобілі. Ніяких договорів щодо оренди приміщення між ним та ОСОБА_10 не укладалось. Техніку та зерно гірчиці він зі складу не забирав.

Представник потерпілого ОСОБА_10 підтвердив, що домовився з ОСОБА_7 про зберігання свого зерна гірчиці у його складському приміщенні. Також він зазначив, що в дане приміщення він завіз зерно гірчиці та обладнання для його очистки, де і проводив роботи. Наприкінці 2012 року, на початку 2013 року, він виявив, що майно з приміщення зникло, а саме очисні машини, зерно гірчиці, мішки та піддони.

Також апеляційним судом було повторно допитано свідків, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та досліджено ряд письмових доказів, зокрема, копії накладних, протоколи огляду та обшуку, копії установчих документів ПП «Успіх ЛМ» та ПСП «Єдність», копії актів оцінки обладнання та прийому виконаних робіт тощо.

Судом однозначно було встановлено, що існувала усна домовленість між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про зберігання насіння гірчиці в складському приміщенні останнього. При цьому не підтвердилось обвинувачення щодо самовільного вчинення ОСОБА_7 будь-яких дій по відношенню до майна ПП «Успіх МЛ».

Суд першої інстанції зважив, що 07.02.2013 спеціалістом ТОВ «Укр.Агросервіс» ОСОБА_18 , на підставі договору від 25.01.2013, було проведено оцінку обладнання на підставі укладеного договору з ПП «Успіх МЛ», після чого Статний фонд ПП «Успіх МЛ» було поповнено, в тому числі на суму 108453,60 грн, а саме вартість зерноочисної машини УОК-1200 з блоком подачі.

Таким чином із вказаних доказів випливає, що станом на 07.02.2013 (підписання акту), було проведено оцінку та технічне обслуговування вказаного майна на підставі договору ПП «Успіх МЛ» та ТОВ «Укр.Агросервіс».

Разом з тим, провести оцінку вказаного обладнання було неможливо, так як відповідно до обвинувального акту 10.01.2013, ОСОБА_7 заблокував доступ ОСОБА_10 до вказаного майна і в подальшому останній вказаним майном не міг розпорядитись, в тому числі і надати його спеціалісту для проведення оцінки.

Доказів щодо знаходження та використання іншого майна, електронних вагів ВН-2000-4-П-А (палетні), транспортного візка Expert BF 250, в приміщенні, де проводилась можлива очистка насіння гірчиці, а також вчинення ОСОБА_7 певних дій по відношенню до вказаного майна, суду не представлено.

Оцінивши пояснення свідків, як докази сторони обвинувачення, суд першої інстанції зауважив, що в своїх поясненнях свідки не вказали про відомі їм обставини щодо можливого вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Натомість, свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вперше приїхавши в с. Кудлаї, де проводив очищення зерна гірчиці ОСОБА_10 , дати не пам`ятає, обладнання яким проводили очищення належало власнику складського приміщення. Приїхавши вдруге, в жовтні 2012 року, ОСОБА_10 повідомив їй, що електронні ваги, УОК та транспортний візок належать йому.

Тобто лише зі слів ОСОБА_10 свідку було відомо про належність вказаного майна йому.

Жоден з допитаних свідків не був очевидцем самовільного заволодіння майном ОСОБА_10 .

Також суд вказав на не співпадіння об`ємів вилученого насіння гірчиці і того об`єму, який інкримінується обвинуваченому.

Суду не було надано будь-яких доказів щодо проведення документальних перевірок щодо наявності або ж відсутності підтверджуючих первинних бухгалтерських документів щодо об`ємів постачання, переробки та відпуску іншим суб`єктам господарювання насіння гірчиці, як зі сторони ПП «Успіх МЛ», так зі сторони ПСП «Єдність».

Окрім того суд обґрунтовано вказав у вироку, що в обвинувальному акті органом досудового розслідування зазначено ОСОБА_7 , як заступника директора ПСП «Єдність», тобто посадовою особою. Однак суб`єктом самоправства може бути лише приватна особа.

Наведене дозволяє апеляційному суду зробити висновок про те, що вина ОСОБА_7 не доведена. Жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження вини останнього суду надано не було.

Інших будь-яких доказів на підтвердження дій обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним самоправства та які б доводили, що своїми діями останній самовільно, всупереч установленому законом порядку, вивіз майно, яке належить потерпілому на праві приватної власності, чим заподіяли йому значної матеріальної шкоди, суду надано не було.

Доводи ж в апеляційній скарзі про те, що деякі обставини провадження всебічно не досліджені, а саме судом було відмовлено у задоволенні клопотання про додаткову експертизу, є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судовому засіданні, з достатньою повнотою з`ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення.

З огляду на те, що вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Таким чином, суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив усі зібрані у провадженні докази, дав їм належну оцінку й обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченогост. 356 КК України.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують правильності цих висновків суду і не містять аргументів, які би вказували про протилежне.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою зміну чи скасування судового рішення при перевірці матеріалів кримінального провадження судом апеляційної інстанції не виявлено.

Колегія суддів вважає, що надані стороною обвинувачення докази, які були покладені в основу обґрунтування вини ОСОБА_7 заст. 356 КК України, не доводять поза розумним сумнівом, що в діях останнього міститься склад вказаного кримінального правопорушення, а тому апеляційні скарги не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника потерпілого приватного підприємства "Успіх МЛ" - адвоката ОСОБА_9 та апеляційну скаргу з доповненнями прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.11.2023, який визнано невинуватим ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за ст. 356 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців із дня її проголошення. Ухвала набуває законної сили з моменту оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4